Оформлення цитат у наукових текстах

У наукових та публіцистичних працях з метою підтвердження висловленої думки чи її пояснення використовуються цитати. Цитата — це особливий різновид чужого мовлення. Вона являє собою дослівно переданий уривок з якогось твору. Цитати можуть наводитися як у супроводі слів автора, так і без них: «Найбільше й найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає й своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування» (Панас Мирний); «Навіть не торкаючись потреб спілкування людей одного з одним, можна стверджувати, що мова є обов'язковою передумовою мислення і в умовах повної ізоляції людини. Але звичайно мова розвивається тільки в суспільстві»; «Усякий хоч трохи досвідчений перекладач, як писав у свій час М. Рильський, знає, що перекладати з близьких мов — найтяжча річ».

Синтаксична будова цитат буває різною. Одні з них являють собою просте чи складне речення, інші мають у своєму складі кілька речень, а деякі — лише частину речення (сло восполучення чи й одне слово). В останньому випадку цитата включається в авторський текст безпосередньо і функціонує в ньому як складова частина того речення, до якого вона включена, хоч і відокремлюється від інших його частин лапками: «Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сії слабосилої, хворої дівчини» (Фр.).

Кожна цитата, зокрема в наукових працях, звичайно паспортизується: внизу сторінки під текстом (у виносках) чи в самому тексті в дужках після наведення цитати вказується на її джерело (автор, назва праці, місце видання, видавництво, рік видання, номер тому, сторінка, на якій міститься наведена цитата).

Дата добавления: 2015-10-02