Читайте также:
|
Важливим інструментом економічного обґрунтування господарських рішень є прогнозування.
Розвиток прогнозування в управлінні і формування його теоретико-методологічного апарату пов'язують з кількісною школою менеджменту (Дж. Фернанс, Е. Джилфіллан, Р. Акофф), яка набула значного поширення в 60-х роках XX ст. і згодом стала основою сучасної концепції превентивного управління.
Прогнозування — це процес здійснення наукових досліджень кількісного та якісного характеру, спрямованих на з'ясування тенденцій та перспектив подальшого розвитку тих чи інших об'єктів. Результатом прогнозування є прогноз.
Прогноз - науково-обґрунтоване (аргументоване, виражене в кількісній і якісній формах) достовірне судження (припущення) ймовірнісного характеру про можливий стан об'єкта в майбутньому або про альтернативні шляхи і терміни досягнення цього стану. Іншими словами, прогноз - це якісна і кількісна оцінка перспектив виникнення і можливі напрями розвитку об'єкта, що ґрунтується на спостереженнях і науково обґрунтованих теоретичних припущеннях.
Іноді прогноз базується на добре відомих закономірностях і здійснюється напевно (наприклад, методи прогнозування руху космічних апаратів розроблені настільки, що можливим є автоматичне стикування кораблів). Однак більшість організаційних проблем, що постають перед особою, що приймає рішення, не дозволяє здійснити однозначний обґрунтований прогноз.
Серед підходів до прогнозування, що набули широкого застосування в більшості досліджень, можна відзначити методологічний і процесний.
- методологічний визначає прогнозування як: систематичний метод отримання оцінок майбутнього стану, що ґрунтується на аналізі спостережень за їх минулою поведінкою; визначення майбутнього, в якому використовуються як накопичений у минулому досвід, так і поточні припущення.
- процесний підхід - визначає прогнозування як процес наукового дослідження ймовірнісних шляхів розвитку на основі причиново-наслідкових взаємозв'язків і закономірностей.
Часто разом з прогнозом у теорії менеджменту використовуються схожі за деякими ознаками (зокрема, у формі передбачення) поняття - гіпотеза і план. Втім, вони мають істотні функціональні відмінності, які важливо враховувати при прийнятті управлінських рішень.
Рис. 4.1 Форми поєднання плану, прогнозу і гіпотези
Гіпотеза служить переважно науковим передбаченням, будучи результатом загальної теорії, закономірності, яка, у свою чергу, забезпечує прогноз. Проте, порівняно з гіпотезою, прогноз володіє більшою визначеністю і достовірністю, оскільки, разом з якісними, включає кількісні параметри. Тим самим, прогноз виражає передбачення на рівні конкретно-прикладної теорії.
Більш складні взаємозв'язки існують між прогнозом і планом, що приводить до проблеми пропорційності вибору кожного з них. Форми поєднання прогнозу і плану не можуть бути однозначними.
Незважаючи на те, що прогнозування дуже часто застосовується на попередній (передплановій) стадії прийняття рішень і сприяє виробленню концепції розвитку (стратегії) на перспективу, помітну роль воно відіграє на етапі реалізації планів і під час оцінки фінансово-економічного стану підприємства. Чільне місце прогнозування займає також у пошуку можливостей і напрямів додаткових управлінських дій, призначених для нівелювання чи усунення відхилень від окресленої траєкторії розвитку об'єкта (системи).
Найбільш суттєвою ознакою прогнозування є його ймовірнісний характер, що зумовлено наявністю невизначеності у відображенні майбутнього стану. Не визначаючи параметри розвитку з достатньою точністю, прогноз розкриває альтернативи, позитивні і негативні тенденції, цикли і окреслює умови, за яких забезпечується вирішення поставлених задач.
Завдання прогнозування:
- Вибір системи прогнозних процесів і показників і встановлення взаємозв'язків з поточним і перспективним плануванням.
- Визначення параметрів прогнозування (час, бюджет, якість, періодичність, точність, довірчі інтервали тощо).
- Економіко-математичний, статистичний інструментарій (кількісні методи).
- Конкретизація якісних (експертних, описових тощо) методів.
- Визначення критеріїв і методики оцінки результатів прогнозування, залучення до оцінки заінтересованих сторін прогнозу.
- Організаційно-технічні задачі (підготовка інформаційного забезпечення, персоналу, користувачів тощо).
Водночас планування скероване на ухвалення і практичну реалізацію управлінських рішень. Мета ж прогнозування - створити наукові передумови для їх ухвалення. Ці передумови включають:
-науковий аналіз тенденцій розвитку;
-варіативне передбачення напрямів розвитку із врахуванням тенденцій;
-оцінку можливих наслідків прийнятих управлінських рішень;
-обґрунтування напрямів розвитку.
Дата добавления: 2015-07-16; просмотров: 228 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ | | | ЕТАПИ, МЕТОДИ ТА ІНСТРУМЕНТИ ПРОГНОЗУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ. |