Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Всесвітня стратегія збереження біологічного різноманіття

Індекс Шеннона. | Інституційно-організаційне забезпечення збереження біорізноманіття | Наукові та громадські інституції. | Генетичні та селекційні ресурси. | Історичний розвиток поняття біорізноманіття. | Мета, основні завдання та напрями реалізації Програми збереження біорізноманіття України. | Розглянемо типи графіків, застосовуваних в аналізі біорізноманіття. | Моніторинг популяцій як елемент збереження видів | Плеяди Терентьєва | Параметри біологічної різноманітності (альфа-різноманітність). |


Читайте также:
  1. Географія біорізноманіття
  2. Заходи щодо збереження доказів
  3. Інституційно-організаційне забезпечення збереження біорізноманіття
  4. Історичний розвиток поняття біорізноманіття.
  5. Мета, основні завдання та напрями реалізації Програми збереження біорізноманіття України.
  6. Моніторинг популяцій як елемент збереження видів

Проблеми охорони природи, охорони тваринного і рослинного світу не можуть бути обмежені регіональними рамками, навіть кордонами цілого материка. Для вирішення найбільш складних і широких, глобальних проблем охорони природи необхідні кардинальні зусилля вчених, діячів охорони природи, адміністраторів і державних керівників, як кремих країн, так і міжнародної спільноти в цілому.

Одне із стратегічних завдань, усвідомлених світовою спільнотою у зв'язку з проблемою екологічної кризи біосфери - збереження біологічної різноманітності на різних рівнях диференціації біосфери. В даний час визнано, що проблема охорони біологічного різноманіття не зводиться тільки до охорони рідкісних таксонів.

Генеральна стратегія збереження біорізноманіття повинна бути орієнтована на зберігання систем (сукупностей) видів в їх просторовому розподілі - від типів екосистем глобального рівня (типів і біомів) аж до конкретних біогеоценозів і їх територіальних поєднань на локальному рівні.

Стратегія збереження біорізноманіття вимагає, перш за все, кількісної та порівняльної оцінки в природних екосистемах різного рівня. Для цього розроблена система оцінок і введені поняття альфа-, бета-і гамма-розмаїття.

В значній мірі зусилля вчених різних країн світу координують створений у 1948 р. Міжнародний союз охорони природи МСОП, або IUCN, що поєднує представників понад 100 країн світу.

Діяльність МСОП здійснюється в рамках шести постійних комісій і цілого ряду спеціальних робочих груп. Найбільш активно вчені-біогеографиберуть участь у роботі трьох комісій: комісії з охорони рідкісних і зникаючих видів (комісії "служби виживання"), комісії з екології і комісії по національних парках та іншим охоронюваним територіям.

Починаючи з 1976 р. під егідою ЮНЕСКО і MCOП почала формуватися мережа біосферних резерватів (біосферних заповідників). В даний час біосферні заповідники вже організовані в 62 країнах світу на загальній площі понад 115 млн. га.

Комісія по національних парках та іншим охоронюваним територіям МСОП періодично передає списки охоронюваних територій світу із зазначенням їх площі, року створення та статусу. Останній такий список виданий в 1982 р. і включає 2618 охоронюваниих територій загальною площею 400 193 736 га.

На XIV Генеральній асамблеї МСОП було затверджено проект "Всесвітньої стратегії охорони природи", підготовлений МСОП спільно з UNEP (Програма ООН з навколишнього середовища) і WWF (Всесвітній фонд дикої природи). З урахуванням подальших зауважень і рекомендацій "Всесвітня стратегія охорони природи" була опублікована в 1980 р.

Метою "Всесвітньої стратегії охорони природи" проголошено прагнення найбільш швидко і ефективно домагатися збереження та раціонального використання природних ресурсів, від яких залежить існування і добробут людства.

В задачі "Всесвітньої стратегії охорони природи" входить: виділення головних напрямків в охороні природи, визначення заходів по їх здійсненню, виділення екосистем і видів організмів, яким найбільш загрожує знищення і розробка заходів для їх порятунку. Одна з рекомендацій "Всесвітньої стратегії охорони природи" полягає втому щоб в зобов'язання щодо охорони природи були включені в національні конституції всіх країн.

"Всесвітня стратегія охорони природи" ставить наступні невідкладні завдання.

1. Підтримання головних екологічних процесів і екосистем, від яких залежить саме існування людства.

2. Збереження генетичної різноманітності організмів.

3. Раціональне довгострокове використання видів і екосистем при їх збереженні та відтворенні.

Трансформація екологічної обстановки в результаті різноманітних антропогенних впливів (а також їх спільного впливу), неможливість повного відновлення структури і складу угруповань призводять до зміни в них ценотичних відносин та впровадженню видів з широкою екологічною амплітудою, що витісняють види вузької спеціалізації. Найчастіше це супроводжується вимиранням спеціалізованих видів, особливо ті, що мають невеликі ареали.

Постійні, повторювані порушення середовища призводять до формування більш пpocтиx і, як правило, більш ксерофільнихугруповань із збідненим видовим складом, зміненими відносинами між видами (іншими домінантами). Такі угруповань мають відому сталістю в змінених екологічних умовах, оскільки домінуючі в них види пластичні і досить витривалі. Все це веде до уніфікації початковорізних і поширених на величезних площах фізіономично, структурно і біотичних схожих угуруповань, зобов'язаних своїм складом впливу тих чи інших антропогенних факторів.


Дата добавления: 2015-09-02; просмотров: 73 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Альфа-, бета-, гамма-, дельта-різноманітність| Географія біорізноманіття

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)