-Привіт Лана.-Щиро промовив я.
-Ооо,Андрій!-Зраділа вона.-Ти що тут робиш?-Я вже хотів відповісти,але вона перебила мене:
-Вибач,почекай мене тут будь-ласка,я зараз куплю те,що мені треба і тоді і поговорим.-Я кивнув головою.Обернувшись,
я розлядав Воть Така з Чорною Мамбою.Вони так і досі сиділи в обнімку,про щось розмовляли.Сьогодні було тепліше.Гріло сонце.І ось вийшла Лана.Вона прямувала до мене.Я помітив,що на правій руці у неї на двох
пальцях був бинт.
-Слухай,потримай будь-ласка,а то бачиш.-І показала на перев'язану руку.Я навіть не хотів питати, що сталось.Але все сталось,так як і мало статись:
-Клятий борщ.-зі сміхом розказувала вона.-Хотіла приготувати на обід борщ і врізала собі пальці,коли нарізала картоплю.-
Продовжувала вона.-Не навиджу кров.-З усмішкою на вустах закінчила вона свою розповідь.-А в тебе як справи?
Не може бути.Занадто все скоро розвивається.Вона четверта?Та ні,не може бути такого.Я не вірю.Але як на диво,то все сходиться.Вона боїться крові,тим більше недавно поранила себе ножем.Але старий казав,що на монетах зображується характер людини,а той і страхи.Один з її страхів-була крові.
-Ааауу,ти куди полетів а?-Весело запитала вона.-Я ще досі був зі своїми думками. Але мабуть треба змиритись.Так, вона четверта.
-Та я супер.-Збрихав я.-А ти як тут опинилась?
-Та ось,вирішила провітритись,вибратись в центр,а так все в мене окі-докі.-Сказала вона.
Я не знав,що мені робити.Я хотів запитати її про старого,адже він казав, що все між нами зв'язано.Але не знав як.
Розмова в нас вже була глуха.Я вже не хотів питати,як в неї життя та таке інше. І тут в мене вирвалось.
-Слухай Лана,ти як стояла тут,ти не помітила жебрака старого?-Поцікавився я.
-Та вроді ні,правда йшов якийсь старий у лахмітті,привітався зі мною, був дуже задоволений.
Ага.Ну тепер точно все зрозуміло.Як там Воть Так казав?Старий Казьол.Он він хто. І в мене не було вибору.Тепер було байдуже.Я в двох словах почав її розказувати, те що знаю.І від того в неї очі ставали,як у краба.Ми завжди говорили про всякі дурниці.Але зараз їй вже не було смішно і цікаво як завжди.
Бачивши,що це все безперспективно,я взяв її за руку та повів за столик. Вона не дуже була проти,видно самій стало цікаво.
Посадивши її за столик,я промовив:
-Знайомтесь!Це-Лана.Вона четверта."Крапля Крові" її монета.
Всі сиділи так,неначе якісь мумії.А мені вже було все одно.Знову цей дурний спокій мене полонив.Воть Так з Мамбою дивились на Лану,а вона на них і на мене. Всі ті троє не знали, що відбувається.
-Чого затихли?-Запитав я.-Давайте розказуйте їй.Пояснюйте.-Наказав їм.
-Тебе звуть Лана?-Промовила Мамба.
-О,так же само,як і мого щурика.-Весело сказав Воть Так.
-Твого щура звати Катруся!-В один голос ми промовили з Мамбою.
-Ай,точно. Треба кидати курити.
Пройшла година.
У Лани обличчя ставало дедалі серйозніше та тривожніше.Вона починала нам вірити. Ми говорили про старого, про сон,показали монети,показали її монету.Вона сама почала нас розпитувати про цю Арену,а ми казали, що ще самі нічого не знаєм.
І ще через пару хвилин вона була вже з нами.Ми передали її все,те що знали. І складалося враження що з самого початку вона була з нами.
-І що будем робити?Які наші плани?-Першою сказала Лана.Це нас всіх здивувало. Новенька,а вже поводиться впевненно у майже чужій компанії.Це хороший знак.
- Я пропоную так.-Почав ВТ.-Послати того старого нахєр.Піти у якийсь бар, накуритись там.Потім піти на Високий замок,
підняти руки до гори і крикнути "Ісус нас любить".-Закінчив він.
Ми посміялись.А Воть Так нічого не зрозумів.
-А що робити?-Почав я.-Чекати на дзвінок.Старий сказав,що подзвонить через дві години.Ще залишилось 20 хв.
-І чим займемось?-Сказала Мамба.Але так і ніхто не відповів.Кожен був занурений в собі.День,турботи,навчання,проблеми,сміх,особисті речі.Але це все забувалось.А значить забувалось і життя.Але це нікого не хвилювало.Можливо ми були мертві всерединині.Не важливо.Це все не важливо.Важливо,те,що ми разом.
У нас спільна ціль.Ціль-вижити у житті.Хоча іноді ми забуваємось.Ми разом,ось,що головне.
-Тре купити пива. Як кажете?-Запропонував ВТ.
Ми всі кивнули.
-Я з тобою.-Сказав я.І ми пішли,залишивши наших дівчат самих.Наодинці.
Ми прямували в магазин,де раніше стояла Лана.Ми йшли і мовчали.Але кожен хотів сказати багато.Але це було важко.
-І що будем робити?-Запитав я Воть Така.
-Не знаю малий,не знаю.-Почав той.-Головне,залишатись спокійним,а далі будем діяти за обставинами.Все буде добре.
Золоті слова.Дійсно.Спокій-це ключ у житті.Будем надіятись на краще.
-"А за вікном майже весна. Знає слова..."
-Алло.
-Добрий день шановний.-Промовив знайомий голос.-Щось він за скоро подзвонив.-"Пустота" знаходиться,де відбулася наша перша
зустріч,тобто на Високому замку.За 30 хвилин зустрічаємся біля львського телебачення.-Пусті гудки.
-Старий?
-Так.
Ми все зрозуміли і навіть це не обговорювали.Ми прямували до наших.А пиво так і не взяли.Жаль.Дівчата помітили,що ми
дуже швидко йдем до них.Чорна Мамба встала з крісла.
-Що сталось?-Запитала вона.
-Старий дзвонив-Сказав Воть Так.
-Коли? Що казав?-поцікавилась Мамба.
-За 30 хвилин на Високому.-Продовжував я за ВТ.-Нічого не пояснив.Сказав лише, що монета Воть Така знайшлася.
-"Пустота"-сказала Лана.
Ми всі троє її похвалили.Вона з нами.Вона все знає.Ми тепер сім'я.Одне ціле.
18:30.
Ми майже були на місці.Йшли,обговорювали все,прекрасно один одного розуміли.То я з Ланою говорив, то Воть Так з Мамбою,а той навпаки.Відчувалася життєва атмосфера.І це тішило.Був уже вечір,темніло.День проходив дуже швидко.
-Ось ми і на місці.-Сказала Лана.
"Львівське телебачення".Тут завжди крутиться багато журналістів, які працюють за мізерну платню.Але виходу немає.Треба все таки щось їсти.
Ми стояли та чекали старого.Дедалі ставало холодніше.Не питаючи чи Лані холодного,я дав їй свою куртку.ВТ взяв з мене приклад і дав куртку мені. Але я передав її Чорній Мамбі.Нарешті ми його до чекались.
-Привіт усім.-Промовив старий.-Бачу ви всі тепер разом.Все як має бути.-Сказав він і швидко закінчив-Пішли.
Ми почали підніматись по сходах.Ми вже тут були.Крім Лани.У старого була невеличка сумка із собою.Мабуть харчі.В обличчя дув холодний весняний вітерець, з яким дедалі приємніше було переступати сходинку за сходинкою.
У такий вечірній час напевно вже нікого на горі немає.Зараз мало романтиків, чи просто хороших людей, які б хотіли помилуватись нічним Львов.Хоча я і сам не такий.Я колишній романтик.Моя любов,яка тривала 4 роки до Оксани,ще не
пройшла.Я писав їй вірші.Навіть подарував свій зошит з віршами,який вона напевне вже викинула або давно спалила.Тоді було важко та і зараз не легше.Її погляд,її очі як море,я якому я тонув і помирав.
Ми передавали любовні записки один одному. Обмінювались поглядами, коли не могли спілкуватись.І в тісних приміщеннях
нам було не зручно.Хоча ні,тільки мені.Їй всеодно було.Ну і нехай.Я забуду її. Це було пусте та глухе кохання,яке
помирало та народжувалось знов і знов...
Ми вже долали останню сходинку.Тут,на горі було трошки тепліше.Ми посідали на лавочки і дружно поїдали поглядом старого.А той просто дивився в далечінь.
-За чим ми сюди прийшли?-Почувся голос ВТ.
-Ми прийшли...-Почав старий.-За твоєю монетою Воть Так.За монетою.-І витягнув з сумки пляшку мінеральної та чотири стаканчики.
Ммм...гостинець? Він вирішив нас напоїти мінералкою?Як мило з його боку.
Тоді прямо у нас на очах кинув у пляшку три таблетки.
-Отравити нас хочеш?-Сказав грізно ВТ.-Ні хєра в тебе не вийде!Я бачив як ти підсипав туди якусь хєрню!
Старий лиш засміявся.Підійшовши,він сів на проти нас.
-Це снодійне.-Почав він.-Сон-це не реальна реаліність.У своєму сні, ви можете зробити все,що захочете. Але слідкуйте за собою.
Це небезпечна справа.Та дуже делікатна.
-Ви сказали,що ми прийшли сюди на монетою.-Сказала Лана.-Тільки я щось нічого не розумію.
-За те я вас всіх розумію.І я не буду говорити загадками.Принаймі тепер.Пий.-Простягнув мені пляшку.
Чесно кажучи мені вже було всеодно.Я знав,що цей старий за нас.І поганого він нам нічого не зробить.Ми занадто
важливі особистості,щоб нами нехтувати.Я вже підносив пляшку до губ...
-Стривай!-Крикнула Чорна Мамба і забрала в мене пляшку.Мені стало приємно,що вона за мене переживає.-Поясніть,навіщо це?-Запитала вона старого.
-Щоб перейти у Кривавий Світ.-Закінчив він.
Знову дурні назви.Це трохи лякало.Дивлячись на нас,старий зрозумів, якщо нічого нам не пояснити,ніхто його слухати не буде.
І він думав правильно.
-Кривавий світ-це світ у якому майже нікого немає.Це інший світ.Інша сторона Львова.Ще за часів Данила Галицьго,коли був заснований Львів,цей світ почав розвиватись за рахунок мертвих та крові людської.Там і знаходиться Арена. Як
я і казав,якщо не дойти до Арени за певний період часу,то Кривавий Світ стане реальністю.Кривавий Світ-це просто сон.
Там і знаходиться монета Воть Така.
-Ви хочете нас приспати,щоб ми потрапили у цей світ,для того щоб знайти монету Воть Така?-Запитала Лана.
-Саме так.
-А чому саме на Високому замку?-Запитала Чорна Мамба.
Хороше запитання.Навіть дуже хороше.І нам теж було всім цікаво почути відповідь.
-Високий Замок-це вхід.Вхід у Кривавий Світ.Тільки тут можна потрапити туди. Чому кривавий?Самі побачите.
Нам не хотілось йому вірити і не хотілось бути тут у цю мить.Але дійсно не було вибору.І відступати назад занадто пізно.Тому ми просто слухали цього старого. Слухали тільки його.Ми не чули ні вітру,ні машин.Лише тишина і його слова,які
нас що разу поглинали.Це лише початок кінця,який надіюсь буде не скоро.
-Давайте мені пляшку.-Наказав Воть Так старому.Той послухався.
-Тільки три ковтка,не більше,не менше.-Сказав старий.
ВТ взяв пляшку в руки і по малу підніс до рота.Перший ковток.Другий. Третій... І Воть Так заснув.І через сім-вісім секунд розсипався.Ми всі налякались і глянули на старого. Той усміхнувся:
-Хех,він вже там.Спішіть.
Я вже хотів взяти пляшку,але старий мене перебив:
-Ні,ти останній.
Я не питав чого.Я його слухав.Але я йому не вирів.Наступною після ВТ була Мамба, тоді Лана.Всі вони зникли, залишивши
мене на самоті зі старим.
-Тепер можна?-Запитав я.
Старий підійшов до мене і простягнув мені плящину:
-Запам'ятай:
Тільки чистий крик душі
Що пролунає
І її біла тінь
Сама тебе впізнає.
-Пий.-Закінчив він.
Я зробив перший ковток.Думаючи куди мене приведе моя доля.Що мене чекає. Другий...Думав чи живі мої друзі.Чи варто вірити старому.
Третій.Мене не стало.
Глава VI: Інший світ.
-Ей,малий!Ти чого?Не спи,прокинься!
Відкривши очі,перед собою я побачив ВТ.Піднявшись,я подивився навкруги.Дійсно,все було у темно-червоних тонах.Все те саме,ті самі будівлі,такий самий пейзаж,тільки таке враження,що він залитий кров'ю."Кривавий Світ".Все це було дуже не звично і лячно на перший погляд.
-Ти як?-Запитався ВТ.
-Вроді в нормі,тільки голова крутиться.-Відповів я.-Де інші?
-Не знаю Андрій але ми їх знайдемо.Обов'язково знайдемо.
Воть Так допоміг мені підвестись.Я ще не до кінця прийшов до тями.Ще боліла голова.Клята телепортація.Але помалу мені ставало дедалі краще.Де ж наші дівчата?.
Все було в тумані.Ми знали,що ми у Львові але не знали де саме.Тому ми просто йшли прямо.Дув холодний вітер.Все це виглядало дійсно,як якийсь сон і навіть було страшно.На душі якось було не спокійно.Було таке враження,ніби хтось тебе дуже сильно образив словами та вчинками,образила людина,яку ти дуже поважав,цінував та довіряв їй.А вона просто наплювала на тебе.І з часом сама просить у тебе вибачення.І ти хочеш їй пробачити,хочеш знову їй виріти але знаєш,що вона тебе знову підведе.Це просто сучий стан.Таке зараз творилось у мене в голові.Такий стан охопив мене.І жити якось не хотілось.
Але я намагався про це не думати.На все свій час.Зараз справи важливіші.
Ми прямували вузькою дорогою і орієнтуватись зараз було дуже важко.Практично ми нічого не бачили,тому просто йшли і роздивлялись.Почувся голос Воть Така:
-Ось,дивись!Фонтан!-Крикнув Воть Так.-Оперний!
Ми хутко чкурнули вперед.Високий Замок і Оперний театр.Який між ними зв'язок?Напевно старий нам не до кінця все розказав.Далеко ще все не було ясно.
Але відступати було вже пізно.Відступати було нікуди.
Фонтан був залитий червоною водою.Але це не була кров.Лише прозора червона вода.Чиста мов кришталь.Така картина трохи лякала мене але аж ніяк не Воть Така:
-Оооо,диви!То може компот з вишень?Я хочу пити!
-Нє,ВТ!Не смій.Ми тут чужі,мало що може трапитись.Стримуй себе.
-Сволочі!Хай йдуть всі на хєр!-Нервово фиркнув Воть Так.
На дні фонтану щось виблискувало білим.Я придився.Без сумніву,це була монета.Я показав на неї Воть Таку.Той вже хотів запихати руку у воду але я його відштовхнув.Той глянув і кивнув.Ми дивились далі,не хотіли нічого пропустити.Зараз нам треба бути обережними та не робити помилок.Зробивши майже круг фонтану,моє серце охололо та я застиг на місці.
-Дддивись...-Взяв я ВТ за рукав.
Той десь взагалі дивився в другу сторону і поводив себе дуже спокійно.Мені б зараз його спокій.Вдаривши його,той нарешті оглянувся.
-О,жуйки!Краще би пива але це теж піде.
-Та ні блін!-Нервово крикнув я.-Лівіше.
В це не можливо було повірити.Там лежала мертва біла кішка,а біля неї скелет людини.Невже,невже це дійсно вона.Чорна Мамба. Біля скелету лежав окривавлений ніж.Це ж той сон,про який Мамба нам розказувала на Високому замку але який між тим всім зв'язок?Я нічого не міг зрозуміти.
Я дивився на цю картину,не міг відвести погляд.Почав ставати дедалі серйознішим та відповідальним.Просто панікувати вже було би безглуздо.Просто бачачи мертву кішку,скелет людини,починаєш розуміти,що ситуація дійсно серйозна і що цей старий та обідраний чоловік був правий.І він нам аж ніяк не брехав.
-Що будемо робити малий?
-Забираємо монету та йдем.А куди? Доля нам покаже.
Почувши сам,те що я сказав мені трохи стало соромно.Не вмію я говорити розумні речі у важких ситуаціях.Але зараз мене тішило одне,що зараз я не спокійний.
Повернувшись,я підкотив рукав та занурив голову у червону воду.Діставши зубами монету,я почав її розглядати."Пустота".Остання монета,четверта.І з байдужістю віддав її Воть Таку.Це ж все таки його монета,не моя.А інші три були у Мамби.Цікаво,де ж вони?
Погода була не зрозуміла.У кривавих тонах.По трохи почало виднітись.Ми просто
стояли біля фонтану та не знали,що нам робити та куди йти.Ми заплутались.
-Знаєш Воть Так...-Хотів почати я але пролунав гучний грім,затряслася земля.Я не втримався на ногах і повалився на землю.Вода з фонтану почала виливалитись і небеса набували чорного відтінку.Ми не знали що діється.Воть Так підбіг до мене та допоміг мені півестись.
-Що то хєрня така?-Крикнув Воть.-Я знав,що здохнем але не знав що так скоро!
-Дивись!-Кривнув я.
Почувся шум мотору,до нас наближалась машина.Зупинившись,відкривились двері.
-Андрій!ВТ!Сюди!Швидко!-Пролунав знайомий голос.
-Та шо то за на хєр!-Лаявся мій талановитий друг.
Було таке враження,що земну кору хтось добряче трясе,важко було встояти на ногах.Та й видимість була практично нульова.
-Ей!Андрій!Хутко в машину!-Повторила Лана.
Нарешті з орієнтувавшись,я взяв Воть Така за рукав та потягнув до машини.Як не дивно,при всій цій жахливій атмосфері він ще умудрився закурити."Тертий пляцок"-як любив говорити мій один знайомий.Перестрибуючи уламки та ями,ми вже майже
добрались до машини,але ВТ зашпортався і впав.В принципі це в його стилі-завжди додавати мені турбот,так сказати в екстремальних ситуаціях.
-Залиш мене малий!Тікай!Рятуйся сам!Тікай на хєр!-Кричав ВТ.-Така моя доля,здохну я.-Піднявши сигарету з землі,закурив.
-Блін,сам йди на хєр!-Почав я.-Не нервуй мене!Давай піднімай свій зад і хутко в машину,наші дівчата приїхали.Повалявшись трохи на землі,він напевно зрозумів,що хоче жити.Взяв мене за руку та ще кричав:"Ти чого відстаєш?
З великими зусиллями ми все-таки добрались до машини.І закривши за нами двері,Лана усміхнулась.І ми рушили з місця.Поступово покидаючи зону землетрясіння.
Ну от знову ми всі разом.Не пройшло навіть 15 хвилин з того,як ми бачились,а я вже так скучив на Чорною Мамбою та Ланою.І поступово сталало спокійно.Тому що ми разом і все інше зараз просто немає для нас значення.На секунду я подумав про Оксану.Я ж дійсно кохав її,а вона мене кинула.Але спогади про минуле швидко
покинули мене.Це минуле.Значить не доля нам бути разом.І якось забудеться.
Ми їхали прямо,а куди саме я не знав,бо не було видно.
-Ви цілі?З вами все гаразд?Боже,як ми переживали!-Говорила ЧМ.
Не завжди ти почуєш такі слова від людини,яка тебе знає лише практично один божий день.Такі слова зціліють душу.Тому що,коли люди так говорять ти їм потрібен,а коли ти потрібен людям ти не марно живеш.Тому що ти вже вніс якусь добру частинку у цей світ.
-З нами все гаразд.-Відповів Воть Так.-І з малим теж.-А ви де були блін?Коли ми пили ту хєрню,що старий нам давав,я думав ми і тут опинимся разом.
-Ми теж так думали.-Почала Лана.-Ми теж не знали де опинились але нас зустрів цей чоловік.-Вона показала на водія.-І він сказав,що ми на Театральній.Також сказав,що всі знає про монети.
Чим далі,то цікавіше.Чоловік був на вигляд добрий,носив окуляри,був брюнетом.Дивлячись на нього,він помітив,що я його розглядаю:
-А звати мене Михайло Михайлович.-Сміючись він поправляв окуляри.-Для вас можна просто-Міша.Вчасно ми вас забрали,ой як вчасно.Ви хлопці мої чуть не попали під шторм,а тут таке явище часто відбувається.Запам'ятайте одне:коли біля вас червоніє будь-яка рідина і стає схожою на кров,втікайте і шукайте закрите приміщеня.-Далі сміючись,говорив чоловік.-А то кажу,вас би вже розмазало.Жартую,
ви би просто померли.Добре,годі вас лякати.Ви не бійтесь,поки ви зі мною з вами нічого не станеться.Я вже все знаю,Григорович мені вже все розказав про вас.
А зараз ми направляємось до мене додому,там все вам розкажу детально.
Чомусь мене це все тішило.Я згадав слова Воть Така "Сьогодні твоє життя зміниться."Дійсно,все тепер змінюється і я радий,що живу.Ми всі перекинулись поглядами.Григорович це напевно цей старий,який приволік нас сюди,без сумніву.Хоча властиво іноді помилятись.
-А ми з Андрієм опинились біля Оперного.-почав Воть Так.-І ми знайшли мою монету.-Воть Так похвалився і всім показав її,тоді поцілував і запхав у кишеню
-Ти не повіриш.-Звернувся я до Чорної Мамби.-Па’ятаєш,як ти розказувала нам свій сон про кішку?-Запитав я її,вона кивнула.-Так от біля Оперного,можна сказати ми це все бачили по справжньому.Тобто біля фонтану лежала мертва біла кішка а біля неї скелет людини.
Чорна Мамба почала хвилюватись,напевне знову згадала як було страшно коли їй снився цей сон.Думаю це злякало би кожного.
-Аааа…-Їй важко було промовити слово.-а що ви ще бачили?
Я вже хотів починати розказувати далі але машина швидко зупинилась.
-Тихо всім.-Тихо заговорив водій.
-Що за хєрня?-Почав кричати Воть Так.-Їдем курва!
-Тихо я сказав!-Накричав водій на ВТ.-Це «Зона Тиші».Будь-який гучний шум і нас чекає неминуча та дуже жорстока смерть.
-А що може статись?-Запитав я але повільно перевів погляд на вікно.
У вікні я побачив людину,вона була на вигляд дуже худа,виднілись практично всі її кості.Все тіло ніби покрите білою фарбою.Та мене зацікавило чому у неї немає очей.Точніше вони були але вони були теж білі.Білі мов сніг.В руках у неї був довгий ніж.І вона невпевненно прямувало до нас.
-Що це таке?-Тихо промовила Лана.
-Це сліпі люди.Вони нас не побачать але вони мають дуже добрий слух.-Казав Міша.-Був випадок,коли один чоловік перебрав з алкоголем та забувши про це місце,почав горланити пісні.Як казали очевидці,на нього налетіло штук сім тих потвор і через 3 секунди на місці де він стояв була лише калюжа крові та кістки,які були поскладені дуже рівно.
-Ніфіга собі.-Промовив я.
-Ага,згоден з тобою Андрій.-Говорив Воть Так.-А що,у вас тут теж є алкоголь?
-Так є.-Тихо промовив Михайло Михайлович.-Добре,по-маленьку їдемо.
Ми рушили і з часом ця потвора пропала з нашого поля зору.І через 13 хвилин ми були у Михайла Михайловича в гостях.
Люди часто не слідкують за собою говорячи жахливі слова
Роблячи вибір який змінює їхнє життя
Та всеодно нас чекає біда…
Чесно кажучи я як завжди не знав де ми знаходимся.У цьому так званому «Кривавому Світі» була нульова видимість.Але для мене тай думаю і для моїх друзів це було не важливо.І мої очі вже якось привикли до тих червоних кольорів.
Міша нас запросив у дім.Сам пішов готувати нам чай та щось поїсти.Він напевне добре знав,що ми голодні.Всі якось поводились спокійно.Складалося враження,що ми у Воть Така на квартирі,де завжди панує спокійно та безпечна атмосфера.Єдине чого не вистарчало,так це Катрусю-щурика.Дуже не вистарчало.
Я поводився чомусь як все вдома,то перший сів за стіл.Тоді запросив своїх друзів,а ті із задоволенням погодились.
-Як ви з ним взагалі зустрілись?-Поцікавився я.
-Як я з Ланою випили цю воду.-Почала Мамба.-Швидко опинились в цьому світ.Не вспівши отямитись,як зразу він з нами привітався.Він сказав,що знає тебе і Воть Така і для чого ми тут.Тому ми йому повірили.Трошки сиділи,говорили.Він казав,що ви десь поруч.Навіть запропонував нам «Миргородської».Але коли він нам наливав мінеральну у стакани,вона миттєво змінила забарвлення на червоний колір.І він сказав,що треба спішити і треба вас забрати.От і все.
Дивний тут світ.Інші життєві правила.Як вже казав Михайло,це був шторм.
-Андрій,ти так мені і не розказав до кінця,що ви там побачили.
-Та в принципі це було все.-Почав я.-Біля фонтану лежала мертва кішка і як я вже казав скелет людини.Ми думали,що це дійсно ти.Чесно кажучи мені самому стало лячно і я починав тебе розуміти,що ти тоді відчувала.Тоді у фонтані ми знайшли монету Воть Така.Ну а тоді почався цей так званий шторм.
Я з Мамбою і говорив про нашу ситуацію та обговорювали майбутні плани.Лана роздивлялась квартиру,а Воть Так просто всівся на крісло та за нами наглядав.
-Слухай,може ти би теж висловив свою думку щодо нашої ситуації,м?-Запитала його Лана.
Той гордо піднявшись з крісла почав ходити по кімнаті.Зупинився і розумно почав.
-Дарагіє маі таваріщі.-Його погляд був розумний.-Зараз нам важко,важко як ніколи.І нам байдуже чому президентом США став негер.Нам не важливо зараз чого так у нас в країні зросли ціни на алкогольні напої та цигарки.
-Воть Так по суті можеш?-Почувся голос Чорної Мамби.
-Ей,ану не перебивати коли розумні люди висловлюють свою думку.-Насварив той на неї.-Так от,до чого вся та хєрня,до чого я веду.Я довго думав над цим і скажу це зараз.Якщо я не здохну тут і повернуся в нормальний світ.Тоді я…-На очі йому вийшли сльози.-Я…я…я піду в політику.-Не витримав і розплакався.
Ну що тут ще сказати?Такого не очікував вже ніхто,навіть я.Мамба взагалі чуть не розміялась на всю хату але стрималась,щоб не обідити Воть Така.
-Ну тихо,тихо.-Заспокоював я ВТ.-Підеш-підеш.Все буде добре.
-Та ладно,навіть якщо не вийде стати політиком,піду в кіллери.Не біда.-Спокійно сказав Воть Так.-Де той дядя а?Міша!-Крикнув ВТ.-Де вашу мать мої канапки!Хавати хочу!
Михайло Михайлович зайшов у кімнату.Підійшовши до столу він поклав смажену курку та відкрив бутилку білого вина.Тоді підійшов до магнітофона,включив Висоцького.
-Ось,набирайтесь сил.-Промовив Михайло Михайлович.-А я почну говорити.-Набравши повітря в груди він почав.-Знаєте,я щойно говорив з Григоровичем.Він дуже радий,що з вами все гаразд і що з вами нічого не сталося.Чесно кажучи,мене здивувало,що ви такі юні.Гєна що разу вибирає чомусь молодих.Знаєте,зараз від вас залежить доля людей.Якщо ви не дойдете до Арени через чотири дні,тоді буде кінець.
-Вибачте,що я вас перебиваю пане Михайлик.-Вічливо почав Воть Так.-Але в мене до вас важливе запитання.
-Слухаю.
-Де у вас в біса кетчуп?Так їсти просто не можливо!-Вдарив по столі ВТ.
-На кухні.-Відрізав Міша.
Той встав і пішов на кухню.Без Воть Така не було би так цікаво.
-Слухайте,а що то за цей Гєна?Навіщо ми йому?-Запитав я.
Михайло зняв окуляри і почав:
-Розумієте діти,він бог чужих снів.А щодо Арени,то ця Арена його рідний дім.Він народився там.І якщо ви не будете на Арені через чотири дні,настане кінець.Кожних 55 років 1 квітня він вибирає чотири людські тіла для того щоб продовжити свій рід.
-О,ми що маєм на тій Арені сексом займатись чи що?-Почувся голос з кухні.
-Ні.Це означає,якщо він вас подолає ваші тіла стануть воротами у інший світ.-Випивши вина,Міша продовжив.-А ви думаєте як утворився «Кривавий Світ»?Цей світ,так сказати його дитина.Одна дитина.Просто був випадок,що ми програли.Але більше такого не повториться.
-Чому ви такі впевнені?-Заговорила Лана.-А якщо ми не впораємось?Чи не встигнемо?
-Ні,такого не буде.На цей раз ми покінчим з ним раз і назавжди.Ми знищимо його.
-Ну добре.З Гєною ясно.Вроді.Хоча особисто я не багато зрозуміла.-Сказала Чорна Мамба.-Ну а монети для чого?.
-Це важлива частинка вас самих.По-перше,це ваш білет у нормальний світ.Сюди попасти може кожен,а повернутись лише обраний.А по-друге це вам ще рано знати.
-Добре,не важливо.-Почав я.-Старий,тобто Григорович нас послав сюди за монетою Воть Така.Всі монети зараз у нас.Що далі?
-Так от дорогі мої,скоро ми поїдем до Медузи.Вона дружина Григоровича.
Це що якась Санта-Барбара чи як?Чи Династія?Але єдине тішить,що хоть немає часу,для того щоб скучати.
-Григорович казав.-Продовжував Міша.-Вона має вам щось важливе сказати,а зараз я відійду на пару хвилин,залишу вас самих.
Михайло Михайлович піднявся та вийшов на двір.Ми залишились самі.Мамба хотіла почати говорити але я сказав,що не вистарчає Воть Така.Тоді ми в один голос його гукнули.Той героїчно увійшов у кімнату та сів на проти мене.
-Ну і як вам це все?-З сарказмом запитала Лана.
-Та все у нас добре.-Відповіла Чорна Мамба.
-Ну що тут сказати?-Почав я.-У нас є чотири дні,щоб дойти до тої Арени.В нас є всі монети,зараз ми в безпечному місці.Не все так погано.
-Ти правий.-Промовила ЧМ.
-Та та та.-Заговорив Воть Так.-Слухайте народ,в того Міська є морозиво?А то я дуже хочу!І бажано шоколадне з посипаними горішками.
Нашу розмову перебив Міша.
-Ну що?Ви готові?.
-Так точно таваріщь камандір!-Сказав Воть Так.
-От і добре.Чекаю вас тоді на дворі.Покваптесь
-Таваріщь камандір!Я тут замітив у вас мр3-плеєр,можна я його візьму з собою?-Запитав Воть Так і взяв у руки мр3-плеєр.
-Добре,дозволяю,бери.-Міша вийшов з кімнати.
І ось знову ми їдем туди,куди самі не знаєм.Доля жартує з нами але ми вже якось звикли до тих жахливих подій.І навіть якось вже було не страшно померти.
У кожного з нас в душі було на стільки спокійно,що все якось здавалось безглуздо але дуже цікаво.А може це все сон?Може просто я змучився дуже і ліг спати і мені сниться цей сон?Тому що такі події просто не реальні.
-Ей,Андрій ти чого?Ось диви Воть Так впав.-З усмішкою сказала Лана.
-Ти ходити мієш?-Запитала його Чорна Мамба.
-Нє блін!Не вмію!Тільки літати!Я маленька пташка!Цвірінь-цвірінь.-Крикнув Воть Так.
Я усміхнувся і мої друзі зробили те саме,навіть Воть Так.Я відчуваю біля них довіру,тепло та взаємопорозуміння.А значить це точно був не сон.
На дворі падав сніг.Поєднання сніжинок з кривавою атмосферою-це щось.
Воть Так як завжди в зубах мав цигарку і робив із себе великого ділового слухаючи новорічку музику,яка звучала у його навушниках.Лана з Чорною Мамбою йшли до машини тримаючись за ручки та про щось розмовляли.А я тим часом роздивлявся навкгруги.Міша завів машину та махнув нам рукою.Ми послухались та всі дружно попрямували до Михайла Михайловича.
Коли ми опинились в машині Міша включив музику,щоб було веселіше.Воть Так сів на заднє сидіння до дівчат,вмостившись з правого боку.А я впереді.Тишина була порушена.І ось невдовзі ми рушили з місця.
-Так,зараз тихо.-Промовив Міша.-«Зона Тиші».Хоча вдень сліпих людей тут практично немає але всеодно.Зараз нам що найменше треба проблем.Ви зрозуміли?
Всі кивнули.Воть Так далі слухав музику.Помітивши,що всі кивають,він кивнув тричі і показав нам пальцем,що все буде добре.Поступово швидкість машини зменшувалась.Всі сиділи дуже тихо.
І ось на кінці «тихої дороги» ми побачили одну з тих потвор.Здається це була жінка,судячи по її довгому волоссю.Вона стояла і не рухалась.Дивилась прямо на нас і не давала нам дороги.
-Не рухайтесь.-Шепотом промовив Міша.-Доведеться чекати,щоб вона пішла.І тут я зрозумів,що зараз станеться щось жахливе.Воть Так помітив,що ми зупинились.Також він помітив жінку,яка стояла прямо перед нашою машиною.Бачивши,що ми нічого не говорим,наш друг взяв все у свої руки:
Дата добавления: 2015-09-29; просмотров: 25 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |