Читайте также:
|
Випадково вжите Стасовим в 1867 році вираз "могутня купка" міцно увійшло в життя і стало служити загальноприйнятим найменуванням групи композиторів куди входили: Мілій Олексійович Балакірєв (1837-1910), Модест Петрович Мусоргський (1839-1881), Олександр Порфирович Бородін (1833 - 1887), Микола Андрійович Римський-Корсаков (1844-1908) і Цезар Антонович Кюї (1835-1918). Іноді " Могутня купка" називається «Новою російської музичною школою», а також "балакірєвський гурткок" (оскільки його керівником був М.А.Балакірєв). За кордоном цю групу музикантів називали "П'ятірка" за кількістю головних представників.
Композитори "Могутньої купки" вийшлт на творчу арену в період величезного громадського підйому 60- х років 19 століття. Історія створення Балакіревского гуртка така: у 1855 році в Петербург з Казані приїхав М. А. Балакірєв. Вісімнадцятирічний юнак був надзвичайно музично обдарований. На початку 1856 він з великим успіхом виступає на концертній естраді як піаністю. Особливого значення для Балакірєва набуває його знайомство з В.В. Стасовим.
Володимир Васильович Стасов – одна із найцікавіших постатей в історії російського мистецтва. Критик, вчений мистецтвознавець, історик і археолог. Стасов був близьким другом майже усіх російських композиторів того часу.
Син видатного архітектора В. П. Стасова Володимир Васильович народився в Петербурзі, освіту здобув в училищі правознавства. Служба Стасова протягом усього його життя була пов'язана з публічною бібліотекою. Йому довелося особисто знати Герцена, Чернишевського, Льва Толстого, Рєпіна, Антокольського, Верещагіна, Глінку.
Стасов чув відгук Глінки про Балакірєва: "В. Балакірєві я знайшов погляди, які дуже близько підходять до моїх". І, хоча Стасов був старший молодого музиканта майже на дванадцять років, міцно подружився з ним на все життя. Стасов як більш зрілий, розвинений і освічений митець, який блискуче знав класичне і сучасне мистецтво, був ідейним наставником Балакірєва..
У 1856 році на одному з університетських концертів Балакірєв зустрічається з Цезарем Антоновичем Кюї, який у той час навчався у Військово-інженерній академії і спеціалізувався в галузі спорудження військових укріплень. Кюї дуже любив музику. У ранній молодості він навіть займався з польським композитором Монюшко. Своїми новими і сміливими поглядами на музику Балакірєв захоплює Кюї, пробуджує в ньому серйозний інтерес до мистецтва. Під керівництвом Балакірєва Кюї пише в 1857 році скерцо для фортепіано в чотири руки, оперу " Кавказький полонений", а в 1859 році - одноактну комічну оперу "Син мандарина".
Наступним композитором, що приєднався до групи "Балакірєв - Стасов - Кюї ", був Модест Петрович Мусоргський. До моменту свого вступу до балакірєвського гуртка він був гвардійським офіцером. Писати музику почав дуже рано і швидко усвідомив, що повинен присвятити своє життя саме цій справі. Недовго думаючи, він, офіцер Преображенського полку, вирішив вийти у відставку.
Незважаючи на молодість (18 років), Мусоргський проявляв велику різнобічність інтересів: займався музикою, історією, літературою, філософією. Його знайомство з Балакірєвим відбулося в 1857 році у А. С. Даргомижського. Мусоргського в Балакірєві вразила і його зовнішність, і яскрава своєрідна гра, і сміливі думки. З того часу Мусоргський стає частим відвідувачем гуртка Балакірєва.
У 1862 році до балакірєвського гурту приєднуються Н.А.Римський-Корсаков і А.П.Бородін. Якщо Римський-Корсаков був зовсім молодим членом гуртка, погляди і музичний талант якого тільки починали визначатися, то Бородін до цього часу був вже зрілою людиною, видатним вченим-хіміком, який був зв’язаний дружніми стосунками з такими гігантами російської науки, як Менделєєв, Сєченов, Ковалевський, Боткін. У музиці Бородін був самоучкою.
Своєю обізнаністю в теорії музики він був зобов'язаний, головним чином, серйозним знайомством з творами камерної музики. Ще в роки студентства в Медико-хірургічній Академії Бородін, граючи на віолончелі, часто брав участь в ансамблях любителів музики. За його свідченням, він переграв усю літературу струнних квартетів, квінтетів, а також дуетів і тріо. До зустрічі з Балакірєвим Бородін сам написав кілька камерних творів. Балакірєв швидко оцінив не тільки яскраве музичне обдарування Бородіна, але його різнобічну ерудицію. Таким чином, На початку 1863 року можна говорити про сформованість балакірєвського гуртка.
Становлення і розвиток поглядів "кучкістів"
Велика заслуга у вихованні та розвитку учасників «Могучої купки» в період становлення належала М.А.Балакірєву. Він був їх лідером, організатором і вчителем. " Кюї і Мусоргський потрібні були йому як друзі, однодумці, послідовники, товариші - учні; але без них він міг би діяти. Навпаки, для них він був необхідний як порадник і вчитель, цензор і редактор, без якого вони й кроку ступити б не могли. Музична практика і життя дала можливість яскравому таланту Балакірєва швидко еволюціонувати. Розвиток інших «кучкістів» розпочався дещо пізніше, вони потребували керівника. Цим керівником і був Балакірєв. Величезна воля, різнобічна музична освіта, темперамент - такі особисті якості визначили його вплив на всіх членів гуртка. Методи занять Балакірєва з учнями були своєрідними. Він ставив їм завдання складати симфонії увертюри, скерцо, оперні уривки і т.д., а потім строго аналізував зроблене. Балакірєв зумів навіяти своїм товаришам по гуртку необхідність музичної і естетичної самоосвіти. Крім Балакірєва, величезну роль у керівництві композиторської молоді належала і В.В.Стасову. Участь Стасова у діяльності купки булоа різноманітною. Вона виявлялася насамперед у сприянні загального художнього виховання композиторів, у впливі на ідейну спрямованість їх творчості. Нерідко Стасов підказував сюжети для творів і допомагав у їх розробці, а також приймав участь у всебічному обговоренні вже створених творів. Він надавав композиторам різноманітні історичні матеріали, не шкодував сил для пропаганди їх творчості.
Стасов першим виступив у пресі і привернув увагу громадськості до творів композиторів "Могутньої купки". Стасов був провідником ідей російської демократичної естетики серед " кучкистів ". Так у повсякденному спілкуванні з Балакірєвим і Стасовим, у висловлюваннях і суперечках про мистецтво, у читанні передової літератури поступово зростали й міцніли погляди і майстерність композиторів гуртка. До цього часу у кожного з них було створено багато великих самостійних творів. Так, Мусоргський написав симфонічну картину "Ніч на Лисій горі " і першу редакцію "Борис Годунова"; Римський- Корсаков - симфонічні твори "Антар", "Садко " і оперу "Псковитянка "; Балакірєвим були написані його основні твори: симфонічна поема " УЧехії", увертюра "1000 років", блискуча фортепіанна фантазія" Ісламей", "Увертюра на три російські теми", музика до трагедії Шекспіра "Король Лір "; Бородін створив першу симфонію; Кюї закінчив оперу"Раткліф ". Саме в цей період Стасов і назвав балакірєвський гурток "маленькою, але вже могутньою купкою російських музикантів".
Кожен з композиторів, що входили до "могутньої купки " був яскраво творчою індивідуальністю. Однак історична своєрідність «Могутньої купки» полягало в тому, що це був творчий колектив, співдружність передових художників свого часу, об’єднаних ідейною єдністю, загальними художніми установками. У цьому відношенні "Могутня купка" була типовим явищем свого часу. Подібні творчі співдружності, гуртки, товариства, створювалися в різних галузях мистецтва. У живописі це була "Художня артіль", що поклала потім початок " передвижників", в літературі - група учасників журналу "Сучасник". До цього ж періоду відноситься і організація студентських "комун". Композитори "Могутньої купки " виступили як прямі продовжувачі передових течій російської культури попередньої епохи. Вони вважали себе послідовниками Глінки і Даргомижського, покликаними продовжити і розвивати їх справау.
Російський народ у творчості композиторів «Могутньої купки»
Провідну лінію в тематиці творів "кучкістів" займають образи життя й інтереси російського народу. Більшість композиторів "Могутньої купки" систематично записували, вивчали й розробляли зразки народного фольклору. Вони сміливо використовували народну пісню і в симфонічних, і в оперних творах "Царська наречена", "Снігуронька", " Хованщина ", "Борис Годунов ").
Композитори ставилися також з великою симпатією до музичних культур інших народів, що підтверджується численними прикладами використання в їхніх творах українських, грузинських, татарських, іспанських, чеських та інших національних сюжетів і мелодій. Особливо велике місце у творчості "кучкістів" займає східний елемент ("Тамара", " Ісламей" Балакірєва; "Князь Ігор" Бородіна; "Шехерезада", "Антара ", "Золотий півник" Римського- Корсакова; "Хованщина" Мусоргського).
Створюючи художні твори для народу, говорячи мовою яка була зрозумілою найширшим верствам слухачів. Цією демократичною спрямованістю пояснюється велике тяжіння "нової російської школи" до програмності ("Антар " і "Казка" Римського- Корсакого, " Ісламей" і "Король Лір" Балакірєва, "Ніч на Лисій горі " і "Картинки з виставки " Мусоргського. Розвиваючи творчі принципи своїх великих попередників Глінки і Драгомижського, члени " Могутньої купки" були разом з тим і сміливими новаторами.
Громадськість і "Могутня купка"
Композитори "Могутньої купки" вели велику громадсько-просвітницьку роботу. Першим громадським проявом діяльності балакірєвского гуртка було відкриття в 1862 році Безкоштовної музичної школи. Головним організатором були М.І.Балакірев і хормейстер Г.Я.Ломакін. Безкоштовна музична школа основним своїм завданням ставила поширення музичних знань серед широких мас населення. Прагнучи до поширення своїх ідейно-художніх установок, до посилення творчого впливу на суспільне середовище, члени "Могутньої купки" не тільки використовували концертну трибуну, а й виступали на сторінках преси. Виступи носили гостро полемічний характер, судження мали часом різку, категоричну форму, що було обумовлене тими нападками і негативними оцінками, яким піддавалася " Могутня купка " з боку реакційної критики.
Поряд з Стасовим в якості виразника поглядів і оцінок нової російської школи виступав Ц.А.Кюі. З 1864 він був постійним музичним рецензентом газети "С.-Петербургські відомості". Крім Кюї, з критичними статтями в пресі виступали Бородін і Римський-Корсаков. Незважаючи на те, що критика не була їх головною діяльністю, у своїх музичних статтях і рецензіях вони дали зразки влучних і ґрунтовних оцінок мистецтва і внесли значний внесок у російське класичне музикознавство.
Вплив ідей «Могутньої купки» проникає і в стіни Петербурзької консерваторії. Сюди в 1871 році був запрошений Римський-Корсаков на посаду професора по класу інструментовки та композиції. З цього часу діяльність Римського-Корсакова була нерозривно пов'язана з консерваторією. Він стає тією фігурою, яка концентрує навколо себе молоді творчі сили. З'єднання передових традицій «Могутньої купки» з солідною і міцною академічної основою склали характерну особливість "школи Римського-Корсаков " яка була домінуючим напрямом у Петербурзькій консерваторії з кінця 70- х років ХІХ століття до початку ХХ століття.
Вже у 70-х і на початку 80-х років творчість композиторів «Могутньої купки» завойовує широку популярність і визнання не тільки у себе на батьківщині, а й за кордоном. Гарячим прихильником і другом "нової російської школи" був Ференц Ліст. Ліст активно сприяв поширенню в Західній Європі творів Бородіна, Балакірєва, Римського-Корсакова. Гарячими шанувальниками Мусоргського були французькі композитори Моріс Равель і Клод Дебюссі, чеський композитор Яначек.
Розпад "П'ятірки"
"Могутня купка" як єдиний творчий колектив проіснувала до середини 70- х років. До цього часу в листах і спогадах її учасників і близьких друзів все частіше можна зустріти міркування та висловлювання про причини її поступового розпаду. Найбільш близький до істини Бородін. У листі до співачки Л.І.Кармаліной в 1876 році він писав: "... У міру розвитку діяльності індивідуальність починає брати перевагу над школою, над тим, що людина успадкував від інших.... Нарешті, у одного і того ж митця, в різні епохи розвитку, у різні часи, погляди і смаки зокрема змінюються. Все це природно". Поступово роль керівника передових музичних сил переходить до Римського-Корсакова. Він виховує молоде підростаюче покоління в консерваторії, з 1877 року стає диригентом Безкоштовної музичної школи та інспектором музичних хорів морського відомства. З 1883 року він веде педагогічну діяльність у Придворної співацької капелі.
Першим із діячів «Могутньої купки» пішов з життя Мусоргський. Він помер в 1881 році. Останні роки життя Мусоргського були дуже важкими. Похитнулося здоров'я, матеріальна незабезпеченість - все це заважало композитору зосередитися на творчій роботі, викликало песимістичний настрій і відчуженість.
У 1887 році помер А.П.Бородін. Зі смертю Бородіна шляхи композиторів "Могутньої купки" остаточно розійшлися. Довше за всіх прожили Балакірєв і Кюї (Балакірєв помер в 1910 році, Кюї - в 1918 році). Незважаючи на те, що Балакірєв повернувся до музичного життя наприкінці 70- х років (на початку 70- х років Балакірєв перестав займатися музичною діяльністю), в ньому вже не було енергії і чарівності, які характеризували його в 60- х років. Творчі сили композитора згасли раніше життя.
Балакірєв продовжував керувати Безкоштовною музичною школою і Придворною співацькою капелою. Покладені ним і Римським - Корсаковим навчальні засади в капелі сприяли тому, що багато хто з її вихованців стали непересічними музикантами.
Творчість Кюї також мало чим нагадувала про колишні зв'язки з "Могутньою купкою". Він в 1888 році став професором Військово-інженерної академії по кафедрі фортифікації і залишив в цій області багато цінних друкованих наукових праць.
Довго прожив і Римський- Корсаков (помер в 1908 році). На відміну від Балакірєва і Кюї його творчість до самого завершення йшло по висхідній лінії. Він залишався вірний принципам реалізму і народност, виробленими в пору великого демократичного піднесення 60- х років в " Могутній купці». На традиціях "Могутньої купки" Римський- Корсаков виховав ціле покоління музикантів. Серед них такі видатні художники, як Глазунов, Лядов, Аренський, Лисенко, Спендіаров, Іпполітов - Іванов, Штейнберг, Мясковський і багато інших.
Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 48 | Нарушение авторских прав