М’який знак в українській мові. Відмінності між російською та українською мовами у написанні слів з м’яким знаком. Апостроф

М’який знак в українській мові вживається для пом’якшення приголосних д, з, л, н, с, т, ц (“ Д е т и з ’ї с и ц і л и н и?”)

а) у середині та в кінці слова: спіл ь ний, кіл ь кісний, майстерніст ь, місяц ь;

б) у середині слова для пом’якшення приголосного перед о: с ьо мий, л ьо н, у н ьо го;

в) у суфіксах – зьк-, -ськ-, -цьк-, -ець: україн ськ ий, криворі зьк ий, коза цьк ий, олівець;

г) після – н- у суфіксах - еньк-, -есеньк -, -ісіньк-, -юсіньк-: калин оньк а, серд еньк о;

д) у дієслівних формах дійсного та наказового способу: стан ь те, зробіт ь;

е) якщо початкова форма слова вживається з м’яким знаком, то він, як правило, зберігається також у похідних формах: дон ь ка – дон ь чин, т ь ма – т ь мяний. І навпаки, якщо у початковій формі слова немає м’якого знака, то він не з’являється і в похідних: у спілці ( бо спілка), тонший ( бо тонкий), алеякщо м’який знак стоїть у кінці слова, то в похідних він зберігається лише після л: Астрахан ь – астраханці, Уман ь – уманський, Любомл ь - любомл ь ський. тощо.

Зверніть увагу! У словах іншомовного походження м’який знак вживається для роздільної вимови після зазначених приголосних перед наступною голосною я, ю, є, ї, що вимовляються як два звуки: порт ь єра, Севіл ь я, Н ь ютон.

М’який знак в українській мові ніколи не вживається у таких випадках:

а) після букв, що позначають губні звуки (б, в, м, п, ф) та шиплячі (ж, ч, ш, щ): голуб, любов, верф, ніч, ріж;

б) після літери р (крім випадків, коли далі йде буквосполучення ьо: тр ьо х, чотир ьо х. Виключенням є псевдонім російського письменника Го рь кий): Ха р ків, календа р, секрета р, переві р те;

в) між двома пом’якшеними приголосними, коли м’якість першого виникає як результат асиміляції: майбу тн є, кі нц я, цв ях (але сіл ь с ь кий, кал ь цій).

Зверніть увагу! У словах іншомовного походження м’який знак після ц не вживається: палац, плац, Клаузевіц (але палец ь, камінец ь, Федорец ь бо це не запозичені слова).

Апостроф не входить до алфавіту і на розміщення слів у словниках не впливає.

Апостроф ставиться лише перед буквами я, ю, є, ї, які вимовляються як два звуки, у таких випадках:

а) після букв на позначення губних звуків б, в, м, п, ф, які стоять на початку кореня, або у середині слова після голосного або р: В’я чеслав, тор ф’я ний, п’є дестал (але Святослав, тьмяний, морквяний, бо губний стоїть після приголосного);

б) після р у кінці складу: бу р’я н, дові р’я (але рятувати, гарячий, бо р знаходиться на початку складу);

в) після префіксів, що закінчуються на приголосний, та у складних словах, коли основа одного слова закінчується на приголосний, а основа другого починається на я, ю, є, ї, який звучить як два звуки: об ’є днати, транс ’є вропейський.

г) у слові Лук ’я н та похідних від нього.

Зверніть увагу! У словах іншомовного походження апостроф може ставитись після шиплячих ж, ш та задньоязичних к, х: Ру ж’ є, Х’ юстон, ми ш’ як.

Зверніть увагу! У словах іншомовного походження апостроф не ставиться після губних, якщо їх пом’якшують я, ю, є: бязь, бюро, пюре.

Дата добавления: 2015-10-02