Моделювання, графічний аналіз

Засвоєння курсу мікроекономіки багато в чому залежить від розуміння методологічних посилань цієї теорії, її основних понять і принципів, характеристиці яких присвячене дане питання.

Виділяють два рівні наукового пізнання – емпіричний і теоретичний. Емпіричне дослідження спрямовується на конкретний матеріальний об’єкт й ґрунтується на спостереженні та експерименті. На основі емперічного формується теоретичне дослідження, яке оперує не самими об’єктами, а їх ідеалізованими образами і моделями. Основними формами теоретичного дослідження є поняття, судження, ідеї, проблеми, гіпотези, теорії. На основі ідей, наукових проблем та гіпотез формуються наукові концепції.

Під методологією розуміється сукупність засобів пізнання, що застосовуються даною наукою. Вони поділяються на загальні й специфічні.

Основними методами, які використовують для теоретичного рівня мікроекономічного аналізу є: аналіз і синтез; абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, гіпотетично-дедуктивний метод, аксіоматичний метод, єдність історичного і логічного. Широко використовується у мікроаналізі моделювання. Мікроекономічні моделі – це формалізований опис економічного явища чи процесу, структура якого визначається як об’єктивними властивостями об’єкта дослідження, так і суб’єктивним цільовим характером дослідження. у мікроекономічному аналізі при класифікації моделей головним є припущення, на якому ґрунтується модель, виходячи з цього розрізняють моделі графічні, рівноважні, раціоналістичні, оптимістичні.

Декілька слів про методологічні основи й етапи розвитку мікроекономіки. Панівною методологічною основою мікроекономіки і на сьогодні залишається маржиналізм. Мікроекономіка як наука у процесі еволюційного розвитку пройшла два етапи і нині перебуває на третьому етапі. Перший етап (70-80-ті роки ХІХ ст.) – етап формування основних принципів мікроекономічних досліджень. Найвідомішими представниками цього періоду є Г. Госсен (Німеччина), К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк (Австрія). Дж. Б.Кларк (США). Головним здобутком даного етапу є:

- відкриття і формулювання законів Госсена; вчення про блага; теорія альтернативних витрат; перехід від кардиналістського до ординалістського виміру корисності; модифікація теорії граничної корисності в теорію граничної продуктивності.

Другий етап (90-ті роки ХІХ ст. – поч.. 30-х років ХХ ст.) знаменується відокремленням мікроекономіки в самостійну науку. Значними представниками цього періоду є А.Маршалл, В. Джевонс, Л. Вальрас,
В. Парето, А Пигу. Третій етап (з 30-х років ХХ ст. І до нашого часу). Відомі представники Є.Слуцький(відкриття ефекту доходу та ефекту заміщення), Е.Чемберлін і Дж.Робінсон (теорія монополістичної та недосконалої конкуренції), Дж. Неш, О. Моргенштерн, Дж. фон Нейман (теорії ігор),
П. Самуельсон, Д. Бюкенен (теорія суспільних благ), Р. Коуз (інституціональна теорія фірми) та інші.

У ролі загальних мікроекономіка використовує ті самі, що і макроекономіка, принципи пізнання. Тому далі звернемось до аналізу специфічних принципів пізнання, що використовуються у мікроекономіці.

Вихідним пунктом мікроекономічних досліджень є економічний суб’єкт, його потреби, які він може задовольнити, споживаючи економічні блага. Очевидно, що першорядне значення в мікроекономічному аналізі має попит як зовнішній прояв потреб. Подальша логіка така: від попиту до виробництва і знову до попиту. (Попит обумовлює необхідність виробничої діяльності, результатом якої є товари та послуги, що цей попит задовольняють. Власники факторів виробництва одержують за них певну плату у формі заробітної плати, прибутку, відсотку, ренти... Одержавши доход в тій чи іншій формі, вони знову з’являються на ринку, але вже як покупці економічних благ).

У мікроекономічному аналізі широко використовуються граничні величини (гранична виручка, граничні витрати, гранична корисність та ін.). Це обумовлено тим, що при дослідженні поведінки окремих економічних суб’єктів застосовується техніка оптимізації, а значить, основні поняття в аналізі мають граничний характер.

Використання граничних величин дає змогу застосовувати математичні методи в мікроекономічному аналізі, а використання математичних величин, їх кількісна визначеність і взаємообумовленість дозволяє поглибити економічні знання.

При вивченні взаємозв’язків економічних суб’єктів одного з одним на мікрорівні широко використовується метод визначення рівноваги.

Одним з найважливіших методологічних посилань мікроекономіки є гіпотеза про раціональну поведінку людей. Раціональна поведінка - це поведінка, спрямована на досягнення максимуму результатів при існуючих обмеженнях. Зрозуміти, що мається на увазі під раціональною поведінкою, допоможуть слова героя повісті Ф.М. Достоєвського «Записки з підпілля»: «Із чого взяли ці всі мудреці, що людині треба якогось нормального, якогось доброчесного бажання? З чого це уявили вони, що людині треба неодмінно розсудливо вигідного бажання? Людині треба одного - тільки самостійного бажання, чого б ця самостійність не коштувала і до чого б не призвела?» З цієї точки зору однаково раціональною буде визнана поведінка, наприклад, і запеклого курця, і ненажери, і добропорядної людини, поведінка якої підпорядкована турботі про здоров'я. Економістів цікавить лише те, як люди реалізують свої «самостійні бажання», або суб'єктивно зрозумілі інтереси в світі обмежених можливостей, і що з цього може вийти.

Одним з методів наукового аналізу пізнання є моделювання, що дозволяє досліджувати економічні явища шляхом побудови і вивчення їх умовних образів, моделей. Оскільки через специфіку ринкової економіки експериментальне моделювання (експеримент) неможливе, то використовується теоретичне. Мікроекономічний процес, що вивчається, можна описати словами (вербальна модель), виразити математично у вигляді рівняння чи системи рівнянь (математична модель) або намалювати. Виділяють також лінійні й нелінійні моделі.

Мікроекономічна модель – це формалізований опис економічного явища чи процесу, структура якого визначається як об’єктивними властивостями об’єкта дослідження, так і суб’єктивним цільовим характером дослідження.

Модель має включати: мету, обмеження та вибір рішення. Безумовно будуючи ту чи іншу модель необхідно враховувати, що будь-яка з моделей бідніша за реалії, оригінал.

Мікроекономічні моделі класифікують за різними ознаками. З точки зору переважної кількості економістів для мікроекономічного аналізу найважливішою є класифікація моделей залежно від припущення, на якому вона ґрунтується. Виходячи з сказаного вище можна класифікувати мікроекономічні моделі за засадами, які подані у таблиці 1.1.1.

Таблиця 1.1.1 – Класифікація мікроекономічних моделей залежно від припущення, на якому ґрунтується модель.

Назва моделі	Припущення моделі	Зміст моделі
Гранична модель	Нескінченно малі зміни одного змінного фактора впливають на результат діяльності економічного суб’єкта.	Дослідження впливу приросту кількості працівників на одну одиницю на обсяг виробництва фірми та доцільність (чи недоцільність) розширення обсягів виробництва.
Рівноважна модель	Ринковій системі, як і її складовим, природно властива рівновага	Дослідження відхилення ціни від рівноважного рівня на порушення рівноваги однотоварних чи галузевих ринків
Раціоналістична модель	Всі економічні суб’єкти діють раціонально, тобто так, що вигоди перевищують витрати.	Дослідження того, як раціональний суб’єкт, керується власним егоїстичним інтересом, задовольняє потреби суспільства.
Оптимістична модель	Економічні суб’єкти є раціональними оптимізаторами	Дослідження поведінки суб’єкта, за якої він досягає найвищого результату при заданих витратах або ж заданого результату при мінімальних витратах ресурсів.

.

Дата добавления: 2015-07-25