Основні терміни дисципліни

Адміністративна відповідальність – примусове застосування до осіб, що вчинили адміністративні проступки, передбачених законодавством заходів впливу, які вчинені правопорушником. Адміністративна відповідальність – це різновид юридичної відповідальності, специфічна форма негативного реагування з боку держави на відповідну категорію протиправних діянь. Адміністративній відповідальності, як різновиду юридичної відповідальності, притаманні такі ознаки: має зовнішній характер; застосовується лише за вчинення правопорушення; пов’язана з державним примусом у формах каральних і право відновлюваних заходів; визначена у нормах права; притягнення правопорушника до юридичної відповідальності здійснюється в певному процесуальному порядку уповноваженими державними органами та посадовими особами; винна у вчиненні правопорушення особа несе певні втрати матеріального та побутового характеру, які передбачені законом.

Адміністративна дієздатність – це здатність суб'єкта самостійно (свідомими діями) реалізовувати надані йому права і виконувати покладені на нього обов'язки у сфері адміністративних зобов'язань публічної адміністрації. Складовою дієздатності є адміністративна деліктоздатність, тобто здатність суб'єкта нести відповідальність на підставі адміністративно-правових норм.

Адміністративна послуга – 1) юридичне оформлення суб'єктом публічної адміністрації результатів розгляду справи, яка виникла за зверненням фізичної, юридичної або іншої колективної особи щодо реалізації своїх прав, свобод, законних інтересів; 2) результат здійснення владних повноважень уповноваженим суб'єктом, що відповідно до закону забезпечує юридичне оформлення умов реалізації фізичними та юридичними особами прав, свобод і законних інтересів за їх заявою (видача дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, проведення реєстрації тощо).

Адміністративна правоздатність – це здатність суб'єкта мати права та обов'язки у сфері адміністративних зобов'язань публічної адміністрації. Правоздатність з'являється з моменту виникнення суб'єкта. Якщо йдеться про фізичну особу, то з моменту народження громадянина; про юридичну – з моменту державної реєстрації підприємства, установи, організації. Припиняється правоздатність з моменту зникнення суб'єкта, тобто з моменту ліквідації підприємства, установи, організації, а якщо йдеться про фізичну особу, то з моменту смерті.

Адміністративна справа (справа адміністративної юрисдикції) – 1) форма об'єктивізації (зовнішній вираз, матеріальна оболонка) будь-якого питання, яке вирішується шляхом застосування норм адміністративного права і прийняття владного рішення компетентним суб'єктом; 2) переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт, який основі законодавства здійснює владні функції.

Адміністративна юрисдикція – 1) у широкому розумінні це юридично оформлене право компетентного суб'єкта здійснювати свої функції щодо об'єктів, структур, сфер. Наприклад: юрисдикція України щодо штучних островів; реєстрація банку в юрисдикції, де він фактично не знаходиться; 2) у вузькому розумінні це підсудність (підвідомчість) справ.

Адміністративне право – це галузь права, засобами якої (норми, відносини, законодавство, методи, форми, статуси суб'єктів, способи реалізації норм, нормативні і індивідуальні акти) формуються, охороняються і захищаються публічні правовідносини, організується і забезпечується функціонування публічної адміністрації (публічне адміністрування).

Адміністративна юстиція (лат. justicia – справедливість, від лат. Jus – право) 1) правосуддя у сфері адміністративно-правових відносин у формі адміністративного судочинства (до 2002 року у формі цивільного судочинства); 2) система установило компетентні яких віднесено розгляд справ у сфері адміністративно-правових відносин.

Адміністративне судочинство – 1) форма адміністративної юстиції (правосуддя у сфері адміністративно-правових. відносин); 2) діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішенню публічно-правового спору, у якому однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень; 3) діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства.

Адміністративний примус – це владне, здійснюване в односторонньому порядку та передбачених правовими нормами випадках застосування до суб'єктів правовідносин, по-перше, заходів попередження, по-друге, заходів припинення, по-третє, заходів відповідальності за порушення нормативно-правових установлень.

Адміністративне правопорушення (проступок) – визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП). У цьому визначенні названо три характерні ознаки правопорушення (проступку): протиправність, винність та адміністративна караність. У теорії адміністративного права крім цих трьох ознак визнається ще й суспільна шкідливість (суспільна небезпечність, антигромадська спрямованість). Наявність цих ознак і становить фактичні підстави адміністративної відповідальності.

Адміністративний процес – це узагальнена назва нормативно регламентованої діяльності публічної адміністрації щодо реалізації владних повноважень.

Адміністративний суд – суд загальної юрисдикції, до компетенції якого Кодексом адміністративного судочинства віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Адміністративно-правова норма – це юридично оформлене правило поведінки суб'єктів, які реалізують свої статуси у сфері адміністративних зобов'язань публічної адміністрації.

Адміністративно-правовий режим (режим від фр. regime, лат. regimen – управління) – форма реалізації адміністративної влади. Режим формується як результат взаємодії адміністративно-правових норм, актів, відносин, способів реалізації норм, статусів суб'єктів та інших адміністративно-правових засобів, які утворюють систему адміністративно-правового регулювання у відповідній сфері або на відповідній території. Інтегративні властивості таких систем об'єктивуються у відповідних режимах.

Адміністративно-правовий статус (лат. status – стан, положення) це форма у який знаходить вираз система адміністративно-правових властивостей відповідного суб'єкта. Такими властивостями є: 1) компетенція; 2) порядок утворення і набрання юридичних ознак; 3) назва; 4) місце дислокації; 5) структура; 6) цілі функціонування; 6) відповідальність.

Адміністративно-правові відносини – це відносини, які виникають з приводу виконання адміністративних зобов'язань публічною адміністрацією. Характерною ознакою адміністративно-правових відносин є те, що органи публічної адміністрації виступають у них владною стороною, яка реалізує свої виконавчо-розпорядчі повноваження. Тобто, має право на прийняття владного (обов'язкового) рішення.

Адміністративно-правові методи діяльності публічної адміністрації – це способи, прийоми та засоби виконання публічною адміністрацією адміністративних зобов'язань шляхом: а) здійснення публічного управління; б) надання адміністративних послуг; в) здійснення адміністративного судочинства; г) реалізації адміністративної відповідальності.

Адміністративно-правові методи публічного адміністрування – це способи, прийоми та засоби виконання публічною адміністрацією адміністративних зобов'язань шляхом: а) здійснення публічного управління; б) надання адміністративних послуг; в) здійснення адміністративного судочинства: г) реалізації адміністративної відповідальності.

Адміністративно-правові форми діяльності публічної адміністрації – це юридично оформлені (зовнішньо виражені) дії публічної адміністрації щодо виконання адміністративних зобов'язань (акти, договори, реєстрації, ухвали, протоколи, постанови тощо).

Адміністративно-правові форми публічного адміністрування – це юридично оформлені (зовнішньо виражені) дії публічної адміністрації щодо виконання адміністративних зобов'язань (акти, договори, реєстрації, ухвали, протоколи, постанови тощо).

Апеляція (від лат. "appellation" – звернення). Форма оскарження і перегляду судового рішення, яке не набрало законної сили за фактичними обставинами (повторний розгляд справи по суті).

Законність – це адміністративно-правовий режим, за допомогою якого забезпечується верховенство права і закону, виконання нормативних установлень в суспільстві.

Заява(клопотання) – звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання – письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Звернення громадян – викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Метод адміністративно-правового регулювання – сукупність прийомів впливу, що містяться в адміністративно-правових нормах, за допомогою яких встановлюється юридично владне і юридично підвладне положення сторін у правовідносинах.

Предмет адміністративного права – це сукупність правових відносин, які виникають в результаті владної виконавчо-розпорядчої діяльності публічної адміністрації щодо виконання адміністративних зобов'язань. Такими є: а) відносини публічного управління; б) відносини адміністративних послуг; в) відносини відповідальності публічної адміністрації за неправомірні дії або бездіяльність (відносини судового і адміністративного оскарження); г) відносини відповідальності за порушення встановленого публічною адміністрацією порядку і правил (адміністративно-деліктні відносини).

Провадження (адміністративне) – 1 ) розгляд і вирішення справи (однорідної сукупності справ) компетентним суб'єктом; 2) сукупність процесуальних дій компетентного суб'єкта, які здійснюються у межах справи з метою її вирішення.

Пропозиція (зауваження) – звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Публічна адміністрація – 1) сукупність органів, які утворюються для здійснення (реалізації) публічної влади; 2) система організаційно-структурних утворень, які на законних підставах набули владних повноважень для реалізації публічних інтересів.

Публічна служба – діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Публічне адміністрування – діяльність суб'єкта публічної адміністрації на виконання владних повноважень публічного змісту (управління, надання адміністративних послуг, застосування адміністративних стягнень тощо).

Публічне управління – цілеспрямований, владний, в рамках правових установлень і обов'язковий для виконання вплив уповноважених суб'єктів на суспільну систему з метою її удосконалення відповідно до публічних інтересів. Як правило такий вплив здійснюється публічною адміністрацією шляхом прийняття управлінських актів.

Реагування на звернення громадян – прийняття рішень компетентними суб'єктами публічної адміністрації по суті пропозицій (зауважень), заяв (клопотань), скарг.

Скарга – звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Соціальне призначення адміністративного права – Визнання публічними інтересів суб'єктів суспільних відносин і забезпечення реалізації цих інтересів владною, виконавчо-розпорядчою діяльністю публічної адміністрації. Воно конкретизується: а) в опосередкуванні функціонування публічної влади; б) регламентації діяльності публічної адміністрації; в) забезпечені додержання правових стандартів у відносинах публічної адміністрації і суб'єктів громадянського суспільства.

Стадія провадження (адміністративного) – 1) складова частина провадження; 2) відносно самостійні сукупності процесуальних дій, які вирішують локальні завдання в межах провадження (наприклад, порушення справи).

Суб'єкт владних повноважень – орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб'єкт публічної адміністрації, їхня посадова чи службова особа, при здійсненні ним владних функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Список рекомендованої літератури

Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України від 06 липня 2005 p., № 2747-IV // Відомості Верховної Ради України – 2005 p., № 5, (№№ 35-36, 37). – Ст. 446.

Кодекс України про адміністративні правопорушення: Введений в дію Постановою Верховної Ради Української РСР від 07 грудня 1984 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР – 1984. – додаток до № 51. – Ст. 1122.

Концепція розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади: Розпорядження Кабінету Міністрів України № 90-р від 15 лютого 2006 р. // Офіційний вісник України від 01 березня 2006 р. – 2006 p. – № 7. – Ст. 376.

Про біженців Закон України від 21 червня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001 р. – 2001. – № 47. – Ст. 250.

Про військовий обов'язок і військову службу від 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 385.

Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 52. – Ст. 490.

Про дипломатичну службу: Закон України від 20 вересня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 5. – Ст. 29.

Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 29. – Ст. 245.

Про засади запобігання та протидії корупції: Закон України від 11 червня 2009 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2009. - № 45. – Ст. 691.

Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України № 810 від 22 липня 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 21. – Ст. 943.

Про Кабінет Міністрів України: Закон України 16 травня 2008 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 25. – Ст. 241.

Про затвердження Стратегії розвитку системи державного фінансового контролю, що здійснюється органами виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 липня 2003 № 1156. // Офіційний вісник України – 2003 р. – № 31. – Ст. 1613.

Про звернення громадян: Закон України від 02 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.

Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.

Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1999. – 20-21. – Ст. 190.

Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.

Про наукову і науково-технічну діяльність: Закон України від 13 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 12. – Ст. 165.

Про об'єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.

Про оборону України: Закон України від 6 грудня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 2. – Ст. 106.

Про організацію особистого прийому громадян у Кабінеті Міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2003 р. № 1447 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 38. – Ст. 2026.

Про органи самоорганізації населення: Закон України від 11 липня 2001 року // Офіційний вісник України. – 2001. – №32. – Ст. 1449.

Про перелік урядових комітетів та їх посадовий склад: Розпорядження Кабінету Міністрів України N 195-р від 30 січня 2008р. // Офіційний вісник України. – 2008 р. – № 9. – Ст. 222.

Про правовий статус іноземців: Закон України від 04 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. –Ст. 161.

Про політичні партії в Україні: Закон України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 23. – Ст. 118.

Про систему центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1572 // Офіційний вісник України. – 1999 р. – № 50. – Ст. 8.

Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від 7 червня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 33. – Ст. 175.

Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від 07 червня 2001 р. // Офіційний вісник України від 13 липня 2001 р. – № 26. – Ст. 1151.

Про столицю України – місто-герой Київ: Закон України від 15 січня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999 р. – № 11. – Ст. 79.

Про спрямування і координацію діяльності центральних органів виконавчої влади через відповідних міністрів: Постанова Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2006 р. № 207 // Офіційний вісник України. – 2006 р. –№ 8. – Ст. 458.

Про туризм: Закон України від 15 вересня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 31. – Ст. 241.

Про фізичну культуру і спорт Закон України від 24 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 14. – Ст. 80.

Основи законодавства України про культуру: Закон України від 14.02.1992 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 21. – Ст. 294.

Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19.11.1992 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №4. – Ст. 19.

Перелік центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів // Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2006 р. №207 // Офіційний вісник України. – 2006 р. – № 20. –Ст. 1480.

Питання Апарату Ради національної безпеки і оборони України: Указ Президента України від 16.06.2005 № 1446/2005 // Офіційний вісник Президента України. – № 23. – Ст. 742.

Питання Секретаріату Президента України: Указ Президента України вiд 18 листопада 2009 № 934/2009 // Офіційний вісник Президента України вiд 05.12.2009 – 2009 р. – № 35. – Ст. 1173.

Положення про Державний комітет з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду // Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. №1640 // Офіційний вісник України. – 2006 р. – № 47. – Ст. 3133.

Положення про Державний комітет рибного господарства України // Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2007 р. № 42 // Офіційний вісник України. – 2007 р. – № 6. – Ст. 219.

Положення про Державний комітет України у справах національностей та релігій // Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. № 201 // Офіційний вісник України. – 2000 р. – № 46. – Ст. 1986.

Положення про Міністерство аграрної політики України // Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2006 р. №1541 // Офіційний вісник України. – 2006 р. – № 45. – Ст. 2999.

Положення про Міністерство вугільної промисловості України // Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. №1527 // Офіційний вісник України. – 2006 р. – № 44. – Ст. 2952.

Положення про Міністерство закордонних справ України // Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. № 960 // Офіційний вісник України. – 2006 р. – № 28. – Ст. 2022.

Положення про Міністерство культури і туризму України // Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1566 // Офіційний вісник України. – 2006 р. – № 45. – Ст. 3010.

Положення про Міністерство оборони України // Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. № 1080 // Офіційний вісник України. – 2006 р. – № 31. – Ст. 2237.

Положення про Міністерство освіти і науки України // Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2006 р. № 1757 // Офіційний вісник України. – 2006 р. – № 51. – Ст. 3410.

Положення про Міністерство охорони здоров'я України // Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. №1542 // Офіційний вісник України. – 2006 р. – № 45. – Ст. 3000.

Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України // Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. №1524 // Офіційний вісник України. – 2006 р. – № 44. – Ст. 2949.

Положення про Міністерство палива та енергетики України // Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. №1540 // Офіційний вісник України. – 2006 р. – № 45. – Ст. 2998.

Положення про Міністерство праці та соціальної політики України // Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. №1543 // Офіційний вісник України. – 2006 р. – № 45. – Ст. 3001

Положення про Міністерство промислової політики України // Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. №1538 // Офіційний вісник України. – 2006 р. – № 45. – Ст. 2996.

Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України // Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6 червня 2006 р. №789 // Офіційний вісник України. – 2006 р. – № 23. – Ст. 1716.

Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи // Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. №1539 // Офіційний вісник України. – 2006 р. – № 45. – Ст. 2997.

Положення про Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту // Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1573 // Офіційний вісник України. – 2006 р. – № 45. – Ст. 3017.

Положення про Міністерство фінансів України // Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. № 1837 // Офіційний вісник України. – 2007 р. – № 1. – Ст. 26.

Положення про Міністерство юстиції України // Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2006 р. № 1577 // Офіційний вісник України. – 2006 р. – № 45. – Ст. 3020.

Положення про Міністра у зв'язках з Верховною Радою України та іншими органами державної влади // Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 2006 р. №1283 // Офіційний вісник України. – 2006 р. – № 36. – Ст. 2503.

Про Концепцію розвитку законодавства про державну службу в Україні // Указ Президента України від 20.02.2006 №140/2006 // Офіційний вісник України. – - 2006 р. – № 8. – Ст. 421.

Положення про Національну раду з питань науки, інновацій та сталого розвитку України: Указ Президента Українивiд 21.08.2009 № 664/2009 // Офіційний вісник Президента України. – 2009 р. – № 26. – Ст. 863.

Інструкція з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації: Затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 // Офіційний вісник України. – 1997 р. – № 16. – Ст. 85.

Схема організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади: Додаток до Указу Президента України від 15 грудня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 2005 р. – № 51. – Ст. 3182.

Адміністративне право України. Академічний курс: у 2 т. / [гол. ред. кол. В. Б. Авер’янов. – К.: Юрид. думка, 2004. –. –

Т. 1: Загальна частина. – 2004. – 584 с.

Т.2: Особлива частина. – К.: Юридична думка, 2009. – 600 с.

Авер'янов В. Б., Андрійко О. Ф., Битяк Ю. П., Голосніченко І. П., Ківалов С. В. Адміністративне право України: академ. курс: підруч. для студ. юрид. спец. ВНЗ / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького / Авер'янов В. Б. (відп.ред.). – К.: Юридична думка, 2007. Т. 1: Загальна частина. – 591 с.

Авер'янов В. Б., Дерець В. А., Ославський М. І., Писаренко Г. М., Пухтецька А. А. Державне управління: європейські стандарти, досвід та адміністративне право / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького / В. Б. Авер'янов (заг.ред.). – К.: Юстиніан, 2007. – 288c.

Адміністративне право України: підручник / Т. О. Коломоєць (заг. ред.). – К.: Істина, 2009. – 475 с.

Адміністративне право України: підручник / За заг. ред. С. В. Ківалова. – Одеса: Юридична література, 2006. – 896 с.

Адміністративна процедура та адміністративні послуги: Зарубіжний досвід і пропозиції для України / І. Б. Коліушко (відп. ред.). – К.: Факт, 2003. – 495 с.

Адміністративне право України: тенденції трансформації в умовах реформування: навч. посіб. / Курінний Є. В. – Дніпропетровськ: Юридична академія МВС України, 2002. – 92 c.

Адміністративне судочинство: підручник / Т. О. Коломоєць (заг. ред.). – К.: Істина, 2009. – 344 с.

Адміністративне судочинство України: підручник / О. М. Пасенюк (кер. авт. кол.), О. Н. Панченко, В. Б. Авер’янов [та ін.]; за заг. ред. О. М. Пасенюка. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 672 с.

Адміністративні послуги місцевих органів державної виконавчої влади / Чемерис А. О., Лесечко М. Д., Ліпенцев А. В., Каляев А. О., Ципук В. М. – Д.: ЛРІДУ НАДУ, 2004. – 148 с.

Адміністративна юстиція. Адміністративне судочинство: навч. посіб. / За заг. ред. Т. О. Коломоєць, Г. Ю. Гулєвської. – К.: Істина, 2007. – 152 с.

Актуальні проблеми становлення та розвитку місцевого самоврядування в Україні / За ред. В. В. Кравченка, М. О. Баймуратова, О. В. Батанова. – К.: Атіка, 2007. – 864 с.

Андрійко О. Ф. Державний контроль в Україні: організаційно-правові засади – К.: Наукова думка, 2004. – 304 с.

Андрійцьо В. Особливості провадження адміністративних справ, пов’язаних із порушенням виборчого процесу // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2009. –№ 1. – С. 27-33.

Анпілогов О. В. Захист прав та свобод громадянина прокурором в адміністративному судочинстві: монографія. – К.: Ін Юре, 2008. – 167 с.

Банчук О. А., Куйбіда Р. О. Вимоги до Конвенції про захист прав людини та основних свобод до процедури здійснення судочинства / О. А. Банчук, Р. О. Куйбіда. – К.: "ІКЦ "Леста", 2005. – 116 с.

Бахрах Д. Н. Действие норм права во времени – М.: Норма, 2004. – 224 с.

Бевзенко В. М. Адміністративні суди України: навч. посіб. для курсантів та студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / Херсонський юридичний ін-т Харківського національного ун-ту внутрішніх справ. – К.: Алерта, 2006. – 272с.

БитякЮ. П. Державна служба в Україні: організаційно-правові засади – X.: Право, 2005. – 304 с.

Битяк Ю. П., Гаращук В. М., Дьяченко О. В., Зима О. Т., Зуй В. В. Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк (ред.). — К.: Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.

Блажівська Н. Процедура розгляду справ про оскарження нормативно-правових актів потребує вдосконалення // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2009. –№ 1. – С. 64-77.

Ведєрніков Ю. А., Шкарупа В. К. Адміністративне право України: навч. посіб. / М–во освіти і науки України. МВС України. Юрид. акад. – Київ: ЦНЛ, 2005. – 334 с.

Весельська Т. Адміністративні процедури та їх індивідуально регламентуючий характер // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2009. –№ 2. – С. 25-31.

Відповідальність за адміністративні правопорушення / авт.-упоряд.: Е. Ф. Демський, О. С. Демський. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 416 с.

Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В. Б. Авер'янова. — К.: Видавничий Дім «Ін-Юре», 2007. – 668 с.

Гончарук С. Т. Основи адміністративного права України: навч. посібник. – К.: Аванпост-Прим. – 2004. – 199 с.

Горбунова Л. М. Принцип законності у нормотворчій діяльності органів виконавчої влади: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 240 с.

Грибок І. О. Оскарження рішень органів виконавчої влади в адміністративному порядку: Автореф. дис.... канд. юрид. наук (12.00.07) // НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – Київ: 2006 р. – 19 с.

Громадські організації та органи державного управління: питання взаємовідносин / Н. Р. Нижник (заг.ред.) – Хмельницький: ХУУП, 2007. – 236 с.

Гусаров С. Особливості адміністративної юрисдикції та реалізації відповідних повноважень органами державного управління та посадовими особами // Право України. –2009. – № 2. – С. 80-88.

Гуржій Т. Актуальні проблеми законодавчого регулювання адміністративно-деліктних відносин у сфері безпеки дорожнього руху // Право України. – 2009. – № 4. – С. 90-95.

ДемськийЕ. Ф. Адміністративне процесуальне право України: Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 495 с.

ДемськийЕ. Ф. Особливості перегляду постанови у справі про адміністративне правопорушення// Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2009. –№ 1. – С. 53-60.

Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В. Б. Авер'янова. – К., 2003. – 384 с.

Дерець В. А. Органи виконавчої влади України та управлінські – К.: Юридична думка, 2007. – 180 с.

Елистратов А. И. Основные начала административного права – Симферополь: Оригинал, 2007. – 512 с.

Єлістратов А. І. Адміністративне право: лекції – Херсон: ВАТ "ХМД", 2007. – 268 с.

Ємельянова В. Автоматизована система електронного документообігу «Діловодство суду» – ще один крок до відкритості судів для громадян // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2009. –№ 2. – С. 43-49.

Ківалов С. В., Біла Л. Р. Адміністративне право України: навч.-метод. посібник / Одеська національна юридична академія. — 3. вид., перероб. і доп. — О.: Юридична література, 2006. – 488 с.

Кодекс України про адміністративні правопорушення: науково-практичний коментар / Р. А. Калюжний, А. Т. Комзюк, О. О. Погрібний та ін.; – 2-ге вид. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 655 с.

Колпаков В. К. Адміністративна відповідальність (адміністративно-деліктне право): навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 256с.

КолпаковВ. К. Адміністративне право України: підручник., – 3-є видання, доповнене – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 752 с.

КолпаковВ. К. Адмшістративно-деліктний правовий феномен: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 528 с.

Колпаков В. К., Гордєєв В. В. Докази і доказування в адміністративному судочинстві: Монографія. – Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2009. – 128 с.

Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.

Комзюк А. Т., Бевзенко В. М., Мельник Р.С. Адміністративний процес в Україні: навч. посіб. – К: Прецедент, 2007. – 531 с.

Контроль в органах виконавчої влади в сучасних умовах: Розмаїття, спільні риси та зміни / Кристофер... Гуд (упоряд.). – К.: К.І.С., 2006. – 274с.

Конопльов В. В. Управлінські рішення в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ: сутність та організаційно-правові питання підготовки і прийняття / Харківський національний ун-т внутрішніх справ. – Сімф.: Видавництво Кримського юридичного ін-ту ХНУВС, 2006. – 356с.

Конюшко К. Застосування положень про нікчемні правочини в практиці розгляду адміністративними судами, що виникають з податкових відносин // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2009. –№ 2. – С. 14-25.

Корж І. Добір кандидатів на державну службу: порівняльний аналіз // Право України. – 2007. – № 4. – С. 84-89.

Кравченко С. О. Державно-управлінські реформи: теоретико-методологічне обґрунтування та напрями впровадження: Монографія. – К.: НАДУ, 2008. – 296 с.

Кравчук О. Інститут адміністративної відповідальності: деякі проблеми сучасного розвитку (на прикладі відповідальності власників транспортних засобів за порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2009. –№ 3. – С. 63-71.

Кузьменко О. В. Адміністративна юстиція в Україні: навч. посіб. – К.: Атіка, 2007. – 156 с.

Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Монографія. – К.: Атіка, 2005. – 352 с.

Кузьмишин В. Перспективи впровадження процедури медіації в адміністративному судочинстві України // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2009. –№ 3. – С. 45-49.

Куйбіда М. С., Росенко М. І. Організація влади у містах із спеціальним статусом: Монографія. – Л.: "Львівська політехніка", 2008. – 226 с.

Курс адміністративного праваУкраїни /підручник В.К. Колпаков,О.В.Кузьменко,І.Д.Пастух,В.Д.Сущенко та ін…-2-ге вид.,перероб.і допов..-К.: Юринком Інтер,2013.-872с.

Куйбіда М. С. Проблеми адміністративного договору у доктрині, законодавстві, на практиці // Право України. –2009. – № 4. – С. 76-86.

Лагода О. Основні помилки у застосуванні дискримінаційних повноважень посадовими особами адміністративних органів // Право України. –2009. – № 3. – С. 86-90.

Лазор О. Д., Лазор О. Л. Державна служба в Україні: навч. посіб. – К.: Дакор, 2009. – 560 с.

Липа В. Строки як забезпечення законодавчих прав, інтересів та свобод громадян // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2009. –№ 1. – С. 73-77.

Мельник Р., Бевзенко В. Адміністративне судочинство Німеччини та України через призму соціологічного дослідження // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2009. –№ 2. – С. 59-70.

Мельник Р. Етапи становлення адміністративного судочинства в Україні // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2009. –№ 1. – С. 77-82.

Мішина Н. В. Органи самоорганізації населення: минуле, сучасне, перспективи: Монографія. – О.: ОРІДУ НАДУ, 2008. – 240 с.

Мосьондз С. О. Адміністративне право України у визначеннях та схемах: навч. посіб. – К.: Процедент, 2006 р.– 543 с.

Огородник А. Особливості доказування в адміністративних справах, пов’язаних з виборчим процесом // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2009. –№ 1. – С. 33-41.

Ортинський В. Л., Кісль З. Р., Ковалів М. В. Управління в органах виконавчої влади України: навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2008 р. – 296 с.

Основи адміністративного судочинства в Україні: навч. посіб. для юрид. ф- тів та юрид. клінік / Центр політико-правових реформ / Н. В. Александрова (заг.ред.), Р. О. Куйбіда (заг.ред.). – К.: Конус-Ю, 2006. – 255 с.

Петрова І. П., Мулявка Д. Г. Нормативно-правове регулювання організації і діяльності міліції України / Національна академія держ. податкової служби України. – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2006. – 176 с.

Права громадян у сфері виконавчої влади: адміністративно-правове забезпечення реалізації та захисту: монографія / В.Б. Авер'янов (заг.ред.). – Д.: Ліра, 2008. – 585 с.

Приватне життя і поліція. (Концептуальні підходи. Теорія та практика) / Нац. академія вн. справ України; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України; Ін-т законодавства при ВРУ; Ун-т сучасних знань; Авт. кол.: Ю. І. Римаренко, Ю. С. Шемшученко, Т. Вюртербергер та ін.; Відп. редактор Ю. І. Римаренко. – К.: КНТ, 2006. – 780 с.

Процесуальні особливості судового розгляду адміністративних спорів щодо порушень виборчого законодавства // Ін-т прикладних гуманітарних досліджень; За заг. ред. В.В.Кривенка. – Харків, 2006 р. – 350 с.

Публічна влада та управління: принципи і механізми реалізації: Монографія. / Н. Р. Нижник (заг.ред.) – Чернівці: Технодрук, 2008. – 432 с.

Пухтецька А. А. Європейські принципи адміністративного права та європейський адміністративний простір: Наук.-інформ. вид. / НАН України; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2007. – 88с. – Бібліогр.: 154 с.

Пухтецька А. Адміністративний договір: ознаки та практика застосування в адміністративному судочинстві // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2009. –№ 3. – С. 58-63.

Реформа публічної адміністрації в Україні: проекти концепції та законів / І. Коліушко, В. Тимощук (упорядники). – К.: Фокус-Ю, 2006. – 192 с.

Романюк Л. Передумови формування адміністративного судочинства: становлення та розвиток // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2009. –№ 2. – С. 70-78.

Селіванов А. Публічна влада і громадянин в умовах застосування судової адміністративної юрисдикції (проблеми теорії і практики) // Право України. – 2006. – № 9. – С. 28-30.

Сергейчук О. Адміністративна юстиція в аспекті забезпечення законності в державному управлінні // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2009. –№ 3. – С. 30-45.

Сергейчук О. Проблеми вдосконалення законодавчих основ захисту прав людини і громадянина органами адміністративної юстиції// Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2009. –№ 2. – С. 31-43.

Силкін О. С. Паспортний контроль: терміни та визначення понять: Словник-довідник. – Київ, 2006 р. – 26с.

Смокович М. Проблеми визначення юридичної сили нормативно-правових актів під час вирішення адміністративних спорів // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2009. –№ 1. – С. 15-27.

Cудова практика Вищого адміністративного суду України: Зб. нормативних актів / Вищий адміністративний суд України / О. М. Пасенюк (заг.ред.). – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 416 с.

Стеценко С. Г. Адміністративне право України: навч. посібник. – К.: Атіка, 2007. – 624 c.

Судова практика Верховного Суду України у справах про адміністративні правопорушення / Верховний Суд України / П. П. Пилипчук (заг.ред.), П. П. Пилипчук (упоряд.). – Офіц. вид. – К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2007. – 328 с.

Терличний В., Кравчук В. Попереднє судове засідання в адміністративному суді першої інстанції // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2009. –№ 3. – С. 49-58.

Тимощук В. П., Юрмач А. В. Оцінка якості адміністративних послуг / Центр політико-правових реформ / І. Б. Коліушко (відп. ред.). – К.: Факт, 2005. – 88 с.

Тимощук В. П. основи адміністративної процедури та їх значимість при здійсненні адміністративного судочинства // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2009. –№ 2. – С. 49-59.

Ткаченко В. І. Адміністративно-процедурні провадження у дозвільній системі в Україні: шляхи вирішення проблемних питань / Луганський держ. ун-т внутрішніх справ. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2006. –344 с.

Шахматова Т. Питання реформування місцевих органів влади // Право України. –2007. – № 4.-С. 22-26.

Шишкін В. І., Куйбіда Р. О. Оскарження і перегляд судових рішень. – К.: Факт, 2003. – 128 с.

Школик А. М. Порівняльне адміністративне право. – Львів: ЗУКЦ, 2007. – 308 с.

Цуркан М. Визначення поняття та сутності державної служби // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2009. –№ 1. – С. 10-15.

Чапала Г. В. Місцеве самоврядування в системі публічної влади: теоретико-правовий аналіз / Академія правових наук України; НДІ держ. будівництва та місцевого самоврядування. – Х.: Право, 2006. – 219 с.

Якісні управлінські послуги - головна умова підвищення довіри населення до органів влади: Монографія / Ю.О. Куц, С. В. Краснопьорова, О. К. Чаплигін та ін.; За заг ред. Ю. О. Куца, С. В. Краснопьорової. – Х.: Видавництво ХарРІ НАДУ, 2006. – 192 с.

Янюк Н. Спірні питання щодо забезпечення позову при оскарженні нормативно-правових актів // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2009. –№ 1. – С. 60-64.

Ярмакі Х. П. Адміністративно-наглядова діяльність міліції в Україні / Одеський юридичний ін. – О.: Юридична література, 2006. – 336 с.

Дата добавления: 2015-11-30