Глобальна мережа Internet та її можливості

Завдяки бурхливому розвитку Internet медична наука отримала нові можливості для функціонування та нові форми організації профілактики, діагностики і лікування людини. Зокрема з’явилася змога брати участь в Internet-конференціях, дистанційно надавати медичну допомогу пацієнтам, удосконалювати й оновлювати медичні знання, отримувати наукову інформацію, спілкуватися з іншими лікарями тощо. Глобальна мережа Internet надійно ввійшла в систему охорони здоров’я і за короткий час стала невід’ємним атрибутом професійної діяльності лікаря.

В основі комп’ютерної мережі Internet лежать декілька мільйонів комп’ютерів, що постійно зв’язані один з одним. Ці комп’ютери називають серверами. Власниками цих серверів можуть бути державні організації, навчальні заклади, комерційні організації, приватні особи тощо. У кожного сервера є своє ім’я. Організація, що встановила у себе сервер, який одержав ім’я, може підключати до нього усіх бажаючих. Ця організація стає сервіс-провайдером. Існують різні режими підключення до Internet: термінальний (on-line) режим, режим комутаційного підключення (Dial-up-IP) та режим постійного підключення (Permanent IP).

Сервери Internet служать вузлами, до яких і підключаються користувачі. Ці вузли виконують ще дві важливі функції: збереження та передавання даних. Для глобальної мережі Internet характерні значний масштаб (як за площею мережі, так і за кількістю вузлів) та неоднорідність, тобто різний тип архітектури та ПЗ її вузлів. На серверах, що є вузлами мережі, працюють спеціальні апаратно-програмні засоби, що називаються маршрутизаторами. Вони виконують функцію передачі даних.

Мережевий протокол — набір правил, що дає змогу здійснювати зв’язок і обмін даними між підключеними до мережі пристроями. Основним транспортним протоколом для передачі даних в Internet є протокол TCP/IP. Він складається з двох частин:

· ТСР (Transmission Control Protocol) — протокол управління передачею даних, який відповідає за те, як документи розбиваються на пакети і як потім збираються в єдине ціле. Протокол ТСР, розбиваючи дані на пакети, присвоює кожному пакету номер, щоб у разі отримання можна було правильно відновити дані;

· ІР (Internet Protocol) — протокол Internet, який відповідає за те, як пакети досягають адресата. Протокол ІР додає до кожного пакета службову інформацію з адресою відправника і одержувача, забезпечує доставку всіх пакетів. Він забезпечує зв’язок між різними типами комп’ютерів, які можуть працювати з різними операційним системами.

Кожний комп’ютер, підключений до Internet, має унікальну адресу. В Internet використовують два типи адрес:

1) цифрові, або ІР-адреси — для ідентифікації комп’ютера у мережі. Вони складаються з 4 частин, які називаються октетами. Кожний октет відокремлюється крапкою. Наприклад 198.162.201.204. Ліва частина IP-адреси визначає конкретну мережу в Internet і називається ідентифікатором мережі, права частина — конкретний комп’ютер у цій мережі і називається ідентифікатором комп’ютера.

Використовують три класи ІР-адрес: А, В, С. Клас ІР-адреси визначає, скільки октетів відводиться під адресу мережі і скільки під адресу комп’ютера.

ІР-адреси класу А призначені для роботи з невеликою кількістю (до 126) мереж, які об’єднують велику кількість комп’ютерів (до 16 777 214). У зв’язку з цим у таких адресах один октет — найлівіший — задає адресу мережі, а три правих — адресу комп’ютера в цій мережі.

ІР-адреси класу В призначені для роботи із середньою кількістю мереж (до 16 384), що об’єднують середню кількість комп’ютерів (до 65 534). У таких випадках два лівих октети — це ідентифікатор мережі, а два правих — ідентифікатор комп’ютера.

ІР-адреси класу С призначені для роботи з великою кількістю мереж (до 2 097 092), що об’єднують малу кількість комп’ютерів (до 254). У таких адресах три лівих октети містять ідентифікатор мережі, а правий — ідентифікатор комп’ютера.

До якого класу належить ІР-адреса, визначають за значенням першого октету: якщо у першому октеті число від 1 до 126 — це ІР адреса класу А, якщо від 128 до 191 — класу В, якщо від 192 до 223 — класу С. ІР-адреса є не дуже зручною для користувача, адже потрібно запам’ятовувати великі набори чисел, тому користувачі працюють із доменними адресами;

2) доменні — DNS (Domain Name System) — універсальні імена комп’ютерів, які складаються із сукупності літер, розділених крапками. Наприклад www.nmu.ua. Доменна адреса, так само як і ІР-адреса, складається з частин (доменів), розділених крапками. Але на відміну від ІР-адреси, що уточнює місце призначення зліва направо, доменна адреса робить це у зворотному порядку — справа наліво. Переваги доменної адресації в полегшенні запам’ятовування і чіткій логічності.

Доменвизначає країну, тип організації, до якої належить комп’ютер. Існують визначені двобуквені скорочення для доменів країн. Наприклад, Україна — ua; Росія — ru; CША — us.

Домени типів організацій звичайно мають трибуквені скорочення. Існують сім варіантів доменів, що вказують на тип організації:

com — домен, що вказує на належність комп’ютера комерційній організації;

org — належить некомерційній організації;

edu — належить університету або іншому навчальному закладу;

mil — належить державній військовій організації в США;

gov — належить державній невійськовій організації;

int — належить деякій міжнародній організації;

Дата добавления: 2015-11-14