Капітал, що авансований на додаткові витрати обігу.

Додаткові витрати обігу фактично нічим не відрізняються від витрат виробництва, тому що пов’язані з продовженням процесу виробництва у сфері обігу. До них відносять витрати на транспортування, розфасовку, упаковку, зберігання товарів. Праця робітників, які виконують ці операції, є продуктивною, вона зберігає стару вартість с і створює нову вартість (v + m). Тому до вартості, що була створена у сфері виробництва, додається вартість c1 + v1 + m1. Продавши товари у відповідності з повною вартістю, торговці повертають капітал, що був авансований на додаткові витрати обігу і отримують на нього середній прибуток також як і промисловий капітал.

Капітал, що авансований на чисті витрати обігу.

Чисті витрати обігу – непродуктивні витрати, що зв’язані з зміною форм вартості, вони не збільшують вартості товарів. До них відносять витрати на наймання продавців, касирів, бухгалтерів, на рекламу, купівлю канцелярських речей. Робітники, які виконують операції, що потребують чистих витрат обігу, не створюють ні вартості, ні додаткової вартості. Згідно марксистській теорії, чисті витрати обігу компенсуються за рахунок додаткової вартості. Прибуток на цей елемент торгового капіталу також є часткою додаткової вартості, що була створена найманими робітниками в сфері матеріального виробництва.

m - ЧВО • 100%

p'сер. = Kпром. + Kторг.

Частина додаткової вартості, що дорівнює величині чистих витрат обігу в ході конкурентної боротьби вилучається з процесу утворення середнього прибутку. Якщо б чисті витрати обігу компенсувались за рахунок торгового прибутку, то торговці покинули б цю справу і чисті витрати обігу довелось би компенсувати промисловому капіталу, ці витрати зросли б при відсутності економії від спеціалізації торгового капіталу.

Дата добавления: 2015-07-21