Тема 1. Предмет, завдання і система криміналістики

Самостійна робота – 1 година

Питання для самостійного опрацювання:

1. Предмет криміналістики. Розвиток наукових уявлень про предмет криміналістики.

2. Принципи криміналістики, закони розвитку науки криміналістики.

3. Загальні та окремі завдання криміналістики. Завдання криміналістики на сучасному етапі розвитку суспільства і формування правової держави.

4. Система криміналістики. Загальна теорія, окремі криміналістичні теорії і вчення.

Методичні рекомендації для підготовки до теми:

До першого питання. Слід з»ясувати, що предметом криміналістики є сукупність об’єктивних закономірностей, пізнання яких необхідно для успішного розкриття та попередження злочинів. Предмет науки криміналістики включає: закономірності формування, вибору і реалізації способів готування, вчинення і приховання злочинів; закономірності виникнення і розвитку внутрішніх зв’язків механізму злочину; закономірності виникнення і перебігу явищ стосовно вчиненого злочину, що мають значення для розслідування.

Криміналістика виникла як наука про засоби і методи діяльності з розслідування злочинів. Виділенню криміналістики в самостійну науку передували народження і практичне використання засобів, прийомів і методів збирання доказів при розслідуванні злочинів із моменту їх появи в житті суспільства, основою якого було “слідознавство” (від наших нащадків-слідопитів до слідчих ХІХ ст.). Перші рекомендації криміналістичного характеру з’явились у працях з кримінального процесу. У витоків зародження криміналістики стояли А. Бертильон, В. Гершель, Г. Фолдс, Е. Генрі, Г. Гросс, Р. Рейс, Е. Локар, Є.Ф. Буринський, С.Н. Трегубов та ін.

До другого питання. Принципами криміналістики є: залежність криміналістичних досліджень від потреб правоохоронних органів; принцип зв’язку та наступності між концепціями криміналістики, що існували раніше, існують зараз та виникатимуть; принцип активного, цілеспрямованого, творчого вивчення криміналістами досягнень інших наук; принцип вивчення досягнень і передового досвіду практики розслідування і використання його в наукових розробках; принцип використання і обліку в криміналістичних дослідженнях даних про стан, структуру, динаміку, тенденції розвитку злочинності в Україні і за кордоном; принцип використання в наукових розробках положень законів, інших нормативних матеріалів, що стосуються боротьби зі злочинністю, а також даних про ефективність його застосування на практиці. На думку більшості вчених-криміналістів, до законів науки криміналістики відносяться: закон зв’язку і спадкоємності між існуючими і виникаючими концепціями; закон активного, творчого пристосування сучасних досягнень науки для розв’язання часткових завдань науки криміналістики; закон обумовленості криміналістичних рекомендацій потребами практики; закон прискорення темпів розвитку криміналістичної науки в умовах науково-технічного прогресу.

До третього питання. Слід відзначити, що головне завдання криміналістики можна сформулювати як забезпечення боротьби зі злочинністю відповідно до потреб практики засобами, прийомами і методами отримання доказової інформації. Загальними завданнями є: забезпечення охорони прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб; швидке і повне розкриття злочинів; викриття винних, які вчинили злочини; запобігання та припинення злочинів; вивчення досягнень зарубіжної криміналістики, їх використання у розслідуванні злочинів і наукових дослідженнях. До спеціальних завдань криміналістики належать: подальший розвиток методологічних основ і окремих теорій; подальше вивчення закономірностей, що складають предмет криміналістики; вивчення і узагальнення слідчої та судової практики з метою розробки і удосконалення організаційних, технічних, тактичних і методичних основ досудового і судового слідства; розробка і удосконалення криміналістичних засобів і методів запобігання злочинам.

До четверного питання. Необхідно запам’ятати, що відповідно до сучасного рівня розвитку криміналістики виділяються чотири взаємопов’язані частини: загальна теорія (методологія) криміналістики, криміналістична техніка, криміналістична тактика і криміналістична методика. Загальна теорія криміналістики є системою базових принципів, теоретичних концепцій, категорій, понять, термінів і методів, які є методологічною основою її розвитку. Криміналістична техніка – це система наукових положень і розроблених на її основі технічних засобів, прийомів і методик, які призначені для збирання і дослідження доказів. Цей розділ криміналістики включає в себе такі галузі як трасологія, судова балістика, кримінальна реєстрація тощо. Криміналістична тактика – це система наукових положень і розроблених на її основі рекомендацій з найбільш раціональної організації та проведення розслідування злочинів. Основними у цій системі є положення, які характеризують лінію поведінки, тактичні прийоми дій при збиранні та використанні доказової інформації. Криміналістична методика – сукупність криміналістичних знань і рекомендацій, призначених для розслідування й попередження конкретних видів злочинів. Вона являє собою процес пристосування (реалізацію) розробок криміналістичної техніки і тактики до особливостей розслідування окремих видів злочинів.

Питання для самоконтролю:

1. Що означає термін «криміналістика» і хто використав його вперше?

2. Що включає в себе предмет криміналістики; які закономірності вона вивчає?

3. Які загальні і спеціальні завдання криміналістики?

4. Чи є криміналістика юридичною, правовою наукою і який носить характер – теоретичний чи прикладний (проілюструйте на конкретних прикладах зв’язок криміналістики з суміжними юридичними та іншими науками)?

Теми рефератів:

1. Історія виникнення і використання прийомів, засобів виявлення та викриття злочинної діяльності.

2. Основні етапи формування криміналістичних знань.

3. Сучасний рівень і тенденції розвитку криміналістики у зарубіжних країнах.

4. Історія криміналістики на Україні.

5. Історія виникнення і розвитку криміналістичних закладів на Україні, їх сучасна система.

Список рекомендованої літератури:

1. Когутич І. І. Криміналістика: Курс лекцій. – К.: Атіка, 2008. – 888 с.

2. Криміналістика. Академічний курс: підручник / Т.В.Варфоломеєва, В.Г.Гончаренко, В.І.Бояров [та ін.]. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – 504 с.

3. Криміналістика: питання і відповіді: навч. посіб. / А. В. Кофанов, О. Л. Кобилянський, Я. В. Кузьмічов [та ін.]. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 280 с.

4. Криміналістика: підруч. П.Д. Біленчук, В.К. Лисиченко, Н.І. Клименко [та ін.] / За ред. П.Д. Біленчука. - 2-ге вид., випр. і доп. К.: Атіка, 2001. - 544 с.

5. Маркусь В. О. Криміналістика. Навч. посіб. – К.: Кондор, 2007. – 560 с.

6. Сабадаш В. П. Криміналістика: навч. посіб. / В. П. Сабадаш, М. О. Ларкін. – К.: «Центр учбової літератури», 2013. – 228 с.

7. Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному викладі): підруч. - К.: Кондор, 2005. – 590 с.

8. Скригонюк М. Криміналістика: Підручник - К.: Атіка, 2005. - 496 с.

9. Шепітько В. Ю. Криміналістика: підручник / В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова, В.А. Журавель, В.М. Глібко, А.Л. Дудніков, В.М. Шевчук; Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. – 4-те, переробл. і доповн. – Х.: Право, 2008. – 464 с.

10. Шеремет А. П., Криміналістика: навч. пос. [для студ. вищ. навч. закл.] / А. П. Шеремет – [2-ге вид.]. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 472 с.

Тема 2.Криміналістична ідентифікація і діагностика

Самостійна робота – 2 години

Питання для самостійного вивчення:

1. Поняття і наукові засади криміналістичної ідентифікації, її значення у слідчій, експертній і судовій діяльності.

2. Види та форми криміналістичної ідентифікації. Ідентифікаційні ознаки і властивості, їх класифікація.

3. Ототожнення і встановлення групової належності. Об'єкти і суб'єкти криміналістичної ідентифікації.

4. Процес криміналістичної ідентифікації. Методика ідентифікаційних досліджень.

5. Поняття і сутність криміналістичної діагностики. Наукові засади криміналістичної діагностики.

Методичні рекомендації для підготовки до теми:

До першого питання. Слід запам’ятати, що криміналістична ідентифікація – це процес порівняльного дослідження об’єктів, пов’язаних з подією, що розслідується, для вирішення питання щодо їх тотожності чи групової належності. Науковими основами криміналістичної ідентифікації є такі положення діалектичного матеріалізму: 1) індивідуальність предметів і явищ матеріального світу; 2) відносна стійкість об’єктів матеріального світу; 3) загальний взаємозв’язок об’єктів матеріального світу; 4) можливість вірного їх аналізу та змін.

Вчення про криміналістичну ідентифікацію й встановлення групової належності займає ведуче місце серед теоретичних положень криміналістики. Це вчення знаходить практичне використання в оперативно-розшуковій, слідчій, судовій, експертній діяльності оскільки служить цілям одержання доказів наявності чи відсутності тотожності матеріальних об’єктів, які знаходяться у сфері судочинства, що обумовлює спеціальні вимоги до методики ідентифікаційного дослідження. Окрім того, результати криміналістичної ідентифікації мають строго встановлену форму процесуальних актів – висновків експертів, протоколів слідчих та судових дій, довідок обліково-реєстраційних органів.

До другого питання. Криміналістиці відомі чотири види ідентифікації: 1) за матеріально-фіксованим відображенням ознак; 2) за відображенням ознак в пам’яті людини; 3) за ознаками загального походження; 4) за описом ознак.

Ідентифікація може проводитись у двох формах: процесуальній і не процесуальній. При процесуальній формі ідентифікація здійснюється у вигляді експертизи чи в ході проведення іншої слідчої дій (пред’явлення для впізнання, огляд, обшук). Результати ідентифікації, які відображені у висновку експерта чи в протоколі слідчої дії мають значення доказів. Не процесуальною є ідентифікація, яка здійснюється слідчим в ході огляду, обшуку; її результати не мають доказового значення. Вони виконують роль мислених операцій, які використовуються для одержання інших доказів. Наприклад, слідчий, який виявив під час проведення обшуку речі, прикмети яких йому відомі із показів потерпілого, мислено ототожнює їх, вилучає ці речі і залучає їх у якості речових доказів. До не процесуальної форми відноситься також ідентифікація, яка здійснюється з оперативною метою, при перевірці за криміналістичними обліками, попередні до експертні дослідження слідчого чи спеціаліста.

Суттєве значення в теорії криміналістичної ідентифікації приділяють поняттю ідентифікаційної ознаки. Під ознакою розуміється об’єктивне відображення зовнішніх властивостей предмета, які дозволяють вирізнити даний предмет від всіх інших. Ознаки об’єкта, які використовуються для ототожнення називаються ідентифікаційними. Неповторне поєднання цих ознак, взяте за основу вирішення питання про тотожність чи її відсутність, називається індивідуальною чи ідентифікаційною сукупністю, а область об’єкта, яка містить цю сукупність – ідентифікаційним полем. Ідентифікаційні ознаки поділяються на ознаки групового і ознаки індивідуального значення. Ідентифікаційна властивість характеризує внутрішні якості об’єкта – його фізичну природу, стан, структуру, твердість, питому вагу та ін.

До третього питання. Ідентифікація – це процес дослідження, в якому приймають участь два об’єкти: той, що ідентифікується (ототожнюється або встановлюється), тотожність якого необхідно встановити, та той, що ідентифікує (встановлює), який є носієм відображених ознак об’єкта, що ідентифікується. Встановлення групової належності (групофікація) – це встановлення належності об’єкта до певного класу, роду, виду, тобто деякій множині (групі) однорідних об’єктів.

Об’єктами криміналістичної ідентифікації є ідентифікуємі (люди, тварини, приміщення, предмети, ділянки місцевості та ін.) та ідентифікуючі (матеріально-фіксовані відображення, ідеальні відображення, описи). Суб’єктами криміналістичної ідентифікації: а) при ідентифікації за матеріальними відображеннями – слідчий, експерт та спеціаліст, які за дорученням, постановою слідчого проводять судову експертизу або дослідження; б) при ідентифікації за ідеальними відображеннями – свідок та потерпілий, підозрюваний та обвинувачений. Суб’єктом не процесуальної ідентифікації може бути слідчий, орган дізнання, а також будь-який громадянин, так чи інакше пов’язаний з подією злочину.

До четвертого питання. Методика експертного дослідження при ідентифікації включає слідуючи етапи: а) огляд представлений об’єктів – такого, що ідентифікується та ідентифікуючих; б) окреме дослідження кожного об’єкта; в) порівняльне дослідження; г) формування та оцінка комплексу ознак, що збігаються і підготовка висновку.

До п’ятого питання. Слід запам’ятати, що криміналістична діагностика – це процес дослідження властивостей і стану об’єкта (ситуацій) з метою встановлення змін, що відбулися в ньому, причини цих змін і їх зв’язок із вчиненим злочином. Базуючись на теорії відображення, науковими основами процесу діагностики є: а) принципова можливість пізнання об’єкта чи події за їх відображенням; б) відомості, накопичені криміналістикою про закономірності виникнення об’єктів чи подій, які досліджуються, їх властивостях і ознаках; в) відомості про загальні закономірності виникнення доказів; г) відомості про типові моделі відображення об’єкта чи події з урахуванням об’єктивних властивостей і умов взаємодіючих об’єктів чи подій; д) володіння методиками дослідження об’єктів криміналістичної експертизи і всім арсеналом необхідних методів.

Питання для самоконтролю:

1. Поняття та сутність криміналістичної ідентифікації як методу пізнання при розслідуванні злочинів.

2. Об’єкти ідентифікації та їх ознаки. Види і форми ідентифікації.

3. Поняття та сутність групофікації об’єктів та їх доказове значення.

4. Поняття та сутність криміналістичної діагностики та її значення в розкритті і розслідуванні злочинів.

Дата добавления: 2015-07-25