Детермінанти організованої злочинності

Організована злочинність склалася об'єктивно на грунті серйоз­них соціально-економічних, політичних, ідеологічних, моральних, правових та Інших проблем, що виникають у суспільстві. Це не просто новий вид злочинності, а особливе суспільно-негативне яви­ще, тісно пов'язане з тіньовою економікою і корупцією. Говорити про тіньову економіку ми почали зовсім недавно. Але для зарубіж­них дослідників цей сектор давно не був таємницею. Так, ще у 1973 р. у США вийшла друком книга "Маркетинг у СРСР", перший розділ якої був присвячений аналізу тіньової економіки. За оцінками спеціалістів, вже тоді прибутки тіньовиків сягали сотні мільярдів

карбованців.

Значною мірою організована злочинність пов'язана з найважли­вішим сектором тіньової економіки — "чорним" ринком товарів і по­слуг. "Чорний" ринок у загальному плані — це сукупність економіч­них відносин, що складаються за протиправного обміну товарами та послугами для задоволення потреб населення. Останнім часом тут почали відбуватися процеси швидкої монополізації ринку, з'явилися добре організовані групи ділків, не бажаючих терпіти конкурентів. Функціонерам тіньового бізнесу не відмовиш у вмінні поставити справу на сучасну основу: тут і довгострокове зондування ринку, і швидке реагування на коливання цін, і вивчення купівельної здат­ності населення різних регіонів країни, вивчення вад легальної еко­номіки.

Однією з важливих властивостей організованої злочинності є здатність швидко змінювати свій профіль (диверсифікація). Так, ор­ганізованою злочинністю були охоплені кооперативний рух та інди­відуальна трудова діяльність. Підприємництво, замість того щоб ста­ти реальною альтернативою тіньовій економіці, само переходить до неї. Причиною цьому були забюрократизована адміністративна сис-

тема та великий податковий тиск. Починаючи від моменту реєстра­ції підприємства, майбутній власник поставав перед дилемою — або дій за принципом "ти — мені, я — тобі", або *'нічим допомогти не можемо". І змушений був він звертатися до кримінальних "автори­тетів", які допоможуть все вирішити, а також візьмуть під охорону новостворене підприємство. Цікавим у цій ситуації є готовність обох сторін до подібного "співробітництва".

Суттєвим чинником організованої злочинності є політична не­стабільність у суспільстві. За останні роки в Україні, як і в інших державах колишнього Радянського Союзу, з'явилося чимало різно­манітних партій І рухів. З одного боку, це добре, але з іншого, — їх діяльність спрямована на боротьбу за владу будь-якою ціною, забу­ваючи при цьому, що суспільство розвивається успішно лише за умови, якщо воно об'єднане загальною національною ідеєю.

Організованій злочинності сприяє й те, що протиправна поведін­ка стала елементом способу життя багатьох верств населення. Від­бувається переоцінка соціальних цінностей, кримінально-правові за­борони стають все менш дієвими, а деякі форми злочинної поведін­ки сприймаються як нормальна ділова активність.

Фактором існування організованої злочинності є й те, що во­на — при недоліках боротьби з нею — здатна до самодетермінації, справляє зворотній негативний вплив на обставини, що її обумовлю­ють, у тому числі на економіку, соціальну ситуацію, політику, духов­ну сферу тощо. Це і відставання соціального розвитку від економіч­ного, і посилення майнового розшарування суспільства. З одного бо­ку, виникла група осіб з дуже високим рівнем забезпеченості, з Ін­шого — величезна кількість людей живе за межею бідності. У зв'язку з цим духовна сфера характеризується проявами крайнього егоїзму, вседозволеності, виникненням недовіри до офіційних інсти­тутів держави, їх можливостей задовольнити потреби населення.

Окремо слід вказати на прорахунки (й дуже істотні) в стратегії та тактиці боротьби з організованою злочинністю. По-перше, недо­оцінювався і практично не враховувався стан цієї злочинності, неза­довільно аналізувалися результати боротьби з нею та не визначали­ся пріоритетні напрями протидії їй, не здійснювалося програмно-ці­льове планування та його належне ресурсне забезпечення. По-дру­ге, оперативні підрозділи та слідчі апарати органів, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю, використовували застарілі методи викриття й розслідування злочинів організованих угрупо­вань, обліку та звітності щодо результатів своєї роботи. По-третє, на сьогоднішній день немає досконалої правової бази боротьби з цією злочинністю, у той час як кримінальна ситуація змінюється

стрімкими темпами. По-четверте, повільно вживаються запобіжні заходи, спрямовані на усунення детермінант злочинності. По-п'яте, професійна підготовка співробітників правоохоронних органів не повною мірою відповідає вимогам часу, серед них збільшується кіль­кість молодих фахівців, які не мають відповідного досвіду. Разом з тим, ватажки організованої злочинності проводять цілеспрямовану роботу щодо дискредитації правоохоронців, окремих з яких прагнуть залучити до своїх махінацій.

Нині в державі відсутня надійна система захисту працівників правоохоронних органів і свідків. Тому вирішення цієї проблеми є актуальною справою в боротьбі з організованою злочинністю. До більш конкретних недоліків у правоохоронній діяльності, що сприяють існуванню організованої злочинності, належать:

— неготовність деяких підрозділів і служб діяти в умовах суттє­
вої зміни кримінологічної ситуації, що відображає процеси консолі­
дації, кооперування і професіоналізації кримінального світу;

— недостатньо цілеспрямований пошук осіб — можливих учас­
ників організованого злочинного угруповання, в тому числі у місцях

виконання покарань;

— слабка оперативна робота з контролю за діяльністю лідерів
злочинних угруповань, недосконалі тактичні прийоми документу­
вання їх діяльності;

— недостатнє технічне забезпечення правоохоронних органів, а
також випадки зради з боку окремих правоохоронців.

Звичайно, це далеко не вичерпний перелік детермінант організо­ваної злочинності у нашому суспільстві, їх повне виявлення — зав­дання теорії та практики боротьби зі злочинністю.

Дата добавления: 2015-07-25