|
Читайте также: |
та процесуальних представників;
3) перевіряється можливість даного суду розглядати конкретну адміністративну справу щодо відводу (самовідводу) судді, секретаря та повторної участі судді у розгляді адміністративної
справи (статті 27—29 КАСУ);
4) перевіряється можливість розглядати конкретну справу за наявності даних доказів (гл. 6 КАСУ);
5) головуючий роз’яснює перекладачеві, експертові, спеціалістові та особам, які беруть участь у справі, їхні права та обов’язки (статті 125, 130—132, 134 КАСУ), а перекладача та експерта приводить до присяги і попереджає їх про кримінальну відповідальність (ст. 385 КК) за завідомо неправильний переклад, чи завідомо неправильний висновок або ухиляння від виконання покладених на них обов’язків;
6) секретар судового засідання повідомляє про здійснення певного фіксування судового засідання, а також про умови фіксування судового засідання (ст. 126 КАСУ);
7) із зали судового засідання видаляються свідки;
8) особи, присутні у залі судового засідання, при вході до нього суду та виході суду зобов’язані встати.
Особи, які беруть участь у справі, дають показання, відповідають на запитання та задають запитання стоячи і лише після надання їм слова головуючим у судовому засіданні.
Постанову суду особи заслуховують стоячи, звертаються до судді «Ваша честь».
Документи та інші матеріали передаються головуючому в судовому засіданні через судового розпорядника.
Судовий розгляд справи по суті характеризується з’ясуванням фактичних обставин справи шляхом дослідження засобів доказування, наявності чи відсутності юридичних фактів, що складають предмет доказування сторін.
Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущеного строку для звернення до суду та ін.) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Судовий розгляд справи по суті теж передбачає послідовне здійснення комплексу процесуальних дій:
1) головуючий в судовому засіданні (суддя-доповідач) доповідає про зміст позовних вимог та визнання сторонами певних обставин під час підготовчого провадження;
2) після доповіді головуючий у судовому зсіданні з’ясовує: чи підтримує позивач адміністративний позов, чи визнає його відповідач та чи бажають сторони примиритися (ст. 135 КАСУ);
3) у разі розгляду справи за відсутності особи, яка бере участь у справі, головуючий у судовому засіданні доповідає також про її позицію щодо позовних вимог, якщо вона викладена у письмових поясненнях (ч. 2 ст. 135 КАСУ);
4) у разі відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову або примирення сторін під час судового розгляду, суд постановляє відповідні ухвали чи приймає
відповідні постанови (ст. 136 КАСУ);
5) якщо позивач, подавши письмову заяву, змінює позовні вимоги, суд за клопотанням відповідача оголошує перерву в судовому засіданні та надає відповідачу строк для підготовки до
справи у зв’язку зі зміною позовних вимог (ст. 137 КАСУ);
6) заслуховування пояснення осіб, які беруть участь у справі (ст. 139 КАСУ);
7) встановлення порядку дослідження доказів (статті 140— 149 КАС України):
— допиту свідків;
— допиту малолітніх і неповнолітніх свідків;
— письмових доказів;
— змісту особистих паперів, листів, записів телефонних розмов;
— речових доказів;
— звуко- і відеозаписів;
— огляд доказів на місці;
— дослідження висновку експерта;
— консультації та роз’яснення спеціаліста;
8) вирішення, в окремих випадках, питання щодо відкладення розгляду справи або оголошення перерви в її розгляді (ст. 150 КАСУ);
9) винесення ухвали про закінчення з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами і перехід до судових дебатів (ст. 151 КАСУ).
Судові дебати — це частина судового розгляду, яка складається з промов осіб, що беруть участь у справі. Доводячи свою точку зору, особи, які беруть участь у справі, повинні посилатися лише на ті обставини і докази, які досліджені у судовому засіданні.
Судові дебати теж передбачають певний порядок вчинення процесуальних дій з додержанням принципу рівних можливостей сторін. Статтею 152 КАС України установлена черговість висловлення підсумкових висновків.
Першим у дебатах надається слово позивачев і, його представнику та третій особі на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, представнику третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Другим у дебатах надається слово відповідачеві, його представнику та третій особі на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, представнику третьої
особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, їх представники виступають після сторін у справі.
Тривалість дебатів не обмежується певним чином, але якщо промовець оговорює обставини, що не стосуються справи, виходить за межі справи, головуючий в судовому засіданні може
зупинити промовця, запропонувати обговорення тих обставин, що стосуються безпосередньо адміністративної справи.
Після закінчення судових дебатів із дозволу суду промовці можуть обмінятися репліками.
Винесення і оголошення судового рішення. Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі. Якщо при постановленні рішення виявиться потреба з’ясувати будь-яку обставину через повторний допит свідків або через іншу процесуальну дію, суд постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду справи. У цьому випадку розгляд справи відбувається лише в межах, необхідних для з’ясування обставин, що потребують додаткової перевірки (ст. 153 КАСУ).
Таємниця нарадчої кімнати забезпечується установленням законодавцем ст. 154 КАС України:
1) забороняється будь-кому під час ухвалення судового рішення перебувати в нарадчій кімнаті,
крім складу суду, який розглядає справу;
2) забороняється суддям розглядати інші судові справи під час перебування в нарадчій кімнаті;
3) забороняється суддям розголошувати хід обговорення та ухвалення рішення в нарадчій кімнаті.
Рішення постановляється більшістю голосів суддів, які входять до складу суду в даній справі, а при одноособовому розгляді справи — суддею, який розглядав справу. Суд оголошує орієн-
товний час проголошення рішення. Рішення викладається в письмовій формі за змістом, встановленим статтями 163 та 165 КАС У, та оголошується прилюдно в залі судового засідання. Вислуховують рішення стоячи на знак поваги до авторитету суду та його рішення, яке постановляється іменем України.
Стаття 128. Наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь у справі
1. Суд відкладає розгляд справи в разі:
1) неприбуття у судове засідання сторони (сторін) або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких немає відомостей, що їм вручені повістки;
2) неприбуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;
3) неприбуття в судове засідання відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;
4) якщо суд визнав обов'язковою особисту участь особи, яка бере участь у справі, у судовому розгляді, а вона не прибула.
2. Неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд.
3. У разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
4. У разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
5. Наслідки, визначені частинами другою - четвертою цієї статті, застосовуються й у разі, якщо сторона без поважних причин залишить залу судового засідання.
Стаття 129. Наслідки неприбуття в судове засідання свідка, експерта, спеціаліста
1. Якщо в судове засідання не прибули свідок, експерт, спеціаліст, суд заслуховує думку осіб, які беруть участь у справі, про можливість продовження судового розгляду справи за відсутності свідка, експерта, спеціаліста, які не прибули, та постановляє ухвалу про продовження судового розгляду або про оголошення перерви. Одночасно суд може вирішити питання про привід свідка, експерта, спеціаліста, які не прибули.
69 Судові рішення, їх зміст та порядок ухвалення
Розгляд і вирішення конкретних адміністративних справ у адміністративному суді звершується прийняттям процесуальних документів — судових рішень, правова природа яких характеризується наступними ознаками:
1) судові рішення — це імперативні акти, в яких виражено державну щодо конкретного правовідношення та поширюється виключно на учасників адміністративного спору;
2) судові рішення є процесуальними документами, в яких відображається інформація про процедуру захисту прав, свобод та інтересів учасників спірних правовідносин;
3) судові рішення виступають як юридичні факти, з якими пов’язується виникнення, зміна або припинення правовідносин;
4) судові рішення — це акти застосування, які опосередковують засоби реалізації норм матеріального права при вирішенні спірних правовідношень у публічній сфері;
5) судові рішення тягнуть за собою настання преюдиційних наслідків, відповідно до яких обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській
справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
До судових рішень адміністративних судів законодавством висуваються певні вимоги.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим.
Законним визнається лише таке судове рішення, яке ухвалене у повній відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в
судовому засіданні.
Отже, ознаками обґрунтованості судових рішень виступають:
· повнота;
· всебічність,
· доказовість.
Повнота обґрунтування рішення полягає в тому, що суд до прийняття судового рішення має надати вичерпну правову оцінку всім наведеним сторонами обставинам, дати відповідь на всі запитання, які виносились на вирішення суду в залі судового засідання.
Обставини у справі — це юридичні факти, котрі встановлені судом і повинні відображати реальну дійсність, відповідати істині.
Повнота судового рішення передбачає його всебічність, а це означає, що в рішенні повинна міститися відповідь щодо наявності чи відсутності матеріального права; належність його позивачеві; визначено чи існує юридичний обов’язок і чи покладено його на відповідача.
Доказовість обґрунтування базується лише на тих доказах, які були досліджені у судовому засіданні з урахуванням їх належності та допустимості відповідно до вимог ст. 70 КАС України.
Залежно від характеру вирішених судом питань судові рішення викладаються у формі постанови або ухвали.
Стаття 3 КАС України на законодавчому рівні дає визначення поняття постанови й ухвали:
1) постанова — письмове рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, у якому вирішуються вимоги адміністративного позову;
2) ухвала — письмове або усне рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання, пов’язані з процедурою розгляду адміністративної справи та інші процесуальні питання.
Ухвалами судів апеляційної та касаційної інстанцій також вирішуються вимоги апеляційної чи
касаційної скарги.
70 Судові рішення в адміністративному процесі
види судових рішень: Стаття 158. Види судових рішень
- судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови;
- судове рішення, яким суд зупиняє чи закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або приймає рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань, викладається у формі ухвали.
Згідно вимог ст. 159 КАС, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд приймає постанову іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Постанова приймається, складається і підписується в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
У виняткових випадках залежно від складності справи складення постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більше ніж п’ять днів з дня закінчення розгляду справи. При цьому вступна та резолютивна частини постанови підписуються всім складом суду, проголошуються в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, і приєднуються до справи.
71 Вимоги, яким мають відповідати судові рішення адміністративних судів
Для того щоб рішення адміністративного суду мало юридичну силу, необхідно, аби воно було: законним,
· обґрунтованим,
· повним,
· безумовним
· безальтернативним,
· ясним (зрозумілим),
· точним,
· виконаним у передбаченій КАС України процесуальній формі.
Отже, для того щоб судове рішення могло виконувати функцію захисту порушених прав чи інтересів, які охороняє закон, воно має відповідати певним вимогам, тобто має бути правосудним.
Сучасною вітчизняною наукою адміністративного процесу правосудність визначена, як – основна якісна вимога до судового рішення, порушення якої є підставою для скасування чи зміни судового рішення судом вищої інстанції; це якісний стан рішення, що характеризується правильним застосуванням адміністративним судом при розгляді і вирішенні адміністративної справи норм матеріального і процесуального права.
Законність і обґрунтованість - дві вимоги, які пред'являються до судових рішень і утворюють поняття правосудності.
Рішення є законним, якщо воно ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні процесуальних норм. Недотримання цієї вимоги спричиняє безумовне скасування незаконного рішення суду.
Так, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення адміністративним судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Причому ці докази мають бути отриманими у визначеному законом порядку. У разі прийняття судом необґрунтованого рішення виникають передбачені КАС України підстави для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Повнота судового рішення полягає у тому, що суд у ньому дає вичерпну відповідь на ті питання, які було винесено на обговорення і вирішення у залі судового засідання. У рішенні суду визначаються всі права та взаємні обов'язки позивача і відповідача, обґрунтовується задоволення чи відмова у позові.
Безумовність рішення означає, що в його резолютивній частині не допускаються умови, із виконанням яких пов'язується виконання рішення адміністративного суду; виконання рішення суду не має залежати від настання чи ненастання певних умов. У рішенні в категоричній формі мають бути вказані дії-обов'язки, які покладено на учасників спірних правовідносин.
Безальтернативність, як вимога, що пред'являється до судового рішення, не допускає можливості вибору різних способів виконання такого рішення.
Ясність (зрозумілість) рішення означає, що рішення викладається чітко, однозначно і зрозуміло.
Точність (чіткість) рішення означає, що воно має бути викладене без помилок у назвах, датах, описок, із дотриманням правил граматики. Дотримання процесуальної форми рішення суду. Ухвали, і постанови адміністративних судів, за своїм змістом і зовнішнім оформленням, мають відповідати вимогам, закріпленим у КАС України.
Так, відповідно до чинного законодавства України [ ст. 160]:
1) суд приймає постанову іменем України негайно після закінчення судового розгляду;
2) постанова приймається, складається і підписується в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу;
3) у виняткових випадках залежно від складності справи складення постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більше ніж п'ять днів з дня закінчення розгляду справи. При цьому вступну та резолютивну частини постанови підписує весь склад суду, їх проголошують в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, і приєднують до справи.
Вільний доступ до судових рішень, зокрема адміністративних судів, є законодавчою гарантією законності та гласності діяльності цих судових органів, об'єктивного і справедливого здійснення ними правосуддя в адміністративних справах.
Законом України "Про доступ до судових рішень" від 22 грудня 2005 року [14] забезпечено доступ до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Судові рішення можуть опубліковуватися в друкованих виданнях, поширюватися в електронній формі з дотриманням вимог Закону "Про доступ до судових рішень".
Особи, які не беруть (не брали) участі у справі, мають право ознайомитися з судовим рішенням у повному обсязі, якщо воно безпосередньо стосується їхніх прав, свобод, інтересів чи обов'язків.
ПОСТАНОВА
судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови;
Процесуальний порядок ухвалення та зміст судових постанов
1. Суд приймає постанову іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
2. Постанова приймається, складається і підписується в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу із зазначенням орієнтованого часу складання постанови.
3. У виняткових випадках, залежно від складності справи, складення постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більше ніж п'ять днів з дня закінчення розгляду справи. При цьому вступна та резолютивна частини постанови підписуються всім складом суду, проголошуються в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, і приєднуються до справи.
4. Виправлення в судовій постанові мають бути застережені складом суду, який його ухвалив.
5. Суд до закінчення судового розгляду справи може прийняти постанову щодо частини позовних вимог за клопотанням особи, яка бере участь у справі, якщо з'ясовані судом обставини дають можливість без шкоди для справи вирішити частину позовних вимог. Постанова щодо частини позовних вимог може бути оскаржена у загальному порядку.
6. Судова постанова оприлюднюється негайно після виходу суду з нарадчої кімнати.
7. Головуючий у судовому засіданні роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. Якщо справу розглядає колегія суддів і є окрема думка судді – вона не проголошується.
8. Особи, які беруть участь у справі, можуть отримати в суді копію постанови суду. Таку копію не пізніше, як на наступний день після ухвалення надсилають особі, що бере участь у справі, але не була присутня в судовому засіданні.
При винесенні рішення суд має вирішити дві групи питань.
Перша (основна) група питань належить до вирішення матеріально-правового спору між сторонами. Адміністративний суд має вирішити такі питання:
• які юридичні факти у результаті судового розгляду слід визнати встановленими і які невстановленими.
• яким чином у зв'язку із встановленням юридичних фактів мають бути оцінені докази.
• яка правова норма має бути застосована до встановлених юридичних фактів і відповідно до цього мають бути дані відповіді на такі питання:
1) які за своїм змістом правовідносини, що виникли між сторонами;
2) чи слід визнати за позивачем право на задоволення позову чи у позові потрібно відмовити;
3) у якому розмірі слід задовольнити позов, якщо він буде задоволений.
Оцінивши подані по справі докази і визнавши встановленими чи невстановленими факти, покладені в основу позову чи в основу заперечень відповідача, суд зобов'язаний застосувати до встановлених обставин відповідну норму матеріального права. Застосування норми права дозволяє суду з'ясувати характер існуючого між сторонами правовідношення і вирішити основне питання – про задоволення позову чи про відмову у ньому.
Друга група питань пов'язана із розподілом судових витрат та із визначенням порядку і строків виконання рішення:
• у нарадчій кімнаті суд обговорює і вирішує на підставі закону питання про те, на яку сторону і у якому розмірі мають покладатись судові витрати;
• тут же має бути вирішено питання про порядок виконання судового рішення і про строки його виконання.
Отже, під час прийняття постанови суд вирішує такі питання, ст. 161]:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку звернення до суду тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;
4) чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх задоволенні;
5) як розподілити між сторонами судові витрати;
6) чи є підстави допустити негайне виконання постанови;
7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення адміністративного позову.
Зміст судової постанови – це її внутрішня структура, утворена із взаємопов'язаних, взаємообумовлених та послідовно викладених частин і їх складових елементів
Традиційно постанова адміністративного суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій складається із чотирьох частин [40, ст. 163, 207, 232]:
1) вступної; 2) описової; 3) мотивувальної; 4) резолютивної.
Стаття 161. Питання, які вирішує суд при прийнятті постанови
1. Під час прийняття постанови суд вирішує:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;
4) чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх задоволенні;
5) як розподілити між сторонами судові витрати;
6) чи є підстави допустити негайне виконання постанови;
7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення адміністративного позову.
2. При виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Стаття 163. Зміст постанови 1. Постанова складається з:
1 ) вступної частини із зазначенням:
· дати, часу та місця її прийняття;
· найменування адміністративного суду, прізвищ та ініціалів судді (суддів) і секретаря судового засідання;
· імен (найменувань) сторін та інших осіб, які беруть участь у справі;
· предмета адміністративного позову;
2) описової частини із зазначенням:
· короткого змісту позовних вимог і позиції відповідача;
· пояснень осіб, які беруть участь у справі;
· інших доказів, досліджених судом;
3) мотивувальної частини із зазначенням:
· встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів;
· мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався;
4) резолютивної частини із зазначенням:
· висновку суду про задоволення адміністративного позову або про відмову в його задоволенні повністю чи частково;
· висновку суду по суті вимог;
· розподілу судових витрат;
· інших правових наслідків ухваленого рішення;
· строку і порядку набрання постановою законної сили та її оскарження;
встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).
Стаття 164. Постанова щодо частини позовних вимог
1. Суд може до закінчення судового розгляду справи за клопотанням особи, яка бере участь у справі, прийняти постанову щодо частини позовних вимог, якщо з'ясовані судом обставини дають можливість без шкоди для справи вирішити ці вимоги, виділивши їх в окреме провадження.
2. Постанова щодо частини позовних вимог може бути оскаржена у загальному порядку.
УХВАЛА
ухвала – це рішення суду, яким суд вирішує питання, що виникають у зв'язку і з приводу розгляду і вирішення матеріально-правового спору, який є предметом адміністративного розгляду.
У разі якщо постановляється судове рішення, яким провадження у справі зупиняється чи закривається, позовна заява залишається без розгляду або приймається рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань, воно викладається у формі ухвали(акт застосування норм процесуального права, спрямований на вирішення окремих питань, що виникли у процесі розгляду адміністративної справи).
На відміну від постанови адміністративного суду, якою вирішується подальша доля об'єкта адміністративного процесу, ухвали стосуються питань,які виникають у зв'язку та з приводу розгляду справи і не вирішують справу по суті, відтак їх може бути декілька по одній і тій самій адміністративній справі, на відміну від постанови, яка, як правило, у справі постановляється одна.
Види судових ухвал різноманітні і їх можна класифікувати за такими критеріями
За суб'єктним критерієм (хто виносить):
· одноособові: виносяться суддею, який одноособово розглядає справу;
· колегіальні: виносяться судом при колегіальному розгляді справи.
За формою, в якій виражаються ухвали:
· усні або протокольні: заносяться в протокол судового засідання (наприклад, про відкладення розгляду справи);
· у вигляді окремого процесуального документа (наприклад, про залишення позовної заяви без руху).
За змістом:
· підготовчі ухвали: вирішуються окремі питання підготовки справи до судового розгляду (прийняття рішення про витребування документів та інших матеріалів; призначення експертизи; вирішення питання про залучення третіх осіб);
· ухвали з поточних питань, які виникають під час розгляду справи (наприклад, заміна неналежної сторони, повернення до з'ясування обставин у справі);
· припинювальні ухвали (наприклад, про залишення позовної заяви без руху);
· заключні ухвали (наприклад, про закриття провадження у справі, про зупинення провадження у справі);
Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 42 | Нарушение авторских прав