Основні напрями підвищення стійкості функціонування організацій, підприємств, установ

1. Забезпечення захисту робочих, службовців, членів сімей, населення, населення місті й їх життєдіяльності в надзвичайні ситуації.

2. Раціональне розміщення виробничих сил підприємства, організації, установи, їх виробничих фондів біля міста.

3. Підготовка підприємств, організацій, установ до роботи у надзвичайні ситуації.

4. Підготовка до виконання робіт з відновлення підприємств, організацій, установ у надзвичайні ситуації.

5. Підготовка системи управління підприємством, організацією, установою вирішення завдань в надзвичайні ситуації.

Проведенню заходів із підвищення стійкості об'єктів економіки передує дослідження стійкості конкретного об'єкта. Дослідження стійкості функціонування об'єктів розпочинається задовго до введення їх у експлуатацію. На стадії проектування певні роботи виконують проектувальники. Така ж дослідження об'єкта проводиться відповідними службами на стадії технічних, економічних, екологічних та інших напрямів експертиз.

Найважливішим чинником підвищення стійкості праці будь-якої об'єкта економіки є створеннянадежной захисту персоналу. Для цього він зводяться захисні споруди, типу притулків для укриття, створюється система оповіщення.

Захист інженерно-технічного комплексу передбачає збереження матеріальної основи виробництва: будинків та споруд, устаткування.

Дуже важлива система водовідведення забруднених вод (система каналізації). Через війну її руйнації створюються умови у розвиток хвороб Паркінсона й епідемій.

На підвищення стійкості системи електропостачання насамперед доцільно замінити повітряні лінії електропередач на кабельні (підземні) мережі.

Дуже важливо забезпечити стійкість системи газопостачання, бо за її руйнуванні або пошкодження можливо виникнення пожеж і вибухів.

Через війну надзвичайної ситуації то, можливо пошкоджена система теплопостачаннянаселенного пункту чи підприємства, що створює серйозні труднощі, щоб функціонування. Це може викликати їх затоплення. Основний спосіб підвищення стійкості внутрішнього устаткування теплових мереж був частиною їхнього дублювання.

Через війну впливу ударної хвилі виникає при вибухи можуть постраждати підземні комунікації. Основним засобом підвищення стійкості споруд від ударної хвилі є збільшення міці й жорсткості конструкцій.

Рівень і можливість зовнішніх вражаючих чинників природного походження багато чому визначаються районом розташування об'єкта економіки. Район може бути як і вирішальним чинником у забезпечення захисту і працездатності об'єкта у разі з експлуатації шляхів подачі сировини йелектроносителей.

Після визначення краю стійкості функціонування об'єкта намічають виконують заходи щодо підвищення його стійкості:

1) запобігання причин виникнення надзвичайної ситуації;

2) запобігання надзвичайної ситуації;

3) пом'якшення наслідків надзвичайної ситуації, раціональне розміщення устаткування, резервування, дублювання;

4) забезпечення захисту від його можливих вражаючих чинників у вигляді оптимізації відстані, обмеження часу дії, використання засобів захисту.

Загальні вимоги до заходів підвищення стійкості економіки – це ефективність яких і економічність.

Контроль над втіленням заходів із підвищення стійкості функціонування об'єктів економіки, передбачених планами соціально-економічного розвитку та мобілізаційними планами, здійснюється управлінням цивільного захисту і прибуттям пожежної безпеки, мобілізаційним відділом міської адміністрації.

Контроль над втіленням заходів, передбачених планами громадянської оборони та захисту міста, здійснює управління цивільного захисту і прибуттям пожежної безпеки.

53.Принципи захисту виробничого персоналу і способи забезпечення захисту населення в надзвичайних ситуаціях.

Весь комплекс інженерно-технічних і організаційних заходів, що проводяться на ОГД з метою підвищення його стійкості, доцільно розділити понапрямках: 1.Захист робітників, службовців і членів їх сімей. Для надійногозахисту робітників і службовців об’єкту і членів їх сімей проводять наступні

заходи: завчасно будують захисні споруди: сховища – на об’єктах, ПРУ – в

заміській зоні;встановлюють і утримують в постійній готовності системи оповіщення;

забезпечення робітників і службовців ЗІЗ; підготовка до розосередження і евакуації в заміську зону робітників, службовців і членів їх сімей;навчання робітників і службовців заходам захисту від ЗМУ і діям засигналами оповіщення.

Основні принципи щодо захисту населення:--Захист населення планується і здійснюється диференційовано, залежно від економічного та природного характеру його розселення, виду, ступеня небезпеки, можливих надзвичайних ситуацій.--Усі заходи щодо життєзабезпечення населення готуються заздалегідь і здійснюються на підставі законів держави.--При захисті населення використовують усі наявні засоби захисту (евакуацію із небезпечних районів, захисні споруди, індивідуальні засоби захисту...).--Громадяни повинні знати основні свої обов’язки щодо безпеки життєдіяльності, дотримуватись установлених правил поведінки під час надзвичайних ситуацій. Є п’ять основних заходів щодо забезпечення захисту населення в надзвичайних ситуаціях:1)Повідомлення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій та постійного його інформування про наявну обстановку.2)Навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти у надзвичайних ситуаціях.3)Укриття людей у сховищах, медичний, радіаційний та хімічний захист, евакуація населення з небезпечних районів.4)Спостереження та контроль за ураженістю навколишнього середовища, продуктів харчування та води радіоактивними, отруйними, сильнодіючими отруйними речовинами та біологічними препаратами.5)Організація і проведення рятувальних та інших робіт у районах лиха й осередках ураження.

54.Система оповіщення про загрозу в надзвичайних ситуаціях.

Система оповіщення ЦО організовується з урахуванням структури державного управління, характеру і рівня надзвичайних ситуацій, наявності і місця розташування сил, які можуть залучатися до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
Оповіщення організовується відповідним органом ЦО та НС за схемою, яка затверджується начальником цивільної оборони відповідного рівня. Система! оповіщення ЦО складається із загальнодержавної, регіональних і спеціальних систем централізованого оповіщення, локальних та об'єктових систем оповіщення, систем' циркулярного виклику.
У цих системах можуть використовуватися апаратура і технічні засоби оповіщення ІДО, канали та засоби зв'язку мережі радіомовлення і телебачення (канали звукового супроводження) центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, мережі зв'язку які входять до Єдиної національної системи зв'язку.
Система централізованого оповіщення ЦО повинна забезпечувати можливість циркулярного або вибіркового оповіщення посадових осіб центральних і місцевих органів виконавчої влади, керівників визначених підприємств, установ та організацій, населення залежно від рівня надзвичайної ситуації і заходів, які належить невідкладно вжити.

55.Засоби індивідуального, медичного та колективного захисту.

Колективні засоби захисту - це герметизовані або негерметизовані стаціонарні інженерні споруди або рухомі об'єкти військової техніки, які обладнані фільтровентиляційними установками і призначені для групового захисту людей від зброї масового ураження (табл. 4). В умовах сучасної війни вони забезпечують найбільш повний захист від дії всіх уражаючих факторів. Класифікація колективних засобів захистуЗагальновійськові СпеціальніРухомі Укриття Сховища Рухомі Сховища
Танки, БМП, бронетранс-портери, БРДМ, літаки, кораблі та інше Щілини, окопи, траншеї, інше Довготермінові фортифікаційні споруди, польові інженерні споруди різних класів Санітарний транспорт та інші автомобілі, обладнані ФВУ Довготермінові фортифікаційні споруди КП, СП, КСП. Сховища різних класів для розміщення медичних пунктів, госпіталів та інше. Класифікація індивідуальних засобів захисту (ЗІЗ) від ЗМУВсі ЗІЗ від ЗМУ можуть бути поділені в залежності від їх призначення, застосування і принципу захисної дії. За призначенням ці засоби поділяються на загальновійськові (для оснащення всього особового складу) і спеціальні (для забезпечення захисту окремих категорій військовослужбовців).За призначенням ЗІЗ поділяються на засоби захисту органів дихання (ЗЗОД), засоби захисту очей (ЗЗО) і засоби захисту шкіри (ЗЗШ), комплекти засобів індивідуального захисту (КЗІЗ). Медичні засоби захисту призначені для профілактики і надання допомоги, запобігання ураженню або значного зниження його ступеня, підвищення стійкості організму до вражаючого впливу радіоактивних, отруйних ре-човин, СДЯР і бактеріальних засобів. До медичних засобів захисту належать радіозахисні препарати, засоби захисту від впливу отруйних речовин (антидоти), протибактеріальні засоби — сульфаніламіди, антибіотики, вакцини, сиро-ватки та ін.Для надання першої медичної допомоги існують санітарні сумки і медичні аптечки санітарного поста, індивідуальні перев'язочні пакети та індивідуальні протихімічні пакети.

56.Організація і проведення евакуаційних заходів.

Евакуація – це організований вивід (вивіз) населення (у тому числі і персоналу суб’єктів господарської діяльності) із осередків ураження внаслідок аварій, катастроф і стихійного лиха та зон радіаційного забруднення місцевості і хімічного зараження та катастрофічного затоплення.
Евакуація із районів стихійних лих, а також аварій і катастроф організується начальниками цивільної оборони міст і районів та їх органами управління ЦО, з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення. Безпосередньо проведенням евакуаційних заходів займаються начальники і штаби ЦО та з НС суб'єктів господарської діяльності, керівники домоуправлінь та житловоексплуатаційних контор під керівництвом евакуаційних комісій, що створюються у містах (районах) та на об’єктах господарської діяльності.
Евакуація проводиться у найкоротші строки після її оголошення. Для здійснення цього заходу використовуються усі види громадського транспорту (залізничний, автомобільний, водний і навіть авіаційний), що не зайняті невідкладними виробничими і господарськими перевезеннями, а також транспорт індивідуального користування. Певна частина населення, що підлягає евакуації, може виводитися пішим порядком.

Евакуаційні заходи здійснюються за рішенням місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів Рад, уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення відповідних рівнів.
Безпосередньо проведенням евакуаційних заходів (відселенням або евакуацією працівників, службовців та населення) займаються начальники і штаби ЦО та з НС суб’єктів господарської діяльності (підприємств, установ та організацій) під керівництвом районної (міської) евакуаційної комісії.
Евакооргани створюються: у районах (містах обласного підпорядкування) рішенням районної державної адміністрації (виконкому міської Ради); у сільських (селищних) Радах – рішенням виконкому сільської (селищної) Ради; у суб’єктів господарської діяльності наказом керівника підприємства, установи або організації. До евакоорганів відносяться: евакокомісії (районні, міські, селищні, сільські і суб’єктів господарської діяльності); приймальні та збірні евакуаційні пункти.
Головою евакокомісії району (міста, села, селища), як правило, призначається заступник голови райдержадміністрації (виконкому міської, селищної або сільської Ради), а головою евакокомісії суб’єкта господарської діяльності – один із заступників керівника об’єкту. До складу евакокомісії входять представники адміністрації (від відділів: організаційного, загального, кадрів, соціального захисту населення, народної освіти та інших), служб ЦО (зв’язку і оповіщення, медичної, матеріальнотехнічної, охорони громадського порядку та транспорту).
Особовий склад районної (міської) евакокомісії може мінятися у залежності від особливостей району (міста).
Евакооргани створюються у всіх населених пунктах району, на підприємствах, в установах і організаціях. Чисельний склад евакоорганів залежить від обсягів завдань, які покладені на них.
Для особового складу усіх евакоорганів розробляються формалізовані документи, завдання, функціональні обов’язки посадових осіб, списки обліку особового складу, розрахунки транспортних засобів, планирозрахунки проведення евакозаходів та інші документи.
Евакуаційна комісія суб’єкта господарської діяльності є робочим органом начальника цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій підприємства, установи або організації, який забезпечує проведення у життя комплексу заходів щодо організованого вивозу (виводу) працівників, службовців та населення, яке мешкає у відомчому житловому фонді, із районів можливого впливу наслідків НС, якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіянню шкоди здоров’ю людини.
Евакокомісія створюється за наказом керівника суб’єкта господарської діяльності, підзвітна і підконтрольна йому.
Евакокомісія у своїй роботі керується законодавчими і нормативними актами України, рішеннями і розпорядженнями районної державної адміністрації (виконкому міської Ради), наказами і розпорядженнями НЦО району (міста обласного підпорядкування), відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, голови районної (міської) евакокомісії, рішеннями та розпорядженнями місцевого органу самоврядування, наказами та розпорядженнями керівника суб’єкту господарської діяльності, прийнятими в межах їх компетенції.
Основними завданнями евакокомісії суб’єкта господарської діяльності є:
розроблення планів евакуації (відселення) працівників, службовців та населення, яке мешкає у відомчому житловому секторі, на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціальнополітичного та воєнного характеру;
організація та проведення у НС (відселення) працівників, службовців та населення, яке мешкає у відомчому житловому секторі та забезпечення їх життєдіяльності;
координація в межах її діяльності структурних підрозділів підприємства, установи чи організації щодо забезпечення проведення евакозаходів та організація життєзабезпечення евакуйованого (відселеного) населення
визначення основних напрямів роботи щодо проведення евакозаходів та соціальному захисту працівників, службовців та населення, яке мешкає у відомчому житловому секторі, які постраждали внаслідок НС; підготовка і перепідготовка особового складу евакокомісії суб’єкта господарської діяльності до дій в умовах НС.

План проведення евакозаходів в надзвичайних ситуаціях суб’єкту господарської діяльності складається з пояснювальної записки і плану у вигляді таблиці. Він розробляється по видам надзвичайних ситуацій і включає:
найменування надзвичайних ситуацій, які можуть бути на території суб’єкту господарської діяльності та у які осередки ураження попадає об’єкт при стихійних лихах і аваріях (катастрофах) на сусідніх техногенно небезпечних об’єктах, що загрожують життю і здоров’ю персоналу і населення, що мешкає у відомчому житловому фонді;
чисельність населення (персоналу), що підлягає евакуації або відселенню;
терміни виконання евакозаходів;
транспорт, що залучається для проведення евакозаходів;
матеріальнотехнічне та інші види забезпечення евакуаційних заходів;
порядок приведення в готовність евакоорганів суб’єкта господарської діяльності.
Для кожного суб’єкта господарської діяльності робиться виписка із районного (міста обласного підпорядкування) плану проведення евакозаходів по видам НС.
Плани проведення евакозаходів на території суб’єкта господарської діяльності розробляються евакокомісією разом з штабом ЦО та з НС об’єкту з урахуванням наявних сил і засобів і затверджуються НЦО (керівником підприємства, установи, організації) об’єкту і погоджується з вищестоящою евакокомісією.

Проведення заходів з евакуації вимагає всебічного забезпечення, яке включає: протирадіаційний та протихімічний захист, медичне, матеріальне, технічне, транспортне забезпечення та охорону громадського порядку, що організовують служби ЦЗ під керівництвом начальника ЦЗ об’єкта.

Для протирадіаційного та протихімічного захисту передбачено:

– укриття в захисних спорудах поблизу ЗЕП, ПЕП, ППЕ, станцій (пунктів) посадки та висадки та вздовж маршруту евакуації пішки;

– забезпечення засобами індивідуального захисту;

– проведення радіаційної, хімічної та бактеріологічної розвідки;

– своєчасне доведення сигналів керування та оповіщення;

– організацію дозиметричного, хімічного та бактеріологічного контролю, санітарного оброблення та знезараження.

Медичне забезпечення евакуаційних заходів організовують на всіх етапах розосередження та евакуації населення. На ЗЕП, ПЕП, ППЕ створюють медичі пункти у складі двох–трьох медичних працівників, однієї–двох ланок санітарних дружин, а в необхідних випадках – лікаря. Вони зобов’язані надавати невідкладну медичну допомогу хворим, виявляти та ізолювати інфекційних хворих із подальшою евакуацією їх у медичні заклади.

Матеріальне забезпечення – це забезпечення транспортних та інших машин, які використовують для евакуаційних перевезень, пальним, мастилами та іншими матеріалами, а населення – харчами та предметами першої необхідності. У заміській зоні постачання організовують через місцеві органи торгівлі та громадського харчування.

Технічне забезпечення – це організація технічного обслуговування, поточного ремонту транспортних засобів та іншої техніки, постачання запчастин та ремонтних матеріалів. До виконання цих заходів залучають формування технічної служби (рухомі ремонтно-відновлювальні,евакуаційні групи) ремонтні підприємства, станції технічного обслуговування.

Транспортне забезпечення – це планування, організація та виконання евакуаційних перевезень.

Для підтримки громадського порядку на об’єктах, ЗЕП, ПЕП, ППЕ, станціях (пристанях, пунктах) посадки та висадки, у місцях розселення в заміській зоні встановлюють пости охорони громадського порядку, організовують патрулі. До виконання цих заходів залучають формування охорони громадського порядку (команди та групи), що створюються за рахунок відомчої воєнізованої та сторожової охорони і добровільних дружин.

План дій органів управління і сил ЦО із запобігання та усунення надзвичайних ситуацій на об’єкті.

Планування роботи системи ЦО на ОГД здійснюється на основі відстеження змін навколишнього природного, техногенного та екологічного середовища і відповідних документів, що регламентують порядок і методику цього планування.

Масштаби і наслідки можливої надзвичайної ситуації визначаються на основі експертної оцінки, прогнозу чи результатів модельних експериментів, проведених кваліфікованими експертами. Залежно від отриманих результатів в органах управління галуззю всіх адміністративних рівнів, у навчальних закладах, організаціях, установах і підприємствах галузі, як об’єктах цивільної оборони, розробляється "План дії органів управління, сил і структурних підрозділів в режимах повсякденної діяльності, підвищеної готовності, надзвичайної ситуації, надзвичайного стану" (далі - План дій), який є мотивованим рішенням керівника - начальника цивільної оборони на організацію і ведення цивільної оборони об’єкта.

Крім того, на об’єктах, які знаходяться в зоні впливу потенційно-небезпечних об’єктів, розробляється план (окремий розділ Плану дій) реагування на вірогідну для даної зони надзвичайну ситуацію.

Плани узгоджуються з місцевими органами з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення і затверджується керівником об’єкта цивільної оборони галузі.

Основним завданням Плану дій щодо запобігання і реагування на надзвичайну ситуацію, на реальну її загрозу і виникнення є збереження життя і здоров’я людей, мінімізація матеріальних втрат. З цією метою, наприклад, вживаються дійові заходи для захисту підприємств та закладів, місць постійного перебування людей, вирішення питань розосередження або термінової евакуації працівників галузі з території, на яку можуть бути поширені небезпечні фактори ураження прогнозованої надзвичайної ситуації.

Змістом Плану дії мають бути:

Перший розділ. Оцінка (аналіз) природного (топографічного), техногенного та екологічного стану місцевості (території) розташування об’єкта, наявності потенційно небезпечних об’єктів і можливого характеру, пов’язаних з ними надзвичайних ситуацій.

Другий розділ. Оцінка (кількісного і якісного складу) з урахуванням розташування його складових на місцевості (території), оцінка факторів, що будуть полегшувати або затрудняти організацію там ведення цивільної оборони об’єкта і що потрібно зробити щоб усунути або зменшити вплив негативних факторів.

Третій розділ. Рішення керівника на організацію і ведення цивільної оборони об’єкта за режимами дій в періоди запобігання і реагування на можливі надзвичайні ситуації; окремим розділом - реагування на можливі надзвичайні ситуації, пов’язані з потенційно небезпечними об’єктами. Організація спостереження, радіаційного, хімічного, медичного захисту та евакуації (розосередження).

Четвертий розділ. Матеріально-технічне забезпечення цивільної оборони (протирадіаційне, протихімічне, медичне, протипожежне, транспортне, матеріальне тощо).

П’ятий розділ. Організація управління, зв’язку, оповіщення та взаємодії.

План дій з планом реагування (якщо він розробляється окремо) та додатками, що забезпечують організоване і чітке виконання заходів цивільної оборони щодо запобігання та реагування ситуації є планом цивільної оборони об’єкта. До плану дій (реагування) додаються:

– схема управління, зв’язку, оповіщення і взаємодії;

– план-календар дій об’єкта в режимах повсякденної діяльності, підвищеної готовності і надзвичайної ситуації (надзвичайного стану);

– карта (схема) регіону з позначеними на ній (нанесеними) місцями розташування об’єкта цивільної оборони, виділеними ділянками (місцями) можливої техногенної, природної, екологічної небезпеки, графічними елементами плану евакуації (розосередження) та необхідними розрахунками;

– план евакуації об’єкта в заміську зону (план розосередження де евакуаційні заходи не плануються);

– особисті плани дій (папки з робочими документами у першому примірнику) керівного складу об’єкта та командирів (начальників) невоєнізованих цивільної оборони. Другий примірник особистого плану (робочих документів) дій знаходяться на робочому місці посадової особи;

– необхідні довідникові документи для управління та взаємодії.

План дій, план реагування (якщо він розробляється окремо) і план евакуації об’єкта у заміську зону щорічно за станом на 1 жовтня корегуються з обов’язковим уточненням порядку взаємодії з потенційно небезпечними об’єктами і узгодженнями з органами місцевої державної адміністрації документів, що регламентують порядок розселення евакуйованих.

Довгостроковими документами є: план цивільної оборони, наказ про організації ведення цивільної оборони, план розвитку і удосконалення цивільної оборони; план підготовки та підвищення кваліфікації керівного складу цивільної оборони об’єкта, план-графік вивчення (комплексної перевірки) стану або вивчення окремих питань цивільної оборони в структурних підрозділах об’єкта.

Наказом начальника цивільної оборони про організацію і ведення цивільної оборони на об’єкті визначаються посадові особи і керівні органи, служби і невоєнізовані формування цивільної оборони, їх призначення і функції, кількісний склад і невоєнізовані формування цивільної оборони, їх призначення і функції, кількісний склад і матеріально-технічне забезпечення; організація підготовки керівного складу та навчання за тематикою цивільної оборони працівників галузі, контроль стану цивільної оборони у структурних підрозділах і звітність.

Щорічно розробляються:

1) наказ про стан цивільної оборони в минулому році та основні завдання на наступній рік;

2) план підготовки цивільної оборони об’єкта в наступному році;

3) навчальний план і розклад занять з постійним складом працівників органів управління за тематикою цивільної оборони.

4)доповідь про стан і підготовку цивільної оборони об’єкта у минулому році.

Дата добавления: 2015-11-04