Ґренландія (найбільший у світі), Ньюфаундленд, Великі Антильські (Куба, Гаїті, Ямайка, Пуерто-Рико та ін.), Малі Антильські, Канадський Арктичний архіпелаг
(один з найбільших у світі).
У вузьких затоках спостерігаються високі припливи (найбільші у світі – у затоці Фанді, до 18 м).
Океани й моря впливають на природу материка. Великі затоки сприяють проникненню далеко всередину континенту з півночі – арктичних, а з півдня – тропічних
повітряних мас. Теплі течії пом’якшують клімат узбереж, роблять його теплішим в порівнянні з внутрішніми районами, розташованими на тих самих широтах,
а холодні течії формують холодніший і сухіший клімат прибережних територій.
Найближче до Північної Америки розташовані материки Південна Америка та Євразія. З Південною Америкою вона з’єднана вузьким Панамським перешийком, у найвужчому
місці якого на початку XX ст. було прорито Панамський канал довжиною понад 80 км. Від Євразії материк відокремлений вузькою Беринговою протокою, ширина якої 86
км, а довжина – 96 км.
Найбільш віддаленим від Північної Америки материком є Австралія.
17. Охарактеризуйте внутрішні води Північної Америки. Розкажіть про їх господарське значення.
17. Територією материка протікають безліч великих річок. Річкова мережа добре розвинута, але розподілена нерівномірно. Більша частина річок належить до басейнів
Атлантичного та Північного Льодовитого океанів. З поверхні материка щорічно стікає 8200 км.кв.води, що становить приблизно 18% світового стоку.
Річки басейну Північного Льодовитого океану протікають територією давнього зледеніння, через озера, і мають неширокі долини зі скелястими берегами і численними порогами.
Річки мають переважно снігове живлення і надовго замерзають.Річки басейну Тихого океану короткі, бурхливі, багатоводні, багаті на гідроенергію. Долини річок вузькі і
глибокі. Танення снігів і льодовиків у горах підтримує високий рівень води, особливо у літній період.
Найбільш важливу роль у забезпеченні населення материка водними ресурсами відіграють річки басейну атлантичного океану. Це досить розгалужені річкові системи із широкими
долинами.Західний схил Аппалачів, більша частина Центральних і Великих рівнин належать басейну річки Міссісіпі. Це одна з найдовших річок на землі, найбільш
повноводна річка Північної Америки. Міссісіпі має змішане снігово-дощове живлення, паводки частіше бувають навесні, але іноді й улітку в результаті зливових дощів.
У цей період у річку, особливо правими притоками, виноситься багато мулу й піску,що відкладається у руслі, а в гирлі при впаданні в Мексиканську затоку утворюється
велика дельта. На Міссісіпі та її притоках трапляються настільки сильні повені. Що перетворюються на справжні національні лиха. Тут споруджено греблі й систему шлюзів,
які роблять річку більш спокійною. Між Гудзоновою затокою і хребтами Кордільєр, Великими рівнинами на півдні й арктичним узбережжям на півночі простягається басейн
другої за величиною річки Північної Америки - Маккензі.Серед озер Північної Америки особливе місце посідають Великі озера – найбільший у світі прісноводний басейн.
П’ять озер – Верхнє, Гурон, Мічіган,Ері й Онтаріо – розташовані на різних висотних рівнях і являють собою каскад природних водоймищ, з’єднаних короткими порожистими річками.
Річки системи Міссісіпі мають велике господарське значення. Загальна протяжність судноплавних шляхів басейну понад 25 тис. кв. км. Міссісіпі сполучена каналами із
системою Великих озер. На притоках Міссісіпі було споруджено ряд великих електростанцій.
Колумбія — велике джерело гідроенергії. Великий об'єм води і значний перепад висот на відносно короткій дистанції створюють сприятливі умови для виробництва
гідроелектроенергії. Колумбія є річкою з найбільшим виробництвом електроенергії в Північній Америці. На річці побудовано 14 гідроелектростанцій як в США, так і в Канаді.
18. Розкажіть про градусну сітку на глобусі й географічній карті, наведіть конкретні приклади визначення географічних координат.
18. На будь-якій географічній карті та глобусі є система горизонтальних та вертикальних ліній, які проведені через однакову відстань. Це градусна сітка Землі. Насправді
цих ліній в природі не існує: вони уявні. Лінії градусної сітки необхідні для зручності складання карт та орієнтування за картою чи глобусом. Завдяки ним можна
визначити точне положення на поверхні нашої планети будь-якого географічного об’єкта. Градусна сітка вперше з’явилася на картах понад 1800 років тому й ніколи
потому не зникала. На планах місцевості градусна сітка відсутня.Горизонтальні лінії градусної сітки це – паралелі (з грецької – той, що йде поряд) – уявні лінії, проведені
на глобусі та географічній карті, паралельно одна одній. Паралель можна провести крізь будь-яку точку земної поверхні.На глобусі кожна паралель має форму кола, тому її
протяжність в градусах становить 360О. При перенесенні зображення з глобусу на площину географічної карти форма паралелей спотворюється. Наприклад на карті півкуль
або картах України вони мають форму дуг, на фізичній карті океанів в атласі – прямих ліній.
На карті на глобусі напрями сторін горизонту співпадають з лініями градусної сітки. Меридіани вказують напрям “північ – південь”, а паралелі “захід – схід”. Тому,
щоб здійснювати рух з півдня на північ чи навпаки, слід пересуватися чітко вздовж одного меридіана (на відміну від плану, де рух на північ йде чітко вверх
зображення, на південь – вниз). Для просування на захід чи схід треба переміщувати вздовж паралелі (на плані – до лівого чи правого поля зображення).
За лініями градусної сітки на карті й глобусі також визначають географічне положення різних об’єктів відносно сторін горизонту. Наприклад, Київ розташований у
північній частині України, Сімферополь – у південній, Ужгород – у західній, Луганськ – у східній. Франція розташована на захід від України, Казахстан – на схід,
Туреччина – на південь, Білорусь – на північ.
19. Розкажіть про загальну циркуляцію атмосфери Землі, дайте характеристику постійних вітрів.
19. Загальною циркуляцією атмосфери (від лат. Circulatio — обертання) називають систему гігантських повітряних течій над земною кулею, розміри яких співмірні з великими
частинами материків і океанів.
Загальна циркуляція атмосфери визначає клімат і погоду у всіх районах Землі. Вона утворюється через нерівномірного нагріву Сонцем поверхні нашої планети і неоднакового
розподілу атмосферного тиску над різними районами.Всі процеси, що відбуваються в повітряній оболонці Землі, змінюються з широтою. Від екватора до полюсів зменшується
температура повітря і змінюється атмосферний тиск. По обидві сторони від екватора встановлюється область зниженого тиску, яка разом із Сонцем переміщається між
Північним тропіком і Південним тропіком за сезонами року. Над 30-ми широтами і полюсами розташовані області підвищеного тиску, а між ними — в помірних широтах —
тиск низький. Повітря переміщається з районів з високим атмосферним тиском в області зниженого тиску — так формується система постійних вітрів, що дмуть над планетою.
20. Розкажіть про умови формування та закономірності поширення ґрунтів на Землі.
20. Ґрунт - це особливе природне тіло, що утворилося в результаті взаємодії складових усіх оболонок Землі. Ґрунт - це верхній пухкий шар гірських порід, перероблений
спільною дією сонячного світла і тепла, повітря, води, рослин, тварин і бактерій. Перелічені компоненти неживої і живої природи є необхідними чинниками утворення
ґрунту. Важливим для формування ґрунту є й час.
Ґрунт відрізняється від гірської породи багатьма властивостями, але головна його відмінність - родючість, або здатність ґрунту передавати рослинам поживні речовини.
Родючість визначається наявністю у ґрунті перегною.Сукупність усіх ґрунтів на певній території називають ґрунтовим покривом. Його поширення тісно пов'язане із розподілом
тепла і вологи на земній кулі. Тому на різних широтах формуються різні типи ґрунтів.
Найпоширенішим типом ґрунтів є червоно-жовті. Такого забарвлення їм надає високий вміст заліза та алюмінію. Утворюються ці ґрунти під вологими екваторіальними лісами
21. Охарактеризуйте географічне положення Євразії.
21. Євразія — найбільший материк Землі. Він займає 1/3 суходолу. Традиційно Євразію поділяють на дві частини світу — Європу й Азію.
Крайні точки материка: північна — мис Челюскін, південна — мис Піай. Більша частина материка лежить у
Східній півкулі, але окраїнні його частини заходять у Західну півкулю. Крайньою західною точкою материка є мис Рока, а східною — мис Дежньова.
Євразія найближче межує з Африкою. У геологічному минулому Євразія була тісно пов'язана з Північною Америкою, а в теперішній час вона розділена вузькою, замерзаючою взимку
Беринґо-вою протокою. Тісне сусідство з іншими материками збільшує ступінь розмаїтості природи Євразії. Величезний материк омивається водами всіх чотирьох океанів.
У Євразії є майже всі типи клімату, рослинності і ґрунтів, що існують на Землі.
Найбільше материк простягається із заходу на схід — на 16 тис. км.
Берегова лінія материка найпорізаніша на заході. Атлантичний океан утворює численні моря, затоки, що глибоко вдаються в суходіл. Води Тихого океану відділені від
суходолу ланцюгами островів. Між острівними дугами і материком розташовані окраїнні моря. На півночі мілководні окраїнні моря широко відкриті в бік Північного
Льодовитого океану.
22. Охарактеризуйте клімат Євразії.
22. Клімат Євразії тісно пов’язаний з її великими розмірами. Материк характеризується винятковою розмаїтістю кліматичних умов, чому сприяє низка факторів.
Клімат Євразії більш різноманітний і контрастний, ніж у Північній Америці. Тут літо тепліше, а зима холодніша.
Євразія – єдиний материк, на якому представлені всі кліматичні пояси земної кулі. Із півночі на південь змінюють один одного арктичний, субарктичний, помірний, субтропічний,
тропічний, субекваторіальний і екваторіальний пояси. На континенті відзначені найбільші на Землі контрасти температур. Особливістю материка є істотна зміна кліматичних
умов не тільки з півночі на південь, але й із заходу на схід, а також наявність величезних областей із континентальним типом клімату.
Для Євразії характерна надзвичайна різноманітність кліматичних умов. Цьому сприяють такі чинники:
o величезні розміри материка й різна кількість сонячної енергії, яку одержують різні області;
o видовженість континенту зі сходу на захід і з півночі на південь;
o порізаність його західної, південної та південно-східної окраїн;
o вплив океанів і різна віддаленість окремих районів материка від них;
o чергування рівнин і гір.
Основний атмосферний процес, що формує клімат більшої частини Євразії, – західне перенесення вітрів. Разом із ним на материк протягом усього року надходять повітряні маси з
Атлантичного океану. Повітря, що формується над його поверхнею, особливо в областях, де простежується великий вплив теплої Північно-Атлантичної течії, характеризується
плюсовою зимовою температурою та великою вологістю. Завдяки особливостям рельєфу атлантичні повітряні маси проникають далеко вглиб материка.
23. Охарактеризуйте найбільші екологічні проблеми світу.
23. Основною причиною виникнення глобальних екологічних проблем є нераціональне природокористування. Уже на первісних стадіях розвитку людства його діяльність у галузях
мисливства і рибальства, а потім землеробства і тваринництва призвела до значного збідніння природних ресурсів. Були повністю знищені сотні видів великих тварин
морських організмів (мамонт, тур, Стеллерова корова та ін.), перетворені в пустелі квітучі колись землі Північної Африки, Малої Азії, Індії; на величезних просторах
змінена природна рослинність (особливо це стосується лісових біоценозів). У XX ст. загострилися проблеми мінеральних, енергетичних, земельних ресурсів, які через
варварське їх використання вже не можуть забезпечувати потреб людства.
Проблема збідніння природних ресурсів посилюється ще й тим, що слаборозвинені країни намагаються подолати свою економічну відсталість за рахунок посиленої експлуатації
природних ресурсів, що призводить до погіршення стану довкілля (більшість "промислових революцій" у світі відбувалось саме завдяки нещадному використанню мінеральних,
лісових, водних та інших ресурсів).
У другій половині XX ст. загострилися проблеми забруднення навколишнього середовища, які можна розглядати у кількох аспектах:
1) як джерела викидів виділяють промисловість (відходи гірничовидобувної промисловості), сільське господарство (хімічне забруднення ґрунтів); транспорт
(насамперед шкідливі викиди автомобілів) та побут (велика кількість побутового сміття);
2) серед забрудників можна виділити механічні (пил, тверді промислові і побутові відходи); хімічні (різноманітні гази, рідини та аерозолі, які здатні
негативно впливати на життєдіяльність організмів); радіоактивні (випромінювання і пил); бактеріальні (пов'язані насамперед з органічними відходами).
Існують і такі специфічні види забруднень, як шумове та забруднення електромагнітними хвилями;
3) забруднення навколишнього середовища прийнято розглядати за геосферами: атмосферою, гідросферою та літосферою.
Забруднення атмосфери. У зв'язку з неперервністю повітряного простору та швидким кругообігом речовин в атмосфері тут спостерігається велике розсіювання
забрудників. Тому глобальні зміни в цій оболонці можливі вже у найближчі десятиріччя, якщо людство не вживе кардинальних заходів. Для атмосфери найбільш
гострими є проблеми "парникового ефекту", "озонових дір", кислотних дощів, пилового забруднення.
Для тих регіонів світу, де електроенергетика базується на спалюванні великої кількості вугілля, актуальною є проблема "кислотних дощів". Уперше з цією проблемою зіткнулися
на Північному Сході США, у Великобританії і Німеччині. Зараз кислотні дощі завдають значної шкоди екосистемам Центральної і Східної Європи, скандинавських країн,
багатьох районів Росії, Китаю та Індії.
24. Розкажіть про будову літосфери, назвіть види її рухів. Покажіть вплив внутрішніх сил Землі на формування рельєфу.
24. Літосфера і земна кора– не тотожні. Літосфера – тверда оболонка Землі, яка складається з земної кори та верхнього шару мантії до астеносфери. Тобто нижня її межа
доходить до 150-200 км. Завдяки численним дослідженням, стало зрозуміле, що поверхнева частина літосфери- та частина, яка доступна для вивчення людям, головним чином
складається з сіаліческой порід. А ті верстви, які знаходяться набагато глибше- це породи сіматіческіе.
Товщина літосфери під океанами становить від 5 до 100 км, під материками - 25-200 км. Будова літосфери під океанами і континентами має істотні відмінності.
Під материками в структурі земної кори літосфери розрізняють осадовий, гранітний та базальтовий шари, товщина яких в цілому досягає 80 км. Під океанами земна
кора неодноразово піддавалася процесам часткового плавлення в ході формування океанічної кори. Тому вона збіднена легкоплавкими рідкісними сполуками, позбавлена
гранітного шару, а товщина її значно менше, ніж континентальної частини земної кори. Товщина астеносфери (шару розм'якшених, тістоподібних гірських порід)
становить близько 100-150 км.
Види рухів літосферних плит
Літосферні плити можуть рухатися один щодо одного в різних напрямах: розсуватися чи насуватися.
Ці рухи можна визначити лише за допомогою точних приладів. А оку людини вони не помітні. Тому такі рухи й називаються повільними горизонтальними рухами літосферних
плит. Якщо плити рухаються назустріч одна одній, то при їх зіткненні краї мнуться в складки і утворюють гори. Так виникли Карпати, Кримські гори, Гімалаї, Анди,
Кордильєри. Такі вікові горизонтальні рухи літосферних плит називають складкоутворюючими.
Крім повільних горизонтальних рухів літосферних плит, окремі їх частини можуть опускатися чи підніматися по вертикалі, як крижини, що коливаються на воді. Ці
рухи також не можна помітити, оскільки вони відбуваються протягом століть. Тому їх називають повільними вертикальними рухами літосфери. Свідченням цих рухів в
Україні є залишки давньогрецького міста Херсонеса в Криму. Внаслідок опускання земної поверхні нині вони наполовину затоплені водами Чорного моря.
Та іноді внутрішні сили Землі виявляють свою силу в раптових катастрофічних руйнуваннях. Глибокі тріщини розколюють земну поверхню. Внаслідок підземних поштовхів
руйнуються будинки в містах і селах, під уламками яких гинуть тисячі людей. І все це відбувається за лічені секунди. Такі явища називають землетрусами і відносять
до розривних рухів літосфери.Причинами землетрусів є раптові розриви та зміщення пластів у глибинах земної кори і навіть у верхніх шарах мантії, які передаються на
великі відстані і викликають струси земної кори. Енергія, що звільнюється внаслідок цих зміщень, дорівнює за потужністю вибуху кількох десятків ядерних бомб.
У верхній частині мантії є шар астеносфери, речовина якої знаходиться в тягучому стані і має високу температуру. Тут утворюється магма — розплавлена речовина мантії,
насичена газами. Під тиском магма може підніматися угору по тріщинах у земній корі. Це явище дістало назву магматизму.
Отже, магматизм — процес утворення та руху магми від шару астеносфери до поверхні Землі.
Розрізняють внутрішній і зовнішній магматизм. Внутрішній, коли магма не досягає земної поверхні і застигає в тріщинах та порожнинах земної кори. Якщо це трапляється
близько до поверхні, то верхні шари Землі разом з магмою утворюють невисокі гори. Такою горою, наприклад, є Аюдаг у Криму.
Магму, що вилилася на поверхню, називають лавою, її застиглі потоки утворюють конуси вулканів. Канал, по якому підіймається магма, називається жерлом вулкана.
Жерло закінчується кратером. Це вияв зовнішнього магматизму, або вулканізм.
25. Охарактеризуйте форму та розміри Землі. Назвіть способи її зображення.
25. Для зручності отримання уявлення про Землю створюють різноманітні моделі. В залежності від призначення моделі поділяють на
загальногеографічні і тематичні
Виділяють тривимірні та двовимірні моделі. До тривимірних відносять глобус — об'ємна модель Землі, що в загальних рисах зберігає її форму,
зменшену в десятки мільйонів разів. Двовимірними способами зображення Землі є плани та карти.Глобус — модель Землі, що в загальних рисах
зберігає її форму, зменшену в десятки мільйонів разів. На ньому всі материки,
океани, моря показані в повній відповідності з їх положенням на земній кулі.
Шкільні глобуси мають звичайно масштаб 1: 50 000 000.
Масштаб глобуса однаковий у всіх точках зображення. Відстані на глобусі вимірюються гнучкою металевою лінійкою або ниткою. Здобута
в сантиметрах відстань переводиться по іменованому масштабу у відстань на місцевості.
26. Розкажіть про господарське значення та охарактеризуйте внутрішні води Північної Америки.
26. Територією материка протікають безліч великих річок. Річкова мережа добре розвинута, але розподілена нерівномірно. Більша частина річок належить до басейнів
Атлантичного та Північного Льодовитого океанів. З поверхні материка щорічно стікає 8200 км.кв.води, що становить приблизно 18% світового стоку.
Річки басейну Північного Льодовитого океану протікають територією давнього зледеніння, через озера, і мають неширокі долини зі скелястими берегами і численними порогами.
Річки мають переважно снігове живлення і надовго замерзають.Річки басейну Тихого океану короткі, бурхливі, багатоводні, багаті на гідроенергію. Долини річок вузькі і
глибокі. Танення снігів і льодовиків у горах підтримує високий рівень води, особливо у літній період.
Найбільш важливу роль у забезпеченні населення материка водними ресурсами відіграють річки басейну атлантичного океану. Це досить розгалужені річкові системи із широкими
долинами.Західний схил Аппалачів, більша частина Центральних і Великих рівнин належать басейну річки Міссісіпі. Це одна з найдовших річок на землі, найбільш
повноводна річка Північної Америки. Міссісіпі має змішане снігово-дощове живлення, паводки частіше бувають навесні, але іноді й улітку в результаті зливових дощів.
У цей період у річку, особливо правими притоками, виноситься багато мулу й піску,що відкладається у руслі, а в гирлі при впаданні в Мексиканську затоку утворюється
велика дельта. На Міссісіпі та її притоках трапляються настільки сильні повені. Що перетворюються на справжні національні лиха. Тут споруджено греблі й систему шлюзів,
які роблять річку більш спокійною. Між Гудзоновою затокою і хребтами Кордільєр, Великими рівнинами на півдні й арктичним узбережжям на півночі простягається басейн
другої за величиною річки Північної Америки - Маккензі.Серед озер Північної Америки особливе місце посідають Великі озера – найбільший у світі прісноводний басейн.
П’ять озер – Верхнє, Гурон, Мічіган,Ері й Онтаріо – розташовані на різних висотних рівнях і являють собою каскад природних водоймищ, з’єднаних короткими порожистими річками.
Річки системи Міссісіпі мають велике господарське значення. Загальна протяжність судноплавних шляхів басейну понад 25 тис. кв. км. Міссісіпі сполучена каналами із
системою Великих озер. На притоках Міссісіпі було споруджено ряд великих електростанцій.
Колумбія — велике джерело гідроенергії. Великий об'єм води і значний перепад висот на відносно короткій дистанції створюють сприятливі умови для виробництва
гідроелектроенергії. Колумбія є річкою з найбільшим виробництвом електроенергії в Північній Америці. На річці побудовано 14 гідроелектростанцій як в США, так і в Канаді.
27. Розкажіть про градусну сітку на глобусі й географічній карті, наведіть конкретні приклади визначення географічних координат.
27. На будь-якій географічній карті та глобусі є система горизонтальних та вертикальних ліній, які проведені через однакову відстань. Це градусна сітка Землі. Насправді
цих ліній в природі не існує: вони уявні. Лінії градусної сітки необхідні для зручності складання карт та орієнтування за картою чи глобусом. Завдяки ним можна
визначити точне положення на поверхні нашої планети будь-якого географічного об’єкта. Градусна сітка вперше з’явилася на картах понад 1800 років тому й ніколи
потому не зникала. На планах місцевості градусна сітка відсутня.Горизонтальні лінії градусної сітки це – паралелі (з грецької – той, що йде поряд) – уявні лінії, проведені
на глобусі та географічній карті, паралельно одна одній. Паралель можна провести крізь будь-яку точку земної поверхні.На глобусі кожна паралель має форму кола, тому її
протяжність в градусах становить 360О. При перенесенні зображення з глобусу на площину географічної карти форма паралелей спотворюється. Наприклад на карті півкуль
або картах України вони мають форму дуг, на фізичній карті океанів в атласі – прямих ліній.
На карті на глобусі напрями сторін горизонту співпадають з лініями градусної сітки. Меридіани вказують напрям “північ – південь”, а паралелі “захід – схід”. Тому,
щоб здійснювати рух з півдня на північ чи навпаки, слід пересуватися чітко вздовж одного меридіана (на відміну від плану, де рух на північ йде чітко вверх
зображення, на південь – вниз). Для просування на захід чи схід треба переміщувати вздовж паралелі (на плані – до лівого чи правого поля зображення).
За лініями градусної сітки на карті й глобусі також визначають географічне положення різних об’єктів відносно сторін горизонту. Наприклад, Київ розташований у
північній частині України, Сімферополь – у південній, Ужгород – у західній, Луганськ – у східній. Франція розташована на захід від України, Казахстан – на схід,
Туреччина – на південь, Білорусь – на північ.
28. Охарактеризуйте географічне положення Європи.
28. Європа — одна з двох частин світу, розташованих на материку Євразія. Північ її лежить за полярним колом і на значній території являє собою холодну пустелю, а
південна — простяглася до теплого Середземного моря. Західне узбережжя омивають води Атлантичного океану, а східна межа проходить одразу за Уральськими горами.
Поверхня Європи переважно рівнинна, проте й тут є гори різної висоти, а також вулкани, які нагадують про себе час від часу грізними виверженнями. Клімат
території — переважно помірний, на заході — м'якіший, ніж на сході.Європа розташована на заході Євразії. Вона охоплює площу близько 10 млн км кв і розміщена
переважно в помірних широтах. Тільки крайні північні та південні її частини заходять у субарктичний і субтропічний пояси.
Європа з трьох боків оточена морями. Її західне та південне узбережжя омивають води Атлантичного океану. Велику роль у формуванні природи відіграє тепла
Північноатлантична течія та її відгалуження, що проникають у Північний Льодовитий океан.
29. Охарактеризуйте природні зони Австралії.
29. У розміщенні природних зон Австралії чітко простежується широтна зональність. Висотна поясність виражена тільки в Австралійських Альпах на південному сході материка.
Усю центральну й західну частини Австралії займає зона тропічних пустель і напівпустель з убогою рослинністю на червонясто-бурих, часто засолених ґрунтах, місцями на
сіроземах. Великі простори напівпустель і пустель у внутрішніх районах Австралії вкриті заростями твердолистих, колючих, вічнозелених чагарників. Такі непрохідні
зарості — скреб — в основному складаються з чагарникових евкаліптів та акацій. На території зони багато пустельних місць без рослинності. Із тварин у пустелях і
напівпустелях живуть великі руді кенгуру, собака динго, страус ему, багато змій, ящірок.
На півострові кейп-Йорк і східному узбережжі материка розкинулася зона вологих і перемінно-вологих тропічних лісів. В умовах теплого й вологого клімату на червоних
фералітних ґрунтах ростуть різні види пальми, фікусів, лаврів, деревоподібних папоротей. У горах вище 1000 м ростуть гірські ліси, де зустрічаються окремі масиви
давніх хвойних дерев — араукарій.
Великі простори на півночі, сході та південному заході материка займають савани й рідколісся. Для цієї зони характерні чагарникові евкаліпти, акації, казуарини з
безлистковими ниткоподібними гілками на червоно-бурих і червоно-коричневих ґрунтах. Живуть кенгуру, валабі, вомбат, борсук, сумчастий мурахоїд, страус ему. Незначну
територію на півдні субтропічного пояса займають
Вічнозелені твердолисті ліси й чагарники на жовтоземах і червоноземах. Ліси в основному складаються з евкаліптів з домішками акації.
Для острова Тасманія з його морським помірним кліматом характерні вічнозелені ліси з евкаліптів, вічнозеленого (антарктичного) бука, сосни, деревоподібних папоротей.
Тасманійський ліс уражає великою кількістю квіткових рослин. Тільки орхідей тут нараховується 80 видів. Тваринний світ Тасманії близький за своїм складом до
тваринного світу материка, але має і свої особливості. Окрім ендемічного сумчастого диявола на південному узбережжі живе представник антарктичного світу — пінгвін.
30. Охарактеризуйте географічне положення та особливості берегової лінії Південної Америки.
30. Площа Південної Америки з прилеглими островами — Фолклендські (Мальвінські), Галапагос та інші — близько 18 млн км2. За площею вона посідав
четверте місце серед материків Землі.
Південна Америка розміщена головним чином південніше екватора і тільки незначна частина материка лежить у Північній півкулі. Крайня північна точка — мис Ґальїнас
, південна — мис Фро-уерд, що розташована на материку в Маґеллановій протоці. Південна Америка повністю
лежить у Західній півкулі. Крайньою західною точкою материка є мис Па-риньяс, східною — мис Кабу-Бранку.
Південна Америка на півночі омивається Карибським морем Атлантичного океану, на сході — Атлантичним, на заході — Тихим океаном. Береги Південної Америки порізані
слабо, тільки на південно-західному узбережжі є вузькі затоки, а на східному — затоки в гирлах річок. Найбільшою серед них є Ла-Плата. Найбільший великий острів —
Вогняна Земля, що розташований на крайньому півдні, відокремлюється від материка Магеллановою протокою. Крайня південна острівна точка Південної Америки —
мис Горн — розташована на березі найширшої у світі протоки Дрейка, якою материк відокремлюється від Антарктиди. Багато островів є тільки на півдні.
Більша частина Південної Америки розміщена в жаркому тепловому поясі.
Берегова лінія Північної Америки переважно рівна, почленована слабо, не відрізняється великою кількістю півостровів, заток і проток, за виключенням її південно-західного
узбережжя. Найбільшими півостровами є Гуахіра і Парагуана на півночі материка, півострів Вальдес – на південному сході, півострів Тайтао – на південному заході.
Дата добавления: 2015-08-29; просмотров: 52 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |