Природні ресурси країн Азії

Туристський потенціал країн Азії

Північна та Центральна Азія

Природні умови. Здебільшого відносно сприятливі, але подекуди і несприятливі для життя населення. Більшість азіатської частини Росії (2/3) — це райони Крайньої Півночі й вічної мерзлоти. У Центральній Азії величезні райони займають напівпустелі та пустелі, малопридатні для життя і господарювання.

Територія регіону здебільшого підвищена. Гірські масиви та плоскогір'я займають 3/4 її. Найбільші гірські ділянки оточують схід (Чукотське і Коряцьке нагір'я, Середньосибірське плоскогір'я, Сіхоте-Алінь, Верхоянський хребет та ін.) і південь регіону (Тянь-Шань, Памір, Алтай, плоскогір'я Казахський дрібносопковик). Найвисокогірнішим масивом регіону є Памір (найвища точка — пік Комунізму, 7495 м), що становить собою епіплатформні гори кайнозойської складчастості Альпійсько-гімалайського геосинклінального поясу. Найбільшою орографічною одиницею Східного Сибіру є Середньосибірське плоскогір'я, для якого характерне чергування широких плато і кряжів (Єнісейський кряж, Вілюйське плато, найбільше за висотою (1701 м) плато Путорана). Багато територій перебувають у стані вічної мерзлоти. У горах Середньої Азії зареєстровано понад 7000 льодовиків загальною площею майже 20 тис. км2. Характерна висока сейсмічність, яка іноді досягає 8-9 балів.

Рівнини мають алювіальне й акумулятивне походження, розташовані переважно в долинах рік і поблизу морських берегів. Західносибірська низовина є однією з найбільших низинних акумулятивних рівнин земної кулі. Її площа сягає 3 млн км2. Поверхня слабко розчленована, з невеликими амплітудами висот (від 50 до 300 м).

Переважають широкі плоскі межиріччя, складені моренними пагорбами і грядами. У південній частині багато западин, на місці яких іноді утворюються великі озера. Середня частина рівнини розчленована повільноплинними річками, багата на стоячі води на плоских вододілах. Цим зумовлені велика заболоченість і наявність торфу, особливо у Васюганьї. Болота вкривають приблизно 20-25% території низовини. У південній частині регіону розташована велика Туранська низовина (рівнина), для якої характерне чергування акумулятивних низовин і рівнин зі столовими плато (найбільше з яких — Устюрт). На поверхні рівнини переважають полино-солянкові, псамофітні та ефемерні пустелі, які використовують як пасовища.

Кліматичні умови різноманітні, що зумовлено широтною поясністю. Клімат азіатської частини Росії суворий, континентальний (на Далекому Сході близький до мусонного). Зима буває дуже тривалою, літо порівняно коротке. Опади випадають переважно влітку (300-500 мм). У Середній Азії особливо контрастними є температури дня й ночі, літа й зими, що властиво континентальному типу клімату.

Північ регіону має широку гідрографічну мережу, яка належить переважно до річкових систем Обі — Іртишу, Єнісею — Ангари, Лени, Амуру, Яни та ін. Ріки є важливими шляхами сполучення і джерелом водопостачання. Водні ресурси Сибіру і Далекого Сходу становлять приблизно 10% світових запасів прісної води. Багато великих рік судноплавні по всій довжині. Середня Азія багата на підземні води, значна кількість яких витрачається на живлення поверхневого стоку, забезпечення потреб населення та зволоження пасовищ.

У Сибіру є десятки тисяч озер. Тут розташований унікальний витвір природи — озеро Байкал, об'єм води в якому — 23 тис. км3 (майже 1/5 світових запасів прісної води). Байкал є найглибшим (до 1620 м) континентальним водоймищем земної поверхні. Це природна лабораторія, де можна вивчати закони еволюції водних організмів, формування прісноводної фауни.

Окремі райони Центральної Азії мають сприятливі агрокліматичні умови (особливо для вирощування деяких субтропічних культур: бавовнику, баштанних рослин, плодових дерев).

Природні ресурси. Багатство регіону — різноманітні мінеральні ресурси, представлені кам'яним вугіллям у Росії (Кузнецький басейн (Кузбас), Південно-якутський басейн, перспективні Ленський і Тунгуський басейни), бурим вугіллям у Росії (Кансько-Ачинський басейн у Східному Сибіру), нафтою (південні райони Західного Сибіру, північ Сахаліну в Росії, п-ів Мангишлак у Казахстані, туркменське узбережжя Каспію), газом (північ Західного Сибіру і Сахаліну в Росії, родовище Газлі в Узбекистані, східні райони Туркменістану). Регіон багатий на рудні корисні копалини: залізна руда (Алтайські й Ангарські родовища в Росії, північний захід Казахстану), марганець (родовище Джезди у Казахстані), хром (північний захід Казахстану), мідь (родовища Джезказган і Балхаш у Казахстані, Норільське в Росії), нікель (комплексне Норільське родовище), поліметали (Алтай), олово (Далекий Схід), золото (Сибір і Далекий Схід у Росії, Киргизстан), ртуть (у горах Тянь-Шаню у Киргизстані).

Нерудні корисні копалини представлені фосфоритами (Джамбульське родовище у Казахстані), мірабілітом (глауберова сіль) (затока Кара-Богаз-Гол у Туркменістані), алмазами (м. Мирний в Якутії).

Потенційні гідроенергоресурси оцінюються у 1900 млрд кВт • год, у тому числі 170 млрд кВт • год — енергія морських припливів. У Середній Азії обмеженість запасів води зумовила створення широкої мережі іригаційних споруд, за допомогою яких здійснюється регулювання водостоку. З метою зрошення споруджено більше 30 великих водоймищ (об'ємом понад 100 млн м3 кожне) і багато магістральних зрошувальних каналів, у тому числі таких, як Чуйський, Північний і Великий Ферганський, Аму-Бухарський, Каршунський, Гіссарський тощо. Унікальний Каракумський канал (завдовжки 1200 км) побудований у 1954 р. і простягається через південну частину Каракумів.

Ліси азіатської частини Росії складаються переважно із хвойних порід — сосни, ялиці, кедра, ялини, модрини, горіха маньчжурського, на півдні поширені береза й інші листяні породи. Лісовкрита площа становить 70 % площі району. Загальні запаси деревини оцінюються у 74 млрд м3. Ліси Сибіру і Далекого Сходу багаті не тільки на деревину, у них мешкають до 150 видів промислових тварин, у тому числі такі цінні, як соболь, горностай, білка, промислові птахи, ростуть різноманітні цінні лікарські рослини (знаменитий женьшень), горіхи, гриби, ягоди. У Казахстані багато лісів (9 млн га) припадає на саксаульники.

Далекосхідний морський басейн багатий на рибу (до 20 видів: сардина-івасі, скумбрія, лососеві, сайра, оселедець, терпуг тощо) і морепродукти, з яких інтенсивно використовуються краби, креветки, кальмари, морський гребінець, морська капуста та ін.

Розвиток господарства країн регіону зумовлений передусім їх величезним природно-ресурсним потенціалом — одним із найбільших у світі. Недаремно Росію та Казахстан називають «геологічними коморами» світу.

Південно-Західна Азія

Природні умови. Південно-Західна Азія охоплює значну частину Близького і Середнього Сходу, півострови Мала Азія та Аравійський, Закавказзя, Вірменське й Іранське нагір'я, Месопотамію, острів Кіпр і низку невеликих островів Перської затоки та Червоного моря.

Довжина берегової смуги — 13 638 км.

Різноманітними є природні ландшафти, де переважають випалені сонцем пустелі, напівпустелі та гірські системи.

Для регіону характерна значна гористість альпійського віку, висока сейсмічність, свідченням чого є землетруси у Вірменії, Туреччині, Ірані тощо. Найбільші гірські системи регіону — Кавказькі гори. Іранське й Анатолійське (Малоазіатське) нагір'я. Хребти Кавказу мають альпійські форми рельєфу і здебільшого характер куест із явищами карсту (Воронцовська, Новоафонська печери, Сатапліа та ін.). Вершини деяких із них досягають понад 5000 м висоти (Ельбрус — 5642 м, Дихтау — 5203 м, Казбек — 5033 м). Загальна площа льодовиків Великого Кавказу — 1426 км2. Найбільше за площею у світі (2,7 млн км2) Іранське нагір'я сформувалося внаслідок альпійського і більш раннього орогенезу. Великі внутрішні плоскогір'я (заввишки від 500 до 2000 м) оточені окраїнними дугами хребтів. Внутрішні плоскогір'я становлять собою безстічні западини з великими пустелями й озерами, що пересихають. Анатолійське (Малоазіатське) нагір'я займає територію Туреччини і має довжину до 1200 км, ширину до 600 км, переважаючі висоти — 800—1500 м. Внутрішня частина нагір'я зайнята Анатолійським плоскогір'ям, на півдні розташовані гори Тавр.

До великих гірських систем регіону також належать Гіндукуш, Загрос, Ельбурс, Хіджаз, Асир, Мекран, Оманські, Сирійські, Туркмено-Хорасанські гори та ін.

Найбільша низовина регіону — Месопотамська, що розташована у долинах річок Тигр та Євфрат і є одним із великих зрошуваних оазисів світу.

Регіон розміщений у субтропічному і тропічному поясах. Клімат дуже жаркий і сухий. Велика частина території — сухі степи, напівпустелі й пустелі. У центрі й на півдні Аравійського півострова температури сягають +55° С. Лише на узбережжях Чорного і Середземного морів розташована зона твердолистяних лісів й чагарників, а в Туреччині, Грузії, Азербайджані та Ірані є невеличкі ділянки вологих субтропіків (Колхіда, Ленкорань).

Гідромережа регіону порівняно густа у горах, дуже розріджена на рівнинах. Великі ріки: Тигр, Євфрат, Кура, Ріоні, Амудар'я, Пяндж, Кизил-Ірмак та ін. Чимало малих і середніх рік закінчується у безстічних басейнах або зникає у пісках.

На озера багаті переважно гірські території Кавказу, Малоазіатського нагір'я, де розташовані мальовничі тектонічні озера Севан, Ріца (перебуває під охороною, а також національний парк навколо нього), Ван, Туз, Урмія.

Особливо виділяється Мертве море (безстічне озеро), яке знаходиться у тектонічній западині Гхір на території Ізраїлю та Йорданії і є найсолонішим водоймищем суходолу на земній кулі. Довжина його — 76 км, ширина — від 4,5 до 15 км, площа — майже 1 тис. км2. Рівень води в ньому на 392 м нижчий від рівня Світового океану, а рівень дна — на 748 м; найбільша глибина озера — 356 м. Вміст солей у воді Мертвого моря за відсутності стоку і великого випаровування — 260—270 %о (в окремі роки — до 310 %о). Сумарні запаси солей перевищують 40 млрд т, переважають хлористий магній (понад 10 %), хлористий натрій (8,5 %), хлористий кальцій, бромистий магній. Органічне життя відсутнє (крім деяких видів бактерій). Це всесвітньо відомий курорт.

У регіоні зосереджені одні з найбільших пустель світу: Руб-ель-Халі (на південному сході Аравійського півострова, площа — до 650 тис. км2). Великий і Малий Нефуд, Сирійська пустеля, Деште-Лут, Деште-Кевір та ін. Усі пустелі вкриті величезними барханами.

Природні ресурси. Регіон багатий на мінеральні ресурси. Головне багатство — нафта й газ. Запаси нафти оцінюються у 50 млрд т (60 % запасів світу), щорічне видобування — майже 1 млрд т (40 % світового видобутку). Запаси газу — понад 10 трлн м3 (30% запасів світу), щорічний видобуток — до 10 % світового. Більшість країн входить до ОПЕК (Іран, Ірак, Саудівська Аравія, Кувейт, Катар, ОАЕ). У країнах Перської затоки найнижчі у світі витрати на видобуток і найвища продуктивність праці у нафто- і газодобувних галузях, що є наслідком сприятливого для видобутку залягання сировини. Майже всі нафтові свердловини фонтануючі, що позбавлює необхідності використовувати спеціальні насосні прилади. Собівартість нафти — одна з найнижчих у світі. Наприклад, витрати на її видобуток у 3,5-4 рази нижчі, ніж у США, а продуктивність праці у 4-6 разів вища. Ціна нафти, як правило, у 15-20 разів перевищує її собівартість. Регіон багатий і на інші корисні копалини, що використовуються переважно для місцевих потреб: фосфорити (Йорданія, Сирія, Іран), мідь (ОАЕ), золото (Саудівська Аравія), сірка (Іран, ОАЕ), кам'яна сіль (Ємен), калійна сіль (Ізраїль), хром (Туреччина), горючі сланці (Йорданія).

Водні ресурси дуже обмежені. Традиційна східна культура виробила численні прийоми раціонального водоспоживання. Близький Схід — батьківщина іригації й більшості гігієнічних навичок, засвоєних від арабів європейцями, наприклад лазні. Через гостру нестачу прісної води у країнах Аравійського півострова налагоджене опріснення морських вод (до 30 заводів в ОАЕ, Саудівській Аравії, Кувейті). Світовою популярністю користуються теплі мінеральні джерела Памуккале в Туреччині, мінеральні води Грузії (Боржомі, Цхалтубо) та ін.

Регіон бідний на лісові ресурси. Середня лісистість — 9,1 %. У деяких країнах через переважання пустель і напівпустель цілком відсутня лісова рослинність (Бахрейн, Кувейт, Йорданія, Афганістан, Катар, Ємен, ОАЕ, Саудівська Аравія). Багата субтропічна і гірська флора характерна для Грузії (лісові площі займають 40 % території, де поширені такі цінні породи, як самшит, тис, волоський горіх), Кіпру (30 %), Туреччини (26 %), Ірану (11 %).

Розташування на межі трьох частин світу (Азії, Африки, Європи) та перехресті важливих морських комунікацій (Босфор і Дарданели, Суецький канал, Баб-ель-Мандебська протока), наявність різноманітних, а подекуди унікальних природних ландшафтів та багатющих нафтових родовищ надають Південно-Західній Азії велике економічне й стратегічне значення.

Дата добавления: 2015-08-17