Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

XXXI. Чому священик закликає до освячення Дарів не Сина, а Отця?

XX. Про появу святого Євангелія і про трисвяту пісню | XXI. Про молитву під час гимну і про священні виголошення | XXII. Про читання Писань, їхній порядок і значення | XXIII. Про прошення, які йдуть після Євангелія | XXIV. Про внесення Чесних Дарів до вівтаря | XXV. Про те, що відбувається після внесення Дарів, про молитви і заклики священика, звернені до народу | XXVI. Про ісповідання віри і про те, до чого після нього священик заохочує вірних, і за що молиться, і що вони йому відповідають | XXVII. Про освячення Дарів і про благодарення, яке йому передує | XXVIII. Що є підґрунтям нашої незаперечної віри в таїнство | XXIX. Про те, за що нам докоряють щодо цього деякі латинники. Спростування їх докорів і відповідь на них |


Читайте также:
  1. VI. Чому над хлібом священик зображає страждання Христа
  2. X. Про те, що проказується під час проскомидії після спомину Господа, і про те, що саме приношення Дарів є водночас і подячне, і благальне
  3. XLII. Про померлих: чи вони так само, як і живі освячуються від Дарів трапези?
  4. XLV. Про освячення, яке для померлих досконаліше
  5. XXIV. Про внесення Чесних Дарів до вівтаря
  6. XXV. Про те, що відбувається після внесення Дарів, про молитви і заклики священика, звернені до народу
  7. XXVI. Про ісповідання віри і про те, до чого після нього священик заохочує вірних, і за що молиться, і що вони йому відповідають

1. Але чому ж священик закликає до освячення Дарів не Сина, який є, як сказано, і Священиком, і тим, хто освячує, а Отця?

2. Для того, щоб ти знав, що Спаситель освячує не як людина, а як Бог, з божественною силою, яка у Нього спільна з Отцем.

3. І сам Господь, бажаючи це показати, коли звершував таїнство, подивився на небо і показав хліб Отцеві. Тому Він так само являв себе і при звершенні деяких чудес — приймав вигляд того, хто молиться Богові, щоб показати, що це є справа не людської природи, за якою Він мав на землі Матір, а Його Божества, за яким Він має Бога за Отця. Коли ж Він зібрався вознестися на хрест, то, бажаючи показати дві свої волі — Божу і людську — волю свого Божества передав Отцеві, а волю своєї людської природи назвав бажанням: Однак не як я бажаю, — каже [Писання], — а лише — як Ти (Мт. 26, 39) і Хай не моя, а Твоя буде воля (Лк. 22, 42). Бо і сам Він бажав тієї волі, якою виконував волю Отця, це очевидно саме з тих слів, де Він відрізняє своє бажання від бажання Отця. Бо вислів «хай воля не моя, а Твоя буде» притаманний тому, хто бажає того ж. Це видно і з того, коли Він докоряв Петрові, який відраджував Його від хреста і смерти (пор. Мт. 16, 22. 23). І ще, коли говорив: Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати (Лк. 22, 15). Бажав, каже, Пасхи напередодні терпінь, ніби мовивши: «Сильно бажав я побачити приготування до моїх страждань». І досить про це.

Дата добавления: 2015-07-19; просмотров: 52 | Нарушение авторских прав

<== предыдущая страница | следующая страница ==>
XXX. Про те, що і в латинській Церкві таїнство [Євхаристії] звершується таким самим чином, як і у нас| XXXII. Про саму жертву і про те, над чим звершується жертва
mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)