Революції в Росії 1917 Р.

Причини революції:

1. Виснажлива участь Росії в Першій світовій війні.

2. Низький рівень життя більшості населення.

3. Важкі умови праці робітників.

4. Малоземелля селян.

5. Самодержавство.

6. Поширення соціалістичних ідей.

8 березня (23 лютого за старим стилем (Юліанським календарем), за яким тоді жила Росія) 1917 р. відбулася лютнева буржуазно-демократична революція в Росії.

15 березня 1917 р. останній російський імператор з роду Романових Микола ІІ зрікається влади. Влада перейшла до Тимчасового уряду, який очолив князь Г.Львов, але з липня 1917 р. головою Тимчасового уряду став О.Керенський.

У березні 1917 р. по всій країні виникають ради робітничих, солдатських депутатів.

У Росії формується двовладдя між тимчасовим урядом і радами робітничих, солдатських депутатів.

Тимчасовому уряду не вдалося зняти соціальну напругу в країні, до того ж ситуацію ускладнили поразки російської армії 1917 р. на східному фронті у Першій світовій війні. У результаті загострюється політична криза в Росії.

7-12 вересня 1917 р. – Заколот генерала Корнілова – спроба російського царського генерала скинути владу Тимчасового уряду в Росії й встановити військову диктатуру. Заколот зазнав поразки. Заколот активізував діяльність радикальних революційних сил.

Листопада (25 жовтня за старим стилем) 1917 р. збройне повстання в Петербурзі призвело до повалення Влади Тимчасового уряду. У результаті влада в Росії перейшла до більшовиків, влади рад (радянської влади).

Більшовики – представники Російської соціал-демократичної робітничої партії (більшовиків) РСДРП(б), які закликали до революційного перевороту й швидкого будівництва в Росії соціалізму (справедливого суспільства рівних, без приватної власності). Будівництво соціалізму більшовиками супроводжувалося масовим насильством та терором.

Лідерами більшовиків були В. Ленін (Ульянов), Л. Троцький.

Червоний рух (червоні) – більшовики, які боролися за встановлення радянської влади на території колишньої Російської імперії з метою будівництва соціалізму (комунізму).

Червона армія – радянські військові сили більшовиків.

Політика більшовиків у перші роки свого правління:

- знищення старого державного апарату й утворення органів радянської влади;

- створення робітничо-селянської армії – Червоної армії;

- націоналізація великих підприємств, робітничий контроль за виробництвом;

- Червоний терор.

Націоналізація – вилучення з приватної власності осіб у власність держави землі, підприємств або цілих галузей народного господарства.

Червоний терор – репресії більшовиків щодо всіх, хто не підтримував їх політику.

У липні 1918 р. більшовики розстріляли останнього російського імператора Миколу ІІ та всю його родину.

Дата добавления: 2015-08-17