Соціально-економічні та політичні передумови революції

Англійська революція середини ХУІІ ст.

Напередодні XVII ст. феодальні порядки в Англії почали все більше перешкоджати розвитку промисловості, торгівлі та сільському господарству. Вся земля вважалась власністю коро­ля. Дворянство при передачі землі у спадщину або при її продажу повинно було сплачувати у королівську скарбницю певну суму грошей. Дворяни (за старою звичкою їх ще називали лицарями) вважалися держателями королівської землі, а не її повними власниками. Стати цілковитими (приватними) власниками землі, порядкувати на ній на свій власний розсуд мріяла більшість англійського дворянства, яка до того часу вже перетворила свої землі на товарні (для ринку) господарства.

Перешкодою на шляху до перетворення землі із умовної, «за волею короля», (феодальної) власності на власність приватну (капіталістичну) була королівська влада нової династії Стюартів (з 1603 р.). Спираючись на стару дворянську знать, англіканську церкву, Стюарти спробували встановити в Англії класичну форму абсолютизму (на зразок тієї, що склалася у Франції та Іспанії). Це призвело до конфлікту королівської влади з парламентом - представницьким органом, що існував у Англії з XIII ст.

У нижній палаті парламенту - палаті общин - сформувалася опозиція (протестуюча група) представників буржуазії і «нового» дворянства, що обуржуазилося. Збільшення податків, введення поборів, прагнення правити без парламенту, зовнішня політика, що не стикувалася з інтересами буржуазії і «нового» дворянства, спричинили досить рішучий протест опозиції. Кон­флікт між абсолютизмом і парламентом з найважливіших питань внутрішньої із зовнішньої політики став основною передумовою революції. На певному етапі цього конфлікту буржуазна опозиція змушена була відмовитися від парламентських методів боротьби (протести, промови, заяви) і взятися за зброю.

На початку XVII ст. англійська промисловість досягла великих успіхів. За 1540-1640 рр. видобуток кам'яного вугілля збільшився з 200 тис. до 1,5 млн тонн на рік. За цей же період ви­добуток залізної руди зріс у 3 рази. У країні працювало 800 плавильних печей. Кожна з них давала 3-4 тонни металу на тиждень. У 6-8 разів збільшився видобуток свинцю, олова, міді.

Особливе місце у промисловості займало виробництво сукна, основою якого було вівчарство. На початку XVII ст. вовну обробляли в усій країні. Англія постачала на зовнішній ринок тільки готові вовняні вироби. Водночас розвивалися нові галузі - виробництво бавовняних та шовкових тканин, скла, паперу та ін.

Цеховий устрій міського ремесла відстоював старі форми виробництва, але вирішальна роль належала вже новій формі організації праці - мануфактурі.

Виникненню нових мануфактур сприяли огороджування, що позбавляли селян землі г Безземельні селяни ставали робітниками розсіяної (робота на дому) мануфактури. Було вже чимало централізованих мануфактур, в яких під одним дахом працювала велика кількість робітників. Великі мануфактури були створені у гірничовидобувній, кораблебудівній, зброярській та інших галузях виробництва.

Англія у XVII ст. опинилася на перехресті головних торговельних шляхів. Швидко зростав обсяг торгівлі з іншими країнами. Підприємливі люди, які мали гроші, об'єднувалися і створювали «компанії» (Московська, Марокканська, Остзейська, Ост-Інд-ська та ін.) для торгівлі з визначеними районами світу. Створення компаній стало свідченням зростаючої могутності й активності англійської торгової буржуазії. Вона споряджала заморські експедиції, що приносили добрий прибуток, і це приваблювало грошовитих людей - дворян, фінан­систів, власників мануфактур.

Злам феодального устрою в англійському селі почався набагато раніше, ніж у місті. Сільська місцевість була давно і міцно пов'язана не лише з внутрішнім, а й із зовнішнім ринком. Тут здавна розвивалося вівчарство - сировинна база вовнової промисловості; тут виникли і перші розсіяні мануфактури; тут не було тих обмежень і заборон на виробництво, які діяли ще у цеховій системі міст. Виробництво вовни приваблювало до себе капітали багатих городян. Воно давало змогу швидко отримати добрий прибуток.

Капіталізм, завойовуючи міцні позиції у сільському господарстві, промисловості і торгівлі, змінював структуру (по­будову) англійського суспільства. На перший план висувалися нові люди.

Вищий, титулований прошарок дво-рянства(гфцоги, гранда, барони та ш.)-це «старе» дворянство Основою його життя було феодальне право на землю, верховним власником якої вважався король. У випадку відсутності королівської ііідтримки (посади, пенсії, дарування тощо) старе дворянство розорялося. Щоправда, частина його вже розуміла, що небезпечно сидіти склавши руки у своїх замках і почала вкладати гроті у підприємництво.

Переважну частину дворянства (се^ реднього і дрібного) становило «нове» дворянство, що з'явилося у XVI ст. Воно активно пристосовувало свої володіння до запитів ринку. Але новий дворянин не обмежувався землеробством або вівчарством. Його новизна якраз і полягала в тому, що водночас він прагнув бути і був комерсантом, пайовиком компанії, судновласником, промисловцем тощо. Будучи дворянином, він виступав як буржуа, у господарських і фінансових справах. Його головною метою було отримати як-найбільший прибуток Тому задовго до революції склався союз нового дворянства з буржуазією (підприємці, торговці, цехові майстри та ін.).

Основну масу англійських селян становили особисто вільні, але поземельно залежні від власника землі (лендлорда) копигольдери (держателі землі за угодою; на руках у них була копія цієї угоди). Повна залежність від дворян-лендлордів призвела до того, що вони ставали переконаними ворогами феодалізму.

Дата добавления: 2015-11-30