Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Производственные возможности и проблема выбора

Зарождение экономических знаний . Первые и современные экономические школы | Предмет политическая экономия | Метод политической экономии | Экономические законы и категории | Место производства в экономической системе | Факторы производства | Организационно-правовые формы производства | Виды и формы собственности | Разгосударствование и приватизация. Их особенности на Украине | Натуральное и товарное формы общественного хазяйства |


Читайте также:
  1. I55 . ДЕДУКЦИИ ЧИСТЫХ РАССУДОЧНЫХ ПОНЯТИЙ РАЗДЕЛ 2. ОБ АПРИОРНЫХ ОСНОВАНИЯХ ВОЗМОЖНОСТИ ОПЫТА
  2. III. ПРОБЛЕМА БУДУЩЕГО
  3. III. УСЛОВИЯ ВОЗМОЖНОСТИ СМЫСЛА ЖИЗНИ
  4. Quot;ПРОБЛЕМА" ПИТАНИЯ
  5. S «Являются ли наши пищевые продукты безопасными?» S «Проблема рационального питания как условие сущест­вования человека».
  6. XIII. Искусство, проблема творчества, выход в поток (Налимов). Работа с музыкой и картиной, синтез искусств, творчество и безумие.
  7. АВСТРАЛИЙСКИЙ ПОПУГАЙЧИК БЫЛ ЛИШЕН ВОЗМОЖНОСТИ ВЗМАХНУТЬ КРЫЛЬЯМИ!

Виробництво передбачає наявність економічних ресурсів, до яких належать: матеріальні, трудові, фінансові, інформаційні.

Матеріальні – природні і вироблені засоби виробництва (фізичний капітал). Трудові – люди з фізичними і розумовими здібностями, які використовуються у виробництві. Крім того, до цього виду ресурсів включається підприємницька здібність як особливий вид людського таланту (заповзятливість). Фінансові – це грошові ресурси для економічної діяльності.

Слід мати на увазі, що період використання останніх короткостроковий, бо вони перетворюються у інші види ресурсів (через їх купівлю). Інформаційні ресурси включають усі види наукової, науково-технічної, статистичної, управлінської і ін. інформації. Специфічним ресурсом є час. Специфіка його в тому, що він об’єктивно даний, не потребує витрат на його придбання, хоча без нього неможливий будь-який процес економічної діяльності.

Економічні ресурси, як правило, обмежені, тобто їх менше, ніж необхідно для

задоволення потреб при даному рівні суспільного розвитку. Безумовно, обмеженість ресурсів відносна, бо з розвитком суспільства вона переборюється. Наявні економічні ресурси обумовлюють виробничі можливості. Оскільки ресурси обмежені, суспільство повинно робити вибір. Здійснюючи вибір, суспільство змушене від чогось відмовитись, щоб одержати бажаний результат. Те, від чого суспільство відмовляється, називається вміненими витратами досягнення обраного суспільством результату, або втраченими можливостями.)

Економічні ресурси формують матеріально-речовий зміст факторів виробництва. Термін „фактори виробництва” використовують на мікроекономічному рівні, розуміючи під ними введені у виробництво економічні ресурси. Саме від раціонального використання останніх залежить доход власників факторів виробництва, результат праці підприємства.

Національна економіка, яка повністю реалізує потенціал, не може збільшити виробництво одного товару, не відмовившись від іншого. Функціонування економіки на межі своїх виробничих можливостей (А, В, С, Д, Е, F) свідчить про її ефективність.

Основною проблемою ефективного функціонування економічної системи є проблема вибору. Суть цієї проблеми у тому, що, якщо кожний фактор, необхідний для задоволення різноманітних потреб, обмежений, то завжди існує проблема альтернативності його використання і пошуку оптимального сполучення (комбінації) факторів виробництва.

Відображенням цієї проблеми є постановка трьох основних питань економіки: що виробляти у кожний період часу; як, при яких комбінаціях ресурсів, технології повинні бути вироблені ті чи інші товари і послуги; для кого виробляти (хто буде купувати, одержуючи при цьому корисність).

Экономические интересы и их содержание, согласование и реализация

Мотивом, стимулом дій щодо задоволення потреб, реалізації цілей суспільства є економічні інтереси. Інтерес з’являється, коли задоволення потреб усвідомлюється як конкретна ціль. Отже, економічні інтереси – це усвідомлені потреби існування різних суб’єктів господарювання.

Економічні інтереси, хоч і є формою проявлення потреб, але вони не тотожні потребам. По-перше, інтереси знаходять своє вираження у поставлених цілях та діях, що спрямовані на задоволення потреб. Потреби – причина, засоби задоволення потреб (дії) – форма прояву економічних інтересів. По-друге, економічний інтерес завжди виражає відповідний рівень і динаміку задоволення потреб, наприклад, інтересом суб’єкта не може бути зниження рівня задоволення потреб.

Прагнення реалізувати інтереси примушує людей до участі у господарській діяльності, де складаються їх економічні зв’язки. Саме останні формують економічні відносини суспільства, які проявляються перш за все як інтереси.

За суб’єктами реалізації усі інтереси класифікуються як: особисті, колективні, державні (суспільні). Суспільні і колективний інтерес персоніфікуються тільки в індивіді. Значною мірою інтереси виступають як соціальні протилежності. Але усі вони взаємозалежні (інтерес підприємця не може буди досягнутий без задоволення інтересу найманого робітника), взаємозалежність інтересів об’єктивно зумовлює співробітництво їх носіїв.

Узгодження інтересів здійснюється державною політикою, яка має різні засоби впливу на інтереси людей: 1) економічний примус; 2) позаекономічний примус; 3) моральні і соціальні мотиви трудової активності (по суті, це спонукальні мотиви до праці). Найбільш активно в умовах ринкових відносин використовується система економічного примусу: продаж робочої сили робітниками під загрозою голоду; інтенсивна праця завдяки наявності безробіття; беззбиткова робота підприємства, щоб уникнути банкрутства, розорення тощо.

Слід зазначити, що відмінність інтересів обумовлює їх суперечності. Останні мають як суб’єктивну, так і об’єктивну основу. Перша зумовлена суб’єктивним розумінням і підходом людей до інтересів. Друга заснована на відмінностях становища різних людей в економічних умовах діяльності з реалізації економічних інтересів. Так, є суттєва різниця між власником капіталу і найманим робітником.

Реальною потребою економічного життя є досягнення інтересів суб’єктів економічних відносин через реалізацію кожного з них на основі взаємодії і поєднання. Реалізація економічних інтересів здійснюється через досягнення їхніми суб’єктами конкретних економічних цілей: індивідуальних інтересів – через зростання індивідуальних доходів; колективних – через максимізацію прибутку та фонду заробітної плати; суспільного – через максимізацію національного доходу та мінімізацію фонду відшкодування створюваного суспільного продукту.

Отже, проблема поєднання інтересів знаходить своє вираження у формуванні певних пропорцій у розподілі доходів.

Основним інтересом сучасної ринкової економіки є особистий інтерес споживача, який спонукає виробника до виробництва необхідної продукції належної якості і з прийнятною ціною. Для цього виробник змушений впроваджувати нові технології, шукати шляхи скорочення витрат. Це забезпечує реалізацію не лише особистого інтересу споживача, а й особистого інтересу виробника (максимум прибутків) і суспільного інтересу в цілому (розвиток продуктивних сил суспільства). Отже, інтерес споживача є рушійною силою економічного розвитку в сучасної ринковій економіці.


Дата добавления: 2015-07-16; просмотров: 49 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Экономическая деятельность и ее стадии| Собственность и ее место в системе экономических отношений

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)