- економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створення безпечних в нешкідливих умов праці;
- Комплексне розв’язання завдань охорони праці на основі соціальних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямків економічної та соціальної політики, досягнень у галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;
- Встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всів підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності;
- Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо покращення умов і підвищення безпеки праці.
Інструкції з охорони праці
Інструкції з охорони праці – нормативний акт, що містить обов’язкові для дотримання працівниками вимоги з охорони праці при виконання ними робіт певного виду або за певною професією на робочих місцях, у виробничих приміщеннях, на території підприємства, або в інших місцях, де за дорученням роботодавця виконуються ці роботи, трудові чи службові обов’язки.
Інструкції з охорони праці поділяються на:
- Інструкції, що належать до державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці;
- Примірні інструкції;
- Інструкції, що діють на підприємстві.
Інструкції, що належать до державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці розробляються для персоналу, який проводить вибухові роботи, обслуговує електричні установки та пристрої, вантажопідіймальні машини та ліфти, котельні установки, посудини, що працюють під тиском,і для інших працівників, праила безпеки праці яких установлені міжгалузевими нормативними актами про охорону праці. Затвердженими Держнаглядохоронпраці. Їх дотримання є обов’язковим для працівників відповідних професій на всіх підприємствах не залежно від їх підпорядкованості, форми власності та виду діяльності.
Види інструктажів:
Вступний інструктаж проводиться:
- З усіма працівниками, яких приймають на постійну або тимчасову роботу. Не залежно від освіти, стажу роботи та посади;
- З працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;
- З учнями і студентами, які прибули на підприємства для проходження виробничої практики;
- У разі екскурсії на підприємстві;
Первинний інструктаж – проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником:
- Новоприйнятим на підприємство;
- Який переводиться з одного цеху виробництва до іншого;
- Який буде виконувати нову для нього роботу;
- З відрядженим працівником, який бере безпосередньо участь у виробничому процесі на підприємстві.
Повторний інструктаж – проводиться з працівниками на робочому місці а терміни, визначені відповідними чинними галузевими нормативними актами або керівником підприємства з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше:
- На роботах з підвищеною безпекою – один раз на три місяці;
- Для решти робіт – один раз на шість місяців;
Позаплановий інструктаж - проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:
- При введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;
- При зміні технологічного процесу, заміни або модернізації устаткування, приладів та інструментів вихідної сировини, матеріалів та інших чинників, що впливають на стан охорони праці;
- При порушеннях працівниками умов нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж;
- При виявленні особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за охороною праці, незнання вимог безпеки стосовно робіт, що виконуються працівником;
- При перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів – для робіт з підвищеною небезпеки, а для решти робіт – 60 днів;
Цільовий інструктаж – поводиться з працівниками:
- При виконанні разових робіт, непередбачених трудовою угодою;
- При ліквідації аварії, стихійного лиха;
- При проведенні робіт, на які оформлюється наряд – допуск, розпорядження або інші документи.
Система управління охороною праці
У теперішній час в Україні здійснюються соціально-політичні та соціально-економічні реформи. Наша країна переживає етап відмирання централізовано-розподільних форм господарювання і народження економічних відносин у сфері праці, притаманних соціально-ринковій моделі управління. При цьому, природно, змінюються ролі й функції основних суб’єктів підприємницької діяльності: держави, роботодавця і працівника. Цей процес неминуче охоплює й охорону праці – невід’ємну частину будь-якого виробництва, а відтак і систему управління охороною праці.
Держава створює законодавчу базу з питань охорони праці; комплекс інспекцій, що здійснюють нагляд за виконанням прийнятих нормативно – правових актів про охорону праці; інфраструктуру виробничо – технічного, інформаційного, наукового та фінансового забезпечення діяльності в галузі охорони праці.
Працівники повинні відповідально ставитись до охорони праці, знати та виконувати вимоги, визначені нормативною документацією. В сучасних умовах кожному працівнику необхідно постійно підтримувати високий фізичний, психологічний та фаховий рівень, програмувати шляхи здорового довголіття, запобігати виникненню випадків травматизму та профзахворювань.
Система управління охороною праці (СУОП) – це сукупність органів управління підприємством, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність щодо здійснення завдань і функцій управління з метою забезпечення здорових, безпечних і високо продуктивних умов праці, запобігання травматизму та профзахворювань, а також додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці. Створення СУОП здійснюється шляхом послідовного визначення мети і об’єкта управління, завдань і заходів щодо охорони праці, функцій і методів управління, побудови організаційної структури управління, складання нормативно – методичної документації.
Служба охорони праці підприємства
Згідно з Законом України «Про охорону праці» служба охорони праці створюється власником або уповноваженим ним органом на підприємстві, в установах, організаціях незалежно від форм власності та видів їх діяльності для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасних випадків, професійних захворювань і аварій в процесі праці.
Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства. За своїм посадовим становищем та умовами оплати праці керівник служби охорони праці прирівнюється до керівників основних виробничо-технічних служб підприємства.
Служба охорони праці вирішує завдання:
- Забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;
- Забезпечення працівників засобами індивідуального та колективного захисту;
- Професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів праці;
- Вибору оптимальних режимів праці й відпочинку працівників;
- Професійного відбору виконавців для визначених видів робіт.
Служба охорони праці виконує такі основні функції:
- Опрацьовує ефективну цілісну систему управління охороною праці;
- Проводить оперативно-методичне керівництво роботою з охорони праці;
- Складає разом зі структурними підрозділами підприємства комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також розділ «Охорона праці» у колективному договорі;
- Проводять для працівників вступний інструктаж з питань охорони праці;
- Готує проекти наказів та розпоряджень з питань охорони праці, загальних для всього підприємства;
- Розглядає факти наявності виробничих ситуацій, небезпечних для життя чи здоров’я працівників або людей, які їх оточують, і навколишнього природного середовища, у випадку відмови з цих причин працівників від виконання дорученої їм роботи;
- Організовує:забезпечення працюючих правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами з охорони праці;
- Бере участь у: розслідуванні нещасних випадків та аварій;формуванні фонду охорони праці підприємства і розподілі його коштів; роботі комісії з питань охорони праці підприємства;
- Контролює: дотримання чинного законодавства, міжгалузевих, галузевих та інших нормативних актів, виконання працівниками посадових інструкцій з питань охорони праці; виконання приписів органів державного нагляду, пропозицій та подань уповноважених трудових колективів і профспілок з питань охорони праці.
Спеціалісти служби охорони праці мають право:
- Представляти підприємство в державних та громадських установах при розгляді питань охорони праці;
- Безперешкодно в будь-який час відвідувати виробничі об’єкти, структурні підрозділи підприємства, зупиняти роботу виробництв, дільниць, верстатів, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих;
- Одержувати від посадових осіб необхідні відомості, документи і пояснення з питань охорони праці;
- Перевіряти стан безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на об’єктах підприємства, видавати керівникам перевіреного об’єкта, цеху, виробництва обов’язків для виконання припис;
- Надсилати керівникові підприємства подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.
Комісія з питань охорони праці підприємства.
Комісія з питань охорони праці підприємства може створюватися у відповідності з Законом України «Про охорону праці» на підприємствах, в організаціях, господарствах з кількістю працюючих 50 і більше чоловік, незалежно від форм власності та видів господарської діяльності.
Комісія у своїй діяльності керується законодавством про працю, міжгалузевими і галузевими нормативними актами з охорони праці, а також Положенням про комісію з питань охорони праці підприємства.
Основними завданнями комісії є:
- Захист законних прав та інтересів працівників у сфері охорони праці;
- Підготовка, на основі аналізу стану безпеки та умов праці на виробництві, рекомендацій власнику та працівникам щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, практичної реалізації принципів державної політики в області охорони праці на підприємстві;
- Узгодження, шляхом двосторонніх консультацій, позицій сторін у вирішенні практичних питань у сфері охорони праці з метою забезпечення поєднання інтересів держави, власника та трудового колективу, кожного працівника, запобігання конфліктами;
- Вироблення пропозицій щодо включення до колективного договору окремих питань з охорони праці та використання коштів фонду охорони праці підприємства.
Комісія має право:
- Звертатися до власника або уповноваженого ним органу, органу самоврядування трудового колективу, профспілкового комітету з пропозиціями щодо регулювання відносин у сфері хорони праці;
- Створювати робочі групи з числа членів комісії для вироблення узгоджених конкретних питань охорони праці із залученням до їх складу фахівців, експертів, інспекторів державного нагляду за охороною праці;
- Одержувати від окремих працівників, служб підприємства, профспілкового комітету необхідну інформацію;
- Здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з питань охорони праці;
- Вільного доступу на всі дільниці виробництва і обговорення з працюючими питань охорони праці.
Комісія може делегувати своїх представників для участі:
- У розв’язанні разом з представниками державного нагляду за охороною прці конфліктів, пов’язаних з відмовою працівника виконувати доручену роботу з мотивів небезпечної для його здоров’я чи життя виробничої ситуації на підприємстві, де відсутня профспілкова організація;
- В обговоренні питань охорони праці власником або уповноваженим ним органом, профспілковим комітетом чи органом самоврядування трудового колективу.
Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.
Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві належить проводити згідно з ДНАОП 0.00-4.03-01 «Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві». Дія цього положення поширюється на підприємствах, установи і організації незалежно від форми власності, на осіб, які є власниками цих підприємств або уповноваженими ними особами, фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства використовують найману працю, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно при умові добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а також на осіб, які працюють на умовах трудового договору, проходять виробничу практику або залучаються до праці.
Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з учнями та студентами навчальних закладів під час навчально – виховного, процесу, трудового і професійного навчання в навчальному закладі, визначається МОН України. Нещасні випадки, що не пов’язані з виконанням трудових обов’язків підлягають розслідуванню відповідно до «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру».
Вентиляція на підприємстві
Вентиляція може бути припливною і витяжною.
Припливна вентиляція, при якій здійснюється концентрована подача припливного повітря заданих параметрів (температури, вологості, швидкості руху), виконується у вигляді повітряних душів, повітряних і повітряно-теплових завіс.
Повітряні душі використовуються для запобігання перегрівання робітників у гарячих цехах, а також для утворення, так званих, повітряних оазисів (простір виробничої зони, що різко відрізняється своїми фізико-хімічними характеристиками від решти приміщення).
У випадках, коли джерело виробничих шкідливостей можна помістити всередині простору, обмеженого стінками, місцеву витяжну вентиляцію влаштовують у вигляді витяжних шаф, фасонних укрить, витяжних камер. Якщо за умовами технології або обслуговування джерело шкідливостей не можна ізолювати, тоді встановлюють витяжний зонт або всмоктувальну панель. При цьому потік повітря, що видаляється, не повинен проходити через зону дихання робітника.
Основні вимоги до систем вентиляції
Природна та штучна вентиляції повинні відповідати наступним санітарно-гігієнічним вимогам:
- Створювати в робочій зоні приміщень нормовані метеорологічні умови праці (температуру, вологість і швидкість руху повітря);
- Повністю усувати з приміщень шкідливі гази, пари, пил та аерозолі або розчиняти їх до допустимих концентрацій;
- Не вносити в приміщення забруднене повітря ззовні або шляхом засмоктування із суміжних приміщень;
- Не створювати на робочих місцях протягів чи різкого охолодження;
- Бути доступними для керування та ремонту під час експлуатації.
Освітлення виробничих приміщень
Серед чинників зовнішнього середовища, що впливають на організм людини в процесі праці, світло займає одне з перших місць. Адже відомо, що майже 90% всієї інформації про довкілля людина одержує через органи зору. Під час здійснення будь-якої трудової діяльності втомлюваність очей, в основному, залежить від напруженості процесів, що супроводжують зорове сприйняття.
Світло впливає не лише на функцію органівзору, а й на діяльність організму в цілому. При поганому освітленні людина швидко втомлюється, працює менш продуктивно, зростає потенційна небезпека помилкових дій і нещасних випадків. Згідно із статистичними даними, до 5% травм можна пояснити недостатнім або нераціональним освітленням, а в 20% воно сприяло виникненню травм. Врешті, погане освітлення може призвести до професійних захворювань.
Для створення оптимальних умов зорової роботи слід враховувати не лише кількість та якість освітлення, а й кольорове оточення. Так, при світлому пофарбуванні інтер’єру завдяки збільшенню кількості відбитого світла рівень освітленості підвищується на 20 – 40%, різкість тіней зменшується, покращується рівномірність освітлення.
Техніка безпеки на робочому місці:
1. Слюсар-механік зобов’язаний гарно знати і додержувати всі вимоги;
2. До обслуговування і ремонту обладнання допускаються особи не менше 18 років, які пройшли медичний огляд, навчання і атестацію на право обслуговування і ремонт обладнання.
3. Слюсар-механік повинен вміти користуватися засобами колективного і індивідуального захисту.
Вимоги безпеки перед початком роботи:
1. Надіти і привести в порядок спец одяг, волосся прибрати під головний убір. Працювати в легкому взутті забороняється.
2. Робоче місце привести в порядок, прибрати все зайве, інструмент, принади і деталі розташувати в здобному для роботи місці.
3. Перевірити наявність і справність інструмента,при роботі використовувати тільки справний інструмент.
4. Інструмент до місця роботи переносити в спеціальному ящику або сумці. Носити інструмент в кишенях забороняється.
Вимоги безпеки в час виконання роботи:
1. Підготувати робоче місце, воно повинно бути чистим, не повинно бути зайвих предметів.
2. Розбираємі частини конструкції складувати так, щоб вони не могли впасти і не заважали роботі.
3. Забруднений і замаслений ручний інструмент не можна застосовувати для роботи, вони повинні бути сухими і чистими.
4. Забороняється збільшувати довжину ключа при допомозі туби або другого ключа, тобто вони можуть зірватися і причинити травму.
5. Працювати тільки справним електроінструментом. Забороняється використовувати електроінструмент з пошкодження корпуса, питаючого шнура,вилки.
Вимоги безпеки по закінченню роботи
1. Привести в порядок робоче місце.
2. Прибрати інструмент і принади в відведене для них місце.
3. Про всі помічені недоліки, виявлені під час роботи, повідомити керівника роботи.
3.2 Екологічна безпека
Однією з особливостей атмосфери є її здатність до самоочищення. За несприятливих метеорологічних умов, коли викиди із забрудненнями можуть бути шкідливими для здоров’я населення, підприємство повинно знизити викиди шкідливих речовин за рахунок технічних засобів або повної (часткової) зупинки джерел забруднення. Сучасні вимоги до якості та ступеня очищення викидав досить високі. Для їхнього дотримання необхідно використовувати технологічні процеси та обладнання, які знижують або повністю виключають викид шкідливих речовин в атмосферу. 5.3.Екологічна безпека
Однією з особливостей атмосфери є її здатність до самоочищення. За несприятливих метеорологічних умов, коли викиди із забрудненнями можуть бути шкідливими для здоров’я населення, підприємство повинно знизити викиди шкідливих речовин за рахунок технічних засобів або повної (часткової) зупинки джерел забруднення. Сучасні вимоги до якості та ступеня очищення викидав досить високі. Для їхнього дотримання необхідно використовувати технологічні процеси та обладнання, які знижують або повністю виключають викид шкідливих речовин в атмосферу.
Загальна характеристика хімічних речовин. Протягом життя людина постійно стикається з великою кількістю шкідливих речовин, які можуть викликати різні види захворювань, розлади здоров’я, а також травми як у момент контакту, так і через певний проміжок часу. Особливу небезпеку становлять хімічні речовини, які залежно від їх практичного використання можна поділити на:
- промислові отрути, які використовуються у виробництві є джерелом небезпеки гострих і хронічних інтоксикацій при порушенні правил техніки безпеки;
- лікарські препарати;
- хімічні речовини побуту, які використовуються як харчові добавки, засоби санітарії, гігієни, косметичні засоби.
Токсичні речовини – це речовини, які викликають отруєння всього організму людини або впливають на окремі системи людського організму. Ці речовини можуть викликати патологічні зміни певних органів, наприклад нирок та печінки.
Отруйними називаються речовини, які призводять до ураження всіх живих організмів, особливо людей та тварин.
Шляхи проникнення отруйних речовин в організм людини: Через шкіру, органи дихання та шлунок.
Ступінь ураження отруйними речовинами залежить від їх токсичності, вибіркової дії, тривалості, а також від їх фізико – хімічних властивостей.
За вибірковістю дії шкідливих речовин можна поділити на:
- серцеві – кардіотоксична дія: ліки, рослинні отрути, солі барію, калію, кобальту;
- нервові – порушення психічної активності;
- печінкові – хлоровані вуглеводні, альдегіди, феноли, отруйні гриби;
- ниркові – сполуки важких металів, щавлева кислота;
- кров’яні – похідні аніліну, нітриту;
- легеневі – оксиди азоту, озон, фосген.
3.3 Пожежна безпека
Порядок дій у разі пожежі
У разі виявлення пожежі кожний працівник зобов’язаний:
- Негайно повідомити по телефону пожежну охорону, назвати адресу об’єкта вказати кількість поверхів будівлі, місце виявлення пожежі, обстановку о пожежі наявність людей
- Вжити заходів щодо евакуації людей гасіння пожежі та збереження матеріальних цінностей;
- Якщо пожежа виникне на підприємстві повідомити про неї керівника чи відповідну посадову особу або чергового по об’єкту;
- У разі необхідності викликати аварійні рятувальні служби (медичну, газо аварійну);
Пожежна сигналізація, оповіщення та зв'язок
Швидке виявлення та сигналізація про виникнення пожежі, своєчасний виклик пожежних підрозділів та оповіщення про пожежу людей, що перебувають у зоні можливої небезпеки, дозволяє швидко локалізувати осередки пожежі, провести евакуацію та необхідні заходи щодо гасіння пожежі. Підприємство «Поліпак ЛТД» забезпечене засобами зв’язку та системами пожежної сигналізації та оповіщення.
Для передачі повідомлення про пожежу в будь-який час доби можуть використовуватись телефонами спеціального та загального призначення. Системи оповіщення про пожежу повинні забезпечувати у відповідності з розробленими планами евакуації передачу сигналів оповіщення одночасно по всьому підприємстві, а при необхідності – послідовно або вибірково в окремі його частини (поверхи, цеха). Кількість оповіщувачів, їх розміщення та потужність вибирається таким чином, щоб забезпечити необхідну чутність у всіх місцях перебування людей.
Організація забезпечення пожежної безпеки
Правовою основою діяльності в галузі пожежної безпеки є Конституція, Закон України «Про пожежну безпеку», та інші закони України, постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, дикрета, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, рішення органів державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування, прийняті у межах їх компетенції. Забезпечуючи пожежну безпеку слід також керуватись Правилами пожежної безпеки в Україні, стандартами, будівельними нормами, Правилами улаштування електроустановок.
Основним законодавчим документом, що регламентує вимоги щодо пожежної безпеки є Закон України «Про пожежну безпеку», який був прийнятий 17 грудня 1993 року. Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.
Державний пожежний нагляд
В населених пунктах та на об’єктах незалежно від форм власності здійснюється державний пожежний нагляд. Органи державного пожежного нагляду відповідно до покладених на них завдань:
- Розробляють з участю зацікавлених організацій та органів і затверджують загальнодержавні правила пожежної безпеки;
- Погоджують проекти державних і галузевих стандартів, норм, правил та інших нормативно-тезнічних документів, що стосуються забезпечення пожежної безпеки, а також проектні рішення, на які не встановлено норми і правила;
- Встановлюють порядок опрацювання і затвердження нормативних актів з питань пожежної безпеки, що діють на підставі, в установі та організації;
- Здійснюють контроль за додержанням вимог законодавчих актів з питань пожежної безпеки;
Посадовими особами органів державного пожежного нагляду є державні інспектори з пожежного нагляду, які мають право:
- Проводити в будь – який час у присутності власника чи його представника пожежно-технічні обстеження і перевірки підконтрольних об’єктів незалежно від форм власності, одержувати від власника необхідні пояснення;
- Давати керівникам органів виконавчої влади та самоврядування різних рівнів, керівникам та іншим посадовим особам підприємств, установ та організацій, а також громадянам обов’язкові для виконання розпорядження про усунення порушень і недоліків з питань пожежної безпеки;
- Припиняти чи забороняти роботу підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатацію будівель, споруд, окремих приміщень, опалювальних приладів, дільниць електричної мережі, проведення пожежонебезпечних робіт, випуск та реалізацію пожежонебезпечної продукції, систем і засобів протипожежного захисту у разі порушення правил пожежної безпеки, що створює загрозу виникнення пожежі або перешкоджає її гасінню та евакуації людей, а також у випадку випуску пожежонебезпечної продукції, систем і засобів протипожежного захисту з відхиленням від стандартів чи технічних умов або у разі їх відсутності;
- Притягати до адміністративної відповідальності посадових осіб, інших працівників підприємств, установ, організацій та громадян, винних у порушенні встановлених законодавством вимого пожежної безпеки, невиконані приписів, постанов органів державного пожежного нагляду використані пожежної техніки та засобів пожежогасіння не за призначенням;
- Застосовувати штрафні санкції до підприємств, установ та організацій за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки невиконання розпоряджень, посадових осіб органів державного пожежного нагляду.
Державний пожежний нагляд
В населених пунктах та на об’єктах незалежно від форм власності здійснюється державний пожежний нагляд. Органи державного пожежного нагляду відповідно до покладених на них завдань:
- Розробляють з участю зацікавлених організацій та органів і затверджують загальнодержавні правила пожежної безпеки;
- Погоджують проекти державних і галузевих стандартів, норм, правил та інших нормативно-технічних документів, що стосуються забезпечення пожежної безпеки, а також проектні рішення, на які не встановлено норми і правила;
- Встановлюють порядок опрацювання і затвердження нормативних актів з питань пожежної безпеки, що діють на підставі, в установі та організації;
- Здійснюють контроль за додержанням вимог законодавчих актів з питань пожежної безпеки;
Посадовими особами органів державного пожежного нагляду є державні інспектори з пожежного нагляду, які мають право:
- Проводити в будь – який час у присутності власника чи його представника пожежно-технічні обстеження і перевірки підконтрольних об’єктів незалежно від форм власності, одержувати від власника необхідні пояснення;
- Давати керівникам органів виконавчої влади та самоврядування різних рівнів, керівникам та іншим посадовим особам підприємств, установ та організацій, а також громадянам обов’язкові для виконання розпорядження про усунення порушень і недоліків з питань пожежної безпеки;
- Припиняти чи забороняти роботу підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатацію будівель, споруд, окремих приміщень, опалювальних приладів, дільниць електричної мережі, проведення пожеже небезпечних робіт, випуск та реалізацію пожеже небезпечної продукції, систем і засобів протипожежного захисту у разі порушення правил пожежної безпеки, що створює загрозу виникнення пожежі або перешкоджає її гасінню та евакуації людей, а також у випадку випуску пожеже небезпечної продукції, систем і засобів протипожежного захисту з відхиленням від стандартів чи технічних умов або у разі їх відсутності;
- Притягати до адміністративної відповідальності посадових осіб, інших працівників підприємств, установ, організацій та громадян, винних у порушенні встановлених законодавством вимого пожежної безпеки, невиконані приписів, постанов органів державного пожежного нагляду використані пожежної техніки та засобів пожежогасіння не за призначенням;
- Застосовувати штрафні санкції до підприємств, установ та організацій за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки невиконання розпоряджень, посадових осіб органів державного пожежного нагляду.
3.4 Радіаційна безпека
Шляхи підвищення життєдіяльності в умовах радіаційної небезпеки. Сучасна концепція радіозахисного харчування базується на трьох принципах:
- обмеження надходження радіонуклідів з їжею;
- гальмування всмоктування, накопичення і прискорення їх виведення;
- підвищення захисних сил організму.
Небезпека різних радіоактивних елементів для людини визначається спроможністю організму їх поглинати і накопичувати. Радіоактивні ізотопи надходять в середину організму з пилом, повітрям, їжею або водою і поводять себе по-різному: деякі ізотопи розподіляються рівномірно в організмі людини; деякі накопичуються в кістках; інші залишаються в м’язах; накопичуються в щитовидній залозі, у печінці, нирках, селезінці.
Дата добавления: 2015-08-28; просмотров: 38 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |