Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Тема 2.1. Тривимірна модель культури

Тема 2.2. Культурні форми та їх основні властивості | Ментальне поле культури. | Література |


Читайте также:
  1. I. Структура как оперативная модель
  2. I. Структурная модель как система различий, приложимая к разным феноменам
  3. I.II.2. Американская модель и ее особенности.
  4. I.II.3. Социал-демократическая модель общественных отношений.
  5. II. Коммуникативная модель
  6. IV. Структура как теоретическая модель
  7. Американская модель управления

В культурології, як і в будь-яких інших науках, слід розрізняти емпіричне і теоретичне знання. На емпіричному рівні наукові знання добуваються засобами спостережень та експериментів стосовно досліджуваних явищ. Але гуманітарні науки, в тому числі і культурологія, експерименти використовують значно менше, аніж природничі науки, оскільки соціальні експерименти та експерименти над окремими людьми вимагають великої обережності.

Проте головним засобом добування емпіричного знання в культурології є спостереження. Велике значення у зборі фактичного матеріалу має вивчання історичних джерел – архівних документів, мемуарів, археологічних знахідок тощо. Але наукове знання на емпіричному рівні дає, головним чином, лише феноменологічний описдосліджуваних явищ. Цей опис констатуєфакти,але не пояснює їх. Щоб зрозуміти сутність досліджуваних явищ, закони їх взаємозв’язку, виникнення і розвитку, необхідно перейти на теоретичній рівень пізнання, тобто побудувати теорію цих явищ.

Характерною особливістю наукових теорій є те, що у них створюються тільки схематичні узагальнені образи досліджуваних явищ. Будь-яка теорія абстрагується від маси конкретних дрібниць, які характеризують дане явище і відображуються у його феноменологічних характеристиках.

У теорії виділяються і описуються лише найбільш важливі, найбільш істотні риси. Ці риси фіксуються у розумових, ідеальних, теоретичних моделях досліджуваних явищ. Теоретичними моделями є, наприклад, “ідеальний газ” в газодинаміці, “абсолютне чорне тіло” в оптиці, ідеальний маятник в теорії коливань. Для позначення недосяжних для спостереження параметрів, що визначаються лише розрахунком і логічними доказами, в мову теорії вводяться спеціальні теоретичні поняття. Але модель завжди відрізняється від “оригіналу”. Тому будь-яка наукова теорія характеризує реальні явища неповно, з більшою або меншою мірою правди.

В культурології теоретичне знання також повинно спиратися на деяку теоретичну модель культури. Цю модель може бути побудовано по-різному. Один із найпоширеніших в науці способів побудови теоретичних моделей полягає у тому, що досліджувані явища підводяться під образи, запозичені з будь-яких інших знань (наприклад, так була створена Е. Резерфордом “планетарна модель” атому, що зображує його будову за зразком, запозиченим із астрономічної моделі Сонячної системи. Місце Сонця зайняло атомне ядро, апланети заміщені електронами. Якщо користуватися таким рецептом, то відкривається безліч шляхів до створення теоретичних моделей культури. І культурологи на практиці досить часто використовують для описання культури образи, запозичені з інших галузей знань).

В результаті утворюються метафоричні моделі, або моделі–метафори, у яких явища культури уподібнюються явищам, що вивчаються іншими науками і характеризуються за допомогою термінів різних наук. Наприклад, інколи культуру розглядають як своєрідну “психіку” суспільства. Це дає можливість поширювати на неї психологічні уявлення про пам‘ять, свідомість, характер, пояснювати процеси, що відбуваються у ний як реакції на стимули, розрізняти культури інтровертивні та екстравертивні, казати про культурні гештальти тощо.Найбільш відпрацьований такий підхід у культурологічних концепціях З.Фрейда и К. Юнга. З. Фрейд розглядає культуру як продукт “сублімації” психічної енергії – перенесення її із сексуальної сфери у сферу творчої діяльності; згідно Юнгу, в основі культури лежить колективне свідоме, що складається з певних структурних елементів– “архетипів” – початкових форм усіх психічних процесів людини.

Нерідко для аналізу культури звертаються до мови біології. За аналогією з живими організмами, у культурі усвідомлюють “життєві сили”, “спадкоємність”, “мінливість”, “обмін речовин”, “органи кровообігу” (засоби масової інформації), “генофонд” тощо.

Будь-яка метафорична модель культури має обмежене використання і може бути застосована у тій мірі, у який вона допомагає зрозуміти деякі феномени культури, що уподібнюються певним „речовинам”, які заповнюють культурний простір (або простір культури). Словосполучення “ культурний простір ” має умовний зміст. Мова йде не про фізичний простір.


Дата добавления: 2015-07-19; просмотров: 87 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Требования к защите информации| Культурний простір – це простір, утворений багатьма феноменами культури, що переплітаються і взаємодіють між собою.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)