Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Термінологія до розділу

Епітеліоїдноклітинні гранульоми | Схема XXIII | ІМУНОПАТОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ | Термінологія до розділу | Та самонавчання до розділу | Завдання № 15 | ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА | Розрізняють кілька таких принципів. | Схема XXVIII | Схема Х\ІХ |


Читайте также:
  1. Опис завдань розділу 4 і зразки рішень.
  2. Структура розділу з психології
  3. Та самонавчання до розділу
  4. Та самонавчання до розділу
  5. Та самонавчання до розділу
  6. Термінологія
  7. Термінологія до розділу

“ПРИСТОСУВАЛЬНО-КОМПЕНСАТОРНІ ПРОЦЕСИ”

Акромегалія (гр. akros — крайній, високий; megos, megale — великий) — захворювання, що виникає у зв'язку з гіперпродукцією соматотропного гормону (передня доля гіпофізу). Характеризується збільшенням розмірів китиць, ступнів, нижньої щелепи, підвищен­ням артеріального тиску та порушенням обміну речовин.

Атрофія (а + trophe — харчування) — зменшення в розмірах структур (органа, тканини, клітини, неклітинних елементів), що супроводжується заміщенням паренхіми фіброзною сполучною тканиною та зниженням або повною відсутністю функції;

- атрофія бура: супроводжується зафарбуванням органа у бурий колір, що пов'язано з відкладанням пігменту ліпофусцину (печінка, серце, скелетні м'язи та ін.).

Гепатомегалія (гр. megos, megale — великий) — різного поход­ження збільшення розмірів печінки.

Гепатонефромегалія (гр. hepar — печінка; nephrosнирки, megaleвеликий) — збільшення розмірів печінки та нирок, що спостерігається при глікогенозі 1 типу, пов'язане з нагромадженням у цитоплазмі клітин глікогену.

Гігантизм (гр. gigus, gigantos — велетень; син.:макроса-мія) - синдром, що розвивається внаслідок гіперпродукції сома­тотропного гормону, характеризується надмірним (понад 200 см у чоловіків та 190 см у жінок) пропорціональним або непропорціональним зростом.

Гідроаненцефалія (гр. hydros — вода; an — заперечення; enkephalonголовний мозок) — аномалія розвитку, при якій мозок являє собою порожнину, в якій міститься цереброспінальна рідина, оточена тонким шаром мозкової речовини.

Гідронефроз (гр. hydros - вода; nephro - нирка) - захворювання, що виникає внаслідок порушення відтоку сечі, характеризується розширенням мисок, скупченням у них рідини та атрофією паренхіми.

Гідроцефалія (гр. kephale голова; син.: водянка головного мозку) - надмірне нагромадження цереброспінальної рідини у шлуночках мозку (внутрішня гідроцефалія) або підоболонковому просторі (зовнішня гідроцефалія).

Гінекомастія (гр. gyne, gynaikos жінка; mastosгруди) - збільшення розмірів грудних залоз у чоловіків;

гінекомастія справжня: спостерігається при ендокринних порушеннях, характеризується гіперплазією паренхіми залоз;

гінекомастія несправжня: спостерігається при надмірному відкладанні жиру в грудних залозах.

Гіпертрофія (гр. hyper — зверх чогось; thropheживлення) - збільшення розмірів органів, тканини, клітин, неклітинних струк­тур за рахунок збільшення розмірів їх складових елементів;

гіпертрофія вакатна (лат. vacoпустіти): справжня гіпертрофія при наявності атрофії паренхіми;

— гіпертрофія вікарна (лат. vicarius — заступник): гіпертрофія одного із парних органів при виключенні з функції або загибелі іншого;

- гіпертрофія гормональна (ендокринна): гіпертрофія при порушенні функцій ендокринної системи;

гіпертрофія компенсаторна (син.:робоча, функціональна): гіпертрофія у зв'язку з посиленням функції, що спрямована на компенсацію якихось порушень;

гіпертрофія концентрична: гіпертрофія порожнинного органу без розширення його порожнини;

гіпертрофія справжня: гіпертрофія за рахунок збільшення об'єму функціонуючих елементів органа;

- гіпертрофія несправжня: збільшення органа за рахунок жирової клітковини, сполучної тканини або порожнини;

гіпертрофія регенераторна: гіпертрофія, що виникає при атрофії або загибелі органа і, тим самим, компенсує втрачену ним функцію.

Гіпоплазія (гр. hypo - нижче; plasis - формування) - природжене недорозвинення органа, частини тіла або всього організму.

Гіпотрофія (гр. trophe — живлення) — хронічне порушення харчування у дітей раннього віку, що проявляється виснаженням різного ступеня.

Зоб Хасімото (син.: лімфоматозне воло, тиреоїдині лімфоматозний, хронічний тиреоїдині, аутоімунний тиреоїдині) -лімфоїдноклітинна інфільтрація залози з атрофією паренхіми, що проявляється розвитком вола та ознак гіпотеріозу, розвитком склерозу.

Кахексія (гр. kakos — поганий; гр. hesisстан) — атрофія загальна: крайній ступінь виснаження організму;

кахексія аліментарна: зумовлена недостатнім харчуванням; - кахексія гіпофізарна (син.: кахексія гіпофізарно-діенцефальна, пангіпопіїтутаризм, хвороба Сімондса): захворювання, зумовлене ураженням ядер гіпоталамусу та недостатністю гормонів коркового шару наднирникових залоз, щитовидної та статевих залоз із прогресуючим виснаженням організму.

Компенсація (лат. compenso — зрівновазісувти, заміщати) - стан повного або часткового заміщення функції ушкоджених систем, органів, тканин за рахунок розвитку компенсаторних процесів.

Метаплазія (гр. meta — перехід з одного стану в інший; plasis — формування, утворення) — стійкий перехід генетичне спорідне­них тканин однієї в іншу в межах зародкових листків.

Панмієлофтіз (гр. myelos — кістковий мозок; phthisis - виснаження, згасання; син.: анаплазія кісткового мозку) — різке зменшення об'єму кровотворної тканини, що заміщується жировою або сполучною тканиною.

Пристосування — біологічне поняття, що об'єднує всі процеси життєдіяльності, завдяки яким відбувається взаємодія організму з зовнішнім середовищем.

Регенерація (лат. regeneratio — відновлення, відродження) — відновлення структур на місці загиблих;

регенерація внутрішньоклітинна: регенерація загиблих (зруйнованих) органоїдів та мембранних структур;

регенерація клітинна: регенерація шляхом розмноження тих клітин, що збереглися;

— регенерація неповна (син.: субституція): вид репаративної регенерації, при якій не спостерігається повного відновлення структури пошкодженої частини тканини;

регенерація патологічна: різновид репаративної регенерації, що характеризується недостатністю чи надлишковим розвитком, або зниженням швидкості регенераторного процесу;

- регенерація повна (син.: реституція): повне відновлення структури пошкодженої тканини.

Status thymico-lymphaticus (син.: тиміко-лімфатичний стан) — природжена конституційна властивість організму, що проявляється надмірним розвитком жирової клітковини шкіри, гіперплазією лімфоїдних органів, тимомегалією, гіпоплазією наднир­кових залоз та серцево-судинної системи, схильністю організму до алергічних реакцій у результаті чого можлива раптова смерть внаслідок дії навіть незначних за силою впливу стресових факторів.

Стеноз (гр. stenosis — звуження) - звуження каналів або отворів;

стеноз лівого атріо-вентрикулярного отвору (син.: мітральний стеноз): звуження лівого передсердно-шлуночкового отвору, супроводжується гіпертрофією лівого передсердя;

стеноз легеневого стовбура: звуження шляхів відтоку крові з правого шлуночка серця з гіпертрофією його;

- стеноз правого атріо-вентрикулярного отвору (син.: трикуспідальний стеноз): звуження правого передсердно-шлуноч­кового отвору, характеризується гіпертрофією правого передсердя;

- стеноз устя аорти (син.: аортальний стеноз): звуження отвору аорти, характеризується гіпертрофією лівого шлуночка серця.

ХворобаАльцгеймера - захворювання людей похилого віку, в основі якого лежить атрофія головного мозку з розвитком старечого недоумства (деменції).

Питання з комп 'ютерної програми та самонавчання до розділу

"ПРИСТОСУВАЛЬНО-КОМПЕНСАТОРНІ ПРОЦЕСИ"

 

Основні аспекти проблеми гомеостазу.

Стадії компенсаторно-пристосувальних процесів.

Морфологічні прояви процесу компенсації.

Морфологічні прояви процесів адаптації.

Основні аспекти вчення про регенерацію.

Основні форми регенерації.

Основні види регенерації.

Різновидності репаративної регенерації.

Стадії морфогенезу регенераторного процесу.

Органи та тканини з переважно клітинною формою регенерації.

Органи з переважно внутрішньоклітинною формою регенерації.

Основні структурні елементи грануляційної тканини.

Варіанти регенерації кісткової тканини.

Вчений, який першим дав визначення гіпертрофії та гіперплазії.

Основні різновидності гіпертрофії.

Форми гіпертрофії у порожнистих органах.

Органи з вікарною формою гіпертрофії.

Клініко-морфологічні прояви нейрогуморальної гіпертрофії.

Зміни в серці при мітральній ваді.

Зміни в серці при ваді легеневої артерії.

Зміни в серці при аортальній ваді.

Наслідки робочої гіпертрофії порожнистих органів.

Процес, що лежить в основі метаплазії.

Види та форми метаплазії.

Характер процесу, що виникає на фоні метаплазії.

Пігмент, характерний для бурої атрофії органів.

Органи, в яких спостерігається бура атрофія.

Вид атрофії, що спостерігається при артеріолосклеротичному нефросклерозі.

Вид атрофії, що спостерігається при гідроцефалії.

Вид атрофії при переломах кісток.

Процеси, що лежать в основі дисплазії.


Дата добавления: 2015-07-19; просмотров: 72 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
До місцевих форм атрофії належать: дисфункциональна, атрофія від тиску, нейротичпа, від дії фізичних та хімічних факторів, дисциркуляторна.| Завдання № 4

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.013 сек.)