Успішність та завершеність революцій

Революція є успішною тоді, коли вона усуває існуючу владу. Революція є завершеною, коли нова влада (хоча б частково) реалізує лозунги та вимоги революційних мас.

Помаранчева революція 2004 р. була успішною, але незавершеною, оскільки нова політична еліта так і не реалізувала окреслених революційних завдань. Тому Революція Гідності є фактично продовженням Помаранчевої революції і черговою спробою українського суспільства не лише змінити владну еліту, але й змусити її виконувати революційну програму.

При демократичному режимі де легітимація влади не означає автоматично делегітимітизцію режиму (можна владу змінити на наступних виборах). При авторитарному режимі делегітимізація влади автоматично веде до делегітимізації всієї конструкції влади. Особливо це стосується т. зв імітаційних демократій, де влада тримається на поєднанні віри в правителя, його народну підтримку (хоча й зімітовану виборами), звичку, страх перед різкими змінами і страх перед репресіями. Падіння імітаційної демократії не означає автоматичну появу реальної демократії.

Революція – це перехід від традиційного до раціонального типу легітимності. Ось чому на порядку денному гостро стоїть проблема повного перезавантаження суспільства, руху з “чистого листа”, а це вимагатиме як наявності добре опрацьованої програми так і її фахових, а головно моральних виконавців.

Революційні виступи 1968 р. були направлені не стільки проти самого уряду скільки проти самої системи – проти консервативного суспільства і його застарілих політичних та етичних цінностей. Це була боротьба поколінь, батьків і дітей. Й вона закінчилась формуванням сучасного модерного суспільства.

За даними досліджень революційний матеріал займається – проявляє найбільшу активність - коли на авансцену виходить третє покоління, яке ще не нюхало пороху і не приймало участі в попередніх революційних подіях.

Українська молодь, насамперед студенти, через участь у акціях протесту показали себе основним “горючим матеріалом” Революції Гідності. Вони де - факто задекларували “нову політику”, якісно відмінну від попередньої не лише за назвою, формами але й за змістом.

На політичну арену виходить нове покоління, яке диктує новий порядок денний для українського політикуму. І можливо саме це і є найбільшим досягненням нинішніх революційних виступів в Україні.

Юрій Шведа – політолог (Львів) – zaxidnet – 26.01.2014

Перше й основне питання, яке ставить перед собою кожен дослідник політики, аналізуючи останні події в Україні, – це питання про те, що ж тут таки відбувається і якими науковими категоріями користуватися при характеристиці зазначених подій.

І хоча оцінок того, з чим ми маємо справу сьогодні в Україні, є чимало, констатувати можна лише те, що в державі має місце серйозна політична криза з ознаками революційної ситуації.

Нинішні події в Україні назвали Революцією Гідності, однак визначати їх у категоріях соціальної революції, очевидно, передчасно.

Існує чимало різноманітних визначень поняття революції, однак можна їх узагальнити так:

“Революція – це успішна спроба повалити чинний політичний режим, фундаментально перетворити політичні інститути і легітимізувати політичну владу, яка здійснюється протизаконними або насильницькими діями народних рухів і хоч би частково відповідає висунутим ними вимогам”.

Революція – це насамперед зміна правлячої верхівки, а також серйозні соціально - політичні зміни. Ані першого, ані другого поки що в Україні ми не спостерігаємо.

Поняття революція доцільніше застосовувати до тих неочікуваних змін, які відбулися в суспільній свідомості населення. Адже попри різке зростання у громадській свідомості протестних настроїв такий потужний та масовий спалах громадянської непокори все ж таки став явищем несподіваним та неочікуваним.

Дата добавления: 2015-11-30