Вплив хвороби на психічний розвиток дитини першого року життя

Ряд хвороб, зокрема нейроінфекційні та дитячі інфекції, можуть сприяти загальмуванню психічного розвитку дини. Однак затримка психічного розвитку можлива не тільки під впливом шкідливих чинників хвороби на мозок, але й під впливом середовища, у якому знаходиться дитина. Найбільш відомими причинами затримки психічного розвитку у хворих дітей є явища педагогічної занедбаності та госпіталізму.

Госпіталізм, зумовлений дефіцитом спілкування дитини з дорослими у перший рік життя, може виникати при тривалому перебуванні дитини у медичному стаціонарі, де педагогічна робота з новонародженими дітьми незадовільна, коли відбулася рання розлука дитини з матір’ю (перебування дитини у домі малюка), а також коли дитина знаходиться у сім’ї, де їй не приділяється належна увага.

Не маючи контакту з дорослими новонароджена дитина відчуває сенсорно-емоційну депривацію (дефіцит, обмеження емоційної та сенсорної стимуляції).

Динаміка госпіталізму:

- при розлуці з мамою (особливо у 6-тимісячному і старше віці) дитина плаче, вимагає маму чи того, хто її може замінити;

- через місяць з’являється реакції "втечі", коли до дитини хтось підходить;

- ще через місяць дитина починає уникати усіх контактів з оточуючим світом, її реакції на оточуюче зводяться до мінімуму, вона вже не кричить, у неї зникають мімічні вирази. Цей стан Р.Спітц називає "депресією залежності", а Г.К Ушаков – анаклітичною депресією (такою, що опирається – залежить від стосунків з матір’ю).

Складовими анаклітичної депресії є атонія та апатія, а також безсоння, повна чи часткова відмова від їжі, чутливість до інфекцій, призупинення росту. Дитина безкінечно ссе свої пальці, розглядає свої руки, колупається в носі, у вухах, подразнює ділянку геніталій.

Надалі спостерігається відставання у психоемоційному розвиткові дитини.

Дітям до року, які часто хворіють і перебувають на стаціонарному лікуванні, потрібна лікувально-педагогічна допомога і материнський догляд.

Дата добавления: 2015-08-20