Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Регіон в роки Першої російської революції

Литовсько-Руської держави | Початки козаччини | Народу і наш край | Першій половині XVIII ст. | УМАНЩИНА В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХVІІІ – ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ. | Коліївщина | Під владою Російської імперії | Культурний розвиток | Соціально-економічний розвиток | Культурно-освітній розвиток |


Читайте также:
  1. аріанти періодизації історії першої половиниXX ст.
  2. В регіональній економіці
  3. ема 18. КУЛЬТУРА ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ XVI – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XVII ст.
  4. ередумови та тенденції консолідації української нації у складі Російської ї імперії.
  5. Етапи створення Російської централізованої держави і її правової системи (ХІV – початок ХVІст.): Умови і підстави процесу централізації
  6. Запрошуємо на Міжрегіональний
  7. ибух Першої світової війни і ставлення до неї української громадськості.

 

Революція 1905–1907 років зазнала поразки, але слід залишила великий. Революційні виступи прокотились і селами Уманщини. У кінці травня 1906 року застрайкували робітники Рижавського цукрового заводу, вимагаючи оплати 70 коп. за день. Керуючий заводом відмовив страйкарям, сподіваючись найняти робітників в інших селах. Та заводчани не допустили прибулих до заводу й їх вимоги були задоволені. Улітку 1906 року знову відбувся страйк і робітникам підвищили плату до 1 крб. за день. В село вступив козачий каральний загін. Чотирьох активних страйкарів арештували. На їх захист піднялись решта робітників, а коли козаки відкрили стрілянину, тоді на допомогу заводчанам прийшло 300 жителів с. Антонівки. Козаки відпустили арештованих робітників, а страйковий рух тривав до кінця 1906 року, але все ж таки був придушений. Оплата праці була зменшена знову до 30 коп. за день.

Протистояли самодержавству і селяни Уманщини. Вони вимагали покращення своїх умов життя. В цих роках відбувся великий страйк селян Ладижинської волості в селах: Ладижинці, Текучі. Але його було жорстоко розгромлено царськими військами.

Піднялися на боротьбу селяни в Коржовій. Для розправи 19 червня 1906 року в село прибув повітовий справник поліції з загоном козаків, яким командував корнет Самсонов. На церковній дзвіниці вдарили на сполох, сповіщаючи сусідні села Дубову та Коржовий Кут про навислу над Коржовою небезпеку. З усіх кінців села та Дубової і Коржового Кута почали збігатися на майдан селяни. А в цей час по Коржовій ходили козаки і грабували жителів, забираючи останній хліб, сало, курей тощо. На сільському майдані з вилами, косами, сокирами, кілками та всім, що попало під руки, стояло декілька сот чоловіків і жінок. Вони зажадали припинити грабування. У відповідь на це командир карального загону наказав козакам відкрити вогонь по селянах. Навіки замовкли Параска Гула та Анань Білинський, чимало чоловіків було поранено. Пройшли арешти. Але ні поліції, ні Київській губернській судовій палаті, яка розглядала справу про виступ селян в Коржовій, не вдалося виявити справжніх організаторів боротьби. На суді винним себе ніхто із заарештованих селян не визнав і суд не довів їхньої вини. Проте сила була в руках царизму, і суд стояв на сторожі інтересів поміщика. Дев’ять організаторів були засудженні до страти, п’ятеро селян на рік і чотири місяці ув’язнення, хоч до суду кожен з них просидів більше цього строку.

У 1907 році 25 серпня в селі Городниця відбувся виступ селян проти влади. В ті часи селяни вимочували в ставу коноплю, а пан Ліпковський був проти цього, він вважав, що це приводить до погіршення якості води. Селяни на суді заявляли, що мочили коноплю по згоді зі старостою села. Поміщик оголосив по селу, щоб селяни забрали свою коноплю зі ставка і послав для цього поліцейського урядника зі стражниками. Зібрався натовп близько 100 чол. У донесенні урядника Косякові писалось: «С руганью толпа не допустила выбрасывать коноплю. Пытались отнять у стражников ружья. Толпа провожала нас криками и руганью: «Пусть приезжает, кто угодно выбрасывать коноплю, то уйдёт так же позорно». П’ять чоловіків було заарештовано на один місяць. Призвідники цього виступу не признали себе винними.

Економічний стан селян створював сприятливий грунт для революційної пропаганди, яку проводила в селах повіту Уманська організація РСДРП.

Так в 1905 році в Бабанці виникла революційна група. Керував нею учитель Ю. І. Гриценко, член РСДРП. До групи входила переважно молодь: Антін Кіндратович Пічкур (помер в 1965 році) згодом учителював у рідному селі, Микола Миколайович Ткачук, Анань Степанович Кучеренко, Кравець (Білик) Пестина Яківна, Пустовійт Микола Іванович та інші. Група розповсюджувала одержані з Умані революційні листівки і літературу. Члени її таємно збиралися на сходки, на яких читали заборонені книги, вивчали революційні пісні. Піп видав Гриценка поліції, його було арештовано і заслано. У відібраній у Гриценка листівці «від матроса до солдата», виданій Уманською групою РСДРП в жовтні 1905 р., писалося: «Дивися, солдате, ось сім’я робітника, якого ти недавно вбив… Чи бачиш ти замучену горем і непосильною працею жінку? Скрізь і всюди: і в місті, і на селі переслідуватимуть тебе слова дитини: «Вбивця, вбивця!» Солдате! Крикни ж разом з народом: «Геть царя, князів, начальників і багатіїв! Хай живе демократична республіка! Хай живе соціалізм!».

За Бабанкою жандармерія встановила нагляд.


Дата добавления: 2015-08-02; просмотров: 65 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
УМАНЩИНА В 1900–1920 РОКАХ| Впровадження столипінської реформи на Уманщині

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)