Читайте также:
|
На олігопольному ринку фірма встановлює ціну або обсяг виробництва, частково, ґрунтуючись на стратегічних планах, в яких враховується поведінка її конкурентів. Водночас рішення конкурентів залежать від рішень фірми. Отже, кожна фірма повністю реалізує свій потенціал залежно від того, що чинять її конкуренти. Цей принцип називають рівновагою за Нешем.
Існує чотири основні моделі поведінки олігополіста щодо встановлення цін: ламана крива попиту; ціноутворення, зумовлене таємною змовою; лідерство в цінах; ціноутворення за принципом „витрати плюс”.
Відповідно до моделі ламаної кривої попиту в олігопольній галузі фірми наслідуватимуть зниження цін, але ігноруватимуть їх підвищення.
Відповідно до моделі змовницької олігополії фірми укладають угоди про встановлення єдиної ціни на товар і розподіл ринків збуту. Таємна змова може існувати у різних формах, найпростіша з яких - картель. Картель – це таємна угода між фірмами-учасниками про запровадження спільної ціни на продукт та про географічний поділ ринку збуту продукції.
Лідерство у цінах – це форма угоди, коли олігополісти координують свою цінову поведінку, не вдаючись до прямої таємної змови. Лідерство у цінах простежується, коли одна фірма – зазвичай найбільша або найефективніша – визначає ціну, а фірми-конкуренти встановлюють ідентичні або близькі ціни.
Модель ціноутворення за принципом „витрати плюс” грунтується на тому, що фірма встановлює ціну, додаючи до середніх загальних витрат на виробництво продукту певний відсоток надбавки.
Оскільки в умовах олігополії фірми можуть виробляти однорідну та диференційовану продукцію, існують різні моделі, які пояснюють поведінку фірми стосовно ціноутворення та визначення обсягу виробництва, зокрема, це
- модель Курно – модель дуополії, де кожна фірма розглядає рівень виробництва її конкурента як фіксований, а потім вирішує скільки ж їй виробляти, щоб максимізувати прибуток;
- модель Стакелберга, яка припускає неоднакову економічну силу конкурентів, що дає змогу сильнішому з них взяти на себе роль лідера на ринку, а аутсайдери змушені вибирати менші обсяги виробництва при визначеній лідером ціні;
- модель Бертрана передбачає, що олігополіст визначає не обсяг виробництва, а ціну на свою продукцію за прийнятих уявлень щодо цін, які оберуть інші виробники.
В умовах олігополії фірми могли б отримувати вищі прибутки, якби таємно змовилися підвищувати ціни, проте антимонопольні закони, звичайно, це забороняють.
Монопольний ринок – це ринок, де функціонує один виробник (продавець) товару або послуги, які не мають близьких замінників. На такому ринку виробник може встановлювати ціну і ніхто не може вплинути на пропозицію товару, встановлюючи інші ціни. Проте будь-яку завгодно ціну монополіст встановлювати не може. Ціна монополіста повинна узгоджуватися з платоспроможним попитом.
Як і в умовах чистої конкуренції, для монополії існує правило визначення оптимального обсягу виробництва, за якого прибуток буде максимальним. Цей обсяг визначається з умови рівності MR=MC (граничного доходу і граничних витрат).
При несприятливих ринкових умовах монополіст може й не отримати прибутку в короткостроковому періоді, однак у довгостроковому періоді фірма-монополіст фактично завжди працює, отримуючи прибутки.
В умовах ринку монополіст має монопольну владу, якщо він може підвищувати ціну на свою продукцію за рахунок обмеження власного обсягу виробництва. Монопольна влада полягає у можливості виробника встановлювати ціну, яка перевищує граничні витрати. Для вимірювання монопольної влади існує індекс Лернера, який має вигляд:
,
Значення індекса Лернера перебуває в межах від 0 до 1. Для ринку чистої конкуренції L=0.
В умовах недосконалої конкуренції, в тому числі і в умовах монополії, у фірми, яка володіє певним ступенем монопольної влади, є можливість займатися ціновою дискримінацією. Ціновою дискримінацією називають встановлення продавцем різних цін на один і той самий товар, який не можна перепродати, причому різниця в цінах не обумовлена різницею у витратах.
Цінову дискримінацію фірма може здійснювати за таких умов:
ü вона володіє певним ступенем монопольної влади;
ü споживачі розділені на певні групи, як правило, в залежності від еластичності попиту;
ü відсутня можливість перепродажу товару.
Види монополій: відкрита, закрита і як різновид, природня, яка базується на ефекті масштабу.
Тема 8.
Дата добавления: 2015-11-14; просмотров: 73 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Чотири моделі ринкових ситуацій, їх загальна характеристика. | | | Теорія граничної продуктивності і попит на ресурси, його особливості та фактори. |