|
Читайте также: |
до курсового проекту з дисципліни
«Архітектурне проектування будівель і споруд»
на тему:
«Будівля сакральної архітектури. Церква на 300 вірних»
Виконав: Чалайдюк О. Ю.
Група: Арх-41
Керівник: Степанюк А. В
Львів 2010
ВСТУП
Церква в Україні, яка існує вже понад тисячоліття, пройшла важкий та тернистий шлях. З’явилася в Україну офіційно за св. Володимира Великого як частина Вселенської Церкви, намагалася бути нею попри трагічний церковний гніт 1054 року. Хоча підпорядкована царгородському патріархатові, Київська Церква завжди зберігала свою відокремленність, що засвідчує прийняття слов’янського обряду богослужінь.
З послабленням держави зростали впливи грецьких митрополитів, які відчужували нашу Церкву від Вселенської. Але бачимо постійні намагання українців залишатися членами однієї Вселенської Церкви, що виявилась під час Флорентійського Собору, а згодом – під час Берестейських Синодів.
Це не випадок, що національне і церковне відродження України 1980-их років почалось і розвивалось на землях де жила і діяла Українська Греко-Католицька Церква, яка зуміла зберегти серед своїх вірних віру в Єдиного Бога і Божого Сина, Ісуса Христа, нашого Господа і Спасителя.
У 1946 р. радянська влада насильно ліквідувала Українську Християнську Церкву на території Союзу, заарештувавши та виславши перед тим усіх єпископів. Але церква разом з таємно висвяченими священниками залишилася у підпіллі. 9 лютого 1963 року завдяки копотанням Ватикану, звільнено з заслання галицького митрополита Української Греко-Католицької Церкви Йосипа Сліпого, і він прибув до Риму, де очолив всю Українську Католицьку Церкву.
Отже, на основі минулого, нашої історії, можна сказати, що Українська Церква може вільно розвиватися і виконувати свою роль.
1 Архітектурно-будівельний розділ
1.1 Взаємозв’язок архітектурно-планувального вирішення та об’ємно-планувальної композиції забудови
Соціально-ідеологічне значення церковного будинку вимагає створення умов для його домінування в оточуючому середовищі, а також ключової ролі у композиційній організації забудови. Таке положення може бути досягнуто прийомами візуального розкриття будівлі відносно основних напрямків сприйняття, чому повинні також сприяти її об’ємно-просторові вирішення, які мають, як правило, вертикальний силует.
Розміщення церковних будинків у структурі населених пунктів залежить від планувальної структури різних поселень, організації мережі об’ектів обслуговування, а також від типологічного і архітектурно-планувального вирішення храмів. З давніх часів розміщення храмів визначалося особливостями рельєфу місцевості, а також специфікою фонового оточення, яке створювало гармонійне доповнення до образно-композиційного вирішення сакрального ансамблю.
Територія для будівництва культових будинків та споруд різних конфесій на сельбищній території відводиться згідно з генеральним планом поселення.
Території для будівництва культових будинків та споруд, розташованих за межами міських і сільських поселень, відводяться на підставі проектів та схем районного планування, проектів приміської зони.
Залежно від містобудівельної ситуації, будинки та споруди допоміжного призначення можуть розміщуватися на ділянці храму згідно з функціональним зонуванням території, а також у стилобатній частині храму, або у прибудовах до нього.
1.2 Організація генплану і функціональне зонування ділянки
Храмобудівні правила припишують будувати кожну церкву (без будь-якого винятку) так, щоб вівтар її був спрямований на схід, а вісь будинку зорієнтована по лінії схід-захід. Тому головний вхід до храму (притвор, нартекс), розташований навпроти вівтаря, звернений на захід.
Положенн храмів визначається церковними канонами з орієнтацією вівтаря у східному напрямку
Вибір ділянки на сельбищній території рекомендується проводити з урахуванням забезпечення домінантної ролі храму у формуваннні навколишньої забудови: ділянки з підвищеним рельєфом, які орієнтовані по осях вулиць, з урахуванням забудови сусідніх та інших ділянок. Розміри земельної ділянки парафіяльних храмів, їхніх комплексів, у які включаються основні будинки та споруди богослужебного та допоміжного призначення, рекомендується приймати виходячи із питомого показника – 7м2 площі ділянки на одиницю місткості храму.
При будівництві храмових комплексів у районах затісненої забудови допускається зменшення питомого показника площі земельної ділянки (м2 на одиницю місткості), але не більше ніж на 20 – 25%.
Допускається передбачати поруч із земельними ділянками храмів ділянки для розміщення житлових будинків церковного причту, богоділень, готелів, церковних майстерень та господарчих служб. Розміри ділянок і нуменклатура будинків та споруд, які розміщуються на суміжних ділянках, встановлюються завданням на проектування. У разі обгрунтування, залежно від місцевих умов, житлові будинки церковного притчу допускається розміщувати на земельних ділянках храмів. Ці житлові будинки необхідно проектувати відповідно до вимог СНІП 2.08.01.
Територію храмового комплексу поділяють на такі функціональні зони: вхідну, храмову, допоміжного призначення та господарську.
У вхідній зоні передбачають в’їзд для автотранспорту і вхід для парафіян. У цій зоні розташовують лавки для відпочинку парафіян. Вхідна зона храмового комплексу повинна мати функціональний зв’язок з храмовою зоною.
У храмовій зоні, яка призначена для проведення релігійних обрядів передбачають безпосередній зв’язок з вхідною і допоміжною зонами. У цій зоні передбачають розміщення таких будинків та споруд: храм, дзвіниця, майданчики для проведення культових заходів та відпочинку парафіян.
Навколо храму організовують круговий обхід для проходження Хресного ходу під час церковних свят завширшки від 3,5-6м з майданчиком завширшки до 7м перед головним входом до храму і навпроти вівтаря.
Перед головним входом до храму, який розташовується з його західного боку, передбачають площу із розрахунку 0,2м2 на одне місце у храмі.
Туалетні для парафіян можуть бути розміщенні в будинках, що стоять окремо, або бути зблоковані з іншими допоміжними будинками та спорудами храмового комплесу.Туалетні для священнослужителів розміщують окремо від туалетних загального призначення.
Господарча зона парафіяльного храмового комплексу передбачається для розміщення гомподарських споруд, у тому числі складів, майстерень, гаража для автотранспортних засобів, майданчика для сміттєзбірника (контейнера) і пічного устаткуваня для спалювання поминальних записок. У цій зоні організовують зручні під’їзди з боку транспортних магістралей (в тому числі для пожежних машин та вантажних транспортних засобів) і обладнують стоянки для вантажного і легкового автотранспорту, який належить храму.
Ділянка парафіяльного храмового комплексу, як правило, огороджується по всьому периметру. Огорожу рекомендується виконувати із декоративних металевих гратів заввишки 1,5 до 2,0м.
Допускається не огороджувати земельні ділянки храмів, розташованих у меморіальних комплексах, а також каплиць.
1.3 Структура об’єкта, який проектується
Дана церква знаходиться в с.Дубове, Ковельського р-ну, Волинської обл. При проектуванні використовуються сучасні форми, які гармонійно поєднуються з існуючою забудовою.
Будівля церкви займає належне місце в забудові, є основною композиційною домінантою в архітектурно-планувальному вирішенні силуету села Угринів, виділяючись на рельєфі місцевості. Церква розміщується на підвищенні і добре проглядається по вуличній осі та гарно доповнює навколишнє середовище.
При містобудівельному вирішення храму також враховано традиційне розташування вівтаря та головного входу. Згідно з давніми традиціями та кононами церкви розташування всіх храмів східного обряду повинне бути орієнтоване на схід.
При проектуванні генплану композиційно поєднано розташування церкви, дзвіниці, місце освячення води, фігура, дошка оголошень. Передбачено зелені насадження та предбачено навколо церкви прохід для проведення обхідних літургійних процесів. Вздовж смуги пропонується розмістити лавочки, які б служили для відпочинку вірних.
У споруді внутрішня висота об’єму проектується як візуально простежена сферична композиція, що забезпечує досконалу акустику, української національної співаної літургії. Хори розміщенні над головним входом (притвору) і моють напівокруглену форму у плані, органічно поєднується в єдиному просотрі інтер’єру церкви.
1.4 Обгрунтування функціональної та об’ємно-планувальної структури будівлі
Входи до храмів і допоміжних будинків храмових комплексів, пандуси і сходи, допоміжні засоби і пристосування (поручні, ручки і т. п.) необхідно проектувати відповідно до вимог ВСН 62.
Зовнішні сходи в культових будинках та спорудах рекомендується приймати завширшки не менше 2,2м, а площадки (ганки) заввишки від рівня землі більше 0,45м, які знаходяться біля входів до храмів, повинні мати огородження заввишки не менше 0,9м.
Мінімальну висоту приміщень від підлоги до стелі храмів рекомендується приймати не менше 3м. На хорах, галереях, у допоміжних приміщеннях і у підвалі висота приміщень може бути зменшена до 2,5м.
Проектування будинків богаділень, готелів, житлових будинків причта, келійних корпусів, недільних шкіл, які входять до складу храмових і монастирських комплексів, єпархіальних центрів, належить здійснювати згідно із завданням на проектування з додержанням вимог нормативних документів проектування відповідних об’єктів.
Дзвіниці влаштовують, як правило у вигляді багатоярусних башт з відкритими прорізами у верхніх ярусах, де підвішені дзвони. Також дзвіниці влаштовуються у вигляді критого майданчика, або стінки з прорізами, призначиними для підвішування дзвонів, дзвонити у які можна з майданчика чи з рівня землі.
В разі розташування каплиці у храмовому комплексі, вона використовується для обслуговування віруючих і, за необхідності, відспівування померлих парафіян. Каплиця може розміщуватися такожє на території соборного храму з метою забезпечення поведення проміжних молитовних дій перед входом до основного храму.
Вхідні вузли в культових будинках та спорудах необхідно проектувати до вимог В.2.2-9. При додаткових входах, які слугують як евакуаційні виходи, тамбури допускається не передбачати. Ширину дверей у світлі для основних входів до храму рекомендується приймати не менше 1,2м, ширину вільного проходу внутрішніх дверей – не менше 1,0м.
Влаштування порогів заввишки більше 0,02м у прорізах дверей притворів не рекомендується.
Входи до храмів і допоміжних будинків храмових комплексів, пандуси і сходи, допоміжні засоби і пристосування (поручні, ручки і т.п.) необхідно проектувати відповідно до вимог ВСН 62.
Площу частини храму, де розташовуються віруючі для молитов, рекомендується приймати із розрахунку не менше 0,5м2 на одну людину.
Загальну площу храму рекомендується приймати із розрахунку від 0,5 до 1,0м2 на одиицю місткості храму без урахування солеї з криласами і вівтаря.
Форми основних елементів храму, його функціональні та декоративні елементи визначаються православною традицією і символікою. До цих елементів належать:
завершення храму главою з хрестом;
піднятість рівня підлоги храму над рівнем землі та солеї з вівтарем над рівнем підлоги храму (може не передбачатися в домових церквах);
Висоту середньої частини храму (без барабана і бані) рекомендується приймати за величиною, яка дорівнює її розмірам у плані, що пов’язано із символічною основою храму; при цьому притвор і вівтар можуть передбачатися меншої висоти. Мінімальна висота приміщень повинна відповідати вимогам ДБН В.2.2-9.
Іконостас за своєю конструкцією являє собою перегородку, якою вівтар відокремлюється від середньої частини храму. Перед вівтарем розташовується солея, ширину якої рекомендується приймати не менше 1,2м і яка піднята на одну або декілька сходинок по відношенню до рівня підлоги середньої частини храму. Рівень підлоги солеї влаштовують так, щоб він збігався з рівнем підлоги вівтаря.
З боків солеї влаштовують криласи для розміщення співаків церковних хорів та читців, ширину яких приймають залежно від місткості храму, але не менше 2,0м. У випадку неможливості розміщення церковних хорів на солеї, або на антресолі для цього можуть влаштовуватися огородженні помости в середній частині храму, як правило, за наявності центральних стовпів – з їхнього східного боку.
1.5 Архітектурно-художне вирішення фасадів та інтер’єрів
Стіни храму рекомендується обробляти під наступний розпис вапняно-піщаним, або цементним тинькуванням.
Якщо у храмах куполи (бані) мають каркас діаметром до 3м, останній виконується з дерев’яними журавлями. Він прикріплюється до центрального стовпа, який слугує основою для хреста.
1.6 Конструктивне вирішення
В даному проекті зведення зовнішніх стін виконується з моноліту. З використанням спеціальної опалубки, яка дає можливість виготовляти стіни об’ємної форми. Підлога церкви – гранітна, що дає можливість використання різноманітних видів вкладки, кольорів. Передбачено застосування тонованого скла, вітражу.
Фундаменти стрічкові монолітні. Глибина залягання фундаменту 1,6-1,9м.
Будівельні та опоряджувальні матеріали застосовують відповідно до гігієнічних вимог. Згідно з традицією перевагу віддають природним матеріалам, у тому числі каменю і дерева, враховуючи їхню довговічність, акустичні властивості.
У центральній частині храму – обрядовому просторі (молитовному залі) – підлогу рекомендується влаштовувати з кераміки. Нормативні значення рівномірно розподілених часових навантажень на плити перекриття, сходи і підлогу на грунтах необхідно приймати відповідно до таблиці 3 СНІП 2.01.07, що дорівнює 400 кгс/м2.
Для влаштування шатрових покриттів використовують цеглу, дерев’яні, або металеві конструкції.Для покриття куполів (бань), шатрового покриття використовують мідні листи, або листи із нержавіючої сталі,пофарбовані у золотий колір.
1.7Техніко-економічні показники
Баланс території генерального плану
| № п/п | Найменування | Площа, м2 | % |
| Площа забудови | 432,27 | ||
| Площа озеленення | |||
| Площа мощення | |||
| Всього |
Техніко-економічні показники будівлі
| № п/п | Найменування | Кількість | Од. виміру |
| Загальна площа | м2 | ||
| Корисна площа | м2 | ||
| Будівельний об’єм | М3 |
2 Охорона довкілля
2.1 Загальні положення
Діяльність людини вносить в природу різноманітні небажані зміни. Для попередження цих небажаних явищ видаються закони які регламентують виробничу діяльність суспільства, вводиться ряд обмежень, а наука проповідує цілий ряд законів,заходів для попередження можливих небажаних для природи наслідків господарської діяльності. Не правильне ставлення до її багатств призводить до плачевних наслідків і непоправних катастроф та катаклізмів. Необхідний суворий контроль природних ресурсів. Він проводиться в кожній галузі.
Окрім цього необхідний контроль і оцінка усіх біологічних ресурсів які мають люди на землі. Це завдання диктується швидкими темпами росту населення земної кулі і всі зростаючі потреби в харчових продуктах і сировині для промисловості та інших галузей господарства.
3. Санітарно-гігієнічні заходи
Для створення нормальних умов потрібно передбачати санітарно-побутові приміщення, а саме: гардероби, їдальні, приміщення для сушки, душові кабіни, санвузли.
Санітарно-гігієнічні приміщення треба облаштовувати внутрішнім водопроводом, каналізацією, санвузлом, вентиляцією.
Головним завданням виробничої санітарії є вдосконалення будівельно-монтажних робіт і технологічних пристроїв з метою повного усунення шкідливих виробничих факторів на виконуючих працівників: -усунення нездорових умов праці; -наукове обгрунтування питань санітарного законодавства.
Найважливішим нормативним документом, який регламентує вимоги до виробничої санітарної гігієни праці є СН-245-71.
3.1 Пожежно-профілактичні заходи
Для розробки ефективних і економічних обгрунтованих засобів попередження пожеж і вибухів необхідно правильно визначити параметри горючих речовин, які застосовують в будівництві, оцінити пожежонебезпеку і її значність. Пожежо- і вибухо- небезпечні речовини, матеріали – один із основних даних при виборі конструкцій будівель і споруд, технологічного обладнання, електроапаратури, засобів амортизації і транспорту, приладів контролю. При визначенні вогнестійкості будівель враховують ймовірність виникнення і поширення пожежі або вибуху.
Переважна кількість пожеж на будівництві виникає в результаті не дотримання елементарних протипожежних заходів. Робітники прийняті на будівництво в обов’язковому порядку отримують інструктаж про заходи пожежної безпеки і в разі коли вииникає небезпека – вміння користуватися первинними засобами пеожежогасіння. Для збору сміття передбачені контейнери. Для куріння відводяться певні місця. На будівельному майданчику для протипожежних цілей використовується тимчасовий водопровід. На кожному будівельному майданчику встановлюється телефон для швидкого повідомлення про пожежу.
ВИСНОВОК
Проведений в курсовому проекті аналіз споруд даного призначення, вибраної під забудову місцевості, ділянки дозволяє зробити висновок, що даний об’єкт буде виконувати повністю своє функціональне призначення, доповнювати архітектурне середовище, тісно взаємодіяти з місцевою природою, додаючи гармонії ландшафту.
Об’єкт проектування розроблений з максимальним дотриманням відповідних норм та правил проектування сакральних будівель. При дотриманні цих норм і правил (санітарно-гігієнічні, протипожежні, архітектурно-планувальні, конструктивно-будівельні, естетичні, канонів) будівля церкви буде експлуатуватись відповідно до функціонального призначення, забезпечуючи нормальні умови праці та духовних потреб.
5.Бібліографічний список
1. Добрянський І.М., Степанюк А.В., Лоїк Г.К. Проектування українських церков: Навч. альбом-посібник. – Львів: СПОЛОМ, 2005. – 104 с.
2. Довганюк І.С. Архітектура українських церков. – Львів: Видавництво Отців Василіан “Місіонер”, 1997.
3. Житецький В.Ц., Джигирей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці. – Львів: “Афіша”, 2001. – 345 с.
4. Иконников А.В., Степанов Г.П. Основы архитектурной композиции. – М.: Искуство, 1971.
5. Лоїк Г.К., Степанюк А.В. Основи проектування українських церков: Навч. посібник. – Київ; Ірпінь: ВТФ, “Перун”, 2000. – 136 с.
6. Обідняк М.Н. Проблеми ідентичності національного в новій церковній архітектурі України. “Гража”. Історико-краєзначий часопис суспільно-культурного товариства “Гуцульщина” у Львові. Львів, 2004, -№10. – с.42-52. Львів НУ “Львівська політехніка”.
7. Степанюк А.В. Методичні рекомендації до курсового проекту на тему “Українська християнська церква на 150-300 вірних” – Львів: ЛДАУ, 1999. – 24 с.
8. Сухарев С.М., Чуднак С.Ю., Сухарев О.Ю. Техноекологія та охорона навколишнього середовища: Навч. посібник для студентів ВНЗ. – Л.: “Новий Світ - 2000”, 2004. – 256 с.
Дата добавления: 2015-12-01; просмотров: 61 | Нарушение авторских прав