Ігрові технології

Принцип активності учня в процесі навчання був і залишається одним з основних принципів дидактики. Під активністю учня в навчальному процесі мається на увазі така кількість діяльності, що характеризується високим рівнем мотивації, усвідомленою потребою до засвоєння знань та вмінь, результативністю і відповідністю соціальним нормам.

Такого роду активність сама по собі виникає не часто, вона є наслідком цілеспрямованих управлінських педагогічних дій, а також організацією відповідного педагогічного середовища, тобто застосовуваною педагогічної технології.

Будь-яка технологія має засоби, що активізують і інтенсифікують діяльність учнів, в деяких технологіях ці засоби складають головну ідею і причину ефективності результатів.

До таких технологій можна віднести ігрові технології.

Гра, поряд із працею та навчанням, є одним з основних видів діяльності людини.

Згідно з визначенням, гра – це вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відтворення та засвоєння суспільного досвіду, в якому складається і удосконалюється самоврядування поведінки.

В людській практиці ігрова діяльність виконує наступні функції:

Ø розважальну, що є об'єктивно її основною функцією: розважити, зробити приємність, надихнути, розбудити інтерес;

Ø комунікативну: освоєння діалектики спілкування;

Ø самореалізації в грі як полігоні людської практики;

Ø ігротерапевтичну: подолання різних труднощів, що виникають в інших видах життєдіяльності;

Ø діагностичну: визначення відхилень від нормативної поведінки, самопізнання в процесі гри;

Ø корекції в грі – внесення позитивних змін у структуру особистісних показників індивіда;

Ø міжнаціональної комунікації, засвоєння єдиних для всіх людей соціально-культурних цінностей;

Ø соціалізації, включення в систему суспільних відносин, засвоєння людиною норм людського гуртожитку.

Більшість ігор мають чотири головні риси (С.А.Шмаков):

Ø вільна розвиваюча діяльність, що починається лише за бажанням учня, заради задоволення від самого процесу діяльності, а не тільки від результату (процедурне задоволення);

Ø творчий, імпровізаційний, дуже активний характер цієї діяльності («поле творчості»);

Ø емоційна піднесеність діяльності, суперництво, змагальність, конкуренція, атракція і т.п. (почуттєва природа гри, «емоційна напруга»);

Ø наявність прямих чи непрямих правил, що відбивають зміст гри, логічну і часову послідовність її розвитку.

У структуру гри як діяльності особистості входять етапи:

а) визначення мети;

б) планування;

в) реалізація мети;

г) аналіз результатів, в яких особистість цілком реалізує себе як суб'єкт.

Мотивація ігрової діяльності забезпечується можливостями вибору й елементами змагальності, задоволення потреб самоствердження, самореалізації.

У структуру гри як процесу входять:

а) ролі, узяті на себе граючими;

б) ігрові дії як засіб реалізації цих ролей;

в) ігрове вживання предметів, тобто заміщення реальних речей ігровими, умовними;

г) реальні відносини між граючими;

д) сюжет (зміст) – область дійсності, умовно відтворена в грі.

Значення гри полягає в тому, що вона є грою-навчання, у грою-творчістю, грою-моделлю людських відносин і проявів у праці.

---

Дата добавления: 2015-09-02