РеформиКостянтина.

Імператор Костянтин, продовжуючи реформи Діоклетіана, діяв рішучіше. У 321 році він переніс столицю у Візантію, колишню колонію, заново відбудував її і назвав своїм ім’ям – Константинополь. За Костянтина була скасована тетрархія, поділ імперії на частини зберігся. Попередня рада при імператорі консиліум – була усунена. Її місце зайняв консисторіум (державна рада), до якого входили родичі імператора. Голова держави дедалі більше був схожий на східного деспота. Імперська влада вживала більш жорстких заходів з прикріплення до певної місцевості не тільки колонів, ремісників, а й дрібних власників землі – куріонів.За імператора Костянтина відбулося своєрідне закріплення станів: заняття певною професією стало явищем примусово-спадковим, зокрема діти селян мали бути селянами, ремісників — ремісникамитощо. Низка едиктів (316, 317, 325 рр.) людям певних станів забороняла залишати без дозволу властей місцяпроживання, село чимісто, де вони народилися.

4.7. Криза і падіння Римської імперії.

Після смерті Костянтина між його синами та претендентами тривала боротьба. Наступає криза. Внутрішня і зовнішняторгівлярізкозагальмувалась. Велика земельнавласність досягланебаченихрозмірів. Зрослиподатки. Стало дедаліважчеохоронятися від варварів та повстань. Розширивсяуправлінськийапарат — кількість посад, органів,тощо.З'явилась посада особистого секретаря імператора, владакотрогодедалізміцнювалась. Коженвищийімператорський чиновник мавканцелярію. Десятки тисячдрібнихчиновниківперебували на щенижчихсходинках. З'явилася і спеціальна дипломатична служба. Перехід до обороннихвоєнрізкоскоротивприпливрабів. Віджившисвій час, рабство поступовозникало.

Крах рабовласницького ладу в імперіїсупроводжувався переворотами, внутрішнімрозбратом, народнимиповстаннями, кривавимивійнами, котрі остаточно підірваликолишнюмогутнюРимську державу.НаприкінціIV ст. - натискгерманськогоплеменівестготів, котрих, у своючергу, тіснилиплемена гуннів. ВестготибіляАдріанополя (в Греції ) 378 р. Вщентрозбили імайжезнищилиримськевійсько. Цебувстрашний удар для Риму. Могутняколись імперіявже не моглазібратись з силами і почала розпадатись. У 30-х роках на Римську державу напали гунни на чолі з Атіллою. Низка римськихпровінцій та Італіябулиспустошені, хоч у вирішальнійКаталаунськійбитві (451 р.) ніхто не здобув перемоги. У 455 р. Рим здобули і розграбуваливандали.У 475 р. Римськийпатрицій Орест посадив на престол синаРомула Августа, котрий і став останнімримськимімператором.Рік 476, коли все цесталося, і є останнімроком існуваннястародавньоїРимськоїдержави.

БЛОК Б

1.1. Джерела права Стародавнього Риму архаїчногоперіоду.

Архаїчний (753-367 рр. до н. е.):

o звичай

o постанови народних зборів

o законодавство царів (НумиПомпілія і Сервія Тулія)

o закони ХІІ таблиць

1.2. Джерела права Стародавнього Риму передкласичногоперіоду.

Перед класичний період (367-27 рр. до н. е.), випрацювання поняття «справедливість»:

o постанови сенату і магістратів

o результат діяльності понтифіків (Флавій викрав секрети понтифіків), початок світської юриспруденції

o діяльність юристів

o преторські едикти (претори мали вищу владу)

1.3. Джерела права Стародавнього Риму класичногоперіоду.

Класичний період (27р до н.е.-235р н.е.):

o едикти претора перегринів

o кодифікація преторського права («вічний» едикт)

o діяльність юристів:

1. юридична діяльність:

- поради, консультації приватним особам і магістрам;

- поради щодо поведінки в цивільному процесі

- керівництво процесуальними діями клієнта, складання і редагування документів

2. наукова і літературна діяльність юристів

- розробка цивільного права

- коментарі до преторських едиктів

- дегести (тлумачення цив. і преторського права)

- підручники, збірники правил і сентенцій, казусів

1.4. Джерела права Стародавнього Риму посткласичногоперіоду.

Пост класичний період: ІУ-У ст. н. е.:

o загальні закони

o акти імператорської влади:

- едикти (загальні положення)

- рескрипти (відповіді чи поради приватним особам)

- декрети (рішення по судових справах)

- мандати (інструкції чиновникам)

Дата добавления: 2015-11-14