Економічний розвиток

ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ

КНР розташована в Центральній і Східній Азії. На сході її омивають води Жовтого, Східнокитайського та Південнокитайського морів басейну Тихого океану. Історичним північним кордоном Китаю була Велика Китайська стіназавдовжки 6,5 тис. кілометрів, що була збудована в IV—III ст. до н. е. для захисту від нападів кочових племен. Нині кордон перемістився, і Велика Китайська стіна опинилася на території держави. Вона є пам'ятником історії

ПРИРОДНІ УМОВИ І РЕСУРСИ

Умовно країну поділяють на Східний (менш високогірний) і Західний Китай. Гори (Гімалаї, Тибет, Куньлунь, Великий Хінган) займають значну частину країни. На південь і схід простягаються рівнини в басейнах річок Сунгарі, Хуанхе, Янцзи, Сіцзян, Ляохе. На кордоні з Непалом височить найвища вершина світу — гора Джомолунгма, або Еверест (8850 м). У внутрішніх районах розташовані великі пустелі: Такла-Макан, Гобі. Країна посідає одне з перших місць у світі за запасами кам'яного вугілля, залізної й марганцевої руд, бокситів, цинку, сурми, олова, вольфраму, молібдену, ртуті. Розвідано й нафтогазоносні площі. Є багаті родовища фосфоритів, азбесту, будівельних матеріалів. Китай має величезні гідроресурси. Країна лежить у помірному, субтропічному і субекваторіальному поясах. Його клімат досить різноманітний: змінюється від різкоконтинентального до мусонного. Лісами покрито близько 10% площі країни. Ґрунтовий покрив є дуже строкатим. Червоноземи і жовтоземи Великої Китайської рівнини вважають природним багатством Китаю

ДЕМОГРАФІЯ

Населення Китаю (КНР і Республіки Китай) становить понад 1,3 мільярди чоловік. Це одна п'ята частина усього населення Землі. Хоча у КНР існує більше 100 етносів, комуністичний уряд визнає лише 56. Найбільшою етнічною групою Китаю є ханьці (власне китайці) — 91,9 %. Вона неоднорідна і поділяється на ряд етнографічних груп, більшість з яких — це колишні самодостатні етноси, асимільовані китайцями-ханьцями.

Асиміляція є прадавнім методом правителів Китаю, що скерований на збільшення кількості лояльних режиму підданих. Багато некитайських етносів північних степів чи південних джунглів зникли у «плавильному котлі» китайської культури. Як правило початок імпорту китайських технічних і культурних ноу-хау етнічними групами, які стояли на нижчому науковому і соціальному рівні від китайців, знаменував початок зникання самобутньої культури цих груп, з подальшим абсорбуванням їхніх представників до ханської спільноти.

Хоча сьогоднішні терміни «китаєць» (中国人, чжунго-жень, «людина Центральної держави») або «китайська нація» (中華民族/中华民族 чжунхуа мінцзу, «народ Центральної держави») є політичними трансетнічним поняттями, вони мають етнічний підконтекст. Концепція «чжунго» — «Центральної держави» — була вигадана саме етнічними китайцями. Її пропагування серед некитайських спільнот у вигляді надетнічної категорії зменшувало опір китаїзації цих спільнот і, відповідно, пришвидшувало асиміляцію некитайських етносів.

РЕЛІГІЯ

Завдяки «культурній революції» 59 % населення КНР (767 мільйонів чоловік) називають себе атеїстами. Однак для значної групи материкових китайців релігія відіграє дуже важливу роль, особливо буддизм, даосизм і конфуціанство. На відміну від КНР, більша частина населення Тайванського Китаю вважає релігію необхідною складовою власного життя. 93 % сповідують буддизм, даосизм і конфуціанство, 4.5 % — християнство різних течій, і 2.5 % — іслам, іудаїзм та інші вірування.

КНР є атеїстичною секулярною державою, однак у ній дозволяється дотримання релігійних практик, які визнані урядом. Тобто, існує можливість реалізувати, щоправда обмежено, право свободи совісті. Даосизм і буддизм, разом із моралістичним конфуціанським кодексом були основними релігійними вченнями Китаю впродовж 2 тисячоліть, тому навіть комуністичний уряд не може нехтувати цією традицією.

Республіка Китай не обмежує урядовими постановами жодні релігії чи віровчення. У ній не існує перешкод для реалізації права на свободу совісті

ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК

Китайська Народна Республіка – потужна аграрно-індустріальна країна. Розвиваються традиційні галузі промисловості – текстильна, вугільна, чорна металургія, фосфорно-фаянсове виробництво, також створені нові галузі – нафтопереробна, газова, хімічна, авіаційна, космічна, електронна, машинобудування, приладобудування. Китай займає провідні позиції у світі з видобутку вугілля, цементу, виробництва мінеральних добрив, сталі, електроенергії. Розвинені сучасні види транспорту. Довжина (1996, тис. км) залізниць 72,9, автошляхів 1157. Головні морські порти: Шанхай, Тяньцзінь з Сіньганом, Далянь, Гуанчжоу з Хуанпу, Чжаньцзян, Ціньхуандао, Ціндао. В країні діють бл. 500 внутрішніх і 60 міжнародних авіаліній.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП – $ 900 млрд. Темп зростання ВВП – 7,8%. ВВП на душу населення – $ 727. Прямі закордонні інвестиції – $ 39 млрд. Імпорт (г.ч. готова продукція – 82%, мінеральні ресурси, зокрема нафта) – $ 156 млрд (г.ч. Японія – 20%, США та Тайвань – по 12%, Південна Корея – 10%, Німеччина – 5%). Експорт (текстильна сировина, продукція електронної і текстильної промисловості, машинобудування) – $ 205 млрд (г.ч. США – 21,5%, Японія – 16,6%, Гонконг – 18,9%, Німеччина – 4,0%). Загальний обсяг зовнішньої торгівлі КНР в 1997 складав 325 млрд. дол., в 2000 – 361 млрд. дол. На початку XXI ст. спостерігається тенденція до зростання імпорту ресурсної продукції, помітно збільшився й обсяг імпорту продукції машинобудівної й електронної промисловості, а також продукції високих технологій.

За обсягом інвестицій на початку XXI ст. КНР поступається тільки США. У 2002 році прямі іноземні інвестиції в Китаї склали – 53 млрд дол., що свідчить про дуже високу міру довіри інвесторів до цієї країни.

За роки реформ розвиток народного господарства набув динамічного характеру. До кінця 1980-х Китай подвоїв обсяг ВВП, зняв проблему забезпечення населення продуктами споживання. 1990-і роки відмічено високими темпами економічного розвитку. Починаючи з 1991 став збільшуватися обсяг зовнішньої торгівлі. У 1992 і 1993 приріст ВВП становив 13%. Китай був визнаний країною з економікою, що найбільш динамічно розвивається. До початку 1997 обсяг іноземних інвестицій в китайську економіку перевищив 40 млрд дол. США. ВВП в Китаї в 1980-1990 зростав в середньому на 10,2%, з 1990 по 1997 його приріст був найбільшим у світі - в сер. 11,9%, а в 1998 склав бл. 8%.

Дата добавления: 2015-11-14