Тема 5. Криміналістичне ототожнювання людини за зовнішніми ознаками.

Самостійна робота – 3 години

Питання для самостійного вивчення:

1. Поняття та наукові засади ототожнення особи за ознаками зовнішності, їх ідентифікаційне значення та класифікація.

2. Система опису ознак зовнішності. Функціональний портрет людини.

3. Засоби та методи фіксації (сумування, поєднання, об'єднання) зовнішніх ознак людини. Джерела інформації про ознаки зовнішності людини.

4. Судово-портретна експертиза: поняття, питання, що вирішуються, методи проведення, підготовка матеріалів для призначення.

Методичні рекомендації для підготовки до теми:

До першого питання слід зазначити, що габітоскопія – галузь криміналістичної техніки, яка включає в себе систему теоретичних положень про зовнішні ознаки людини та сукупність методів та науково-технічних засобів, які обумовлюють збирання, дослідження та використання цих ознак для ототожнення особи. В основі габітоскопії полягають данні анатомії, антропології, біології.

Уся сукупність ознак зовнішності кожної людини являється індивідуальною та дозволяє ідентифікувати людини за різними обставинами. Ознаки зовнішності людини розділяються на дві великі групи: статичні (анатомічні, морфологічні) та динамічні (функціональні) ознаки. Статичні ознаки являють собою особливості зовнішньої будови тіла та його частин. Ці ознаки формуються у процесі вікового розвитку та змін організму. Тому стійкість таких ознак залежить від їх характеру та наявності вікових змін у той чи інший період життя людини. Динамічні ознаки відображають звичні, стійкі особливості динаміки тіла людини у звичних умовах (хода, міміка, жестикуляція).

До другого питання слід зауважити, що система ознак для криміналістичного опису зовнішності людини має назву “словесний портрет”. Ця система ґрунтується на наступних принципах: 1) основу описання складають природні ознаки будови та динаміки тіла людини, які формуються у процесі розвитку, функціонування та старіння людини; 2) вказують розмір ознак зовнішності, форму, положення, особливості, інколи колір. Зокрема, розмір ознаки визначається не в метричних одиницях, а по відношенню до розміру інших певних елементів зовнішності (за виключенням зросту); 3) при описуванні використовується єдина стандартна термінологія ознак зовнішності; 4) описування проводиться у певній послідовності; 5) кількість ознак, які фіксуються за допомогою “словесного портрету” залежить від обставин справи. Треба зазначити, що особливі прикмети це відмінні особливості, які складають цінність для ідентифікації людини за ознаками зовнішності (татуювання, родинки, шрами).

До третього питання слід відмітити, що опис ознак зовнішності, згідно КПК України, фіксується при допиті свідка чи потерпілого у зв’язку з проведенням впізнання. У зв’язку з тим, що особа, яка допитується, як правило не обізнана у складанні “словесного портрету”, слідчий повинен розтлумачити йому відповідну термінологію і градацію ознак. Опис ознак зовнішності включається у систему криміналістичних обліків. Для цього заповнюються спеціальні бланки, в яких заздалегідь роздруковані необхідні ознаки зовнішності. Проти кожної з ознак вказана ступінь її виразності і той хто заповнює карту повинен тільки підкреслити відповідні терміни. Як наочні форми відтворення зовнішності людини, практикується виготовлення мальованого портрету (суб’єктивний мальований портрет) зі слів свідка та з залученням фотознімків різноманітних осіб, на яких окремі ознаки зовнішності схожі на ознаки злочинця. Якщо свідків декілька то художник працює з кожним з них і тільки після цього підсумовуючі, поєднує і втілює у один малюнок усі свої малюнку в один. Суб’єктивний мальований портрет підписується тим, хто допитувався, художником та слідчим, але застосовується така форма відтворення зовнішності злочинця відносно рідко. На практиці більше розповсюдження має складання портретів по заздалегідь виконаними варіантами ознак (комбіновані портрети, фотороботи тощо).

До четвертого питанняслід зазначити, що основною задачею судово-портретної експертизи є вирішення питання про те, чи зображена на представлених фотознімках одна і таж сама людина, чи це є різні люди. Судово-портретна експертиза визнається однією з найбільш складних видів експертиз. Фотографії, які представляються для експертного дослідження повинні бути виконані, по можливості, в одному ракурсі, достатньо крупно, чітко та не повинні бути виконані з великим перебігом часу. Експерту необхідно представити максимальну кількість фотознімків, бажано щоб вони були виконані сигналітичним способом зйомки. Експертне дослідження полягає у виявленні комплексу ознак зовнішності на кожній з представлених фотографій і співставлення по цьому комплексу фотознімків. Виявлення та співставлення ознак здійснюється різними способами (візуальним, вимірювальним, графічним).

Контрольні запитання

1. Що собою становить ідентифікація людини за ознаками зовнішності?

2. На які види поділяються зовнішні ознаки людини?

3. Що відноситься до особливих прикмет людини?

4. Як складається «словесний портрет» людини?

5. Як складається «фоторобот»?

6. Як виготовляються суб'єктивні композиційні портрети?

7. Які завдання вирішує портретно-криміналістична екс­пертиза?

Дата добавления: 2015-07-25