Розвиток PR у незалежній Україні.

Розвиток PR у незалежній Україні.

1. В Україні, як і в країнах колишнього СРСР, паблік рилейшнз почали розвиватися лише на початку 90-х років ХХ ст. Проте фактично повторюються ті ж проблеми, що мали місце в США та інших країнах світу. Не визнані офіційно зв’язки з громадськістю не мають правового підґрунтя своєї діяльності, тільки починає здійснюватися професійна підготовка фахівців з паблік рилейшнз, зв’язки з громадськістю не отримали самостійного статусу ні в науці, ні в системі освіти, ні в практичній діяльності.

2. Соціологічні дослідження щодо розвитку ПР-діяльності в Росії та Україні виявили декілька основних причин, які заважають розвитку зв’язків з громадськістю:

- недостатня кваліфікація співробітників;

- недооцінка важливості ПР-роботи;

- відсутність чіткої концепції в організаторів;

- недостатня культура у відповідній сфері;

- недостатнє фінансування.

3. Практика ж потребує широкого впровадження комунікацій з громадськістю в різні сфери життя. В Україні першими почали розвиватися служби, що виконують окремі функції паблік рилейшнз, у політичних структурах українського суспільства: Прес-служби при Президентові, при управлінських органах у центрі та на місцях, при політичних партіях – це той досвід, який ми сьогодні маємо.

4. На думку українських учених, те, що в постсоціалістичних державах взагалі й зокрема в Україні в політичні паблік рилейшнз ідуть значно більші кошти, аніж у комерційні, пояснюється просто: гроші вкладаються туди, звідки очікують більшої віддачі.

5. На початку 90-х років в Україні почали з’являтися установи, у статуті яких називалися ПР-послуги (45 організацій, котрі декларували ПР-послуги, серед них приблизно третина – київські), почали свою діяльність зарубіжні фірми, у складі яких були служби паблік рилейшнз. Спільні підприємства також створюють ПР-служби, без яких навряд чи могли б вони міцно закріпитися на українському ринку. Вітчизняні організації та установи, що успішно працюють у сфері економіки, починають створювати відповідні ПР-служби. Проте досі ми не можемо похвалитися успіхами в розвитку зв’язків з громадськістю.

6. “Модне сьогодні поняття “паблік рилейшнз” (ПР, зв’язки з громадськістю, PR) для України є чимось екзотичним. Повноцінні відділи ПР не створені ні на підприємствах, ні у фінансових установах, ні в громадсько-політичних організаціях. Відповідно навіть ринок ПР-послуг не розвинений”. Такого висновку дійшли в 1998 році українські рекламісти та журналісти. На думку Н.Іщенко, сьогодні найчастіше трапляються не справжні паблік рилейшнз, а так звані “чорні” ПР, тобто “замовлені” статті (сюжети), котрі є прихованою рекламою.

7. Важливим кроком у розвитку зв’язків з громадськістю стало створення Української асоціації паблік рилейшнз. Її очолює професор, завідувач кафедри міжнародних комунікацій та паблік рілейшнз Інституту міжнародних відносин при Київському державному університеті Г.Почепцов.

8. Фінансова криза 1998 року в Україні, на думку деяких дослідників, боляче вдаривши по рекламному ринку, пожвавила ринок послуг паблік рилейшнз. Підприємці збагнули, що пряма реклама на тлі стрімкого зубожіння споживача тільки дратує останнього. Доцільніше використати рекламний бюджет для вкладень у репутацію фірми або товару, що колись-таки спричинить і підвищення продаж.

9. Сьогодні кожному з нас зрозуміло, що наша незалежна країна повинна влитися у вказаний світовий процес. На жаль, ми ще не готові до цього. Нам не дістає глибокого розуміння змісту, методів і прийомів діяльності фахівців з паблік рілейшнз. Громадянство, в більшості своїй любителів, що почали займатися або цікавитися питаннями зв'язків з громадськістю, — залишається нечисленним і недостатньо кваліфікованим.

10. В Україні практично відсутня продумана система підготовки кадрів за фахом паблік рілейшнз. Загальні спецкурси, які викладають в окремих учбових закладах, не можуть задовольнити наші гострі потреби. Не зможуть зробити цього і запрошувані із західних країн фахівці з паблік рілейшнз. Але західний досвід не у всьому придатний для нашої культури і ментальності. Досить послатися на запозичену рекламну діяльність молодих комерційних структур, яка частенько справляє враження знущання над зголоднілим народом. Це один, причому не головний, доказ того, наскільки насущною є потреба формування в нашій країні власної високопрофесійної, цивілізованої системи зв'язків з громадськістю.

11. Потрібно, правда, відзначити, що деякі кроки в цьому напрямі вже робляться. В рамках структур Верховної Ради України, адміністрації Президента, Кабінету Міністрів під вивісками прес-служб почали функціонувати відділи або підрозділи, які виконують функції зв'язків з громадськістю. Такого роду підрозділи створені і в структурах окремих міністерств і відомств, зокрема МЗС України, МВС Міністерства оборони і ін. Вкомплектовують служби зв'язків з громадськістю комерційні банки, інші організації підприємницької діяльності. Проте всі вони страждають одним загальним недоліком. Функції цих служб зводяться в основному до інформування громадськості або поширення реклами. Їх переважно посередницька для пресу діяльність часто носить спорадичний і безсистемний характер, відрізняючись, як правило, недовгочасністю акцій, розрахованих на моментальний, одноразовий ефект. Вони часто нагадують «пожежну команду», а не службу по «техніці безпеки». Вони, нарешті, плентаються в хвості подій, просто реагуючи на них (функція реагування), замість того, щоб випереджати негативні моменти, розробляти і здійснювати тривалі програми, розраховані на перспективу (проектуюча функція), на створення стійкої позитивної репутації своєї організації або установи.

12. Завдання створення позитивної репутації (позитивного іміджу) нових для України державних, суспільно-політичних, господарсько-економічних і інших інститутів суспільства, доброзичливого відношення громадськості до них сьогодні набуває особливої актуальності. Молода незалежна держава переживає системну кризу. Причин такого невтішного положення надзвичайно багато. Вони, як правило, змовлені історично успадкованими внутрішньоекономічними і зовнішньополітичними обставинами, недосконалістю законотворчого процесу і так далі.

13. Проте в нашому суспільстві зараз дуже низький рівень взаєморозуміння і конструктивної взаємодії державних органів влади, їх управлінських структур, політичних партій і суспільних формувань. Ми спостерігаємо підвищення рівня недовіри з боку громадськості, різних соціальних груп до інститутів влади, ключових державних і політичних діячів, до ринкових структур, що зароджуються. І знову-таки не останньою причиною такої ситуації є відсутність зваженої, націленої на перспективу програми налагодження конструктивних зв'язків з громадськістю, просвітницької, пропагандистської (якщо завгодно) роботи серед різних груп населення. Досить послатися на любительську практику «паблісіті» народних депутатів України, та і самої Верховної Ради, з точки зору технології паблік рілейшнз що не витримує жодної критики. Не дивлячись на певне позитивне значення, прямі телевізійні трансляції засідань Верховної Ради або їх радіотрансляція практично не сприяли створенню її позитивного образу (іміджу) як авторитетного і відповідального найвищого законодавчого органу незалежної української держави Можливість з'являтися на телеекранах майже не використовується депутатами для створення позитивної думки про себе в очах громадськості. Рядовий глядач швидше бачив на екрані заангажованих персон, що стоять на узкоїдейних позиціях і що зводять рахунки зі своїми політичними противниками, чим живих людей, що щиро хворіють за своїх виборців, їх життя і майбутнє України. У результаті склався і негативний імідж більшої частини депутатського корпусу, і Верховної Ради в цілому, про що свідчать ті ж опити громадської думки. Тому не дивно, що активність виборців на виборах істотно знизилася, довіра до вибраних депутатів як до тимчасових «виконавців», що піклуються лише про своїх, перш за все матеріальних, інтересах впало.

14. І, нарешті, Україна як молода незалежна держава все ще перебуває в не цілком сприятливому положенні на міжнародній арені, тривалий час не може досягти бажаного взаєморозуміння з країнами ближнього і далекого зарубіжжя. Зрушення, що сталися останнім часом в зовнішній політиці України, дещо змінили її імідж в кращу сторону.

15. Сьогодні вже в певній мірі можна стверджувати, що налагоджені контакти з офіційними структурами багатьох зарубіжних країн, встановлено і досягнуто взаєморозуміння з окремими керівниками ряду держав світу Проте, якщо говорити про зв'язки України, її окремих державних і недержавних утворень з широкою зарубіжною громадськістю, з окремими її групами, особливо з впливовими підприємницькими і фінансовими кругами провідних країн світу, тут контактів і розуміння дуже мало. І річ не лише в тому, що наше ринкове законодавство не викликає у них довіри. Під впливом різного роду обставин, а особливо завдяки інформації, поширюваній неукраїнськими засобами комунікації, а також враховуючи наші власні непрофесійні дії в цій сфері і відсутність продуманої інформаційної роботи серед зарубіжної аудиторії, в представленні широкої світової громадськості все ще домінує мало інформована і не зовсім сприятлива для України думка.

16. Нині актуальним є питання підготовки фахівців з паблік рілейшнз, проведення своєрідного лікнепу серед керівного і адміністративного персоналу, державних і недержавних службовців. На розвиток системи зв'язків з громадськістю зобов'язані звернути належну увагу керівні політичні структури України. Дуже вже помітним став розрив між надіями народу на поліпшення свого положення і можливостями держави бути на рівні цих надій, особливо враховуючи перехідний стан українського суспільства, об'єктивні труднощі, які необхідно долати на цій дорозі. Щоб не втратити історичного шансу на демократичні перетворення в процесі побудови молодої незалежної країни, ключовим завданням державних і політичних структур України повинне стати встановлення взаєморозуміння з широкою громадськістю, розгортання довготривалої програми роз'яснювальної і просвітницької роботи серед населення, особливо серед найуразливіших його шарів, що найсильніше страждають в перехідний період, і об'єктивно готових до різкого соціального протесту.

17. Уникнути соціального вибуху в країні допомогли б структури, що професійно діяли, мають справу з громадськістю, з людьми. На порядку денному — невідкладне завдання об'єднання наявних незначних сил в даній сфері. Ми повинні якнайскоріше звернутися до скарбниці світового досвіду і знань в цій області, необхідних як для подолання конфронтації між різними інститутами усередині країни, між ними і населенням різних регіонів, так і для створення і зміцнення позитивного образу молодої української держави в світі.

18. У сучасній Україні, як і в усьому цивілізованому світі, зв'язки з громадськістю функціонують в різних сферах суспільного життя. Найбільший розвиток за десятирічний період свого існування в нашій країні отримав політичний PR, який в основному зводиться до роботи з кандидатами на виборах і продовженням роботи з ними після обрання.

Досить просунутою сферою в зв'язках з громадськістю в нашій країні можна рахувати комерційний PR. Сьогодні жодна комерційна організація не може мати успіху в бізнесі без добре налагодженої діяльності служб по зв'язках з громадськістю.

Продовжують розвиватися в нашій країні зв'язку з громадськістю і в промисловості (промисловий PR).

Вся більша увага приділяється зв'язкам з громадськістю в культурно-розважальній сфері і в спорті. Культурно-розважальна індустрія (розвиток суспільних парків, курорти і готелі, шоу-бізнес і т. д.) і спорт сьогодні перетворилися на великий бізнес, і без відповідної pr-підтрімки тут не обійтися.

Певні тенденції розвитку зв'язків з громадськістю спостерігаються і в соціальній сфері. Тут найбільший успіх мають зв'язку з громадськістю в установах охорони здоров'я – фармацевтичних компаніях, клініках, науково-дослідних медичних центрах і так далі Серйозною перешкодою на дорозі розвитку PR в соціальній сфері є її недостатнє фінансування з боку держави.

Дата добавления: 2015-08-28