53. Питання вантажної митної декларації регулюється Положенням про вантажну митну декларацію яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11липня 2007 р. № 910.

53. Питання вантажної митної декларації регулюється "Положенням про вантажну митну декларацію" яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11липня 2007 р. № 910.

Вантажна митна декларація (ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Партію товарів при оформленні ВМД вважається:

- товари, які переміщуються на адресу одного одержувача за одним перевізним документом (транспортною накладною, коносаментом тощо);

- товари, які перевозяться залізничним транспортом і прибувають на станцію призначення одночасно, на адресу одного вантажоотримувача від одного вантажовідправника з однієї станції відправлення у межах одного зовнішньоекономічного договору (контракту);

- товари, які належать юридичним або фізичним особам (суб'єктам підприємницької діяльності) і переміщуються в ручній поклажі однією фізичною особою у пасажирському відділенні (салоні) транспортного засобу, яким прямує така особа.

ВМД заповнюється державною мовою за допомогою комп' ютера.

Достовірність зазначених декларантом відомостей у ВМД, яка заповнена згідно з діючими правилами та засвідчена ним у встановленому порядку, закріплюється одним з видів митного забезпечення (штамп "Під митним контролем") на всіх аркушах ВМД та реєстраційним номером, а також реєстрацією ВМД у журналі обліку вантажних митних декларацій. Після завершення цієї процедури декларант несе юридичну відповідальність за відомості, зазначені у ВМД. Ця декларація не може бути відкликана декларантом. У разі необхідності для підтвердження відомостей, унесених до ВМД, прийнятої для оформлення, декларантом подаються додаткові документи. Відповідальність за неточні відомості у ВМД установлюється законодавством.

У разі прийняття ВМД для оформлення їй присвоюється реєстраційний номер та проводиться реєстрація в журналі обліку ВМД. Реєстраційний номер ВМД - цифровий код, що складається з шістнадцяти знаків, а саме:

- перші дев'ять знаків - код митного органу, в якому ВМД прийнято для оформлення, згідно з класифікатором, затвердженим ДМСУ;

- десятий знак - остання цифра поточного року, відокремлена з обох боків скісною лінією;

- останні шість знаків - порядковий номер декларації в журналі обліку ВМД (у порядку зростання протягом поточного року, починаючи з одиниці).

54. У відповідності до визначених Митним кодексом України митних режимів, Держмитслужбою передбачено заповнення таких типів ВМД:

імпорт - ВМД ІМ 40;
експорт - ВМД ЕК 10;
транзит - ВМД ТР 80;
тимчасове ввезення (вивезення) - ВМД ЕК 31, ІМ 31;
митний склад - ВМД ЕК 74, ІМ 74;
реімпорт - ВМД ІМ 41;
реекспорт - ВМД ЕК 41;
спеціальна митна зона - ВМД ЕК 10, ІМ 71;
магазин безмитної торгівлі - ВМД ІМ 72, ЕК 72;
переробка на митній території України - ВМД ІМ 51;
переробка за межами митної території України - ВМД ЕК 61;
знищення або руйнування - ВМД ІМ 76;
відмова на користь держави - ВМД ІМ 75.

На виконання Положення про вантажну митну декларацію наказом Держмитслужби України від 09.07.97 № 307 (зі змінами та доповненнями) затверджено Інструкцію про порядок заповнення вантажної митної декларації. Інструкція встановлює загальний порядок заповнення граф і розділів ВМД.

Порядок заповнення граф ВМД відповідно до митних режимів затверджений наказом Держмитслужби України від 30.06.98 № 380.

ВMД заповнюється державною мовою за допомогою комп’ютера.Під час заповнення ВМД може застосовуватися іноземна мова, якщо переклад державною мовою назв суб’єктів або фірмового (комерційного) найменування товару є недоцільним та істотно не впливає на принцип застосування заходів митно-тарифного або нетарифного регулювання. Разом з ВМД подається її електронна копія, яка використовується для прискорення проведення процедури митного оформлення товару й митної статистики зовнішньоекономічної діяльності. Інформація, унесена до електронної копії ВМД, повинна відповідати інформації, внесеній декларантом до оригіналу. Форма та структура електронної копії ВМД, кодування символів, засоби пересилання визначаються Держмитслужбою України.

ВМД вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів і транспортних засобів. Оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на розміщення товарів та/або транспортних засобів у заявленому митному режимі й підтвердженням прав та обов’язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.

55. До інших документів, за якими здійснюється митне оформлення можна віднести:

1. Декларація митної вартості (подається у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України)
2. Декларація про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари
3. Облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, форма якої затверджується Мінфіном, або її копія, завірена таким суб'єктом.

4. Лист про погодження (подається підприємством, розміщеним поза зоною діяльності митного органу)
5. Документ контролю за доставкою товарів
6. Документи про надання фінансових гарантій
7. Ліцензія митного перевізника
8. Книжка МДП, книжка АТА, книжка CPD
9. Свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення товарів під митними печатками і пломбами
10. Акти приймання-передачі (електроенергії, газу, нафти, аміаку тощо)
11. Посередницький договір
12. Документ на право провадження митної брокерської
діяльності
13. Документи, що використовуються для визначення митної
вартості товарів
14. Документи, що визначають країну походження товарів

15. Документи, що містять відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД
16. Платіжні доручення, касові ордери, що підтверджують сплату податків і зборів (обов'язкових платежів)
17. Векселі (відповідно до законодавства)
18. Документи, що підтверджують право на застосування до товарів пільгового режиму оподаткування

19. Документи, що підтверджують право розпорядження, володіння чи користування товаром та/або транспортним засобом
20. Заява підприємства для здійснення митного оформлення товарів (у спрощеному порядку, для розміщення їх у митні режими, для подання тимчасової, неповної, періодичної митної декларації)
21. Документи, які відповідно до законодавчих актів видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через
митний кордон України

56. Митні платежі - платежі, що стягуються у встановленому порядку митними органами при митному оформленні товарів і в інших випадках передбачених законодавством України. Митні платежі містять у собі:

- мито
- податок на додану вартість
- акцизні збори
- митні збори

Митні платежі сплачуються безпосередньо власником переміщуваних товарів або організацією що здійснює митне оформлення на підставі договору та має відповідну ліцензію. Митні платежі повинні бути внесені до, або одночасно з подачею ВМД (вантажної митної декларації) на розрахунковий рахунок митного органа.

57. Митний тариф (англ. customs tariff) - інструмент торгової політики і державного регулювання внутрішнього ринку країни при його взаємодії зі світовим ринком.

Також у залежності від контексту може визначатися як:

· перелік ставок мита, що застосовуються до товарів, що переміщуються через митний кордон, систематизований відповідно до товарної номенклатуризовнішньоекономічної діяльності;

· конкретна ставка мита, що підлягає сплаті при вивозі або ввезенні певного товару на митну територію країни. У цьому випадку поняття митного тарифу цілком збігається з поняттям мита.

Єдиний митний тариф України — юридичний термін, що з 2001 року фактично означає те саме що і Митний тариф України.

Поняття Єдиного митного тарифу вперше визначено в 1991 в Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

В 1992 Законом України «Про Єдиний митний тариф» був прийнятий сам Єдиний митний тариф України. В цьому законі «єдиний митний тариф» визначався як систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території.

В 2001 був прийнятий Закон України «Про Митний тариф України». Із набуттям чинності цим законом, Єдиний митний тариф України, як звід ставок, втратив чинність. Ставки ввізного (імпортного) мита з 2001 визначаються Митним тарифом України. Ставки вивізного (експортного) мита визначаються низкою окремих законів України.

Проте сам Закон України «Про Єдиний митний тариф» все ще чинний і визначає порядок формування та застосування митного тарифу.

58. Мито - вид митного платежу, що стягується з товарів, які переміщуються через митний кордон держави ввозяться, вивозяться або слідують транзитом (ст. 6 Закону "Про єдиний митний тариф").

Мито, що стягується митницею, входить в систему митних платежів, що являють собою всі види зборів, відрахувань, платежів при перетині митного кордону держави. Систему митних платежів можна поділити на дві групи:

1. Основні - обов'язкові платежі, що стягуються в більшості випадків при перетинанні митного кордону та стягуються із суб' єктів, що не характеризуються специфічними особливостями: мито, що стягується митницею; митні збори за митне оформлення; непрямі податки, що стягуються в подібних ситуаціях (податок на додану вартість, акцизний збір).

2. Податкові - митні платежі, що стягуються з платників за додатково надані послуги чи дії, або що характеризують платника, що відрізняється специфічними особливостями (за зберігання товарів, збори за митний супровід вантажів, збори за видачу ліцензій, плата за участь в митних аукціонах, тощо).

В Україні застосовуються такі види мита (ст. 7 Закону "Про єдиний митний тариф"): адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом; специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом; комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.

Поряд із чисто фіскальними, мито виконує як стимулюючу, так і захисну функції. Захисна функція мита припускає формування бар'єрів, що перешкоджають проникненню на територію держави товарів, більш конкурентноздатних по відношенню до національних, або просто тих, в яких не зацікавлена держава.

До митних зборів у митному законодавстві України належать такі їх види:

o за митне оформлення товарів та інших предметів;

o за митне оформлення тимчасово ввезеного/вивезеного майна під зобов'язання про його зворотне вивезення/ввезення;

o за митне оформлення товарів у разі транзиту;

o за митне оформлення у разі ввезення на митний ліцензійний склад;

o за перебування товарів та інших предметів під митним контролем;

o за митне оформлення товарів та інших предметів у зонах митного контролю на територіях і в приміщеннях підприємств, що зберігають такі товари та інші предмети, чи поза робочим часом, установленим для митниці.

Митні збори підлягають сплаті до або на момент здійснення митного оформлення. Митні збори можуть бути сплачені шляхом перерахування суми митних зборів за безготівковим розрахунком на рахунок митної установи або внесення суми митних зборів готівкою до каси митної установи або через касу банку; а також можуть сплачуватись шляхом внесенням авансових сум на рахунок митниці. Платниками митних зборів є юридичні та фізичні особи, що здійснюють митне оформлення. Митні збори сплачуються платниками у валюті України або в іноземній валюті.

59. Товари, що ввозяться в Україну, обкладаються акцизним збором за ставками згідно із чинним законодавством.

Акцизний збір - це непрямий податок, що встановлюється на підакцизні товари та включається в їхню ціну.

Акцизний збір сплачується платниками податку одночасно зі сплатою мита та митних зборів. Перерахування відповідних сум коштів на спеціальний рахунок митного органу здійснюється платником податку або особою, уповноваженою на декларування на підставі договору. Акцизний збір справляється в національній валюті. Товари, за які не був сплачений акцизний збір, митному оформленню не підлягають, крім випадків, коли вони відповідно до актів законодавства звільняються від обкладення цим збором. Контроль за правильністю обчислення й своєчасністю сплати акцизного збору з товарів, що ввозяться в Україну, під час митного оформлення здійснюється митними органами.

Платниками акцизного збору є:

o суб' єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи - виробники підакцизних товарів (послуг) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини;

o нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів (послуг) на митній території України безпосередньо або через їх постійні представництва чи осіб, прирівняних до них згідно із законодавством;

Сума акцизного збору може встановлюватися або у відсотках до митної вартості товару, або у грошовому еквіваленті до фізичної одиниці виміру товару.

Сума акцизного збору, якщо ставку встановлено у відсотках до митної вартості товару, обчислюється за формулою:

60. Товари, які ввозяться (пересилаються) в Україну, оподатковуються податком на додану вартість за ставкою, установленою Законом України "Про податок на додану вартість". ПДВ становить 20 відсотків від бази оподаткування (основи для нарахування), що обчислюється згідно зі статтею 4 Закону України "Про податок на додану вартість". Об'єктом оподаткування ПДВ є операції з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання (споживання) на митній території України, у тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки.

ПДВ сплачується платниками податку - особами, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України. одночасно зі сплатою мита та митних зборів (на момент оформлення вантажної митної декларації). Платниками ПДВ є особи, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України або отримують від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, що не зареєстровані як платники податку, в разі коли такі фізичні особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не підлягають оподаткуванню згідно з законодавством. Платники ПДВ при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України можуть за власним бажанням надавати митним органам простий вексель на суму податкового зобов' язання у трьох примірниках, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій надається платнику податку. Виняток становлять:

o товари, на які встановлено законодавством акцизний збір (крім тютюнової сировини);

o товари, що відносяться до товарних груп 1-24 Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Платники ПДВ на товари, що імпортуються в Україну, перераховують кошти на спеціальні рахунки митних органів, крім випадків застосування податкового векселя як засобу платежу. Суми ПДВ справляються в національній валюті України та зараховуються до Державного бюджету України.

Товари, за які не був сплачений ПДВ, митному оформленню не підлягають, крім випадків, коли вони підлягають звільненню від обкладення цим податком. Контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати ПДВ при митному оформленні товарів, що імпортуються в Україну, здійснюється митними органами.

Дата добавления: 2015-08-29