Читайте также:
|
У цiй ситуацiї державний та полiтичний провiд УНР зали- шився «поза грою» i мiг лише пасивно спостерiгати за подiями. Цей його маргінальний стан радикально підсилювався з перебі- гом подій на головному фронті громадянської війни. Ще 25 січня 1920 р. більшовики захопили головну базу Добровольчої армії та союзників на півдні України — Одесу. Частини УГА, які перебу- вали в районі Бірзула — Балта, визнали владу більшовиків. Час- тини Дiєвої армiї під командуванням Омеляновича-Павленка, що оперували в районі Ананіїв—Балта, розділившись на окремі загони, намагалися прорватися на Правобережжя. Вся Україна була охоплена селянськими повстаннями, війна на її теренах ос- таточно набула неорганізованого характеру. Червоні і польські війська протистояли одне одному по лінії Ямпіль—Жмеринка— Козятин—Житомир—Коростень. Частини під командуванням Удовиченка ледве втримували ділянку фронту від Дністра до
1 Докл. див.: Стахів М. Третя совєтська республіка в Україні. — С. 81—97. На цей час Варшава фактично контролювала Східну Галичину, Холмщину, Підляшшя, Волинь та Поділля.
Нової Ушиці. На початку травня на фронті утворилася парадок- сальна ситуація, яку командувач описав такими словами: «Поль ські війська натискали на червоних, останні — на армію УНР, а з боку Вапнярки, в її запіллі, наступали червоні частини, що їх спішно було кинуто для ліквідації “петлюрівських” військ» 1.
Дата добавления: 2015-08-17; просмотров: 63 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Москва—Варшава: підготовка до Риги | | | Зовнішня «політика» УНР |