Предмет соціальної психології

Варіант 26

Погляди на предмет соціальної психології формувалися у про­цесі тривалої дискусії, яку можна умовно розділити на два етапи: 20-ті роки і кінець 50-х - початок 60-х років XX ст.

Дискусія про предмет соціальної психології у 20-х роках була зумовлена двома обставинами. З одного боку, саме життя в умовах становлення нового суспільного ладу стимулювало розроблення соціально-психологічної проблематики. З іншого боку, у ті роки розгорнулася гостра ідейна боротьба між матеріалістичною та іде­алістичною психологією, коли психологія як наука переживала пе­ріод радикальної зміни своїх методологічних основ. На розвиток соціальної психології особливий вплив справила точка зору Г. Челгіанова, який, захищаючи позиції ідеалістичної психології, запро­понував розділити психологію на дві частини: соціальну і власне психологію.

Відомий психолог П. Блонський запропонував включити пси­хологію як біологічну науку в коло соціальних проблем. У такий спосіб знімалася суперечність між соціальною та іншими галузя­ми психології, але ціною її біологізації.

Видатний фізіолог В. Бехтерев запропонував створити особ­ливу науку - рефлексологію, одна з галузей якої займалася б розв'язанням соціально-психологічних проблем. Цю галузь уче­ний назвав колективною рефлексологією, а її предмет визначив як поведінку колективів та особистості в колективі. Таке розуміння колективної рефлексології сприяло б подоланням суб'єктивізму соціальної психології, оскільки всі проблеми колективів тлума­чилися як відношення зовнішніх впливів із руховими реакціями їхніх членів.

Отже, точка зору Г. Челланова не була підтримана, а ключові методологічні проблеми соціальної психології не розв'язані, зо­крема це стосувалося й визначення її предмета.

З одного боку, вона ототожнювалася з ученням про соціальну де­термінацію психічних процесів, з іншого - передбачалося дослід­ження особливого класу явищ, які є результатом спільної діяльнос­ті людей. Учені, які сприймали перше трактування, стверджували, що результатом перебудови всієї психології на марксистській, ма­теріалістичній основі має бути її перетворення на соціальну, і тоді у будь-якій особливій соціальній психології відпаде потреба. По­слідовники другого трактування, які припускали дослідження по­ведінки особистості в колективі та поведінки самих колективів, не змогли достатньо опанувати все багатство ідей, аби запропонувати адекватне розв'язання проблеми.

Наприкінці 50-х - на початку 60-х років почався другий етап дискусії про предмет соціальної психології. Цьому сприяли дві об­ставини. По-перше, розв'язання багатьох економічних, соціальних і політичних проблем дало змогу прискіпливіше аналізувати пси­хологічні прояви громадського життя. В умовах науково-технічної революції, коли зросла роль "людського" фактора, потрібно було особливо детально досліджувати активний зворотний вплив свідо­мості на хід об'єктивних процесів, а також механізми конкретної взаємодії суспільства та особистості. По-друге, коли всі ці проб­леми постали з особливою гостротою, відбулися серйозні зміни і в науці. Радянська психологія перетворилася на той час у розвинену дисципліну із солідними теоретичними розробками й розгалуже­ними експериментальними дослідженнями, значно зросла кваліфі­кація кадрів і в професійному, і в методологічному плані. Отже, бу­ли створені необхідні передумови для нового обговорення питання про зміст соціальної психології, її предмет, завдання, методи та її місце в системі наук.

На предмет соціальної психології в поглядах учених існували значні розбіжності. Одні (Є. Кузьмін, В. Селіванов, К. Платонов, К. Шорохова) предметом соціальної психології вважали особис­тість, інші (В. Колбановський, А. Горячева, А. Баранова, Б. Поршнєв,

І і. Якобсон, А. Ковальов) - масові явища психіки, колективну пси­хологію, психологічну спільність, а дехто (Б. Паригін, Н. Мансуров, Д. Угринович) - як групову, масову психологію, так і особливості по­ведінки особистості у групі.

Згідно з першою точкою зору соціальна психологія зводиться до психології особистості. Справді, якщо виходити з логіки пред­ставників цієї концепції, то є неправомірним існування таких пси­хологічних дисциплін, як психологія особистості, диференціальна психологія, позаяк вони вивчають особистість як соціально детер­мінований об'єкт.

Прихильники другої концепції, вивчаючи психологію соціаль­них груп, колективів, недостатньо враховували взаємини осіб, не­зважаючи на те, що саме в результаті такої взаємодії формується соціальна психологія.

При визначенні предмета соціальної психології буде помил­ковим (як це робили представники третього напряму) стверджу­вати, що вона вивчає і колектив, і особистість, оскільки в такому разі неминуча плутанина і часткове ототожнення її з психоло­гією особистості. Слід наголосити, що у визначенні предмета дослідження варто включати тільки основне, специфічне, харак­терне для конкретної галузі знань. Психологічна спільність утво­рюється в процесі взаємин індивідів, їхнього взаємного впливу. Одним з аспектів соціально-психологічного дослідження є ви­вчення закономірностей психічної взаємодії особистостей і спо­собів впливу однієї людини на іншу, а також впливу особистості на колектив.

Дата добавления: 2015-10-24