XI. Чернігівський район

У грудні 1941 р. в м. Чернігівка Запорізької області був створений районний Провід Організації Українських Націоналістів. Провідником призначений активіст підпілля, вчитель за професією Петро Григорович Корж, а його заступником, організаційним референтом –Трохим Васильович Бесалий, учитель, який працював на посаді завідувача районного відділу народної освіти. Протягом 2-х місяців у районі була створена розширена мережа первинних осередків.

З повторною окупацією Чернігівського району совєтськими військами контррозвідкою „СМЕРШ“, каральними органами НКВД, МГБ були частково виявлені й заарештовані члени районного Проводу і члени ОУН, які на допитах поводилися мужньо і з гідністю. Кадебістським сатрапам не вдалося викрити всіх членів ОУН.

У Запорізькому обласному державному архіві виявлені кримінальні справи на 14 членів ОУН, які діяли на терені Чернігівського району.

1. Безсалий Трохим Васильович, народився 1896 р. в бідній українській селянській родині у с. Велика Михайлівка Чернігівського району Запорізької області. Під час німецької окупації мешкав у Чернівці, де працював учителем у школі, мав вищу освіту, безпартійний. У грудні 1941 р. вступив до Організації Українських Націоналістів і став членом Проводу ОУН Чернігівського району.

У цей час Безсалий Т. В. призначається завідувачем відділу народної освіти Чернігівської районної управи. Він організовує навчально-виховну роботу в національно-патріотичному дусі. Серед вчителів поширював націоналістичну літературу, вимагав від них викривати на уроках антигуманний зміст комуністичної ідеології. Був активним співпрацівником редакції газети „Нове життя“.

13 вересня 1944 р. військовий трибунал Запорізького гарнізону виніс вирок: „Безсалого Трохима Васильовича подвергнуть высшей мере уголовного наказания – расстрелу с конфискацией всего имущества. Приговор окончательный и касационному обжалованию не подлежит“.

2. Берко Григорій Мойсейович, народився в с. Токмачани Чернігівського району Запорізької області, українець, безпартійний, освіта – 8 класів. За національно-патріотичні переконання двічі засуджений: у 1924 і 1933 роках. Покарання відбув. У совєтській армії перебував із липня по жовтень 1941 р. У грудні повертається додому і вступає до Організації Українських Націоналістів, очолює сільський осередок. Разом із районним провідником ОУН П. Г. Коржем обговорювали питання підготовки до збройного повстання проти окупаційної влади і створення Української Самостійної Соборної Держави.

13 вересня 1944 р. військовий трибунал Запорізького гарнізону в складі:

голови, гвардії майора юстиції Вострикова, членів: капітана юстиції Шакитського, молодшого лейтенанта Самкаєва з секретарем ст. лейтенантом юстиції Томаковим, без участі сторін звинувачення і захисту в закритому судовому засіданні виніс вирок: „Берко Григория Мойсеевича подвергнуть высшей мере уголовного наказания – расстрелу с конфискацией всего имущества. Приговор окончательный и касационному обжалованию не подлежит“.

3. Грищенко Никифір Федорович, народився 1907 р. в с. Новогригорівка Чернігівського району Запорізької області, безпартійний, з освітою 3 класи початкової школи. З 29 вересня по 5 жовтня 1941 р. перебував у совєтській армії. У грудні 1941 р. вступив до Організації Українських Націоналістів і брав активну участь у підпільній праці. Для проведення підпільних зборів і нарад надавав свою квартиру.

13 вересня 1944 р. засуджений військовим трибуналом запорізького гарнізону НКВД на 10 років каторги і 5 років позбавлення прав.

4. Дмитренко Сергій Семенович, народився 1883 р. в с. Новогригорівка Чернігівського району Запорізької області, безпартійний, українець, освіта 3 класи. За національно-патріотичні переконання був засуджений Дніпропетровським судом у 1937 р. на три роки позбавлення волі. Покарання відбув, але під наглядом НКВД перебував.

У грудні 1941 р. Дмитренко вступив до Організації Українських Націоналістів. Був призначений старостою сільської управи.

Військовий трибунал Запорізького гарнізону НКВД 13 вересня 1944 р. засудив Дмитренка Сергія Семеновича на 20 років каторги з позбавленням прав на 5 років і конфіскацією майна.

5. Зиза Терентій Єлизарович, народився і мешкав в с. Новогригорівка Чернігівського району Запорізької області, українець, безпартійний, з початковою освітою. Під час німецької окупації працював старостою села до 1943 р. У січні 1942 р. вступив до Організації Українських Націоналістів і разом з іншими членами ОУН проводив агітацію проти німецько-московських окупантів за побудову Самостійної України.

13 вересня 1944 р. військовий трибунал Запорізького гарнізону НКВД засудив Зизу Терентія Єлизаровича на 20 років каторги і 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна.

6. Ковбаса Харитон Павлович, народився 1893 р. в с. Новогригорівка Чернігівського району Запорізької області, українець, безпартійний, з початковою освітою. Засуджений судом Чернігівського району 1933 р. на три роки позбавлення волі. Після відбуття покарання працював у колгоспі.

1938 р. повторно засуджений на один рік позбавлення волі. Покарання відбув і тоді виявилося, що засудили його помилково.

У грудні 1941 р. вступив до Організації Українських Націоналістів і став активістом підпільної праці на селі.

У 1944 р. військовий трибунал Запорізького гарнізону НКВД засудив його на 20 років каторги і 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна.

7. Корж Петро Григорович, народився 1912 р. в с. Суроко Михайлівського району Запорізької області. Під час німецької окупації проживав у с. Сисикулок Чернігівського району Запорізької області. Здобув середню освіту, безпартійний. У совєтській армії перебував з липня по жовтень 1941 р. У місті Чернігові потрапив у полон. У грудні, вибравшись із полону, почав створювати первинні осередки ОУН у селах Чернігівського району. У результаті активної праці в семи населених пунктах були створені первинні осередки ОУН з кількістю від 3 до 12 чоловік.

Як провідник районного Проводу ОУН Корж залучив до організації 36 членів. Працюючи легально вчителем у школі, виховував дітей у національно-патріотичному дусі, розповсюджував із допомогою завідувача народного відділу освіти по школах націоналістичну літературу. Крім того, Корж був активним співпрацівником редакції обласної газети „Нове життя“, де публікувалися його статті антисовєтського змісту.

13 вересня 1944 р. військовий трибунал Запорізького гарнізону НКВД засудив Коржа Петра Григоровича до найвищої міри покарання – розстрілу з конфіскацією майна, а сім’ю вислали на поселення в Казахстан.

8. Новиков Володимир Андрійович, народився 1915 р. в с. Стрельно в Білорусії, білорус. Під час німецької окупації працював учителем в Чернігівці Запорізької області. У грудні 1941 р. вступив до Організації Українських Націоналістів. Серед учителів у школі проводив агітацію проти окупантів України, за побудову Української Самостійної Соборної Держави.

Засуджений військовим трибуналом Запорізького гарнізону НКВД 13 вересня 1944 р. на 10 років каторги і 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна.

9. Тихий Тимофій Юхимович, народився 1885 р. в с. Новогригорівка Чернігівського району Запорізької області, де й проживав до арешту. З української родини, безпартійний, з початковою освітою. За національно-патріотичні переконання у 1938 році був засуджений на 2 роки позбавлення волі. Після відбуття покарання був мобілізований до совєтської армії і відправлений на фронт. Потрапивши в полон, повернувся в рідне село і почав працювати бригадиром у сільській громаді.

У грудні 1941 р. вступив до Організації Українських Націоналістів. Проводив агітацію за самостійну Україну, розкривав злочини, натворені комуністами в Україні.

13 вересня 1944 р. засуджений військовим трибуналом Запорізького гарнізону НКВД на 10 років каторги і 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна.

10. Томащук Степан Йосипович, народився 1912 р. в с. Підгірні Грубешівського району Люблінської області в бідній українській родині. 1946 р., коли ця область перейшла до Польщі, був переселений в с. Олександрівку Чернігівського району Запорізької області. За участь в ОУН і УПА засуджений на три роки ІТЛ (исправительно-трудовых лагерей).

11. Федчун Василь Порфирович, народився 1883 р. в с. Сосик-Кулак Чернігівського району Запорізької області, українець, безпартійний, з початковою освітою. У листопаді 1941 р. обраний старостою села. У грудні 1941 р. вступив до Організації Українських Націоналістів і брав активну участь у підпільній праці.

13 вересня 1944 р. Федчун Василь Порфирович засуджений військовим трибуналом Запорізького гарнізону НКВД на 10 років каторги і 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна.

12. Чемерис Іван Карпович, народився 1903 р. в с. Бегім-Текран Чернігівського району Запорозької області, українець, безпартійний, мешканець Хутора Пірча Чернігівського району. У березні 1942 р. вступив до Організації Українських Націоналістів, брав участь у підпільній праці.

Засуджений військовим трибуналом Запорізького гарнізону НКВД 13 вересня 1944 р. на 10 років каторги і 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна.

13. Чумак Василь Степанович, народився 1898 р. в с. Новогригорівка Чернігівського району Запорізької області, українець, безпартійний, освіта початкова.

У грудні 1941 р. вступив до Організації Українських Націоналістів, де був призначений головою первинного осередку, проводив збори, бесіди про необхідність боротьби проти гітлерівських і сталінських загарбників.

Засуджений військовим трибуналом Запорізького гарнізону НКВД 13 вересня 1944 р. на 10 років каторги і 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна.

ПІСЛЯСЛОВО

Із переглянутих справ видно, що всі підсудні на допитах трималися мужньо, пам’ятали 9-ту заповідь українського націоналіста: „Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ні смерть не приневолять тебе зрадити тайни!“ І тому гітлерівській службі СД та органам НКВД–МГБ не вдалося повністю розкрити розширену мережу Організації Українських Націоналістів, яка діяла не тільки в районних центрах, але і в селах області. Та, на жаль, сьогодні розсекречені тільки ті кримінальні справи членів ОУН, яких засуджували „трійки“ – військові трибунали без присутності підсудних і їх захисту, а вироки оскарженню не підлягали. Кримінальні справи, які проходили через цивільні суди, і сьогодні недоступні. Крім того, багато кримінальних справ зберігається в центральному архіві КГБ в Москві, куди автор доступу не має.

Про те, що каральним органам не вдалося виявити всіх членів ОУН, навіть у найбільш розконспірованому Мелітопольському районі, свідчить довідка, підготовлена для вищого начальства слідчим особливого відділу КГБ майором Горбуновим 19.06.1954 р., в якій, між іншим, значиться: „Как известно, в октябре 1941 года в г. Мелитополь Запорожской области из западных областей Украины прибыли эмиссары ОУН: Буревий Николай Семенович, Винтонив Михаил Романович, Хабарик Владимир Емельянович, Молодий Иван Иванович, которые создали Мелитопольский городской и окружной провода ОУН и весь период оккупации проводили активную антисоветскую националистическую работу.

После освобождения территория Запорожской области от немецких оккупантов значительная часть членов Мелитопольского городского и окружного „Провода“ ОУН была арестована органами МГБ…“

Сьогодні важко відтворити повну картину підпільної боротьби ОУН проти гітлерівських і сталінських окупантів у Запорізькій області. Заарештовані члени організації зберегли багато організаційних таємниць. Більшість керівників ОУН були розстріляні, інші вислані на каторгу, звідки не повернулися. Хто ж залишився на волі, вже померли і правду про підпільну працю забрали з собою в могилу.

Однак може в декого виникнути думка: чи не є кримінальні справи сфабриковані органами НКВД-КГБ, на що вони були майстри? Але спогади, написані в 1994 р. одним із учасників похідних груп Миколою Сливкою-“Буревієм“, цілком збігаються з даними, занотованими в протоколах допитів Іларіона Курила-Кримчака, Івана Молодія та інших політв’язнів. Прикметно, що всезнаючим енкаведистам не вдалося виявити, що Микола Сливка і Микола Буревій – одна і та ж особа, хоч із арештованих його друзів багато про це знали.

Ознайомившись із кримінальними справами на членів ОУН в Запорізькій області, ми бачимо, що завдяки важкій, упертій та жертовній праці членів похідної групи українське самостійницьке підпілля швидко розвивалося і щоразу більше вростало в ґрунт. Незважаючи на кривавий німецький терор, воно безперервно продовжувало підпільну працю, в якій головний натиск було поставлено на політичну боротьбу проти німецьких і большевицьких окупантів, на популяризацію українських самостійницьких ідей. Ці ідеї поширювалися словом, друком, героїчним прикладом підпільників. Маси українського населення: інтелігенція, робітники і селяни – залучилися до праці українського підпілля під прапором Степана Бандери та часто власною кров’ю доводили, що українські самостійницькі ідеали їм рідні й дорогі.

Сьогодні, напередодні 10-ї річниці Української Незалежності, ми гордимося славними нащадками Запорозького козацтва, які безкомпромісною наполегливою боротьбою проти окупаційних режимів наближали радісний день проголошення Української Самостійної Соборної Держави. Їхні імена мають бути вписані золотими літерами на сторінках історії України, а їхня самовіддана боротьба за волю України служитиме гідним прикладом для майбутніх поколінь Української Нації.

Вічна слава Героям України!

Автор щиро дякує начальникові Управління СБУ в Запорізькій області Рибальченку С. О., начальникові підрозділу СБУ Орлову В. О., директорові Державного архіву Запорізької області Тадеєву О. С., зав. відділом Бондарю В. О. за надану можливість ознайомитися з архівними матеріалами.

Запоріжжя, травень 2001 р.

Дата добавления: 2015-10-28