Поняття світогляду. Історичні типи світогляду. Філософія як теоретична форма світогляду.

Основні підходи до розуміння і визначення філософії.

Можна як аксіому взяти твердження, що філософія – специфічне знання. Знання, якими користується людина: предметно-практичне (інструментальне); художньо-образне; наукове; філософське (софійне).

В давнину люди назвали найвищий тип розуму мудрістю. Вважалося у Стародавній ахейській Греції, що істинно мудрим є тільки Бог. Людина ж прагне до мудрості і, щонайбільше, – може її любити. “Любов до мудрості” звучить по-давньогрецькому як “філео” і “софія”. Отже, філософія, за первісним задумом, має допомогти віднайти радість життя, яку людина сприймає як щастя.

Філософія:

– “мистецтвом жити”

– будь-яке систематизоване знання про світ. VII – VI ст. до н. е.

За висловом одного із найвизначніших мислителів в історії людства І. Канта, для кожного з людей філософські роздуми розпочинаються принаймні з трьох важливих світоглядних питань: “Що я можу знати?”, “Що я повинен чинити?”, “На що я можу сподіватися?”

Роздуми над природою розуму є одним із головних призначень філософії. (ХІХ ст. Г. Ф. Геґель; «завдання філософії полягає в тому, щоб осягнути те, що існує, що є, “адже те, що є, – є розум”». Філософія ж розпочинається з розуміння нетотожності світогляду, свідомості і світу.

Предмет ф. – відношення “людина – світ”.

Особливості: загальність, суцільність (тотальність), ф. прагне проникнути в сутність буття ( питанням про універсальну основу світу, першопричину, першооснову – субстанцію), які є основою світоглядності.

Знання про світ, рівні:

- образний (виділення в них загальних рис)

- поняттєвий.

Поняття світогляду. Історичні типи світогляду. Філософія як теоретична форма світогляду.

Фрмування знання про світ як ціле, етапи (структ. елем. світогляду):

- світосприйняття як сукупність уявлень про світ,

- світобачення як сукупність поглядів людини на світ (погляд – це результат пізнання, що містить у собі ставлення до речей, явищ),

- світорозуміння – логічне пояснення світу на основі світобачення.

Усе це й становить зміст світогляду. Його можна визначити як систему поглядів людини на світ та її місце у світі.

Міфологічний світогляд – система образного знання про світ, що виражене сукупністю міфів. Міф – оповідь про життя та вчинки істот або героїв, пов’язаних з вищими силами й наділених надприродними здібностями та властивостями. Образи міфу несуть у собі закодовану модель сприйняття світу та поведінки.

Поділ світу на духовний і тілесний для міф. мислення невластивий.

Міф є байдужим до логічної суперечності і критичності мислення.

Через специфічні дії у формі ритуалу переживається єдність “людина – світ”. У ритуалі проглядаються: містика й магічне ставлення до світу.

Релігійний світогляд – це система символічно-образного знання про світ та місце людини в світі. Тут символами постають слово, предмети, обряди, храм, його частини, інтер’єр. Важливою особливістю цього світогляду є поділ світу на тілесний, земний, і потойбічний. Межею, що розділяє для людини два світи, є її власна смерть, тоді як для людини міфологічного світогляду факту смерті не існує. Джерелом духовності є трансцендентний Бог, який для кожного окремого буття постає Благом. Аскетичний мотив поведінки і життя – свідомий внутрішній прояв функції жертвопринесення для релігійно і морально зрілої людини. Для міфологічного ж світогляду самопожертва є незбагненною і неможливою.

Філософський світогляд, на відміну від міфологічного, – це теоретично обґрунтована система поглядів на світ на основі логічних критеріїв.

Якщо особливістю міфологічного світогляду є нерозривна єдність людини та природи, то філософський світогляд починається з протиставлення людини до природи і світу. Відношення людини до світу в міфологічному та релігійному світоглядах виражене питанням його творення, а у філософському – питанням універсальної основи світу.

До основних чинників філософського мислення слід віднести акцентування на індивідуальному “Я” та на потребі вибору форми власної поведінки, формування критичного ставлення до авторитетів.

Наслідком розгорненого доведення стала теоретизація всіх світоглядних знань. На місці попередньої міфологічної злитості зі світом постало теоретичне відношення до нього. Теоретизація світоглядних знань своїм наслідком мала виникнення філософії.

На основі особливостей філософського мислення та світогляду можна вивести означення філософії як теоретично вираженого світогляду.

Дата добавления: 2015-10-28