Міркування автора

Не треба бути професійним істориком, демографом або со- ціологом, аби зрозуміти надзвичайну, якщо не сказати більше, строкатість населення Королівства Лодомерії та Володимирії і Герцогства Буковина.

А сказати треба більше. Сказати треба про те, що в першо- му випадку, у випадку Галичини, на відміну від Буковини, а тим більше підросійської «України», національний склад населення та розподіл його за конфесійною ознакою збігалися: поняття

«русин» означало водночас «греко-католик», «поляк» — «римо- католик», «єврей» — «іудей», «німець» — «протестант». В обох випадках, як у Галичині, так і на Буковині, лінія розподілу між основними національними та конфесійними групами проходила і на рівні села, і на рівні міського кварталу, і на рівні будинку, і на рівні поверху цього будинку, і всередині однієї родини — у муль- тинаціональних районах «змішані» шлюби є правилом, а не ви- нятком.

Це, в свою чергу, жорстко детермінувало необхідність між- конфесійного та міжнаціонального порозуміння, постійного діалогу — як на рівні окремої родини, так і на рівні тих чи інших національних груп або конфесійних громад. Цілком очевидно, що регуляторну функцію тут могла виконувати і виконувала держава — на основі права та громадами і людьми — на основі звичаю. Самоочевидним є також, що вирішення такого надваж- ливого питання, як питання подальшого правового статусу тієї чи іншої території (або її частини) після державного розпаду Австро-Угорщини, вимагало надзвичайної зваженості, помір- кованості, поступу, врахування інтересів усіх сторін. У випадку Галичини це означало необхідність діалогу поміж політичним проводом насамперед польської, єврейської та української гро-

1 Докл. див.: Скорейко Г. Населення Буковини за австрійськими урядовими переписами другої половини ХІХ — початку ХХ ст.: історико-демографіч- ний нарис. — Чернівці: Прут, 2002. — 220 С. — С. 204, 206.

мад, у випадку Буковини — української, румунської, німецької та єврейської. Будь-яке ініціативне рішення проводу будь-якої громади автоматично сприймалося проводом усіх інших міні- мум як недружнє, максимум — як вороже. Усі подальші політич- ні події це тільки підтвердили.

Ось один приклад. Загальновідомими є дані про те, що приєднання «української частини Буковини» до складу «єдиної Української держави» було ухвалене на чи то «загальнонарод- ному», чи то «багатолюдному» «народному вічі», яке зібралося в Чернівцях 3 листопада 1918 р. Задумаймося над цим. Спро- буймо поставити прості питання й отримати на них ясні від- повіді.

Питання перше: яку легітимність, яку законну силу і для кого могло мати рішення про «приєднання» до «єдиної Української держави» за 10 днів до зречення імператора Карла? Перша ясна відповідь є такою: ніякої сили і ні для кого це рішення не мало. Австро-Угорщина існувала, і ніхто, в т. ч. сам імператор не знав 3 листопада про своє зречення листопада 11-го. Не могли знати цього ані учасники віча, ані його організатори — хіба хто з них мав здібності провидця.

Питання друге: до якої такої «єдиної Української держави» було ухвалено приєднатися? «Українська держава» станом на 3 листопада була тільки одна — під проводом гетьмана Скоро- падського. Але саме про приєднання в зазначеному рішенні чер- нівецького «віча» не йдеться.

Питання третє: хто, коли і де бачив оригінал цього «рішення»? Питання четверте: де, коли, ким і за яких обставин воно було оприлюднено і чому ознайомитися з його текстом неможливо? Питання п’яте: хто і коли уповноважив учасників «віча» ух- валювати таку, без перебільшення, історичної ваги резолюцію? Питання шосте: наскільки репрезентативним було таке зі-

брання?

Цих і подібних їм питань може бути багато, а от відпові- дей — як не було, так і немає. А є лише просте міркування. Якщо подивитись на географічну карту, то відразу стає зрозумілим, що «приєднатися» «українська» частина Буковини могла тільки до Української Держави Скоропадського. Це так тому, що саме з цією державою вона мала спільний кордон. Ні до якої іншої

«Української держави» Північна Буковина «приєднатися» не могла і тому, що вже була «приєднана» до Західно-Української

Народної Республіки. Нага- даймо: ще 19 жовтня у Львові Українська Народна Рада про- голосила Українську державу

«на всій українській етнічній території» Галичини, Буко- вини та Закарпаття й обрала президента цієї «держави» — Євгена Петрушевича.

Отже, чернівецьке «рішен- ня» абсурд ще й тому, що за ним було ухвалено приєднати

«українську» частину Букови- ни до самої себе, як до частини вже проголошеної ЗУНР. Зара- зом міфічне «віче» обрало собі і другого за числом президен- та — Омеляна Поповича.

Євген Петрушевич

Тепер задумаймося над питанням: а хто практично міг узя- ти участь у вікопомному чернівецькому зібранні? Якщо лише представники русинської громади, то це значить, що ухвалу не підтримало 82% городян. Якщо уявити, що «за» приєднання ви- словились і представники єврейської громади, то разом з їхніми голосами навіть теоретично можна отримати лише статистич- ну меншість. Ухвалу навряд чи підтримали німці — уявити, що вони спали і мріяли жити в «соборній», «незалежній» Україн- ській державі, — на це не вистачає бурхливої уяви навіть у про- фесійних фальсифікаторів історії нашого народу. За це рішен- ня, самоочевидно, не голосували румуни. 11 листопада Румунія встановила військовий контроль над цією територією, 28 листо- пада «Генеральний конгрес Буковини» проголосив її об’єднання з Румунією. В серпні 1920 р. це рішення було легітимізоване за- хідними альянтами на конференції в Севрі. «Скасували» його однодумці Гітлер та Сталін лише за 20 років.

Констатуймо й інше: безумство проголошення незалежних національних українських державних утворень на землях Ко- ролівства Лодомерії та Володимирії і Герцогства Буковини мало наслідком жахливі десятилітні братовбивчі криваві конфлікти поміж різними групами населення. Рови, наповнені трупами та залиті кров’ю убієнних, замучених, закатованих, до сьогодні

розділяють народи і держави, насамперед Україну та її найбли- жчих західних сусідів — Польщу й Румунію — попри всі заходи політичних керівників та релігійних лідерів засипати рови поміж нашими державами і нашими народами.

Дата добавления: 2015-08-17