Реалістична традиція у розвитку

Поряд із новітніми течіями розви­валося традиційне реалістичне мис­тецтво і традиційні жанри: історич­ний, побутовий, портрет, пейзаж, на­тюрморт. Багато художників-реалістів захоплювалося й авангардними пошуками. Така взаємодія розширю­вала та збагачувала діапазон їхньої творчості, стимулювала до пошуків більшої виразності худ. вті­лення задуму.

На початку століття розквітає твор­чість видатного укр. живо­писця Олександра Мурашка (1875-1919). Сильний вплив на художника справило європ., передусім фр., мистецтво з його свободою творчості й духом експериментатор­ства. У своїх творах митець прагнув якнайбільшої колористичної вираз­ності, розширення можливостей вико­ристання кольору як основного зобра­жального засобу. У молоді роки О. Мурашко певний час жив у Парижі, де досяг визнання, и став відомим європ. художником. У цей пе­ріод він створив такі полотна, як «На вулицях Парижа», «Паризьке кафе», «Дівчина в червоному капелюсі».

Після повернення на батьківщину художника захопила стихія кольору в нар. житті, його багатобарв­ність, оптимістична піднесеність. Це знайшло відображення у творах «Ка­русель», «Неділя». Розв'язанню суто живописних завдань, пошукові ефект­ного колориту присвячено картини майстра «Продавщиця квітів», «Ве­чірні рефлекси», «У човні». Посилена увага до кольору аж ніяк не применшувала, а, навпаки, поси­лювала психологічну глибину образів на полотнах митця. Яскраве свідчення цього - картина «Селянська родина». На ній зображено сім'ю: стареньких, виснажених життям,натруджених батька й матір і молоду дочку, сором'язливу, з тривогою в очах.

Саме в портретному жанрі блискуче виявився талант О. Мурашка як коло­риста і як психолога. До шедеврів цього жанру належать уже згадувана «Дівчина в червоному капелюсі», пор­трети М. Мурашка, Б. Кустодієва, ав­топортрет і багато інших творів.

О. Мурашко був одним із заснов­ників Укр. академії мистецтв.

Життя художника обірвалося тра­гічно, на злеті життєвих і творчих сил. Під час більшовицького терору 1919 р. видатного укр. живописця було вбито в Києві.

Вагомим внеском в укр. мис­тецтво стала творчість Івана Іжакевича (1864-1962). Він працював у галузі станкового, монументально-декора­тивного і театрально-декораційного мистецтва, однак найбільшого визнан­ня здобув як графік, ілюстратор книг і журналів. Художник добре знав іс­торію, життя й побут народу. Саме ці теми були провідними в його творчос­ті. Він створив серію малюнків з істо­рії, життя та побуту укр. на­роду, у 1907 р. написав цікаву картину «Кий, Щек, Хорив і сестра їхня Дибідь», працював над ілюстраціями до творів Т. Шевченка, І. Франка, ін­ших письменників. Творчість худож­ника охоплювала широке коло тем.

Життю селян присвячено картини «Укр. косар», «На Дніпрі», «Біля кузні». Іст. минуле укр. народу, славне запорізьке козацтво знайшли відображення у графічних творах «У засаді», «Запорожці готуються в похід» та ін.

У 1900-х роках розпочався творчий шлях талановитого живописця Фотія Красицького (1873-1944), який пра­цював переважно у побутовому та іст. жанрах. Одне з найвідоміших його полотен — «Гість із Запоріжжя». У ньому переплелися обидва улюбле­ні жанри художника: побутовий та іс­торичний. На картині зображено сце­ну з життя укр. народу часів козаччини. Проте це не якась визнач­на іст. подія, не баталія, а фрагмент з мирного буденного життя: старий дідусь, у минулому також за­порожець, бабуся й онук приймають на пасіці запорозького козака, який розповідає їм цікаві історії.

На зламі століть на худ. арену вийшов видатний укр. живо­писець Федір Кричевський (1879-1947). Найвідоміші картини, написа­ні ним у ранній період творчості, -«Наречена» та «Три віки» (або «Три покоління»). Картина «Наречена» -велика багатофігурна композиція, на якій відтворено сцену вбирання моло­дої до весілля. «Три віки» - картина маленьких розмірів. На ній зображе­но обличчя трьох жінок різного віку: юної дівчини, зрілої жінки й старень­кої бабусі. Хоч обидва полотна різні за розміром, вони монументальні за своєю внутрішньою сутністю. На обох картинах відтворено цілісні, сильні, красиві натури. Відповідним є й характер живопису - вільний, силь­ний, декоративний, позбавлений зай­вих деталей.

Ф. Кричевський і сам був такою людиною: красивою фізично і духов­но, сильною, цілісною. У своїх образах він втілював кращі риси українського нац. характеру. Він ніколи не писав людей слабких, сен­тиментальних, дріб'язкових. Його ге­рої - представники нової доби: жит­тєрадісні, сильні, діяльні, масштабні й багатогранні.

Розквіт творчості Ф. Кричевського припадає на 20-ті роки. У цей період він створив свій найвизначніший твір - триптих «Життя», присвячений філо­софському осмисленню життя в різ­них його виявах, як світлих і радіс­них, так і сумних. Ліва частина трип­тиха називається «Кохання». Це те, що дає всьому початок, породжує життя. Права частина - «Повернен­ня». На ній зображено стареньких батьків, що зустрічають солдата, який повернувся додому без ноги, але з Геор­гіївським хрестом на грудях. Це - сумний, драматичний бік життя. Най­більша, центр. частина триптиха називається «Сім'я». Вона є як ком­позиційним, так і змістовим центром усього триптиха. У ній оспівано сім'ю як головну цінність людського життя, що об'єднує людей і в радості, і в го­рі, дає сили жити. Живопис цього тво­ру, побудова композиції, велика роль лінії наближають його до монумен­тального мистецтва, до фрески. І хоча Ф. Кричевський формально не нале­жав до кола бойчуківців, у триптиху «Життя» принципи їхньої творчості знайшли яскраве втілення. Серед ін­ших визначних творів митця цього пе­ріоду - портрет Т. Шевченка та «Авто­портрет у білому кожусі».

На початок століття припадає роз­квіт творчості видатного західноукр. художника Івана Труша (1869-1941). Найзначніше місце в його доробку посідає пейзажний жанр. Найвідоміші пейзажі - «Луки і поля», «Самотня сосна», «Сосни», «Старі пні», «Захід сонця в лісі». Але понад усе майстра приваблювала природа Карпат, життя та звичаї їх мешканців. Цій тематиці присвячено полотна «Гагілки», «Гуцулка з дити­ною», «Трембіта», «Пралі», «Йордан па Гуцульщині», «Сільський госпо­дар». Іван Труш уславився також як портретист. Він створив серію бли­скучих портретів діячів укр. культури: І. Франка, В. Стефаника, М. Лисенка, Лесі Українки.

Вагомий внесок в укр. обра­зотворче мистецтво західноукр. художниці - живописця і графіка - Олени Кульчицької (1877-1967), митця високої професійної культури. Головною темою її творчості була при­рода в різні пори року, а також життя західноукр. селянства. Серед кращих живописних полотен худож­ниці - «Діти на леваді», «Жнива», «Діти зі свічками».

О. Кульчицька створила серії акварелей «Нар. ар­хітектура зах. областей Украї­ни», «Нар. одяг зах. обла­стей України», гравюри «Бідні діти», «Довбуш», ілюструвала твори М. Ко­цюбинського та І. Франка.

Основоположником укр. батального жанру вважають видатного живописця Миколу Самокиша (I860— 1944). Він писав картини на теми виз­в. війни укр. народу XVII ст., гром. війни. Широ­ковідомі його твори «В'їзд Богдана Хмельницького в Київ», «Бій під Жовтими Водами», «У розвідці», «Бій Максима Кривоноса з Ієремією Вишневецьким», «Бій Богуна з Чернець­ким» та ін. М. Самокиш - майстер ве­ликої багатофігурної картини. Він майстерно зображував людей і коней у найрізноманітніших ракурсах, створю­ючи відчуття динамічного руху.

Неповторна індивідуальність прита­манна творам Анатолія Петрицького (1895-1964) - живописця, графіка і художника театру. Він віддав належне авангардним пошукам у мистецтві. Се­ред живописних творів митця 20-х рр. найзначнішим є полотно «Інвалі­ди», в якому з вражаючою гостротою й неликою внутрішньою експресією відображено трагічні наслідки війни у долях людей. Ця картина має антиво­єнне та глибоко гуманістичне звучання. А. Петрицький - майстер пейзажного та портретного жанрів. У 20-х - на по­ч. 30-х років він створив галерею портретів діячів укр. культури: і композитора П. Козицького, письменників М. Семенка, Я. Савченка, П. Усенка, Остапа Вишні, П. Тичини та ін. (загалом близько 150). Портрети А. Петрицького вирізняються унікаль­ною гостротою образного бачення та сміливістю формального вирішення. Згодом багатьох з його героїв було реп­ресовано, а їхні портрети спалено. Ли­ше частина з них збереглася в муз. фондах та приватних колекціях, від деяких залишилися тільки фотогра­фії. Тому ці твори мають для нас особ­ливу цінність.

А. Петрицький належить до тих художників, які здійснили переворот у театрально-декораційному мистецтві. Він створював рухомі-об'ємні декора­ції, використовував як худ. еле­мент освітлювальні ефекти. Його де­корації та костюми вирізняються яскравою декоративністю та глибоким розумінням символічності, умовності театр. мови.

Поряд з А. Петрицьким помітну роль у розвитку укр. театраль­но-декораційного мистецтва відіграли В. Меллер, О. Екстер та О. Хвостенко-Хвостов.

У першому десятилітті XX ст. роз­почав творчий шлях один із найціка­віших укр. скульпторів Іван Кавалерідзе (1887-1978) - людина великого обдаровання і надзвичайно широкого творчого діапазону. І. Кава­лерідзе був не лише скульптором, а й кінорежисером і драматургом. Він ус­пішно працював у жанрі портрета та монументальної скульптури. Першим значним твором скульптора став' пам'ятник княгині Ользі у Києві, зруйнований у 1923 р. (нещодавно його було відновлено). Для ран. пе­ріоду творчості майстра характерна класична манера виконання та пошу­ки чіткої, лаконічної і виразної худ. форми. Надзвичайно плідни­ми у творчій біографії митця були 20-ті роки. У цей період він створив пам'ятники Т. Шевченку в Полтаві та Сумах, Г. Сковороді у Лохвиці, Арте­му в містах Артемівську та Слов'яногорську. Скульптор сміливо експери­ментував, був активним учасником укр. мистецького авангарду, захоплювався таким модерністським напрямом, як кубізм.

Шейко

Дата добавления: 2015-07-25