Модель аналізу вигід і витрат

Аналіз вигід і витрат є раціональним методом прийняття рішень.

Аналіз вигід і витрат проводиться:

- представниками влади, які займаються підготовкою, обґрунтуванням будь-яких проектів державного (неприватного) сектора на всіх рівнях управління;

- експертами, аналітиками недержавних неприбуткових структур, у зокрема, політичних партій для розробки політичних програм;

- фахівцями фінансового аналізу приватного сектора, які виконують проекти для державного сектора.

Ці способи і утворюють модель для проведення аналізу вигід і витраті Вони охоплюють різноманітні методи:

- виявлення альтернатив;

- виявлення альтернатив у такий спосіб, який дає можливість для коректного порівняння;

- коригування у ситуації, коли витрати і вигоди припадають на різні проміжки часу;

- підрахунки вартості речей в грошовій одиниці, які зазвичай не мають такої оцінки вартості;

- з'ясування невизначеності у даних;

- представлення витрат і вигід у комплексному форматі, яким можна керуватись при ухваленні рішень.

Стандартними етапами аналізу вигід і витрат є:

1. Вивчення потреби, врахування обмежень і формулювання завдань та цілей. Зазначення точки зору, з якої будуть оцінюватись витрати і вигоди.

2. Визначення варіантів у такий спосіб, який дасть змогу аналітику порівняти їх коректно. Якщо один варіант оцінюється проти базисної ситуації, треба упевнитись, що базисну ситуацію оптимізовано.

3. Аналіз прирісних ефектів і збір даних щодо витрат і вигід. Введення величини витрат і вигід у різні проміжки часу в таблицю базових даних.

4. Зведення величини витрат і вигід до прийнятих стандартних одиниць вимірювання (наприклад конвертування номінальних доларів у незмінні долари і користування точними, не викривленими цінами).

5. Використання детермінованої моделі із введенням щоразу одних величин витрат і вигід так, ніби ці величини є визначеними.

6. Аналіз чутливості.

7. Аналіз ризику з урахуванням відомості про діапазони і ймовірності величин витрат і вигід, та шляхом моделювання очікуваних результатів інвестиційного проекту.

8. Визначення варіанту вибору, який дасть бажаний результат розподілу доходів.

9. Розробка оптимальних рекомендацій.

Такої послідовності переважно дотримуються при складанні звіту про проведений аналіз вигід і витрат.

Витрати і вигоди виникають у різні моменти часу в межах визначеного стандартного періоду. Отже потрібно вибрати метод визначення моменту часу, в який, за припущенням, виникають усі витрати і вигоди у межах певного періоду. Зазвичай, аналітик вибирає одну з трьох можливостей:

- моментом визначається початок кожного періоду;

- моментом визначається середина періоду;

- моментом визначається кінець періоду.

В основі цієї практики лежить потреба мати просту таблицю витрат і вигід у часі, з тим щоб спростити переведення номінальних доларів у незмінні долари і далі – у величини поточної вартості.

Ця практика базується на припущенні: якщо всі вигоди і витрати змістити до одного моменту в межах кожного періоду, то у кінцевому підсумку це не вплине на загальний результат. Взагалі це є раціональним припущенням, окрім тих випадків, коли надзвичайно великі витрати або вигоди зміщено на велику відстань – зокрема з початку періоду на його кінець. Типовим прикладом є велика початкова одноразова інвестиція; аналітик, який вибирає моментом часу для підрахунків кінець періоду, зробить припущення, що ця інвестиція припадає на кінець першого року (і зробить її відповідне коригування на інфляцію та дисконтну ставку), в той час як фактично вона виникає на початку року. Таке штучне коригування великої суми витрат може призвести до значної різниці у результатах аналізу, якщо не існує вигоди, яку можна співставити з обсягом таких витрат, і не скоригувати її одночасно у тій самій моделі.

Проблеми такого роду привели до гібридних методів. Наприклад, у таблиці витрат і вигід загальноприйнятим методом є припущення, що витрати і вигоди, перелічені у першій колонці цифр, виникають в єдиний момент часу tо, а не у певний період. Наступна колонка містить перелік витрат і вигід на весь період (tо – t1). Тоді, якщо tо обирається як базовий момент часу, що загальноприйнято, то початкова одноразова інвестиція не змінюється через коригування на інфляцію чи дисконтування. Важливо знати, які методи припущень щодо моменту чи періоду часу закладено у комп'ютерну програму, щоб уникнути неправильних підрахунків. У кожному звіті про аналіз вигід і витрат має бути зазначено, які методи щодо вибору моменту чи періоду часу було застосовано.

Спільна одиниця вартості. Усі витрати і вигоди мають бути виражені у спільних одиницях вартості, перш ніж їх можна буде підсумовувати, тобто вони мають бути:

- виражені у єдиних грошових одиницях;

- де необхідно, скориговані на інфляцію (переведені у незмінні долари);

- виражені у величинах поточної вартості (скоригованих на різницю величин витрат і вигід у часі).

Витрати і вигоди повинні бути виражені у спільній грошовій одиниці перед тим, як їх порівнювати. У більшості випадків в інвестиційному аналізі як одиницю вимірювання використовують долар інвестицій. Однак деякі моделі державного сектора використовують долар споживання або долар за курсом валютного обміну як одиницю обліку. Якщо у конкретній економічній системі є значні цінові викривлення, в аналізі вигід і витрат можна користуватись граничними цінами або світовими цінами як одиницею обліку.

Як незмінні долари, так і поточну вартість визначають на конкретний момент у часі. Будь-який момент може підійти, але найчастіше для t обирають той момент у часі, на який проводять аналіз – початок проекту або початок нового фінансового року.

При проведенні аналізу вигід і витрат найбільше часу, безперечно, витрачають на побудову таблиць витрат і вигід у часі. Для побудови цих, таблиць аналітик має виявити всю множину відповідних витрат і вигід, розрахувати їх обсяги у кожному періоді часу, підрахувати величини, помноживши їх ціни на обсяг у кожному періоді.

Питання незворотності та вибору часу, які були відомі аналітикам у минулому, але яким не приділялося достатньої уваги, набули актуальності з 1990-х рр. Здатність зачекати, перш ніж зробити незворотні інвестиції, є важливою. Наприклад: розглядається доцільність початкової інвестиції, яка підніме рівень вигід, що зростатимуть з часом, а саме інвестиція у будівництво нової дороги там, де очікують збільшення транспортних потоків. Негайне інвестування може мати додатний показник ЧПВ, але це може замаскувати від'ємну ЧПВ у перші роки, тому що в наступні роки вигоди домінуватимуть. У цій ситуації важливо дочекатись оптимального моменту для інвестування. Взагалі, позиція тримати альтернативи відкритими, доки не надійде нова інформація, яка може вплинути на рішення, може дати можливість вибрати остаточний варіант.

Дата добавления: 2015-10-02