Читайте также:
|
Стиль Сосюри — акварельна виразність, його улюблені тропи: епітети і порівняння, він сприймає і передає світ через нюанси кольорів.
Не зів'януть квітки,
не погаснуть огні,
шле привіт нам весна солов'їна,
І як сад навесні,
і як зорі ясні,
Розцвітає моя Україна.
(«Мрійний вечір»)
Наче символи високого людського духу, змальовані Лавра і златоглава Софія. Взагалі архітектурні пам'ятники і просто пам'ятники часто згадуються у віршах Сосюри.
Унизу Дніпрові хвилі
плачуть на зорі...
На Аскольдовій могилі
Сплять богатирі...
Сплять визвольники Вкраїни
непробудним сном...
(«Аскольдова могила»)
Зворушливі рядки присвячує поет описам природи. Та не лише природа і пам'ятники архітектури постають у віршах поета. Україна для Сосюри — це й прекрасні її діти. Він зображує ділу галерею синів та дочок України. Це швець і лісоруб, ковалі і шахтарі (їм присвячено навіть десятки віршів), мулярка й одкатниця, вчителі, комбайнери... Не забуто і видатних людей, і безіменних трудівників і воїнів. Ось як оспівує Сосюра юнака, що кинувся на ворожий кулемет:
Сіяли очі, як живі,
Якоюсь дивною красою,
І сонце сходило в крові,
благословляючи героя.
Зрештою, це весь народ України, і для кожної людини поет намагається знайти тепле поетичне слово.
Україна для Сосюри — це її славетна історія, він згадує і «воїнів суворих Святослава, і Богдана Хмельницького, і лицарів, що «Карла і Наполеона прогнали з рідної землі».
Не забута і мова — «душа голосна України». Лірик і патріот, Сосюра закоханий у «мову матері своєї», він чудово розуміє, що «без мови рідної... й народу нашого нема», що людина, яка забула рідне слово, перетворюється на перекотиполе, на листок «що вітер з дерева зрива» і несе у безвість.
О місячне сяйво і спів солов'я,
Півонії, мальви, жоржини!
Моря бриліантів — це мова моя,
Це мова моєї Вкраїни.
(«О мова моя!»)
З віршами Сосюри закінчують університет і вступають вперше на власний життєвий шлях. Вірші Сосюри, покладені на музику, співають всюди...
Ліричний герой віршів Володимира Сосюри — це полум'яний патріот, людина з глибокими і сильними почуттями. Йому боліло все: не тільки горе людське, а й убита бурею пташка, зламана на дереві гілка, поникла від спеки стеблина...
Його поезія, довірлива, щира, безманірна, справді була співом душі — відкритої, людяної, дивовижно тонкої у своїх почуваннях. Поет ніжно і трепетно любив Україну, любив її солов'їну мову:
О мово вкраїнська!.. Хто любить її.
Той любить мою Україну.
У своїх віршах, звертаючись до молоді, поет благає не рости безбатченками, за будь-яких умов пам'ятати і любити свою землю, свою мову.
Поняття "народ", "рідна земля", "батьківщина", "держава" зливаються у Сосюри в одному слові „Україна" Україна, за Сосюрою, не просто особа — вона мати всіх українців., а отже, всі українці — брати і сестри. З такого осмислення, з такого розуміння себе як частки спільноти випливає і почуття обов'язку одиниці перед загалом.
Народ, який породив таких поетів, як В.Сосюра, мас жити і розквітати. Тільки любов кожного громадянина до своєї Батьківщини допоможе піднятись їй з колін і відродитись.
Дата добавления: 2015-12-01; просмотров: 63 | Нарушение авторских прав