Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Особливості розвитку земельних відносин у Буковина

Читайте также:
  1. VIII. Крим і Севастополь.Встановлення Конституційного порядку та забезпечення стабільного розвитку
  2. АНКЕТА. Оцінка розвитку вольових якостей.
  3. Виявлення невідповідностей і створення мотивації розвитку
  4. Відносини власності у сфері господарювання.
  5. Вправи для розвитку вміння діяти
  6. Вправи для розвитку дихання
  7. Вправи для розвитку комплексної уваги

Загальний опис. На ранньому етапі існування Київської Русі землі Буковини входили до складу союзів племінних князівств, пов´язаних із центральною владою обов´язком брати участь у військових походах київських князів та сплачувати їм данину. Від X ст. територія сучасної Буковини становила частину Київської держави, а у XII ст. - частину Галицько-Волинського князівства. У 1241 р. край потрапив під зверхність татарських ханів.

У складі Молдавського князівства після 1514 р. Буковина опинилася під зверхністю Туреччини.

Внаслідок російсько-турецької війни 1768-1774 pp. Буковина була зайнята російськими військами, а у 1775 р. Буковина приєднана до Австрії. Спочатку Буковина перебувала під військовим управлінням, з 1786 р. її приєднано до Галичини, у 1849 р. Буковина стала окремою провінцією.

На час приєднання до Австрії більшість населення Буковини майже не знала писаного права. Несистематизоване князівське законодавство свідчить про невисокий рівень життя тодішньої Молдавії.

Після розпаду Австро-угорської імперії Буковина увійшла до складу Румунії, а у 1940 р. возз´єдналася з Україною (увійшла до складу УРСР).

На території українських земель, що знаходились під Австрією протягом кінця XVIII - початку XX ст., діяло австрійське цивільне Уложення 1811р., яке, зокрема, містило досить детально розроблену римську модель сервітутного права. Конкретизація чи адаптація норм цього акту, який стосувався земельних сервітутів, до реалій життя українського населення владою Австро-Угорщини не провадилась.

У 1872 році було прийнято закон про вільний продаж земельних ділянок.

Земельний кадастр. Перші, досить ґрунтовні, земельно-кадастрові роботи на Буковині проводились у 1819-1823 роках, а з 1854 по 1857 роки велось уточнення показників кадастру та перші земельно-оціночні роботи з метою визначення прибутковості земельних ділянок. Реєстрації підлягали всі землі із характеристикою кожного виду угідь, кожної парцели, нанесенням місцезнаходження їх меж та розмірів на відповідні карти-схеми, присвоєнням ділянкам кадастрових номерів, визначенням якості та прибутковості землеволодінь із зазначенням власності. Крім реєстрації земельних ділянок, здійснювалася реєстрація цивільно-правових угод у «контрактових протоколах.

«Комасація». У період до 1848 р. характер землеволодіння, особливо селянського, на Буковині характеризувався надзвичайним черезсмужжям. Значна кількість селянських земель була поділена на 5-12 ділянок на віддалі 2-5 км. 6-10 % усіх земель займали межі та дороги. За таких умов на Буковині, як і у всій Австрії, була проведення реформа у вигляді т. з. «комасації», тобто зведення розрізнених парцел одного власника в одну ділянку.

Особливості земельно-правового регулювання у складі Румунії. Відповідно до міжнародної угоди від 17.08.1916 між Росією, Францією, Італією та Румунією Буковина підлягала розділу за етнічним принципом між Росією та Румунією. В зайнятій російськими військами зоні восени 1914 року було створене «Військове генерал-губернаторство Галичина», до якого увійшла і новостворена Чернівецька губернія443. Відповідно до Сен-Жерменської (вересень 1919 p.), Тріанонської (з Угорщиною, червень 1920 р.) та Севрською (серпень 1920 р.) мирними угодами уся територія Буковини відійшла до Румунії.

8-11.11.1918 війська королівської Румунії окупували Північну Буковину. 18.12.1918 король Фердинанд підписав декрет про включення Буковини до складу Румунського королівства.

На основі закону про земельну реформу від 30.07.1921 вилученню підлягали землеволодіння понад 100 або 250 (для румунських громадян) га. Вилучені землі планувались до передачі головним чином румунам, насамперед, інвалідам та ветеранам військової служби, чиновникам тощо; проте останні господарювати зазвичай не бажали і продавали наділи.

Входження до СРСР. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15.08.1940 було проведено націоналізацію землі і майна в Буковині448, націоналізовано 191 тис. га землі. Розпочато колективізацію, яку через війну завершено лише на початку 1950-х pp. (на 01.05.1950 98,7 % орної землі перебувало в колгоспах).

 


Дата добавления: 2015-12-01; просмотров: 40 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)