Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Загальна частина 1 страница

Загальна частина 3 страница | Загальна частина 4 страница | Загальна частина 5 страница | Загальна частина 6 страница | Особлива частина | Державна зрада ( ст. 111 ) | Шпигунство ( т.. 114 ) | Умисне вбивство ( т.. 115) | Погрози вбивством ( ст. 129 ) | Зараження венеричною хворобою ( т.. 133 ) |


Читайте также:
  1. 1 страница
  2. 1 страница
  3. 1 страница
  4. 1 страница
  5. 1 страница
  6. 1 страница
  7. 1 страница

 

  1. Поняття кримінального права, його предмет, методи та завдання.

Кримінальне право – це система, сукупність юридичних норм прийнятих ВРУ, що встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання підлягають застосуванню до осіб, що їх вчинили.

Предметом регулювання КП виступають суспільні відносини, що виникають у наслідок вчинення злочину – кримінально – правові відносини. Виникають з моменту порушення особою норм кримінального закону, в зв’язку з чим відповідна особа повинна понести кримінальне покарання. Предметом КП є злочин і покарання.

Метод правового регулювання – це сукупність певних засобів, за допомогою яких регламентуються та охороняються стосунки між людьми, між громадянами та організаціями, між громадянами та державою. Метод регламентування кримінально – правових відносин – примусовий і застосовується лише до особи, яка вчинила злочин, як правило, шляхом покарання.

Методи: 1) Діалектичний метод. Дає змогу розкривати філософську сутність проблем, специфічних для КП. Такі категорії діалектики, як причина і слідство, необхідність і випадковість, можливість і дійсність, сутність і явище, зміст і форма використовується в науці КП під час розгляду причинного зв’язку, трактування вини та її форм, стадій вчинення злочину та інше. 2) юридичний або догматичний, метод заснований на використанні правил формальної логіки для пізнання права. Він полягає у формулюванні і розкритті юридичних понять, побудові юридичних конструкцій, з’ясуванні справжнього значення законів шляхом їх тлумачення. 3) соціологічний метод полягає у дослідженні злочину і покарання як явищ соціальних. Соціологічний метод дає можливість робити висновки про ефективність кримінальних законів, надає істотну допомогу в процесі правотворчості. 4) Метод системного аналізу припускає вивчення кримінального права і його інститутів як цілісної системи, що складається з низки підсистем, структурні елементи яких перебувають у тісній єдності та інтеграції. 5) Метод порівняльного правознавства, або компаративістський метод, полягає у вивченні норм КП держав далекого і близького зарубіжжя з метою зіставлення, порівняння з нормами КПУ. 6) Історичний або генетичний метод, припускає вивчення норм КП в історичному розвитку. Серед основних додаткових методів є: методи математичного моделювання екстраполяції, експертних оцінок, психологічного аналізу, експерименту тощо.

Двома основними завданнями кримінального закону є: 1) правове забезпечення охорони певних суспільних відносин та соціальних благ; 2) запобігання злочинам. Засобом захисту є встановлення вичерпного переліку суспільно небезпечних діянь, які визначаються злочинами, та встановлення відповідних мір кримінального покарання. КП, виконуючи задачі, здійснює ряд функцій: охоронну, попереджувальну, виховну, регулятивну.

 

  1. Система кримінального права України.

КП як сукупність юридичних норм являє собою цілісну систему, окремі елементи якої взаємопов’язані і знаходяться в нерозривному зв’язку. КПУ складається з Загальної та Особливої частин.

ЗЧ КК містить норми загального значення; їхня дія поширюється на всі приписи ОС КК. Норми ЗЧ вміщені 15р. і складають в сукупності 108 статей, що визначають: завдання КК, підстави кримінальної відповідальності, чинність КК щодо діянь, учинених на території У. і за її межами, чинність крим. закону у часі, поняття злочину, форми вини, обставини, що містять суспільну небезпечність або протиправність діяння, стадії вчинення злочину, види покарань, загальні засади призначення покарань, погашення та зняття судимості.

Сутність і призначення норм ЗЧ КК виявляється лише в органічній єдності з положеннями його ОЧ. Складається з 20р. і містить 447статей, у яких визначається: конкретні норми, які забороняють вчиняти те чи інше діяння; відповідне покарання винної особи за порушення цих норм; підстави й умови, за наявності яких особа може бути звільнена від крим. відповідальності; окремі поняття.

Крім ЗЧ та ОЧ, ККУ містить прикінцеві та перехідні положення, які складаються з двох розділів, (а також додаток з Переліком майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком -?).

  1. Наука кримінального права, її зміст та завдання.

Наука КП є частиною юридичної науки, однією із галузей суспільних наук. Її змістом є злагоджена система кримінально – правових поглядів, ідей, уявлень про злочин і покарання. Саме наука КП, вивчаючи крим. законодавство, з’ясовуючи його соціальне призначення, характер усіх його інститутів, їх ефективність, виявляє практичне значення кожної норми, прогалини в правовому регулюванні, досліджує проблеми вдосконалення кримінально – правових норм. Предметом науки КП є злочин і покарання. Також приділяється вивченню проблеми звільнення від крим. відповідальності і покарання. Предметом вивчення науки КП є не тільки крим. законодавство, а й практика його застосування. Крим. законодавство і практика його застосування вивчаються наукою в їх історичному розвитку і зміні. Тому предметом науки КП є історія розвитку КПУ, тенденції вдосконалення кримінального закону і практики його застосування, а також теорія кримінального права інших держав близького і далекого зарубіжжя.

Основні завдання науки КП: а) розробка фундаментальних проблем теорії КП; б) вироблення рекомендації щодо вдосконалення КК і практики його застосування; в) подальше вивчення всіх інститутів КП з метою встановлення їх ефективності; г) зміцнення тісних зв’язків з правотворчими і практичними органами; д) подальше вдосконалення всієї науково – педагогічної діяльності з метою підготовки висококваліфікованих фахівців – правознавців; е) вивчення крим. законодавства і практики його застосування в країнах близького і далекого зарубіжжя.

 

  1. Загальні та спеціальні принципи кримінального права.

Принципи КП – це вихідні основоположні ідеї, котрі випливають зі змісту правових норм, закріплених у крим. законі, визначають зміст КП і його окремих інститутів.

Загальні принципи – притаманні всім галузям права і водночас відображають специфічні ознаки КП:

1. п. верховенства права полягає у відповідності крим. закону Конституції У.

2. п. законності означає, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час учинення не визнавалися законом як злочинні.

3. п. гуманізму це гуманне ставлення до особи, котра відбуває покарання, зумовлене піклуванням держави про безпеку людини та поважним ставленням посадових осіб до людської гідності.

4. п. демократизму полягає в тому, що крим. закон виражає волю всього народу У., крим. право охороняє суспільні відносини, порушення яких завдає шкоди як всьому суспільству, так і окремим громадянам – членам цього суспільства.

5. п. рівності громадян перед законом закріплює рівність всіх громадян перед законом незалежно від соціального, посадового становища, національної чи релігійної приналежності.

Спеціальні принципи:

1. п. особистої відповідальності за наявності вини особи полягає в неприпустимості покладати крим. відповідальність на особу за злочин, учинений іншою особою, а також неможливості притягати до крим. відповідальності юридичну особу.

2. п. особистого характеру відповідальності полягає в тому, що тільки особа, яка вчинила злочин, може нести крим. відповідальність і бути покарана.

3. п. невідворотності крим. відповідальності виявляється у тому, що кожна винна особа, в діяннях якої є склад злочину, повинна понести крим. відповідальність.

4. п. індивідуалізації відповідальності та покарання означає, що покарання, застосовуване судом до особи злочинця, повинно бути у межах закону, конкретним та індивідуальним, із урахуванням тяжкості вчиненого злочину.

  1. Поняття кримінального закону, його значення та основні риси.

Кримінальне законодавство У. складається з кримінальних законів, які зведені до Кримінального кодексу – один кодифікований закон є єдине джерело кримінального права. Інші нормативно – правові акти не входять до системи крим. законодавства. Цим воно принципово відрізняється від інших галузей вітчизняного законодавства. Не входить до системи крим. законодавства і Конституція У., проте закони про крим. відповідальність повинні прийматися на основі КУ і відповідати їй. КК ґрунтується не тільки на КУ, а і на загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права (що стосуються верховенства прав людини, суверенітету держави, дипломатичного імунітету, права міжнародних договорів…).

У КК відображено принцип законності, який означає: 1) крим. – правові норми не існують поза КК у зв’язку з їх повною кодифікацією; 2) тільки КК і ніяким іншим законам чи підзаконним актом визначається, що є злочином, а також повторністю, сукупністю і рецидивом злочинів, співучастю у злочині, готуванням до злочину і замахом на злочин тощо, встановлюються види і розміри покарання за злочин, а також умови, за яких є можливими звільнення від крим. відповідальності чи від покарання, визначаються інші крим. – правові наслідки вчинення злочину; 3) забороняється застосування закону про крим. відповідальність за аналогією, тобто заповнення прогалини у КК шляхом застосування його до випадку, який прямо ним не передбачений, але є подібним, схожим.

Отже, закон про крим. відповідальність – це письмовий нормативно – правовий акт, що має вищу юридичну силу, прийнятий ВРУ або всеукраїнським референдумом і містить юридичні норми, які встановлюють підстави і принципи крим. відповідальності, визначають які суспільно небезпечні діяння є злочинами, і встановлюють, які покарання можуть бути застосовані до осіб, що вчинили їх, або ж називають підстави та умови звільнення їх від крим. відповідальності.

Основні риси крим. закону: а) базується на КУ та загальновизнаних нормах міжнародного права; б) приймається ВР або всеукраїнським референдумом; в) регламентує підставу й принципи крим. відповідальності та звільнення від крим. відповідальності; г) містить юридичні норми, які визначають принципи та загальні положення крим. права; д) визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинними та яке покарання чи інші заходи крим. – правового характеру призначаються за вчинення цих злочинів; е) є певним засобом виховного та превентивного впливу на осіб, засуджених за вчинення злочину, а також на інших громадян.

  1. Джерела кримінального права України.

Джерела – формально визначені, встановлені державою санкціоновані норми, які є загальнообов’язкові.

Закон про крим. відповідальність як єдине джерело крим. права, який ґрунтується на КУ та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Закони У. про крим. відповідальність як складові частини КК. Сконцентрованість законів про крим. відповідальність в ККУ.

Визначеність злочинності діяння, а також його караність та інших крим. правових наслідків тільки ККУ.

Функції закону про крим. відповідальність: охоронна, регулятивна, превентивна.

Структура: ЗЧ і ОЧ, їх єдність і взаємозв’язок. Структура статей: диспозиція і санкція. Диспозиція: проста, описова, бланкетна, відсилочна, змішана. Санкції: відносно – визначені, альтернативні, їх різновиди. Тлумачення закону про крим. відповідальність: поняття і значення. Види тлумачення: залежно від суб’єкта, який роз’яснює закон; по прийомах (засобах) тлумачення; за обсягом (результатом) тлумачення.

Заборона застосування закону про крим. відповідальність за аналогією.

 

  1. Структура кримінального закону. Диспозиція і санкція та їх види.

Закон про крим. відповідальність складається із Загальної та Особливої частин, кожна з яких, у свою чергу, складається з розділів, а розділи – зі статей, які застосовуються у взаємозв’язку. При цьому норми ОЧ кожного окремого складу злочину, який описано в диспозиціях цих норм, є і в частині застосування покарань, які описані в їх санкціях.

У загальній частині КК містяться норми, що встановлюють принципи і загальні положення крим. права, чинність крим. закону в просторі і часі, визначають поняття злочину, стадії вчинення умисного злочину, ознаки суб’єкта злочину, зміст вини, поняття співучасті, види множинності злочинів, обставини, що виключають злочинність діяння, підстави звільнення від крим. відповідальності, та від покарання та його відбування тощо.

ЗЧ та ОЧ взаємопов’язані і складають систематизовану єдність. Неможливо застосовувати норми ОЧ, якщо не звертатися при цьому до ЗЧ.

Більшість норм ОЧ передбачає крим. відповідальність за окремі види злочинів, їх структура має однорідну побудову і поділяється на диспозицію та санкцію.

Диспозиція – це частина норми ОЧ КК, в якій визнається конкретне злочинне діяння або описується його ознаки. За технікою побудови та способом описування ознак конкретного виду злочину розрізняють чотири види диспозиції: проста, описова, бланкетна, відсилочна. Проста диспозиція лише називає склад злочину і не розкриває його зміст. Описовою визнається диспозиція, в якій описуються найбільш суттєві ознаки злочину. Більш пріоритетні ніж проста. Бланкетна називає лише сам склад злочину, а для визначення ознак такого злочину відсилає до норми інших галузей права або інших підзаконних актів, що не є кримінальними. Відсилочною є диспозиція, яка відсилає до іншої статті або іншої частини статті крим. закону, де називається злочин або описуються його ознаки, або ознаки, що включають відповідальність за злочин, описаний у цій диспозиції. Найчастіше вживають для того, щоб уникнути повторень.

За вчинений злочин залежно від його суспільної безпеки в законі встановлена санкція. Санкція – це структурна частина статті ОЧ КК, яка встановлює вид і розмір покарання за злочин, вказаний у диспозиції. Два види санкцій: відносно визначена і альтернативна. Відносно визначена санкція передбачає покарання певного виду у певних межах, вказуючи або не вказуючи текстуально його нижчу межу, але обов’язково вказуючи його вищу межу. Альтернативна санкція передбачає не один, а два і більше видів основних покарань, з яких суд може призначити тільки одне. Можуть бути двох видів: 1) санкція, в якій по кожному виду покарання вказані його верхня і нижня межі, тобто два або більше відносно визначені види покарань; 2) санкція, в якій вказано відносно визначений і абсолютно визначений види покарання. У відносно визначених та альтернативних санкціях може міститися вказівка на призначення додаткового покарання.

  1. Тлумачення кримінально-правових норм та його види.

Тлумачення закону полягає в діяльності органів держави, організацій, посадових осіб, окремих громадян з установлення зміст норм права, розкриття в них волі законодавця.

Тлумачення крим. закону поділяється на види, залежно від суб’єкта тлумачення, прийомів та обсягу тлумачення.

Залежно від суб’єкта: легальне (офіційне), судове (казуальне) та наукове (документальне) тлумачення. Легальним є тлумачення, що проводить органом державної влади, який уповноважений на те законом. Цим правом наділений Конституційний Суд У. відрізняється від закону, що тлумачиться лише за формою. Положення, що наведені в акті легального тлумачення, є обов’язковими для виконання на території У., остаточними і не можуть бути оскаржені. Судове тлумачення – це найбільш поширене і уживане тлумачення крим. закону. Має два різновиди: а) тлумачення, що надається судами в процесі розгляду конкретної крим. справи. Здійснюється судом будь – якої інстанції. Обов’язкове лише у тій справі, у зв’язку з якою воно було вироблене; б) тлумачення, що надається Пленумом верховного Суду У., має право дати керівні роз’яснення судам про правильність застосування закону у судовій практиці. Є обов’язкові для всіх судів У. під час розгляду ними крим. справ, щодо яких надані вказівки. Наукове тлумачення – надається науковими та навчально юридичними закладами, окремими закладами, підручниках, посібниках, статтях тощо. Не має обов’язкової сили, не відіграє помітну роль в розвитку науки крим. права.

Прийоми крим. закону: граматичне, системне, історичне тлумачення. Граматичне тлумачення полягає в з’ясуванні змісту крим. закону шляхом етимологічного чи синтаксичного аналізу тексту закону, а також з’ясуванні значення і змісту слів, термінів, понять, що використовуються в законі. Системне тлумачення полягає в з’ясуванні змісту закону, його окремих положень шляхом зіставлення з іншими положеннями цього самого чи іншого закону. Історичне тлумачення закону полягає в з’ясуванні умов, причин, соціальних факторів, що обумовили його прийняття, зверненні до аналогічних крим. законів, що діяли раніше.

Тлумачення крим. закону за обсягом може бути буквальним, обмежувальним та поширювальним. Буквальним називається тлумачення, відповідно до якого справжній зміст крим. закону достеменно відповідає його текстуальному виразу. Обмежувальне тлумачення дає привід застосувати закон до більш вузького кола випадків, ніж це випливає з його тексту. Поширювальне тлумачення надає крим. закону більш широкий зміст і дозволяє застосувати його для більш широкого кола випадків, ніж це буквально зазначено в буквальному тексті закону.

Поширювальне тлумачення крим. закону слід відрізняти від зовнішньо схожого на нього застосування закону за аналогією. Під аналогією закону розуміють застосування до суспільно небезпечного діяння, що прямо не передбачено законом на момент його вчинення, крим. закону, що встановлює відповідальність за найбільш схожий за важливістю і характером злочин. ККУ забороняє застосування законів за аналогією.

 

  1. Чинність кримінального закону у просторі.

Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі базується на двох основних принципах: територіальному і громадянства.

Територіальний принцип чинності (дії) закону про крим. відповідальність полягає у тому, що особи, які вчинили злочин на території У., підлягають крим. відповідальності на підставі ККУ. Такими особами є громадяни У., іноземці (крім тих, стосовно яких питання про крим. відповідальність у разі вчинення ними злочину на території У. вирішується дипломатичним шляхом), а також особи без громадянства.

Злочин вважається вчиненим на території У. у випадках, коли: 1) він розпочатий і закінчений на території У.; 2) він підготовлений за межами У., а дії, що утворюють його, вчинені на території У.; 3) суспільно небезпечні дій були розпочаті або вчинені за межами У., а закінчені або злочинний наслідок настав на території У.

До складу території У. належать: а) суходіл, у т.ч. острови у відкритому морі, що належать У.; б) внутрішні води; в) надра в межах кордонів У., у т.ч. надра під територіальним морем; г) повітряний простір над суходолом і водним простором, у т.ч. над територіальним морем; д) територіальне море; е) континентальний шельф У.; е) військові кораблі чи шлюпки, що ходять під прапором У., незалежно від того, що вони у відкритому морі, в територіальних водах іншої держави чи іноземному порту; ж) військові повітряні об’єкти, які знаходяться в будь – якому місці за межами повітряного простору У.; з) невійськові кораблі чи шлюпки, що приписані до портів на території У. та ходять під прапором У. у відкритому морі; и) невійськові повітряні об’єкти, зареєстровані в У., які знаходяться у відкритому повітряному просторі.

Норми міжнародного права надають особистої недоторканності та виключають з-під крим. юрисдикції У. дипломатичних представників іноземних держав та певне коло інших іноземних громадян або частково це обмежують щодо консульських посадових осіб і консульських службовців, виходячи з принципу взаємності. Діна особи за вчинений злочин на території У. підлягають юрисдикції лише акредитуючої держави, тому питання про їх відповідальність вирішується дипломатичним шляхом.

Ці особи не підлягають юрисдикції У. лише щодо злочинних діянь, вчинених ними при виконанні своїх службових обов’язків.

Відповідно до КК і конституції У. рівними перед законом є: ПУ, народні депутати У. та судді, так само як і інші громадяни, можуть бути притягнуті до крим. відповідальності, але дещо в іншому, більш складному процесуальному порядку, який слугує додатковою гарантією їх політичній та професійній незалежності.

Відповідно до принципу громадянства (національний) громадяни У. та особи без громадянства, які постійно проживають в У., у разі вчинення ними злочину за її межами підлягають відповідальності за ККУ як правило, тобто якщо інше не передбачене відповідними міжнародними договорами У.

Якщо громадянин У. або особа без громадянства, яка постійно проживає в У., за вчинений за кордоном злочин зазнала крим. покарання за межами У., то вони не можуть бути притягнені до крим. відповідальності за ці злочини, тобто ніхто не може бути двічі притягнений до юрид. Відповідальності одного виду за одне й те саме порушення.

У разі вчинення зазначеними особами нового злочину на території У. при його кваліфікації, призначені за нього покарання, звільнення від крим. відповідальності чи покарання суд має врахувати правові наслідки вироку суду іноземної держави.

Принцип громадянства має значення для застосування ККУ у випадках вчинення злочинів за межами У., коли на момент виявлення злочину чи встановлення винного останній перебував на тритії У. або був виданий їй.

Окрім розглянутих вище принципів дії закону у просторі доктрина виділяє ще два додаткових принципи: універсальний та реальний.

Універсальний принцип полягає в тому, що іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в У, які вчинили злочин за її межами, підлягають в У. відповідальності у випадках, передбачених міжнародними договорами. Цей принцип відображає спільність інтересів кількох держав у боротьбі зі злочинами, відповідальність за які випливає з міжнародно – правових актів.

Реальний принцип полягає в тому, що іноземці та особи без громадянства, що постійно не проживають в У., підлягають крим. відповідальності за вчинені за її межами особливо тяжкі злочини проти прав і свобод громадян У. або інтересів У. він відображає прагнення держави захистити права і свободи громадян У. та свої інтереси від злочинних посягань навіть тоді, коли вони вчинюються на території інших держав.

Універсальний і реальний принципи виключають притягнення до крим. відповідальності зазначених осіб, якщо вони були засуджені за вчинені злочини іноземним судом та відбули за них покарання.

  1. Територіальний принцип чинності кримінального закону.

Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі базується на двох основних принципах: територіальному і громадянства.

Територіальний принцип чинності (дії) закону про крим. відповідальність полягає у тому, що особи, які вчинили злочин на території У., підлягають крим. відповідальності на підставі ККУ. Такими особами є громадяни У., іноземці (крім тих, стосовно яких питання про крим. відповідальність у разі вчинення ними злочину на території У. вирішується дипломатичним шляхом), а також особи без громадянства.

Злочин вважається вчиненим на території У. у випадках, коли: 1) він розпочатий і закінчений на території У.; 2) він підготовлений за межами У., а дії, що утворюють його, вчинені на території У.; 3) суспільно небезпечні дій були розпочаті або вчинені за межами У., а закінчені або злочинний наслідок настав на території У.

До складу території У. належать: а) суходіл, у т.ч. острови у відкритому морі, що належать У.; б) внутрішні води; в) надра в межах кордонів У., у т.ч. надра під територіальним морем; г) повітряний простір над суходолом і водним простором, у т.ч. над територіальним морем; д) територіальне море; е) континентальний шельф У.; е) військові кораблі чи шлюпки, що ходять під прапором У., незалежно від того, що вони у відкритому морі, в територіальних водах іншої держави чи іноземному порту; ж) військові повітряні об’єкти, які знаходяться в будь – якому місці за межами повітряного простору У.; з) невійськові кораблі чи шлюпки, що приписані до портів на території У. та ходять під прапором У. у відкритому морі; и) невійськові повітряні об’єкти, зареєстровані в У., які знаходяться у відкритому повітряному просторі.

Територіальна чинність закону про крим. відповідальність У. поширюється і на іноземні судна, які перебувають у територіальних водах чи порту У.

Норми міжнародного права надають особистої недоторканності та виключають з-під крим. юрисдикції У. дипломатичних представників іноземних держав та певне коло інших іноземних громадян або частково це обмежують щодо консульських посадових осіб і консульських службовців, виходячи з принципу взаємності. Діна особи за вчинений злочин на території У. підлягають юрисдикції лише акредитуючої держави, тому питання про їх відповідальність вирішується дипломатичним шляхом. Повним дипломатичним імунітетом користуються: глава дипломатичного представництва, члени дипломатичного персоналу представництва, які мають дипломатичний ранг, а також члени їх сімей усіх зазначених осіб, якщо вони не є громадянами У. обмеженим дипломатичним імунітетом користуються консульські посадові особи і консульські службовці, члени адміністративно – технічного і обслуговуючого персоналу дипломатичних представництв, а також представники і посадові особи міжнародних організацій, члени парламентських і урядових делегацій. Ці особи не підлягають юрисдикції У. лише щодо злочинних діянь, вчинених ними при виконанні своїх службових обов’язків.

Відповідно до КК і конституції У. рівними перед законом є: ПУ, народні депутати У. та судді, так само як і інші громадяни, можуть бути притягнуті до крим. відповідальності, але дещо в іншому, більш складному процесуальному порядку, який слугує додатковою гарантією їх політичній та професійній незалежності.

  1. Принцип громадянства та універсальний принцип дії кримінального закону.

Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі базується на двох основних принципах: територіальному і громадянства.

Відповідно до принципу громадянства (національний) громадяни У. та особи без громадянства, які постійно проживають в У., у разі вчинення ними злочину за її межами підлягають відповідальності за ККУ як правило, тобто якщо інше не передбачене відповідними міжнародними договорами У.

Якщо громадянин У. або особа без громадянства, яка постійно проживає в У., за вчинений за кордоном злочин зазнала крим. покарання за межами У., то вони не можуть бути притягнені до крим. відповідальності за ці злочини, тобто ніхто не може бути двічі притягнений до юрид. Відповідальності одного виду за одне й те саме порушення.

У разі вчинення зазначеними особами нового злочину на території У. при його кваліфікації, призначені за нього покарання, звільнення від крим. відповідальності чи покарання суд має врахувати правові наслідки вироку суду іноземної держави.

Принцип громадянства має значення для застосування ККУ у випадках вчинення злочинів за межами У., коли на момент виявлення злочину чи встановлення винного останній перебував на тритії У. або був виданий їй.

  1. Чинність кримінального закону в часі (принципи, поняття часу вчинення злочину, зворотна сила).

Існування в законі принципу дії закону про крим. відповід. У часі дає змогу особі, які усвідомлює, що вона не порушує існуючих кримінально – правових заборон, поводиться у суспільстві впевнено і вільно.

Чинність закону про крим. відповід. у часі припускає усвідомлення положень про: 1) набрання чинності законом про крим. відповід.; 2) припинення чинності закону про крим. відповід.; 3) зворотну дію закону про крим. відповід.

Порядок набрання чинності законом про крим. відповід. визначений КУ. Офіційне оприлюднення – у газеті «Голос У.», «Урядовий кур’єр», а також журнал «Відомості ВРУ», «Офіційний вісник У.». За загальним правилом закон набирає чинності через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення, день опублікування не входить.

Відповідно до КУ незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Дію нормативно – правового акта в часі слід розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності. Тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно – правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином законом про крим. відповід., який діяв на час вчинення цього діяння, слід вважати відповідний закон, який до моменту початку цього діяння набрав законної сили і до моменту закінчення діяння не втратив її.

Припинення чинності закону означає, що його норми не можуть застосовуватися до зафіксованих у ньому діянь. Підставами припинення чинності закону є: 1) відміна закону про крим. відповід.; 2) заміна закону про крим. відповід. на інший закон; 3) закінчення строку дії закону, на який він був виданий. Відповідно до КУ закони та інші нормативно – правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Скасування злочинності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: скасування норм ОЧ КК; внесення змін до норм ОЧ КК; внесення змін до норм ЗЧ КК; нового офіційного тлумачення крим. - правової норми, яке змінює обсяг забороненої цією нормою поведінки без зміни її змісту.


Дата добавления: 2015-10-02; просмотров: 53 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Михаил Шолохов. Лазоревая степь| Загальна частина 2 страница

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.018 сек.)