Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Альфа-, бета-, гамма-, дельта-різноманітність

Географія біорізноманіття | Індекс Шеннона. | Інституційно-організаційне забезпечення збереження біорізноманіття | Наукові та громадські інституції. | Генетичні та селекційні ресурси. | Історичний розвиток поняття біорізноманіття. | Мета, основні завдання та напрями реалізації Програми збереження біорізноманіття України. | Розглянемо типи графіків, застосовуваних в аналізі біорізноманіття. | Моніторинг популяцій як елемент збереження видів | Плеяди Терентьєва |


У 1960 р. Уіттекер запропонував поняття альфа-, бета-і гамма-розмаїття для того, щоб не плутати різноманітність всередині одного місцепроживання або регіону з різноманітнстю ландшафту або регіону, який містить кілька місцеперебувань.

Альфа-різноманітність - різноманітність всередині місцеіснування або одного угруповання.

Бета-різноманітність - різноманітність між місцеіснуваннями.

Гамма-різноманітність - різноманітність в широких регіонах біому, континенту, островів і т. д.

У 1979 р. Крюгер і Тейлор додали до цієї класифікації ще дельта-різноманітність - різноманітність, обумовленае змінами кліматичних факторів, що виражається в зміні рослинних зон, провінцій і т. д.

2. Біохорологічна різноманітність це різноманітність поєднань організмів тих чи інших територіальних виділів, частин біосфери. Різноманітність природних територіальних поєднань організмів в свою чергу поділяється за територіальним рівням.

Досвід геоботаніки і флористики говорить про те, що з розширенням площі, на якій враховується видове різноманіття, наступають фази відносної стабілізації складу видів рослин, коли приріст числа видів різко сповільнюється і навіть тимчасово припиняється.

Це відбувається, коли вичерпується видове різноманіття угруповань в рамках однорідного протяжного екотопу і далі, коли склад в усіх екотопах протягом даного ландшафту виявлений досить повно. Очевидно, що різноманітність спільнот відображає не тільки різноманітність місць розташування (тобто елементів рельєфу з певним складом ґрунтотворної породи), але і різноманітність сукцесійних стадій на кожному місці розташування.

В рамках протяжного ландшафту при одному макрокліматі вичерпується різноманітність місць розташування та підтримується сталість сукцесійних процесів, що призводить до сталості набору та складу угруповань, а, отже, і до сталості складу даної елементарної, або конкретної флори.

В якості двох нижніх опорних рівнів біохорологічногорізноманіття Б.Н. Юрцева виділяє рівень угруповання (приблизні еквіваленти в термінах близьких наукових дисциплін: екотопів, фацій в ландшафтознавстві, біогеоценоз) і потім, рівень елементарної регіональної біоти.

Між цими опорними рівнями є ряд проміжних ступенів: вище - ієрархія виділів біогеографічного районування (округ, провінція, область), контури яких в різних системах біогеографічного поділу Землі можуть істотно не збігатися, в залежності і від критеріїв районування.

В залежності від рівня біохорологіческіх одиниць може істотно змінюватися і таксономічний рівень одиниць, за якими оцінюється біорізноманіття. В якості найбільш універсальної, обов'язкової одиниці (для всіх рівнів) виступає вид.

Одум вважає, що види не завжди є кращою одиницею для оцінки різноманітності, так як різні стадії життєвого циклу або різні життєві форми одного і того ж виду часто займають різні місцеперебування й екологічні ніші і вносять свій внесок у різноманітність (личинка і імаго лускокрилих, стадії амфібій).

При оцінці біорізноманіття великих виділів районування, як і при оцінці змін в геологічному часі, все більшого значення набувають роди, сімейства, порядки, отряди і т.д; та тільки на рівні угруповання, поряд з асоціаціями видів, розглядаються більш ефемерні угруповання особин (синузії, парцелли, ценоячейкі і. т. д.).

 

3. ВИМІРЮВАННЯ І ОЦІНКА БІОЛОГІЧНОГО РІЗНОМАНІТТЯ

Контроль над біорізноманіттям вимагає його вимірювання, а вимірювання тільки тоді стає можливим, коли якісні ознаки можуть бути описані кількісно, в величинах, які можна порівнювати.

На рівні інтуїції здається, що різноманітність спільноти тропічного лісу більше різноманітності спільноти тайги. Видима простота оцінки різноманітності, однак, не дозволяє задовольнятися якісними порівняннями: більш різноманітне і менш різноманітне угруповань. В екології та математиці розроблено безліч моделей та індексів для вимірювання різноманітності, які вимагають різної інтерпретації.

Оцінювання біологічного різноманіття має важливе прикладне значення, тому що:

1) дозволяє контролювати збереження генетичного потенціалу;

2) дає уявлення про стан екосистем на певній території;

3) служить основою для розробки системи менеджменту окремих видів.

 


Дата добавления: 2015-09-02; просмотров: 130 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
учёта межбанковских расчётов с применением авизо.| Всесвітня стратегія збереження біологічного різноманіття

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)