Оцінка майна та майнових прав

Оцінка об`єктів нерухомості – це визначення грошового еквівалента вартості об`єкта нерухомості. В Україні прийнято чотирі стандарти оцінки об`єктів нерухомості та майнових прав.

Оцінка нерухомості – це процес зведений до певного типу операції (продаж, застава, оподаткування); до певних учасників (власника та оцінювача); до певної дати (вона дійсна протягом обмеженого часу), а також пов`язаний з конкретним об`єктом нерухомості, що знаходиться в певному зовнішньому оточенні.

Затверджено Кабінетом Міністрів України:

Національний стандарт №1, «Загальні принципи оцінки майна і майнових прав» затверджено Постановою КМУ № 1440 від 10.09.2003 р..

Національний стандарт №2, «Оцінка нерухомого майна» затверджено Постановою КМУ № 1442 від 28.10.2004 р..

Національний стандарт №3, «Оцінка цілосних майнових комплексів» затверджено Постановою КМУ № 1655 від 29.11.2006 р..

Національний стандарт №4, «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності» затверджено Постановою КМУ № 1185 від 03.10.2007 р..

Оцінка нерухомості здійснюється з різною метою.

Оцінка може бути:

- ретроспективною (на дату в минулому);

- поточною (як правило частіше використовуєтся оцінщиками);

- перспективною (оцінка часток власників у будівництві).

Оцінка майна, майнових прав – це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Майном, яке може оцінюватися, вважаються об`єкти в матеріальній формі, у тому числі земельні ділянки, будівлі, споруди, машини, обладнання, транспортні засоби; паї, цінні папери, нематеріальні активи, цілісні майнові комплекси всіх форм власності.

Майновими правами, які можуть оцінюватися визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та права вимоги.

У Стандарті оцінки № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності»наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

авторська винагорода - плата творцю (винахіднику, автору) за використання об'єкта права інтелектуальної власності, розмір якої визначається договором з урахуванням положень нормативно-правових актів з питань інтелектуальної власності;

база роялті - показник господарської діяльності, який використовується для визначення величини роялті;

залишковий строк корисного використання об'єкта права інтелектуальної власності - період починаючи з дати оцінки до закінчення строку корисного використання об'єкта права інтелектуальної власності;

комбінований платіж - ліцензійний платіж, що включає роялті та паушальний платіж;

контрафактна продукція - продукція або примірник, які випускаються, відтворюються, публікуються, розповсюджуються, реалізуються тощо з порушенням майнових прав інтелектуальної власності;

ліцензійна продукція - продукція, виготовлена з використанням об'єкта права інтелектуальної власності, майнові права на який надані згідно з ліцензійним договором чи ліцензією на використання об'єкта права інтелектуальної власності (далі - ліцензійний договір);

ліцензійний платіж - плата за надання прав на використання об'єкта права інтелектуальної власності, що є предметом ліцензійного договору. До ліцензійних платежів належать паушальний платіж, роялті та комбінований платіж;

паушальний платіж - одноразовий платіж, який становить фіксовану суму і не залежить від обсягів виробництва (продажу) продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням об'єкта права інтелектуальної власності;

роялті - ліцензійний платіж у вигляді сум, які сплачуються періодично, залежно від обсягів виробництва або реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням об'єкта права інтелектуальної власності;

ставка роялті - частка бази роялті у відсотковому виразі, яка використовується для визначення величини роялті;

строк корисного використання об'єкта права інтелектуальної власності - строк, протягом якого є імовірність отримання економічної вигоди від використання об'єкта права інтелектуальної власності за умови чинності майнових прав на такий об'єкт;

фактичний строк корисного використання об'єкта права інтелектуальної власності - період від початку строку корисного використання об'єкта права інтелектуальної власності до дати оцінки.

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в національних стандартах оцінки майна та інших нормативно-правових актах з питань оцінки майна та інтелектуальної власності.

Нормативно-правовими актами з питань оцінки можуть установлюватися особливості застосування та порядок визначення оціночної вартості майнових прав інтелектуальної власності.

Застосування методичних підходів та обґрунтування висновку про вартість майнових прав інтелектуальної власності здійснюються з урахуванням вимог, установлених Національним стандартом № 1 та Стандартом № 4.

Для проведення оцінки майнових прав інтелектуальної власності застосовуються такі методичні підходи: дохідний; порівняльний; витратний.

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках:

- створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності;

-реорганізації, банкрутства, ліквідації державних, кому­нальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою ко­мунального майна);

-виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка (частка комунально­го майна);

- визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного това­риства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або за­сновника із складу такого товариства;

- приватизації та іншого відчуження у випадках, вста­новлених законом, оренди, обміну, страхування дер­жавного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду;

-переоцінки основних фондів з метою бухгалтерського обліку;

-оподаткування майна та визначення розміру держав­ного мита згідно з законом;

-передачі майна під заставу;

- визначення збитків або розміру відшкодування у ви­падках, встановлених законом;

-в інших випадках за рішенням суду або у зв'язку з не­обхідністю захисту суспільних інтересів.

Проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у ви­падках його застави, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визна­чення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Дата добавления: 2015-11-03