Дидактичні принципи — це основоположні ідеї, що пронизують усі рівні й компоненти освіти та засвідчують їх системну цілісніть. 2 страница

Протагоніст — гравець, що зображає в психодрамі героя, головного виконавця психодраматичної сцени, що представляє свої проблеми є:

Психодрама, що центрована на протагоністові — та,що концентрується на головному виконавцю, який за допомогою ведучого або партнера зображає реальну або уявну ситуацію свого життя.

Психодрама, що центрована на темі — та, коли у групі є тема, що торкається всіх членів групи і яка повинна бути проілюстрована кожним через зображення відповідних подій.

Психодрама, що спрямована на групу —це та, в якій є проблема, що зачіпає всіх членів групи.

Психодрама, що центрована на групі — та, що займається емоційними стосунками учасників групи один з одним і виникаючими «тут і зараз» загальними проблемами, що витікають з цих стосунків.

Психо­лог, психокоректор — особа, що завдяки професійній підготовці й до­свіду спроможна надавати психологічну допомогу.

Психокорекція – це система заходів, спрямованих на виправлення недоліків психологічного розвитку чи поведінки людини з допомогою спеціальних заходів психологічного впливу.

Режисер — у психодрамі психолог, що допомагає клієнту дослідити свої проблеми.

Ретрофлексія — механізм порушення процесу саморегуляції у гештальттерапії проявляється у випадку коли які-небудь потреби не можуть бути задоволені через блокування соціальним середовищем, то енергія, що призначена для маніпулювання у зовнішньому світі, спрямовується на себе.

Рольова гра — участь в імпровізованій психодраматичній виставі, коли людині надається можливість творчо пропрацювати особистісні проблеми і внутрішні конфлікти.

Спеціальна корекція – комплекс прийомів, методик і організаційних форм роботи з клієнтом чи групою клієнтів, які є найбільш ефективними для досягнення конкретних задач формування особистості, окремих її властивостей чи психічних функцій, що проявляються у девіантній поведінці і ускладненій адаптації (невпевненість, агресивність, тривожність, аутичність, схильність до стереотипів, конфліктність).

Спонтанність — у психодрамі поведінка і почуття, що не регулюються ззовні.

«Теле» — двохсторонній процес передачі емоцій між клієнтом та режисером і серед членів групи у психодрамі.

Типова модель психокорекції — модель корекції, що заснована на організації практичних дій на різних основах, спрямована на оволодіння різними компонентами дій і поетапне формування різноманітних дій.

Тривала психокорекція — корекція, що триває місяці, в центрі уваги - особистісний зміст проблем, проробляється багато деталей, ефект розвивається поступово та є стійким.

«Педагогічна психологія»

Авторитет – загальновизнаний вплив індивіда на інших який ґрунтується на його суспільному положенні, посаді, статусі.

Алгоритмізоване навчання - система прийомів, методів розв'язання завдань у визначеній послідовності.

Виховання - діяльність педагогів-вихователів, спрямована на зміну свідомості, світогляду, психіки, ціннісних орієнтацій, знань і способів діяльності особистості, що сприяє її моральному, духовному зростанню і вдосконаленню.

Виховне оточення - умови, що сприяють становленню у дити­ни позитивних якостей.

Виховний вплив - процес організації спільної активної діяльності педагога і учнів з метою зміни моральних, соціально-психологічних характеристик та перебудови поведінки об'єктів виховного впливу.

Гра - діяльність, спрямована на орієнтування у предметній і соціальній дійсності.

Егоцентризм (лат. ego - я і ceпtruт - центр) - погляд на себе як на центр Всесвіту.

Емпатія - здат­ність емоційно відгукуватися на переживання іншої Людини, що виявляється у співчутті, співпереживанні, співстражданні.

Заохочення - спонукання когось до якоїсь дії певними засобами (похвала, нагорода, переконання, приклад тощо).

Здатність до навчання - система властивостей особистості і діяльності школяра, яка характеризує його можливості у засвоєн­ні навчальної програми (знань, понять, умінь, навичок та ін.).

Ідентичність - усвідо­млена індивідом самототожність; потреба юнаків і дівчат зайняти внутрішню позицію Дорослої людини, усвідомити своє місце у су­спільстві, зрозуміти себе і власні можливості.

Імпринтинг - швидке, автоматичне, майже миттєве присто­сування організму до умов його життя з використанням готових від народження форм поведінки.

Інтерес - форма вияву пізнавальної потреби, яка забезпечує спрямованість особистості на усвідомлення цілей, предмету, засо­бів і процесу діяльності та сприяє ознайомленню з новими факта­ми дійсності.

Метод поперечних зрізів - метод вікової та педагогічно. психології, який полягає в одночасному порівнянні різних вікових груп досліджуваних (новоутворень, особливостей навчальної діяльності, розвитку тощо).

Навички - стійка, удосконалена у результаті багаторазових, цілеспрямованих вправ дія.

Навчальна діяльність - цілеспрямована діяльність учнів, результатом якої є розвиток особистості, інтелекту, здібностей, засвоєння знань, оволодіння уміннями та навичками.

Навчання - спільна діяльність педагога і дитини, зорієнтова­на на засвоєння знань, умінь і навичок, способів пізнавальної діяльності.

Наслідування - відтворення дій, ідеалів, рис характеру, твор­чої манери інших осіб.

Научіння -спосіб накопичення індивідуального досвіду в процесі онтогенезу.

Операція навчальної діяльності - свідомі цілеспрямовані дії, які в результаті багаторазового повторення включаються у більш складні дії, поступово з об'єкта свідомого контролю пере­творюються на спосіб виконання складнішої дії.

Педагогічна майстерність - оволодіння педагогом кращими зразками, еталонами та piвнем педагогічної діяльності, педагогічного Спілкування, професійної поведінки, що забезпечує високі результати навченості, вихованості І розвитку учнів.

Педагогічна психологія - галузь психології, яка вивчає закономірності психічної діяльності людини У процесі розвитку і само­розвитку, виховання І самовиховання, навчання і самонавчання.

Переконання - усвідомлені потреби, які спонукають особи­стість діяти відповідно до її принципів і ціннісних орієнтацій.

Пізнавальні інтереси - група мотивів, пов'язана зі змістом і процесом учіння, спрямована на опанування способом певної діяльності.

Проблемне навчання - система методів, засобів, що шляхом розв'язування проблемних завдань у процесі засвоєння нових знань формують в учнів творче мислення та пізнавальні інтереси.

Програмоване навчання - система подавання теоретичного матеріалу та організованих форм навчальної роботи учня, що сприяють йому у самостійному здобуванні знань, оволодінні уміннями і навичками.

Продуктивність навчальної діяльності - швидкість і якість засвоєння знань, формування узагальнених способів дій.

Рівень научуваності - вміння виокремити навчальне завдання та перетворити його на самостійну мету пізнавальної діяльності.

Самоактуалізація - прагнення людини до найповнішого виявлення і розвитку своїх можливостей.

Самовиховання - управління суб'єктом своєю діяльністю, спілкуванням, поведінкою, переживаннями, спрямованими на зміну своєї особистості відповідно до усвідомлених цілей, ідеалів і переконань задля самовдосконалення.

Самооцінка - суб'єктивне сприйняття і оцінка особистістю

досягнутих результатів і сформованих якостей.

Самопізнання - процес, який ґрунтується на самоспостере­женні, самоаналізі та самооцінюванні особистості та особливо­стей її життєдіяльності.

Самосвідомість - образ себе, оцінка і ставлення до себе.

Самоспостереження - спостереження за своїми діями, поведінкою, переживаннями, думками й іншими проявами психіч­ного та особистісного життя.

Уміння - здатність використовувати наявні знання, поняття, оперувати ними для виявлення суттєвих властивостей об'єктів і явищ, успішного розв'язання теоретичних і практичних завдань.

Учіння - стихійний або цілеспрямований процес засвоєння людиною знань, вироблення вмінь і навичок, розвиток особисто­сті, інтелекту, що відбувається в умовах індивідуальної або спіль­ної діяльності, спілкування з ровесниками або старшими шляхом спостереження за поведінкою та діяльністю інших людей, їх наслі­дування, а також у процесі сприймання та аналізу інформації У засобах масової інформації.

«Психодіагностика»

“L”-дані - дані, отримані шляхом реєстрації поведінки людини в повсякденному житті і формалізації оцінок експертів, які спостерігають за поведінкою досліджуваних.

“Q”-дані - дані, отримані у процесі вивчення особистості за допомогою особистісних питальників, методів самооцінок, самозвітів, анкет, шкал самооцінок станів тощо.

“Т”-дані - дані, отримані в результаті об'єктивного вимірювання поведінки (вербального, невербального, соціального та індивідуального) без звернення до самооцінок або експертів.

Адаптивне (лат. adapto - пристосовую) тестування - вид тестування, за якого пропоновані досліджуваному поточні завдання залежать від результатів його відповідей на попередні.

Анкетування (франц. enqukte, букв. - розслідування) - процедура опитування у письмовій формі за допомогою заздалегідь підготовлених бланків.

Апробація (лат. approbatio - схвалення) тесту - попереднє тестування стратифікованої вибірки досліджуваних для визначення відповідності тесту його цілям і апріорним характеристикам.

Бал - умовна одиниця для оцінювання за певною шкалою результатів виконання тесту або його завдання.

Біологічний інтелект - вроджені здібності до оброблення інформації, пов'язані зі структурами і функціями кори головного мозку, що є найфундаментальнішою складовою загального інтелекту.

Бланк відповіді - стандартний бланк для запису відповідей на запропоновані в тесті завдання.

Валідизація (франц. valide - дійсний) - процедура поліпшення валідності тесту за наслідками оцінювання валідностікритеріальної.

Валідність (англ. valide - дійсний, придатний, той, що має силу) - комплексна характеристика тесту, яка містить відомості про сферу досліджуваних явищ і репрезентативність діагностичної процедури стосовно них.

Валидність очевидна — описуєуявлення про тест, щосклалося у випробуваного.

Валидність конкурентна оцінюється через кореляцію розробленого тесту з іншими, валідностьяких щодо вимірюваного параметра встановлена.

Валідність прогностична установлюється за допомогою кореляції між показниками тесту йдеяким критерієм, що характеризує вимірювану властивість, але в більш пізній час.

Валідність інкрементна має обмежене значення й ставиться до випадку, коли один тест із батареї тестів може мати низьку кореляцію з критерієм, але не перекриватися іншими тестами із цієї батареї.

Валідність змістовна визначається через підтвердження того, що завдання тесту відбивають всіаспекти досліджуваної області поводження.

Валідність конструктна тесту демонструється повним, наскільки це можливо, описомзмінної, для виміру якої призначається тест.

Верифікація (лат. verus - справжній) - процедура перевірки на реальне існування будь-якого поняття, що претендує на одержання статусу наукового.

Вибірка – обмежена за чисельністю група об’єктів, спеціально вибрана із генеральної сукупності для вивчення її властивостей.

Генеральна сукупність – безліч об’єктів, у відношенні яких формулюється дослідницька гіпотеза.

Дисперсійний аналіз - міра мінливості, що виявляє, наскільки зміна дисперсії залежної змінної (33) співвідноситься зі змінами незалежної змінної (НЗ), тобто вказує ту якісну змінну, яка викликає зміни 33 (f- критерій Фішера, t- критерій Стьюдента).

Дисперсія (лат. dispersio - розсіяння) випадкової величини X --математичне сподівання квадрата відхилення цієї випадкової вели

Диференційна психометрія (психометрика диференційна) – галузь психометрії, що визначає і обґрунтовує вимоги до вимірювання індивідуально-психологічних відмінностей у психологічній діагностиці.

Діагностичний метод - спосіб дослідження, що дає змогу отримувати точні кількісні і якісні характеристики досліджуваних індивідуально-психічних властивостей особистості з дотриманням основних вимог розроблення і використання діагностичних методик - норми, надійності та валідності.

Експертне (лат. expertus - досвідчений) оцінювання (експертиза) - метод отримання узагальненої інформації шляхом оцінювання ситуації, події чи явища групою незалежних експертів.

Завдання відкритого типу - тестове завдання без указування можливих варіантів відповіді (досліджуваному пропонують самостійно вказати правильну відповідь).

Завдання закритого типу – тестове завдання, зміст якого супроводжується кількома варіантами відповіді, що нумеруються (досліджуваному пропонують вибрати номер правильної відповіді).

Інструкція тестового завдання – словесні вказівки досліджуваному, пов’язані з виконанням тестового завдання (вибором правильної відповіді з кількох варіантів; розв’язанням математичної задачі тощо)

Інтелект (лат. inteilectus - сприйняття, розуміння) - здатність, до набуття знання і вмінь, долання перешкод та розв'язання нестандартних ситуацій, що визначає успішність адаптації індивіда до нових ситуацій.

Інтерв'ювання (англ. intervieur - зустріч) - метод одержання інформації у процесі усного безпосереднього спілкування, який передбачає реєстрацію та аналіз відповідей на питання, а також вивчення особливостей невербальної поведінки опитуваних.

Інтерпретація (лат. interpretatio - з'ясування) результатів - системна процедура пояснення досліджуваних феноменів на основі теоретичної моделі і систематизації результатів якісного і кількісного аналізу дослідницького матеріалу.

Кількісний (математично-статистичний) аналіз - сукупність процедур, методів опису і перетворення дослідницьких даних на основі використання математико-статистичного апарату.

Коефіцієнт варіації (V, CV) - виражене у відсотках відношення стандартного відхилення до середнього арифметичного значення.

Коефіцієнт погодженості Пірсона Х2 (критерій х2(хі-квадрат)) - показник, що грунтується на наближенні частоти прояву ознаки у різних вибірках, виміряної на номінативній шкалі, і використовується для порівняння частот двох розподілів - емпіричних або емпіричного і теоретичного.

Коефіцієнт кореляції – двовимірна описова статистика, кількісна міра взаємозв’язку двох змінних. Приймає значення в діапазоні від -1 до +1.

Контент-аналіз - (англ. contents - зміст і грец. analysis - розкладання) - виявлення і дослідження характеристик інформації, які містять тексти і мовні повідомлення.

Кореляційний аналіз - комплекс методів статистичного дослідження взаємозв'язку змінних, пов'язаних кореляційними відношеннями.

Кореляційна матриця – результат обчислення кореляцій одного типу для кожної пари множини Р змінних виміряних в кількісній шкалі на одній вибірці.

Метрична шкала – вимір, за якого числа відображають не лише розбіжності між об’єктами за рівнем вираженості властивості, але і те, наскільки більше чи менше вона виражена.

Міра центральної тенденції – число, яке характеризує вибірку за рівнем вираженості вимірюваної ознаки.

Надійністьпаралельних форм передбачаєстворенняеквівалентних форм опросника й пред'явленняїхтим самим випробуваним для того, щоб потім оцінити кореляцію між отриманими результатами.

Надійністьчастинтесту визначаєтьсяшляхомрозподілуопросниканадвічастини (звичайно на парній непарні завдання), після чого й розраховується кореляція між цими частинами.

Надійністьретестовая — припускаєповторнепред'явлення того ж самого тесту тим же випробуваним і приблизно в тих же умовах, що первісне, а потім установлення кореляції між двома рядами даних.

Надійність методики - характеристика методики, що відображає точність психодіагностичних вимірів, а також стійкість результатів тесту щодо впливу сторонніх факторів.

Надійність тесту - показник точності і стійкості результатів вимірювання за допомогою тесту при його багаторазовому застосуванні, що характеризує міру адекватності віддзеркалення тестом відповідної генеральної сукупності завдань.

Надійності коефіцієнт - кількісна характеристика надійності, що змінюється від 0 до 1 і показує, якою мірою результати тестування можна вважати реальними, а якою - наслідком впливу випадкових помилок. Його вимірюють як відношення дисперсії вимірюваного об'єкта у вибірці (зазвичай дійсного бала) до реально одержаної повної дисперсії з урахуванням неминучих помилок вимірювань (зазвичай тестового бала).

Непараметричні критерії – група статистичних критеріїв, які не включають в розрахунок параметри ймовірнісного розподілу і засновані на оперуванні частотами або рангами:

§ Q-критерій Розенбаума

§ U-критерій Манна-Уітні

§ критерій Колмогорова

§ критерій Вілкоксона

Непараметричні методи статистики - методи математичної статистики, які застосовують за відсутності функціонального виду генеральних розподілів.

Нормативна вибірка стратифікована - група тестованих, що містить представники усіх найзначущіших страт, що реально існують в генеральній сукупності потенційних досліджуваних, причому в тій же пропорції.

Номінативна шкала – об’єкти групують по різним класам так, аби всередині класа вони були ідентичні за властивістю, яка вимірюється.

Особистісні питальники - питальники, спрямовані на вимірювання різноманітних особливостей особистості.

Параметричні критерії – група статистичний критеріїв, які включають в розранунок параметри ймовірнісного розподілу ознаки (середнього і дисперсії)

§ t-критерій Стьюдента

§ Критерій відношення правдоподібності

§ Критерій Пірсона

Параметричні методи статистики - методи математичної статистики, які застосовують у випадках, коли тестові показники виміряні на інтервальній шкалі, шкалі відношень або абсолютній шкалі при дотриманні розподілу Гаусса.

Передтест (попередній, пілотний тест) - педагогічний тест, апріорі відповідний специфікації, але підлягаючий апробації і, можливо, подальшій корекції.

Проективні методики (лат. projectus - кинутий вперед) - сукупність методик, спрямованих на дослідження особистості людини через її реагування будь-яким способом на неструктуровані або неоднозначні об'єкти і ситуації.

Протокол результатів тестування - офіційний документ про результати тестування певного контингенту досліджуваних з указуванням тестового бала для кожного учасника тестування.

Процентиль (лат. procentum - на сто) - відсоток досліджуваних, які належать до вибірки стандартизації, що одержали однаковий або нижчий бал, ніж бал певного досліджуваного.

Психодіагностика – сфера психологічної науки, що розробляє теорію, принципи та інструменти оцінки і вимірювання індивідуально­психологічнихособливостей особистості для постановкипсихологічного діагнозу.

Психодіагностика – окрема, цілком самостійна галузь діяльності, метою якої стає постановкапсихологічного діагнозу, тобто оцінка наявного психологічного стану людини.

Психодіагностика – це галузь психологічної науки, що розробляє методи виявлення й вимірювання індивідуально-психологічних особливостей особистості.

Психодіагностика (грец. psyche - душа і diagnostikos - здатність розпізнавати) - галузь психологічної науки, що розробляє теорію, принципи та інструменти оцінювання і вимірювання індивідуально-психологічних особливостей особистості, а також змінних соціального оточення, в якому здійснюється життєдіяльність особистості.

Психодіагностичний (грец. psyche - душа і diagnostikos - здатний розпізнавати) метод - спосіб дослідження, що дає змогу отримувати точні кількісні і якісні характеристики досліджуваних індивідуальних психічних властивостей особистості з дотриманням основних вимог щодо розроблення і використання діагностичних методик - норми, надійності та валідності.

Психологічний діагноз — кінцевий результат діяльності психолога, спрямованої на опис і з'ясуваннясутності індивідуально-психологічних особливостей особистості з метою оцінки їхнього актуального стану,прогнозу подальшого розвитку й розробки рекомендацій, обумовлених метою дослідження.

Психометрія (психометрика) (грец. psyche - душа і metron - міра) - галузь психології, пов'язана з теорією і практикою вимірювання психічних явищ.

Рангова шкала – передбачає приписування об’єктам чисел в залежності від ступеня вираженості властивості, що вимірюється.

Репрезентативність (лат. representatio - наочне зображення) - ступінь відповідності вибіркових показників генеральним параметрам.

Ретестовий метод - оцінювання надійності тесту, засноване на повторному, бажано багаторазовому, його застосуванні за приблизно однакових умов.

Середнє квадратичне відхилення (о) - міра різноманітності об'єктів, що входять до групи, яка показує, наскільки в середньому відхиляється кожна варіанта (конкретне значення оцінюваного параметра) від середнього арифметичного.

Ситуативні змінні - сукупність випадкових факторів, що впливають на результати тестування (місце і час проведення тестування, особливості поведінки досліджуваного тощо).

Соціальний інтелект - інтелект індивіда, що формується у процесі соціалізації під впливом умов соціального середовища.

Спостереження - метод вивчення психічних особливостей Індивідів на основі фіксації проявів їх поведінки.

Стандартизація (англ. standard - типовий, нормальний) тестових показників - уніфікація, регламентація, приведення до єдиних нормативів процедури і оцінок тесту.

Статистична значущість (р-рівень значущості) - вірогідність того, що результат правильно представляє популяцію, вибірка з якої досліджувалася.

Статистична норма - середній діапазон значень на шкалі вимірюваної психологічної властивості людини.

Тест (англ. test— проба, випробування, перевірка) – ансамбль стандартизованих, стимулюючих певнуформу активності, часто обмежених за часом виконання завдань, результати яких піддаються кількісної (і якісної) оцінцій дозволяють установити індивідуально-психологічні особливості особистості.

Тест (англ. test - проба, випробування, перевірка) психологічний - сукупність стандартизованих, стимулюючих певну форму активності, іноді обмежених часовими межами завдань і запитань, результати яких піддаються кількісному і якісному оцінюванню і дають змогу встановити індивідуально-психологічні відмінності особистості.Тести підрозділяються на два види:

- орієнтовані на статистичну норму;

- критеріально-орієнтовані (КОРТ).

Фактор - чинник, який визначає загальну (універсальну) інтелектуальну здатність людини (наприклад, генеральний g фактор, специфічні фактори, (Ч. Спірмен) проміжні (групові) фактори (Л. Терстоун) тощо) і призначений для опису факторних моделей інтелекту.

Факторний аналіз - комплекс аналітичних методів, що дають змогу виявити приховані (латентні) ознаки, а також причини їх виникнення і внутрішні закономірності їх взаємозв'язку.

Факторні моделі інтелекту - моделі, основою яких є уявлення про фактори (чинники), які визначають загальну (універсальну) інтелектуальну здатність людини.

Шкала (лат. scalae - період, драбина) - впорядкована сукупність дійсних чисел (індексів), що відповідають ряду можливих значень вимірюваної величини.

Якісний аналіз результатів - сукупність процедур і методів опису дослідницьких даних на основі теоретичних умовиводів і узагальнень, індивідуального досвіду, інтуїції, методів логічного висновку.

«Профорієнтація і профвідбір»

Абсолютна інтенсифікація праці — підвищення темпу робочих рухів, напруження уваги, пам’яті, мислення, фізіологічних і психологічних функцій.

Аналізатор — сукупність нервових клітин, які сприймають і перероблюють інформацію із зовнішнього та внутрішнього середовища.

Акцептор результатів дії — корковий апарат, який оцінює відповідність зворотних аферентацій заготовленому комплексу збуджень.

Аферентний синтез — багатоступенева фізіологічна переробка в мозку інформації для постановки мети та її досягнення.

Афект — короткотривала бурхлива емоційна реакція у формі гніву, страху, відчаю, розгубленості тощо.

Важкість праці — ступінь сукупного впливу всіх факторів трудового процесу та умов праці на працездатність і здоров’я людини, її життєдіяльність і відтворення робочої сили; функціональне напруження організму, яке виникає під впливом м’язового і нервово-емоційного навантаження, а також зовнішніх виробничих умов.

Виробнича вправа — цілеспрямоване систематичне повторення діяльності з метою підвищення її якості.

Виробниче середовище — взаємопов’язаний комплекс технічних, технологічних та організаційних факторів, які впливають на енергетичні затрати, нервово-м’язову і психічну діяльність працівника, його здоров’я і продуктивність праці.

Вища нервова діяльність — об’єднана діяльність кори головного мозку, підкоркових утворень і нижніх відділів нервової системи.

Відновлювальна функціональна система — фізіологічні реакції організму у відповідь на вичерпність енергетичних речовин.

Відносна інтенсифікація праці — економне використання нервово-психічної і м’язової енергії працівника внаслідок раціоналізації робочих рухів та оптимізації виробничого середовища, що призводить до її зменшення на одиницю продукції.

Відчуття — відображення в мозку окремих властивостей предметів і явищ, які безпосередньо діють на органи чуття.

Воля — активна сторона психічної діяльності, яка проявляється в свідомому регулюванні дій і вчинків людини, спрямованих на досягнення поставлених цілей і переборення труднощів.

Втома — тимчасове зниження працездатності внаслідок інтенсивної або тривалої роботи, яке виявляється в зниженні трудових кількісних і якісних показників та погіршенні координації робочих функцій.

Добовий режим праці та відпочинку включає кількість змін за добу, час відновлення працездатності між змінами.

Ефективність праці - це її результативність або успішність. Вона показує співвідношення обсягу вироблених матеріальних або нематеріальних благ та кількості затраченої на це праці (співвідношення отриманого виробничого результату і сукупності екстенсивних та інтенсивних затрат живої і уречевленої праці).

Закритий конфлікт характеризується великим соціальним дискомфортом, деструктивним впливом на організацію і організаційно-трудові відносини, можливість його вирішення дуже мала.

Змінний режим праці та відпочинку визначає загальну тривалість робочої зміни, час її початку та закінчення, тривалість обідньої перерви, тривалість праці та частоту регламентованих перерв на відпочинок.

Індивідуальний трудовий потенціал працівника враховує індивідуальні можливості працівника.

Інтенсивність праці - характеризує ступінь напруженості праці за одиницю часу і вимірюється кількістю витраченої енергії людини. Чим вищий рівень інтенсивності праці, тим вища її продуктивність.

Кваліфікаційний поділ праці зумовлюється різним ступенем складності виконуваних робіт і полягає у відокремленні складних робіт від простих. Водночас враховується технологічна складність виготовлення продукції, складність функцій з підготовки і здійснення трудових процесів, а також контролю за якістю продукції.

Коефіцієнт життєздатності нації вимірюється за п'ятибальною шкалою - він характеризує: можливість збереження генофонду, фізіологічного й інтелектуального розвитку нації в умовах продовження соціально-економічної політики уряду, здійснюваної на момент дослідження конкретної країни.

Колективний (груповий) трудовий потенціал враховує не тільки індивідуальні можливості членів колективу, а й можливості їхньої співпраці для досягнення суспільних цільових орієнтирів.

Конфлікт - випадок загострення протиріч у трудових відносинах.

Людські ресурси - специфічний і найважливіший з усіх видів економічних ресурсів. Як фактор економічного розвитку людські ресурси - це працівники, які мають певні професійні навички і знання і можуть використовувати їх у трудовому процесі.

Метод праці - це спосіб здійснення процесу праці, певна послідовність і склад трудових прийомів і операцій.

Дата добавления: 2015-11-14