Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

міжгалузевої конкуренції ринок постійно виявляє середньозважені витрати всієї

Читайте также:
  1. міжгалузевої конкуренції ринок постійно виявляє середньозважені витрати всієї
  2. Місцезнаходження (місце постійного проживання) засновника
  3. Мотиви виходу підприємства на зовнішній ринок.
  4. Основні труднощі виходу підприємства на ринок при здійсненні ЗЕД.
  5. Ринок консалтингових послуг в Україні. Ринок юридичних послуг.КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ІСПИТУ

сукупності виробників даного топу та кінцевий попит на різні альтернативні товари подібного призначення. Внаслідок такого зважування і в плані витрат виробництва маєвраховуватись стихійна зміна структури споживчого попиту.

  1. Принципи планування та методи планування.

Принципи планування:

Методи планування, що ґрунтуються на аналізі усталених тенденцій змін ринку:

Екстраполяційний можуть використовувати великі корпорації, які займають

монопольне становище на ринку та щороку можуть розширювати обсяги своєї діяльності. За базу розрахунку приймається звітній рік у припущенні, що досягнута тенденція розвитку буде збережена і у перспективі, що є здобутком радянської планової системи;

інтерполяційний метод застосовується в умовах жорсткої конкурентної боротьби, коли доводиться досягати низки проміжних цілей, а тому після встановлення тривалості планового періоду та проміжних планових показників розраховують проміжні планові показники для кожного тактичного горизонту планування;

 

Для визначення ступеня обґрунтованості показників застосовують спеціальні

методи планування

пробно-статистичний — передбачає використання фактичних статистичних даних за

попередні роки, середніх величин при встановленні планових показників. Тут практично застосовується екстраполяція. В умовах ринкових відносин застосування цього методу обмежене, оскільки він не дозволяє врахувати зміни ринкової кон’юнктури.

балансовий — забезпечує узгодження потреб із необхідними ресурсами. Його суть

зводиться до розробки спеціальних балансів, в одній частині показують усі напрямки

витрати ресурсів відповідно до потреб, а в іншій — джерела знаходження цих ресурсів. Баланси на підприємствах розробляються для всіх видів ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових);

матричний метод планування — дальший розвиток балансового методу, що є

побудовою моделей взаємозв’язків між виробничими підрозділами і показниками;

економіко-математичне моделювання дозволяє розробляти не один, а декілька

варіантів плану. При цьому показники найважливіших його розділів повинні бути

оптимізовані за допомогою спеціальних економіко-математичних моделей;

факторний метод планування — планові значення показників визначаються на основі впливу найважливіших факторів, які обумовлюють зміни цих показників.

нормативний забезпечує формування основних розділів плану на основі нормативів.

Цей метод дозволяє отримати коректні результати тільки у випадку динамічного

характеру норм і нормативів, які б враховували зміни у технології та організації

виробництва.

 

  1. Типи внутрішньофірмового планування.

В умовах централізованого управління народним господарством країни діяла така

система планів:

ü перспективні (як правило, п’ятирічні);

ü поточні, завдання яких — втілення в життя задач п’ятирічних планів;

ü оперативні — дальша деталізація поточних планів по підрозділах і на більш короткий період часу (місяць, декаду, добу, годину)

Перспективні плани підприємства розроблялися на основі контрольних цифр,

«спущених згори» — від міністерств та відомств. До 1988 року плани офіційно були

директивними. Поточні плани підприємства майже повністю визначалися

держзамовленнями, тобто підприємству вказувалося: що, в якому обсязі виробляти і куди постачати готову продукцію. На сучасному етапі розвитку ринкових відносин роль держави зводиться виключно до макроекономічного планування та створення умов для нормального перебігу економічних процесів макро- і мікро-рівня.

З точки зору окремого підприємства, що діє в ринковому середовищі, можна

виділити такі види планів:

ü Стратегічний план — довгостроковий план на 5 — 10 — 15 років, у якому формуються основні цілі підприємства на перспективу, конкретні завдання, прив’язані за часом до ресурсів, загальна стратегія досягнення поставлених цілей.

ü Стратегічне планування — це перспективне планування, а також визначення місії підприємства та його стратегічного становища з урахуванням формалізації внутрішніх особливостей підприємства.

ü Поточні плани — плани, у яких пов’язуються всі напрямки діяльності підприємства і робота всіх функціональних підрозділів підприємства на поточний фінансовий рік. Воно охоплює річний період і єпністю планів по різних видах діяльності підприємств. Однак бажано розглядати різні альтернативні варіанти;

ü Оперативні плани — детальні плани, присвячені вирішенню конкретних питань діяльності підприємства у короткому періоді. Мають вузьку спрямованість і високий ступінь деталізації, характеризуються значною різноманітністю прийомів і методів. Розробка і реалізація цих планів практично не залежить від ринкової кон’юнктури і тут може широко використовуватись накопичений десятиріччями досвід централізованого планування.

ü Інвестиційні проекти — плани капітальних вкладень, спрямованих на створення нових виробничих потужностей, які мають довгостроковий характер.

ü Бізнес-план — план створення нової фірми, план розвитку підприємства, виходу на ринок із новою продукцією, реконструкції об’єкта. Основні об’єкти бізнес планування — інноваційні проекти. Дуже близьке до бізнес-плану техніко-економічне обґрунтування проектів, яке однак розкриває технічні, виробничі, але не комерційні, ринкові проблеми майбутнього бізнесу.

  1. Стратегічне планування діяльності підприємства, його завдання та функції.

Стратегічне планування — це перспективне планування, а також визначення місії підприємства та його стратегічного становища з урахуванням формалізації внутрішніх особливостей підприємства.

Планування допомагає відповісти на 4 важливих питання:

1. Де організація знаходиться в даний час, які підсумки і умови її діяльності?

— аналіз діяльності підприємства

2. Якою хоче бачити себе організація в майбутньому?

— розробка місії підприємства

3. Куди і як вона збирається рухатися?

— розробка майбутньої стратегії підприємства

4. Як і за допомогою яких ресурсів можуть бути досягнуті цілі організації?

— зміст техніко-економічного (тактичного) планування

Стратегічне планування дає відповідь на перші три питання, а відповідь на

четверте питання і складає зміст техніко-економічного (тактичного) планування, основне завдання якого — забезпечити виконання цілей і завдань стратегічного плану на майбутній рік.

  1. Відмінності стратегічного, тактичного та оперативного планування.
  2. Значення нормативної бази в плануванні. Поняття норми та нормативу.

Нормативна база планування є основою раціональної організації і планування

діяльності підприємства при будь-якій формі власності. Нормативна база підприємства складається із системи норм і нормативів, що регламентують різні сторони виробничого процесу.

Норми — це максимально припустима величина абсолютної витрати

сировини, матеріалів, палива, енергії, витрат праці і т.д. для виготовлення одиниці

продукції (чи виконання роботи), встановленої якості в умовах виробництва планового року.

Нормативи — це показники, що характеризують відносну величину (ступінь)

використання знарядь і предметів праці, їх витрати на одиницю площі, ваги, обсягу,

наприклад, коефіцієнт використання металу, обсяг продукції з 1 м 2 виробничої площі, поду печі, процент чаду та ін.)

Розрізняють 2 види нормативів:

нормативи як складові норми, що хараткеризують мікроелемент витрат виробничих і трудових ресурсів, наприклад витрат часу на один прохід обробки, витрат матеріалу на одну операцію чи мікродеталь. Такі нормативи характереі для витрат праці і нормування часу роботи устаткування;

нормативи як укрупнені величини, розраховані відносно комплексного показника:

норматив оборотності оборотних коштів, норматив використання режимного часу.

  1. Організація процесу планування на підприємстві.
  2. Аналіз середовища підприємства як етап стратегічного планування.
  3. Аналіз внутрішньої середи підприємства як етап формування його стратегії.
  4. Аналіз зовнішній середи підприємства як етап формування його стратегії.
  5. Передумова визначення виробничої програми підприємства: попит на продукцію, виробничі потужності.
  6. Завдання та складові поточного планування діяльності підприємства.
  7. Інформаційна база для розробки річного плану підприємства.
  8. Зміст плану виробництва і реалізації продукції, його основні показники.
  9. Алгоритм розрахунку плану реалізації продукції.
  10. Планування валової, товарної та реалізованої продукції.

Вартісне вираження плану виробництва може визначатися показниками

товарної, реалізованої і валової продукції.

Товарна продукція — це продукція, яка пройшла технічний контроль і здана на

склад готової продукції.

Реалізована продукція — це продукція, яка відвантажена споживачеві, незалежно

від того, чи було отримано за неї гроші в касу чи на розрахунковий рахунок

постачальника, що пов’язано із чинним законодавством в галузі оподаткування.

Товарна і реалізована продукція за своїм складом однорідні, однак кількісно вони

відрізняються на величину зміни залишків нереалізованої продукції на початок і кінець планового періоду.

Валова продукція — це вартість усієї промислової продукції підприємства,

незалежно від ступеня її готовності. Валова продукція включає товарну продукцію і зміну залишків незавершеного виробництва. Незавершене виробництво — це незакінчена у виготовленні продукція, що перебуває на різних стадіях технологічного процесу, в обробці, на зборці.

Формально планування виробництва може здійснюватися так:

  1. Планування зростання продуктивності праці за факторами.
  2. Планування чисельності робітників на підприємстві.

Робітники, які відносяться до промислово-виробничого персоналу, поділяють на дві категорії: основні, задіяні у виробництві основної продукції підприємства, та допоміжні, які займаються обслуговуванням основного виробництва та працюють у допоміжних цехах.

Чисельність керівників, спеціалістів і службовців визначається на основі типових штатних розписів та згідно нормативів чисельності, розроблених з урахуванням практичної діяльності підприємства та шляхом наукових досліджень.

Планова чисельність персоналу може бути визначена шляхом корегування їх чисельності в звітному році на величину зміни (економії або збільшення) чисельності персоналу в плановому періоді під впливом техніко-економічних чинників, тобто як сума базової чисельності працюючих та всіх видів економії робочої сили, які подано під час викладу питання планування продуктивності праці. Такий розрахунок можна використовувати під час визначення загальної чисельності персоналу підприємства, його структурних підрозділів, окремих категорій працівників.

  1. Алгоритм планування чисельності робітників на підприємстві.
  2. Характеристика інформаційної бази розробки плану по продуктивності праці.
  3. Охарактеризуйте послідовність планування кількості персоналу підприємства.
  4. Перелічити вихідні передумови і визначити порядок планування фонда оплати праці.

Мета планування коштів на оплату праці — це визначення оптимального розміру фонду оплати праці, що дозволить забезпечити відтворення робочої сили, створення мотиваційних стимулів для персоналу, зростання середньої заробітної плати та якості життя працівників підприємства, скорочення плинності кадрів.

Планування фонду оплати праці передбачає визначення:

ü Фонду основної заробітної плати

ü Фонду додаткової заробітної плати.

ü Середньої заробітної плати.

Планування коштів на оплату праці здійснюється на основі розробленого штатного розкладу і прийнятої на підприємстві системи матеріального стимулювання праці персоналу. Плани по заробітній платі складаються роздільно для всіх категорій

персоналу. Як і при розрахунку кількості працівників, найбільш трудомістким і складними є розрахунки, пов’язані із визначенням заробітної плати робітників.

Фонд заробітної плати робітників складається із основної заробітної плати (що

визначається тарифними ставками, відрядними розцінками й оплачується робітникам за відпрацьований час, виконані продукцію, послуги, а також надбавками і доплатами в розмірах НЕ ВИЩЕ ЗА УСТАОВЛЕНІ ЧИННИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ) і додаткової оплати праці (яка включає доплати і компенсаційні виплати за невідпрацьований час).

Основна заробітна плата — це грошова винагорода персоналу за виконану роботу

відповідно до певних норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов’язків), що встановлюється у вигляді тарифних окладів, відрядних розцінок та посадових окладів.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад встановлені норми, за

трудові успіхи та особливі умови праці: доплати, надбавки, компенсаційні виплати, премії.

Вихідними даними для визначення розміру планового фонду оплати праці є виробнича програма, трудомісткість продукції, чисельність працівників за категоріями, професіями і кваліфікацією, прийнята на підприємстві система оплати праці.

  1. Складові фонду заробітної плати та порядок його планування.
  2. Планування фонду заробітної плати робітників підприємства.

Планування фонду оплати праці починають з аналізу виконання плану по заробітній

платі у звітному періоді. При цьому встановлюються причини його відхилення від планової величини, аналізуються темпи зростання заробітної плати у порівнянні з темпами продуктивності праці. На основі проведеного аналізу виявляються резерви економії фонду заробітної плати та розробляються заходи щодо його використання в плановому періоді.

Для визначення планового фонду оплати праці (фонду заробітної плати) на підприємствах застосовуються декілька методів:

ü нормативний;

ü прямого рахунку;

ü індексний

ü по досягнутому рівню базового фонду оплати праці;

ü на основі середньої заробітної плати.

  1. Особливості планування додаткової заробітної плати робітників підприємства.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад встановлені норми, за

трудові успіхи та особливі умови праці: доплати, надбавки, компенсаційні виплати, премії.

 


Дата добавления: 2015-08-27; просмотров: 55 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Пятая основа| Условия по карте Халва

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.013 сек.)