Україна залилася
Гіркими сльозами.
У жалобу одяглася,
Мати за синами
Ой, болить же голова,
Де знайти спасіння?
Знов трагедія нова
І скрізь голосіння.
Знов вся плаче Україна,
Всі сумують люди.
Ніхто навіть не спитає,
Чи довго так буде?
Чи ще довго за недбалість
Життями платити?
Скільки будуть іще шахти
Дітей сиротити?
То не дощику крапки,
З небес полетіли.
То ридають діточки,
Що осиротіли.
Я, мов ластівка із казки
Я, мов ластівка із казки,
В холодну пору, ніби сплю.
Не осуджуйте, будь ласка,
Що я зиму не люблю.
А коли весна приходить,
Свої крила розправляю.
Сон у даль кудись відходить,
Весну радісно стрічаю.
І, хоч голосу не маю,
А візьму я арфу в руки.
Моє серденько співає,
Під чарівні її звуки.
Хай полинуть чисті звуки
І природу всю розбудять,
Хай назавжди зникне смуток,
Всякчас радість в серцях буде.
Бо весна уже примчала,
У барвистій колісниці.
Як богиня засіяла,
Ясніш ясної зірниці.
Знов вже осінь наступає
Знов вже осінь наступає
В шибки стукає дощем,
Як день літо догорає
Залишає в серці щем.
Ти скажи, признайся літо,
У які краї ідеш?
Невже трави всі і квіти,
Із собою забереш?
І озвалось тоді літо
У зеленому вбранні,
- Не дивися так сердито,
- Я іду, бо час мені.
- Не сумуй, прошу, дівчино,
- Сліз гірких не проливай.
- У привітну, теплу днину,
- Я повернусь, ти чекай.
Дата добавления: 2015-08-17; просмотров: 39 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Чи чули ви коли –небудь | | | Ось настало шосте жовтня |