Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Історичний аспект вивчення інфографіки.

Загальна характеристика використання інфографіки у щотижневому інформаційно-політичному виданні «Фокус». | Функціонування розділу «Інфографіка» на сайті інформаційного агентства «Укрінформ», як самостійного чинника подання інформації. | ВИСНОВКИ | СПИОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ |


Читайте также:
  1. I Некоторые аспекты современных опытом
  2. I. Некоторые аспекты современных опытов
  3. Анализ проблемы позитивного мышления в психологическом аспекте.
  4. Анализ этих процессов и должен, по мнению А. Тэшфела, представлять собой собственно социально-психологический аспект в изучении межгрупповых отношений.
  5. Аспекты понимания менеджера
  6. Аспекты стандартизации в основополагающих в общетехнических стандартах
  7. Аспекты стандартизации в стандартах на продукцию

Перші відомі приклади візуалізації даних з'явилися багато років тому. Історія інфографіки починається задовго до появи писемності, а саме з 40-20 тисячоліть до н. е. Наскальні малюнки, або петрогліфи, можна вважати першими графічними об'єктами – першим кроком до появи інфографіки.

Прикладом інфографіки з давньої історії є єгипетські ієрогліфи, які існували з 4-3 тисячоліття до н. е. По суті, ієрогліфи це піктограми, адже кожен ієрогліф означає не одну букву, а слово або словосполучення. Позначення та складена з них згодом система знаків передувала писемності в звичайному розумінні цього слова і допомагала вести, наприклад, рахунок членів племені чи голів худоби. Така первинна, примітивна форма інфографіки допомагала зберегти важливу інформацію для нащадків, сприяючи таким чином розвитку історичної пам'яті [11].

Справжню революцію у сфері візуалізації даних скоїв Вільям Плейфер, ім'я якого повернув історії Едвард Тафт (один з найавторитетніший з сучасних фахівців інфографіки) [20]. Е. Тафт виявив, що двісті років тому В. Плейфер запропонував основні типи використовуваних сьогодні статистичних діаграм: діаграми-лінії (графіки), діаграми-області, стовпчасті й лінійні діаграми (гістограми), кругові (секторні) діаграми, радіальні (сітчасті) діаграми і картодіаграми. Так В. Плейфер у своїй науковій праці «Комерційний і політичний атлас» вирішив візуалізувати дані для більшого розуміння їх читачем, ніж просто дані в таблицях. Для цього він винайшов чотири типи діаграм, адже зорова пам'ять людини набагато сильніше і заснована на сприйнятті образів, а не абстрактної інформації [11].

У 1858 році сестра милосердя Флоренс Натінгейл розіслала політикам і впливовим людям аналітичні записки із статистичними даними про смерть британських солдатів під час Кримської війни. Її завданням було привернути увагу влади до проблеми поганих санітарних умов у шпиталі. У записці було показано, що кількість смертей через хвороби і умови в шість разів більше, ніж в бою. Саме завдяки тому, що діаграми наочніше показали ситуацію, Флоренс вдалося добитися результату. В медицині були проведені реформи, які врятували життя багатьом солдатам [7].

Наступним кроком у розвитку інфографіки стало об'єднання статистичних даних і карт. Першу спробу зробив паризький Адвокат Адре-Мішель Геррі. На карті Франції він подає показники злочинності того чи іншого округу. Пронумеровані округи зафарбовані різними відтінками одного кольору, чим темніше відтінок, тим більше там кількість скоєних злочинів. Такий спосіб наочно показав різницю кількості скоєних злочинів і сприяв можливості швидкого порівняння даних [7].

Також в історії інфографіки є кілька широко відомих робіт, датованих XIX століттям. Вони мали великий вплив на появу і розвиток медійного інфографічного жанру. Одна з них була створена в 1854 р. Джоном Сноу. Він наніс на карту Лондона вогнища захворювання холерою, вказав статистику смертей в різних будинках, позначив міські джерела води. Таким чином було виявлено саме той колодязь, який був джерелом зарази. Так Сноу врятував більшу частину Лондона від пекельної епідемії [рис. № 1].

Наступна важлива і вкрай відома робота була створена всього дванадцятьма роками пізніше Жозефом Мінаром. У 1869 році французький інженер створює ще один новий спосіб візуалізації історичних даних за допомогою карти. Його основна робота включала в себе карту походу Наполеона на Москву. Похід зображувався у вигляді широкої смуги, яка поступово ставала тоншою у міру втрати Наполеоном чисельності армії. На карті також відзначені всі дати і місця битв військ Наполеона. Цей приклад поєднання графіків змінної товщини з географічними картами є одним з кращих прикладів візуалізації статистичної інформації [рис. № 2].

Але не тільки графіки та діаграми поєднувалися з картою. Піктограми також активно наносилися на плани. У 1936 році завдяки Отто Нейрат з'явилася система піктограм, так інформація стала інтернаціонально доступною. Увагу було зосереджено на таких аспектах візуалізації, як колір, масштаб значень, маркування [7].

Сьогодні одними з найвідоміших видань, що використовують інфографіку є «USA Today», «New Yorker», «Esquire».

Першими стали використовувати поєднання графіки і тексту видавці газети «USA Today», що запустили свій проект в 1982 році. За кілька років газета ввійшла до п’ятірки найбільш читаних видань країни. Одним з найбільш помітних читачами нововведень «USA Today» стали детальні, добре промальовані картинки з пояснюючими коментарями – інфографіка [4].

Американські читачі швидко вподобали і прийняли переваги такого способу передачі інформації. Інфографіка передавала повідомлення швидше, ніж текст (один якісно зроблений малюнок заміняв кілька сторінок тексту) і докладніше, ніж стандартна ілюстрація (завдяки детальності малюнка і точним тезовим коментарям). З кінця 80-х років інфографіку почали використовуват провідні європейські видання. На початку 90-х виникають спеціалізовані агентства (наприклад, Британська «Graphic News»), а світові інформаційні агентства (AP, Reuters, AFP та ін.) почали створювати пеціалізовані служби [12].

Саме тому сьогодні такі журнали як «New Yorker», «Esquire» виділяють на створення інфографіки 3-4 провідних дизайнерів і одного журналіста – автора стрижневої ідеї [11].

З часом з'ясувалося, що інфографіка є не тільки технологією, але й мистецтвом. При цьому, ступінь володіння таким мистецтвом безпосередньо впливає на прибутковість видавничого бізнесу.

 


Дата добавления: 2015-09-05; просмотров: 118 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
РОЗДІЛ І. ІНФОГРАФІКА ЯК НОВИЙ МЕТОД| Визначення дефініцій.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.009 сек.)